Рішення № 82402403, 12.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/7113/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Майстренко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи на стороні відповідача - Житомирського обласного військового комісаріату, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи на стороні відповідача - Житомирського обласного військового комісаріату, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду І групи з 17.12.2015 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.03.2019 №37;

- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду І групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а саме 17.12.2015.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 17.12.2015, у зв`язку зі встановленням йому інвалідності І групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, однак відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Копію ухвали позивач, відповідач отримали 17.05.2019, третя особа - 16.05.2019, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності. Посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №750/5074/17. Вважає, що оскільки позивачу інвалідність ІІІ групи встановлено у 2002 році, то він не має права на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, визначених Порядком №975. Крім цього, зазначає, що позивачу встановлювалась інвалідність відповідних груп у 2002, 2013 та 2015 роках, у всіх випадках - в періоди більше ніж 2 роки між групами.

Позивач у відповіді на відзив просить задовольнити позов у повному обсязі та зазначає, що відповідно до частин 2, 6, 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності та часу звільнення. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 19.06.2018 у справі №333/2340/17, від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 27.02.2018 у справі №822/6118/15, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Генерального штабу - першого заступника Міністра оборони України від 17.12.1993 позивача звільнено з військової служби в запас за станом здоров`я (а.с. 14).

При первинному огляді згідно з висновком МСЕ (довідка серії 2-18 ЖИЗ №071722 від 26.06.2002) позивачу з 13.06.2002 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби (а.с. 11).

У 2013 році проведено повторний огляд позивача і встановлено йому з 17.06.2013 другу групу інвалідності, причина інвалідності - захворювання, так, пов`язане з проходженням військової служби, про що свідчить довідка до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №654864 від 17.06.2013 (а.с.12).

У подальшому, відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 17.12.2015 серії 12 ААА №218697 позивачу з 17.12.2015 було встановлено групу інвалідності І А внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби (а.с. 3а).

Згідно з рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеного у протоколі від 22.03.2019 №37, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність правових підстав для виплати, оскільки на час встановлення інвалідності у 2002 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги. Вказано, що заявник звільнений з військової служби до набуття чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набуття чинності новою редакцією статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а.с. 22 на звороті).

Не погоджуючись із діями відповідача, наголошуючи, що Міністерство оборони України протиправно відмовило у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду І групи, ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судом враховується таке.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 цього Закону (редакція, чинна на момент звернення позивача до суду) останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом міністрів України.

На час подання позивачем заяви щодо виплати одноразової грошової допомоги механізм розгляду таких заяв та механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).

Разом з тим, Порядком №975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 №284 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 №1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255);

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Групу інвалідності позивачу вперше було встановлено 26.06.2002, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто на момент встановлення ІІІ групи інвалідності.

Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності вперше) передбачалося, що військовослужбовці, а також військовозобов`язані, призвані на збори, підлягають державному обов`язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов`язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом "б" пункту 6 Умов державного обов`язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов`язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 №488 (далі - Постанова №488), встановлено, що НАСК "Оранта" виплачує страхові суми у разі втрати застрахованим працездатності, що сталася внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних в період проходження служби (зборів), - у розмірі залежно від ступеня втрати працездатності, що визначається у процентному відношенні до загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.

Отже, позивач у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності набув право на отримання страхової суми за державним обов`язковим особистим страхуванням на умовах, визначених Постановою №488.

Таки чином, висновок відповідача, викладений в оскаржуваному рішенні, про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, не відповідає правильному застосуванню наведених норм матеріального права.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 09.11.2018 у справі № 759/5707/16-а.

Як було зазначено, на момент первинного встановлення позивачу інвалідності у нього виникло право на отримання страхових сум по державному обов`язковому особистому страхуванню.

У той же час, на зміну обсягу прав особи у сфері соціального захисту військовослужбовців, зокрема на отримання одноразової грошової допомоги, може впливати настання обставин, з якими законодавство прямо пов`язує рівень соціального захисту, зокрема зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, що передбачено Порядками №499 та №975.

Такий підхід відповідає правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 22.03.2018 у справі №278/307/17, відповідно до якої законодавством визначені однакові умови для виплати військовослужбовцям як страхових сум, так і одноразової грошової допомоги. «Обов`язкове особисте державне страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відтак, у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу як інваліду І групи.

Разом з тим суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішенні питання виплати позивачу як інваліду І групи внаслідок інвалідності, настання якої пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, не вирішувалось взагалі.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням вирішувалося питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням первинної групи інвалідності, тобто ІІІ групи інвалідності. Питання щодо наявності чи відсутності підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, вказаним рішенням не вирішено.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України, не втручається у діяльність такого суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у гарантуванні дотримання вимог права, в іншому ж разі це призведе до порушення принципу розподілу влади.

Відповідно до процесуального закону суд уповноважений давати правову оцінку обставинам під час розгляду та вирішення конкретної справи. Тому, у випадку прийняття (неприйняття) суб`єктом владних повноважень відповідного рішення по суті поставленого питання, суд має надати рішенню правову оцінку та зобов`язати такого суб`єкта прийняти необхідне рішення. Тобто, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим КАС України критеріям, не може втручатися у повноваження суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а (провадження №К/9901/4582/18), від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а (провадження №К/9901/1323/17).

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді даної справи суд не може вирішувати за відповідача питання призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду І групи, оскільки це питання ще не вирішувалось Міністерством оборони України, а тому в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити та здійснити таку виплату слід відмовити.

Зважаючи на те, що відповідач дійшов помилкового висновку про те, що у позивача не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги на день первинного встановлення інвалідності і саме з цих підстав відмовив позивачу у проведенні її виплати, суд задовольняє позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування п. 24 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.03.2019 №37.

У той же час, враховуючи, що позивачу 17.12.2015 змінено групу інвалідності, що впливає на настання обставин, з якими законодавство прямо пов`язує рівень соціального захисту військовослужбовців, а ці обставини не були предметом розгляду та вирішення відповідачем, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України має повторно розглянути заяву ОСОБА_1 на предмет вирішення питання про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду І групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, з врахуванням викладених висновків суду та положень чинного законодавства.

Отже, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування п. 24 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом від 22.03.2019 №37 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсацій, а також шляхом зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, зважаючи на що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Підстави, передбачені ст.ст. 139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат у даній справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п. 24 рішення Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду І групи з 17.12.2015 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.03.2019 №37;

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, що пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, та прийняти рішення з врахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено у повному обсязі: 12.06.2019.

Суддя Н.М. Майстренко