Рішення № 82402335, 14.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2019 р. Справа№200/7434/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 )

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (місце знаходження: вул. Поправки Юрія, АДРЕСА_2 . 6, оф. 15, м. Київ, Київська область)

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – Акціонерне товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (місце знаходження: вул. Андріївська, б. 4, м. Київ, Київська область; код ЄДРПОУ: 14282829)

про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2019 року ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – Акціонерне товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про:

- визнання протиправною та скасування Постанови про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2019 року ВП № 59163345 про стягнення з боржника – ОСОБА_1 – на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 67 687,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, оскільки при відкритті виконавчого провадження відповідачем не дотримано вимог частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника. Вважає, що відкриття виконавчого провадження не за місцем реєстрації та проживання позивача порушують права позивача як сторони виконавчого провадження та зазначає, що жодного майна в м. Києві не має, грошові кошти на банківських рахунках м. Києва відсутні. За таких обставин вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження є протиправною та підлягає скасуванню, а тому позивач звернулась з даним позовом до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами, передбаченими ст. 287 КАС України.

Позивач до судового засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

відповідач до судового засідання не з`явилась, про час, дату та місце судового засідання повідомлена належним чином. Правом надання відзиву не скористалась, з клопотаннями та заявами до суду не зверталась.

Третя особа до судового засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Правом надати пояснення не скористалась.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 10) має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (а.с. 11).

22 травня 2019 року Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяною Леонідівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59163345, відповідно до якого на підставі виконавчого напису № 10037, виданого 03.05.2019 року Приватним нотаріусом КМНО Хара Н.С. постановлено стягнути з боржника – ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний банк» заборгованість в розмірі 67 687,47 грн.

Вказану постанову направлено на адресу позивача супровідним листом від 22 травня 2019 року за місцем її реєстрації (а.с. 13), та отримано позивачем відповідно до відстеження поштового відправлення 29 травня 2019 року (а.с. 14-15).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закон №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII, про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов`язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 Закону №1403-VIII, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною 1 статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону №1403-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIIІ.

Частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIIІ передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Статтями 179, 190 ЦК України встановлено, що майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно з пунктом 13 розділу ІІІ Інструкції, приватний виконавець самостійно проводить перевірку інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи в іншому виконавчому окрузі або залучає для перевірки цієї інформації іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій за встановленою типовою формою.

Судом встановлено та підтверджено наявними у справи доказами, що ОСОБА_2 має посвідчення приватного виконавця № 0122 від 17.11.2017 року та здійснює свою діяльність у виконавчому округу м. Києва, що вбачається з Єдиного реєстру приватних виконавців України, відомості якого розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (https://erpv.minjust.gov.ua/#/search-private-performer).

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва в заявленому спорі у відповідності до частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII мав підстави для відкриття виконавчого провадження у разі наявності майна боржника, місцем знаходження якого є м. Київ.

Судом встановлено, що місцем реєстрації позивача є м. Соледар, Донецької області та не надано жодних доказів на наявність у позивача майна на території м. Києва чи рахунків, відкритих на ім`я позивача у м. Києві.

Згідно з вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що виконавцем протиправно, всупереч вимог чинного законодавства України прийнято до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців за наявності в них достовірної інформації про місцезнаходження майна боржника (позивача) в іншому виконавчому окрузі та реєстрації проживання позивача на території іншого виконавчого округу.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору – 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 1762 грн. 00коп.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок відповідача на користь позивача суми судового збору у розмірі 768,40 грн., як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України “Про судовий збір”.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (місце знаходження: вул. Поправки Юрія, б. 6, оф. 15, м. Київ, Київська область) третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору – Акціонерне товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (місце знаходження: вул. Андріївська, б. 4, м. Київ, Київська область; код ЄДРПОУ: 14282829) про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження від 22 травня 2019 року ВП № 59163345 про стягнення з боржника – ОСОБА_1 – на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості в розмірі 67 687,47 грн.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяни Леонідівни (місце знаходження: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійки.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 липня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.В. Арестова