Рішення № 82402675, 14.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2019 р. справа № 346/4650/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання виплати пенсії за минулий період, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також позивач) звернулася до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області до Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (надалі, також – відповідач) з позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання виплати пенсії за минулий період.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 24.05.1979 року отримує пенсію, до 23.12.2014 позивач перебувала на обліку в управлінні пенсійного фонду України міста Торез. З 23.12.2014 року позивач перебувала на обліку вже в Коломийському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області. Однак, з 01.06.2015 року по 01.08.2018 року відповідачем припинено нарахування та виплата пенсії за віком. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та просить зобов`язати виплатити пенсію за період з 01.06.2015 року по 01.08.2018 року.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01.10.2018 матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області та зобов`язання виплатити пенсію за минулий період передано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду (а.с.19).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.25-26).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.32-33).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.11.2018. Просив суд в задоволенні позову відмовити. Зазначив, що 25.05.2015 до Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України надійшов список внутрішню переміщених осіб, наданий управлінням праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради від 25.05.2015 №859/01-06/14, згідно якого ОСОБА_1 вибула з м.Коломиї і у зв`язку з цим їй було припинено виплату пенсії з 01.06.2015 року. Зазначив, що 12.06.2018 Коломийським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області направлено подання №7243/03.1 від 12.06.2018 до Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради для розгляду на засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем її фактичного проживання/перебування, питання щодо поновлення ОСОБА_1 пенсії за віком, вказавши про проведення виплати їй пенсії по 31.05.2015. На виконання рішення комісії №10 від 23.06.2018, згідно якого вирішено відновити виплату пенсії позивачу з 05.06.2018 (з дати звернення до органу Пенсійного фонду), Коломийським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області відповідно до розпорядження від 26.06.2018 №194050 відновлена виплата пенсії ОСОБА_1 Зазначив, що виплата пенсії фактично здійснена з 01.08.2018, а доплата за червень-липень 2018 року нарахована та сформована в додаткових відомостях і буде проведена після прийняття відповідного Порядку Кабінетом Міністрів України. Звернув увагу суду на те, що оскільки рішення комісії є чинним та позивачем не оскаржено, у Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України відсутні підстави для виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2015 по 05.06.2018, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

26.11.2018 від відповідача – Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на адресу суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що позивач – ОСОБА_1 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 07.11.2018 (а.с.44-45).

29.11.2018 на адресу суду від ОСОБА_2 – дочки позивача – ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення до участі у справі №346/4650/18 правонаступника. Клопотання мотивоване тим, що позивач – ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 07.11.2018. Оскільки єдиним спадкоємцем позивача є її донька – ОСОБА_2 , просила залучити її до участі у справі як правонаступника (а.с.72-73).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 зупинено провадження до встановлення правонаступника (а.с.80-81).

22.05.2019 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від ОСОБА_2 надійшла заява про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, оскільки відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом серія ННЕ №829532 від 17.05.2019 ОСОБА_2 є спадкоємцем недоотриманої пенсії за березень 2016 року – липень 2018 року і становить 132733,90 грн., які належали померлій ОСОБА_1 на підставі довідки від 15.04.2019 №2409 Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (а.с.84).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 поновлено провадження у справі (а.с.87-88).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 проведено заміну в порядку процесуального правонаступництва позивача ОСОБА_1 на ОСОБА_2 (а.с.96-97).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача – Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 26.11.2018 про закриття провадження у справі (а.с.98-99).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши в сукупності письмові докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).

ОСОБА_1 була пенсіонером за віком, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_2 , виданого АТ «Ощадбанк» з терміном дії до 05.06.2021 (а.с.5).

Відповідно до Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30.05.2018 року №0000547642, фактичним місцем проживання ОСОБА_1 було: АДРЕСА_2 (а.с.7).

ОСОБА_1 перебувала на обліку в Коломийському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримувала пенсію за віком на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла з управління Пенсійного фонду України в м.Добропілі та Добропільському районі, що підтверджується довідкою Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 23.12.2014 №2616000105 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с.50).

Відповідно до Розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі №2101 від 22.01.2015 позивачці продовжувала виплачуватись пенсія з 01.02.2015 (а.с.51).

З 01.06.2015 Коломийське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області припинило виплату пенсії ОСОБА_1 .

05.06.2018 ОСОБА_1 звернулася до Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.06.2015 як внутрішньо переміщеній особі (а.с.55).

Коломийське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області 12.06.2018 звернулося із поданням №7243/03.1 до Департаменту соціальної політики Коломийської міської ради для розгляду питання про поновлення пенсії за віком ОСОБА_1 на засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування (а.с.57).

Відповідно до Рішення комісії з питань надання населенню субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого нічного побутового палива, пільг та державної допомоги малозабезпеченим сім`ям як виняток, виходячи з конкретних обставин, що склались в сім`ях, для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 23.06.2018, відновлено пенсію внутрішню переміщеній особі ОСОБА_1 з 05.06.2018 (з дати звернення до органу Пенсійного фонду) (а.с.58-59).

Відповідно до Розпорядження Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області від 26.06.2018 №194050 позивачці відновлено виплату пенсії з 05.06.2018 (а.с.60).

Крім того, на адвокатський запит представника позивача Коломийське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом від 01.08.2018 №9851/03.1 повідомило, що відповідно до окремого доручення голови правління Пенсійного фонду України від 14.06.2018 №32-ОД, виплата доплат, за попередні періоди, внутрішньо переміщеним особам буде забезпечена після затвердження відповідного Порядку Кабінетом Міністрів України (а.с.15).

Позивач також зверталася на урядову гарячу лінію щодо виплати пенсії, однак листом Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.08.2018 №ДМ-641 та від 29.08.2018 №СО-739 позивачу повідомлено, що відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365, суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України, який на даний час урядом ще не прийнятий (а.с.11-12).

Вважаючи протиправною бездіяльність Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо припинення з 01.06.2015 року виплати призначеної пенсії, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що відповідачем у відзиві зазначено, що виплату пенсії ОСОБА_1 припинено з 01.06.2015 з тих причин, що 25.05.2015 до Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду Івано-Франківської області надійшов список внутрішньо переміщених осіб, наданий управлінням праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради від 25.05.2015 №859/01-06/14, відповідно до якого ОСОБА_1 вибула з м. Коломиї (а.с.53).

Однак суд не бере до уваги такі доводи відповідача, оскільки Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як вибуття пенсіонера з місця фактичного проживання.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Таким чином, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі. Встановлення судом незаконності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

З огляду на викладене, припинення виплати пенсії позивачу з 01.06.2015 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом 1058-IV, а в контексті положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції відбулося втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Наведена позиція суду узгоджується з позицію Великої Палати Верховного Суду, вказаною в постанові від 04 вересня 2018 року в справі № 805/402/18.

Враховуючи наведене, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2015 по 01.08.2018 є обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення.

Щодо тверджень відповідача про відсутність підстав для виплати неотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2015 по 05.06.2018, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі смерті пенсіонера.

Згідно із статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Суд враховуючи встановленні обставини щодо відсутності законних підстав на припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2015 року констатує, що ОСОБА_1 недоотримала пенсійні виплати з 01.06.2015 по 05.06.2018 не з власної вини.

Суд зазначає, що уся сума недоотриманої пенсії не з вини пенсіонера вважається її майном.

Таким чином, на думку суду, суми недоотриманої пенсії не з вини пенсіонера не можуть бути зменшені чи їх виплата обмежена будь яким строком. В даному випадку, слід застосовувати приписи частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в частині виплати пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Судом встановлено, що відповідачем розраховано суму недоотриманої пенсії ОСОБА_1 , з дати звернення в управління, а саме надходження запиту нотаріуса 19.03.2019 року з врахуванням вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за три роки до дня звернення а саме запиту - нотаріуса від 19.03.2019 . Визначено період та розмір недоотриманої пенсії з 18.03.2016 по 31 липня 2018 в розмірі 132 733,90 грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією свідоцтва про право на спадщину (а.с.85).

Враховуючи відсутність законних підстав на припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2015 року та не встановлення вини ОСОБА_1 у не своєчасному отриманні пенсії на які вона мала право, сума недоотриманої пенсії ОСОБА_1 не може бути зменшена і її виплата не може бути обмежена будь-яким строком.

Таким чином, помилковими є твердження відповідача про відсутність підстав для виплати неотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2015 по 05.06.2018.

З огляду на те, що відповідачем розраховано розмір недоотриманої пенсії за період з 18.03.2016 по 31.07.2018, з врахуванням трирічного строку а саме з дня надходження запиту нотаріуса 19.03.2019 року, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати недоотриману ОСОБА_1 пенсію за період з 01.06.2015 до 01.03.2016 та видати довідку про розмір недоотриманої ОСОБА_1 пенсії за визначений період.

Аналізуючи зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України суду відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Коломийського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.06.2015 по 01.08.2018.

Зобов`язати Коломийське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (78200, вул.Валова, 47а, м.Коломия, Івано-Франківська область) нарахувати недоотриману ОСОБА_1 пенсію за період 01.06.2015 до 01.03.2016 та видати довідку про розмір недоотриманої ОСОБА_1 пенсії за визначений період.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: Коломийське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (78200, вул.Валова, 47а, м.Коломия, Івано-Франківська область).

Суддя /підпис/ Скільський І.І.