Рішення № 82402401, 14.05.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2019 р. Справа№200/1452/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., при секретарі судового засідання Воліковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач, управління) про (з урахуванням уточненої позовної заяви) визнання протиправним та скасування рішення від 09 листопада 2018 року, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком згідно п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 13 серпня 2018 року з зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи:

- в ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтапроходка» з 29 серпня 2014 року по 27 листопада 2014 року;

- в ДП «ВК «Краснолиманська» з 01 жовтня 2015 року по 01 листопада 2015 року;

- в ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з 10 січня 2018 року по 12 січня 2018 року та з 01 червня 2018 року по 12 серпня 2018 року;

та до страхового стажу періоди роботи в Красноармійському автотранспортному підприємстві 11411 з 07 грудня 1993 року по 03 квітня 1995 року, з 18 серпня 1988 року по 08 жовтня 1990 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак відповідач рішенням від 09 листопада 2018 року відмовив в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.

Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує його конституційні права, тому звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 01 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 04 березня 2019 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 26 березня 2019 року підготовче засідання відкладено та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

16 квітня 2019 року на електрону адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Представник відповідача зазначив, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремої категорії працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ або їх правонаступників. Таким чином, дослідивши надані позивачем документи вирішено відмовити у призначені пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 14 травня 2019 року.

Позивач та представник відповідача, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду не з`явились.

Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_1 ), РНОКПП: НОМЕР_2 .

13 серпня 2018 року позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу.

Вказаним рішенням позивачу не зараховано до страхового стажу, в тому числі, період роботи з 07 грудня 1993 року по 03 квітня 1995 року в Красноармійському автотранспортному підприємстві 11411 у зв`язку з тим, що запис про звільнення завірено нечітким відтиском печатки, з 18 серпня 1988 року по 08 жовтня 1990 року в Красноармійському автотранспортному підприємстві 31411 у зв`язку з тим, що печатка не співпадає з назвою підприємства. До пільгового стажу не зараховано: безоплатні відпустки в жовтні 2015 року тривалістю – 2 дні, в листопаді 2015 року – 2 дні, в липні 2016 року – 1 день, в серпні 2016 року – 2 дні, в листопаді 2016 року – 1 день, в грудні 2016 року – 4 дні, в січні 2017 року – 4 дні, в лютому 2017 року – 4 дні, в травні 2017 року – 5 днів, в листопаді 2017 року – 1 день; простої 5 днів в червні 2017 року, знаходження на УКК 13 днів в червні 2017 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Також Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII внесено зміни до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме стаття 13 викладена у наступній редакції.

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Вищевказана норма закону кореспондується із статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах (частина 2 вказаної статті).

Відповідно до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Як слідує з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Таким чином, основним документом, якій підтверджує стаж роботи на підприємстві є трудова книжка.

З трудової книжки позивача вбачається, що останній 01 січня 2013 року був переведений в ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшатопроходка» електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем під землею та 27 листопада 2014 року був звільнений за згодою сторін згідно ст. 36 КЗпП України.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку стажу позивача до пільгового стажу роботи за Списком №1 був зарахований період з 11 грудня 2012 року по 28 серпня 2014 року. Період роботи з 29 серпня 2014 року по 27 листопада 2014 року зараховано до страхового стажу позивача.

Суд звертає увагу, що оскаржуване рішення взагалі не містить посилань на не зарахування періоду роботи з 29 серпня 2014 року по 27 листопада 2014 року до пільгового стажу із визначенням обґрунтованих підстав такого не зарахування.

Також в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які обґрунтування щодо необхідності надання будь-яких документів або уточнень на підтвердження вказаного спірного періоду роботи, а отже належним та допустимим доказом, а саме трудової книжкою позивача підтверджено його право на зарахування періоду роботи з 29 серпня 2014 року по 27 листопада 2014 року в ТОВ «Шахтобудівельна компанія «Донецькшахтапроходка» до пільгового стажу за Списком №1.

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи в ДП «ВК «Краснолиманська» з 01 жовтня 2015 року по 01 листопада 2015 року суд зазначає наступне.

З трудової книжки вбачається, що 01 грудня 2014 року позивач був прийнятий електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею в шахті та 02 січня 2018 року звільнений за власним бажанням, однак з розрахунку стажу позивача вбачається, що до пільгового стажу за Списком №1 був зарахований період з 01 грудня 2014 року по 30 вересня 2015 року та з 02 листопада 2015 року по 02 січня 2018 року.

Відповідно до оскаржувального рішення періоди роботи в жовтні 2015 року тривалістю – 2 дні, в листопаді 2015 року – 2 дні, в липні 2016 року – 1 день, в серпні 2016 року – 2 дні, в листопаді 2016 року – 1 день, в грудні 2016 року – 4 дні, в січні 2017 року – 4 дні, в лютому 2017 року – 4 дні, в травні 2017 року – 5 днів, в листопаді 2017 року – 1 день; простої 5 днів в червні 2017 року, тобто тривалістю 1 місяць та 1 день зараховані до страхового стажу позивача, а не до пільгового у зв`язку з перебуванням позивача у відпусках без збереження заробітної плати та простою.

Факт перебування позивача у зазначені періоди у відпустці без збереження заробітної плати та простою також підтверджується довідкою від 06 червня 2018 року ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська».

За статтею 84 КЗпП України у випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов`язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати. За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Як слідує зі ст. 4 Закону України "Про відпустки", відпустки без збереження заробітної плати є одними з видів відпусток.

Відповідно до статей 25 та 26 Закону України "Про відпустки" відпустки без збереження заробітної плати надаються в обов`язковому порядку, або за згодою сторін.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стаду, але не більше 1 місця в календарному році.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач жодним чином не з`ясував чи пов`язані зазначені періоди знаходження позивача у відпустках без збереження заробітної плати та час простою з виробничою необхідністю. Однак зазначені періоди перевищують один місяць в календарному році, а тому зарахуванню до пільгового стажу роботи підлягає період перебування позивача у відпустці без збереження заробітної плати та час простою тривалістю 1 календарний місяць.

Щодо не зарахування до пільгового стажу періоду роботи в ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з 10 січня 2018 року по 12 січня 2018 року та з 01 червня 2018 року по 12 серпня 2018 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до записів з трудової книжки позивача, 10 січня 2018 року позивач був прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах та 25 травня 2018 року переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем на підземних роботах, де працює і до тепер, проте як вбачається з спірного рішення до пільгового стажу не зараховано період роботи з 10 січня 2018 року по 22 січня 2018 року у зв`язку з знаходженням на УКК та період з 01 червня 2018 року по 30 червня 2018 року. Суд звертає увагу, що спірне рішення не містить жодних посилань щодо підстав для не зарахування до пільгого стажу роботи позивача періоду роботи з 01 червня 2018 року по 12 серпня 2018 року.

Також, суд зазначає, що робота позивача за професією електрослюсарем підземним 4 розряду з 10 січня 2018 року по 19 березня 2018 року, з 20 березня 2018 року по 22 квітня 2018 року, з 23 квітня 2018 року по 14 травня 2018 року та за професією електрослюсаря підземного 5 розряду у період з 15 травня 2018 року, крім записів у трудовій книжці, підтверджується довідкою про спуски-визди в шахту № 02/1212 від 19 червня 2018 року.

Отже, в даному випадку, зайнятість на підземних роботах повний робочий день підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, а тому відповідач неправомірно не зарахував до пільгового стажу позивача періоди роботи в ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з 10 січня 2018 року по 22 січня 2018 року та з 01 червня 2018 року по 12 серпня 2018 року.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача період роботи з 07 грудня 1993 року по 03 квітня 1995 року в Красноармійському автотранспортному підприємстві 11411 у зв`язку з тим, що запис про звільнення завірено нечітким відтиском печатки, з 18 серпня 1988 року по 08 жовтня 1990 року в Красноармійському автотранспортному підприємстві 31411 у зв`язку з тим, що печатка не співпадає з назвою підприємства, суд зазначає наступне.

У трудовій книжці позивача щодо спірного періоду роботи відображені відповідні відомості, а саме: 07 грудня 1993 року прийнятий газоелектрозварником 5 розряду до Красноармійського автотранспортного підприємства 11411 та 03 квітня 1995 року звільнений за згодою сторін за ст. 36 КЗпП України. Записи завірені печаткою підприємства. Достовірність записів сумніву не викликає. З огляду на наведене нечіткий відтиск печатки підприємства в трудовій книжці позивача не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його страхового стажу.

Також з трудової книжки позивача вбачається, що 18 серпня 1988 року прийнятий газоелектрозварником 4 розряду до Красноармійського автотранспортного підприємства 31411, звільнений 08 жовтня 1990 року за згодою сторін.

Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи-працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права та інтереси. З огляду на вищевикладене позивач не несе відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами, а тому періоди роботи з 07 грудня 1993 року по 03 квітня 1995 року в Красноармійському автотранспортному підприємстві 11411 та з 18 серпня 1988 року по 08 жовтня 1990 року в Красноармійському автотранспортному підприємстві 31411 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не включено до страхового та пільгового стажу зазначені періоди роботи, відтак рішення відповідача є незаконним та підлягає скасуванню.

За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

Разом з цим, суд зазначає, що статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

В контексті викладеного, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір у розмірі 384,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) від 09 листопада 2018 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) в призначенні пенсії.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком від 13 серпня 2018 року з урахуванням висновків суду у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) 384, 20 грн.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 14 травня 2019 року.

Повний текст рішення складено 24 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко