Рішення № 82402087, 10.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року Справа № 280/788/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Запорізького окружного адміністративного суду, відповідача-2: Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2019 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду на підставі ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2019 року та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2019 року надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до відповідача-1: Запорізького окружного адміністративного суду, відповідача-2: Державної судової адміністрації України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Запорізького окружного адміністративного суду в частині визначення розміру його надбавки за вислугу років у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльності, що полягала у непроведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку;

- зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, доплати за науковий ступінь, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

- зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»;

- зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Запорізькому окружному адміністративному суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, виходячи з розрахунку надбавки за вислугу років ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, доплати за науковий ступінь, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 20.05.2008 року по 29.09.2016 року він працював суддею Запорізького окружного адміністративного суду. Проте, при звільненні його з посади судді йому протиправно не була виплачена заробітна плата в повному обсязі, відповідно до вимог Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Адже, за поясненнями позивача, відповідач-1 визначав йому надбавку за вислугу років у спірний період, тільки від посадового окладу з надбавкою за кваліфікаційний клас, без врахування премій, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших надбавок, а не у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку, як того вимагають положення чинного у спірний період Закону України «Про статус суддів». Тому, вважаючи протиправними дії відповідачів щодо виплати йому заробітної плати у неповному обсязі за період з 22.05.2008 року по 01.01.2012 року, ОСОБА_1 , звернувся до адміністративного суду з позовом.

Ухвалою суду від 08.04.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, встановлений відповідачам строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу – відповіді на відзив.

У встановлений судом строк, відповідачі заперечуючи проти позову, надали відзиви на позов, які долучені до матеріалів справи.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач-1 зазначив, що не погоджується з заявленими позовними вимогами та вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. Адже, за поясненнями відповідача-1, позовні вимоги про виплату сум та зобов`язання відповідача-2 здійснити фінансування коштів, є пов`язаними між собою та задоволення вимоги про сплату сум без задоволення вимоги про зобов`язання відповідача-2 здійснити фінансування коштів матиме негативні наслідки для відповідача-1. Також, відповідач вважає, що розрахунок ціни позову міг би бути обчислений позивачем, виходячи з даних, зазначених у відповіді Запорізького окружного адміністративного суду на звернення позивача щодо розміру надбавок та розрахунок заробітної плати позивача у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року. Отже, на думку відповідача, для досягнення ефективного захисту прав позивача необхідно встановити суму, що підлягає стягненню. Без вирішення цього питання неможливо досягнути ефективного захисту прав позивача.

Водночас, як зазначив відповідач-1, позивач не обґрунтував включення надбавки за виконання особливо важливої роботи та доплати за науковий ступінь, починаючи з 22.05.2008 року. У зв`язку з цим, у задоволенні позову в цій частині, на його думку, слід відмовити. Крім того, за твердженнями відповідача, компенсація громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати, не включається до допомоги по тимчасовій непрацездатності та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Тому, з урахуванням викладеного, відповідач-1 вважає, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Відповідач-2, також надав суду свій відзив на позов, в якому посилався на те що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, бо у спірний період діяли норми чинного законодавства, що передбачали нарахування та виплату надбавки з посадового окладу. Крім того, на думку відповідача, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс в період невиплати доходу.

Враховуючи положення ст. 257, ст. 261, ст. 262 КАС України, суд розглянув цю адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 20.05.2008 року по 29.09.2016 року позивач працював суддею Запорізького окружного адміністративного суду.

Наказом Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2008 року № 28-к позивача було зараховано до штату суду та встановлено надбавку за вислугу років, у розмірі 30 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас, відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ в редакції, чинній станом на момент встановлення надбавки.

При цьому, відповідно до листа відповідача-1 від 16.01.2019 року № 06-50/2637/19, у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, позивачу виплачувались такі складові заробітної плати, як: посадовий оклад, доплата за кваліфікаційний клас, доплата за вислугу років, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук з квітня 2009 року по грудень 2011 року, надбавка за виконання особливо важливої роботи за період з січня 2009 року по грудень 2011 року, премії місячні, премії по державних, професійних свят та ювілейних дат, відрядження, щорічна відпустка, лікарняний за рахунок підприємства, індексація, матеріальна допомога для оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Водночас за поясненнями позивача, у період з 22.05.2008 року по 01.01.2012 року йому виплачувалась заробітна плата у неповному обсязі. Так, відповідно до наданих відповдіачем-1 розрахунків його заробітної плати, нарахована йому заробітна плата становила: посадовий оклад – 2998,00 грн., кваліфікаційний клас – 325,00 грн., надбавка за вислугу років, відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ 30 % - 993,90 грн.

Проте, після прийняття Рішення Конституційним Судом України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, а саме, з 22.05.2008 року по 01 січня 2012 року, коли втратила чинність редакція статті 44 Закону № 2862-ХП, надбавка за вислугу років позивачу повинна була розраховуватись відповідно до ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку, а не тільки від посадового окладу з надбавкою за кваліфікаційний клас.

Тому, не погоджуючись з діями та бездіяльністю відповідачів щодо визначення розміру надбавки за вислугу років, у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та непроведення нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права на отримання належного йому у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, включно розміру заробітної плати.

З огляду на викладене, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу протиправності дій та бездіяльності відповідачів у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, включно щодо нарахування та виплати йому належного розміру заробітної плати.

Суд, вирішуючи спір по суті, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно Конституцією України та законами України, якими гарантовано незалежність і недоторканість суддів (ч. 1 ст. 126 Конституції України).

Згідно з ч. 1 ст. 130 Конституції України, держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 95 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади, отже на неї покладено обов`язок по здійсненню заходів щодо матеріального забезпечення суддів відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1, ст. 2, ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 2, ст. 3, ст. 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Відповідно до ст. 33, ст. 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до п. 1-1, п. 2, п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до п. 2, п. 3 Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року №1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Відповідно до п. п. 2, 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Нарахування виплат за час щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року. Одержаний результат, перемножується на число календарних днів відпустки.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно, зокрема, за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 року № 12 (в редакції рішення Ради суддів України від 04.06.2010 року № 50), Державна судова адміністрація України (ДСА України) є органом у системі судової влади, діяльність якого підзвітна з`їзду суддів України, а в період між з`їздами суддів - Раді суддів України в межах, визначених законом.

ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів, представляє суди у відносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування в межах повноважень, установлених законом.

Організаційне забезпечення становлять заходи матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, організаційно-технічного характеру, ведення судової статистики, діловодства та архіву суду.

Територіальними органами ДСА України є територіальні управління ДСА України, які утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

ДСА України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, рішеннями з`їзду суддів України та Ради суддів України, цим Положенням.

Основними завданнями ДСА України є:

- організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, визначених законом;

- забезпечення належних умов діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом;

- участь в утворенні та ліквідації судів загальної юрисдикції в межах повноважень, визначених законом.

ДСА України відповідно до покладених на неї завдань:

1) представляє суди у відносинах із Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік у межах повноважень, визначених законом;

2) забезпечує належні умови діяльності судів загальної юрисдикції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом;

3) вивчає практику організації діяльності судів, розробляє і вносить у встановленому порядку пропозиції щодо її вдосконалення;

4) вивчає кадрові питання апарату судів, прогнозує потребу у спеціалістах, здійснює замовлення на підготовку відповідних спеціалістів;

5) забезпечує необхідні умови для підвищення кваліфікації працівників апарату судів, створює систему підвищення кваліфікації;

6) організовує роботу з ведення судової статистики, діловодства та архіву; контролює стан діловодства в судах загальної юрисдикції;

7) готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів;

8) організовує комп`ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансове забезпечення відповідних судів;

9) забезпечує впровадження електронного суду; здійснює заходи щодо організації обміну електронними документами між судами та іншими державними органами та установами;

10) забезпечує функціонування автоматизованої системи визначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

11) забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень та Реєстру електронних адрес органів державної влади, їх посадових та службових осіб, забезпечує функціонування системи відеоконференц-зв`язку для участі осіб у засіданні суду в режимі відеоконференції;

12) взаємодіє з відповідними органами та установами, у тому числі інших держав, з метою вдосконалення організаційного забезпечення діяльності судів;

13) розробляє та затверджує за погодженням із Радою суддів України Типове положення про апарат суду;

14) організовує діяльність служби судових розпорядників;

15) затверджує положення про бібліотеку суду;

16) здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, ДСА України та її територіальних управлінь;

17) погоджує Положення про автоматизовану систему документообігу в судах загальної юрисдикції, Положення про порядок доступу суду до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

18) надає Президентові України пропозиції про утворення, у тому числі шляхом реорганізації, та ліквідацію судів загальної юрисдикції;

19) у разі настання надзвичайних обставин надає Президентові України пропозиції про зміну місцезнаходження суду;

20) визначає кількість суддів у суді загальної юрисдикції за погодженням з Радою суддів України з урахуванням судового навантаження та в межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України на утримання судів та оплату праці суддів;

21) затверджує за погодженням із головою апеляційного суду структуру і штатну чисельність (штатний розпис) апарату апеляційного суду в межах видатків на утримання відповідного суду;

22) забезпечує ведення офіційного веб-порталу судової влади;

23) здійснює в межах повноважень, визначених законом та цим Положенням, організаційне забезпечення роботи працівників апарату судів та ДСА України;

24) здійснює в межах повноважень, визначених законом та цим Положенням, організаційне забезпечення та контроль за діяльністю територіальних управлінь ДСА України;

25) засновує в установленому порядку засоби масової інформації;

26) здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління ДСА України;

27) здійснює заходи щодо організаційного забезпечення будівництва, ремонту будинків і приміщень судів та їх технічне оснащення;

28) організовує планово-фінансову роботу, ведення бухгалтерського обліку в судах, територіальних управліннях ДСА України;

29) утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи, організації, що належать до сфери управління ДСА України, затверджує їх статути (положення), здійснює контроль за їх дотриманням;

30) здійснює внутрішній контроль за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, територіальних управліннях, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління ДСА України, аналізує ефективність використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами на основі поданих ними звітів в установленому законодавством порядку;

31) здійснює в межах повноважень, визначених законом та цим Положенням, організаційне забезпечення медичного обслуговування та санаторно-курортного лікування суддів, у тому числі суддів у відставці, працівників апарату судів;

32) здійснює організаційне забезпечення роботи з`їзду суддів України, спільних зборів суддів місцевих загальних судів, діяльності Ради суддів України в межах та відповідно до вимог, визначених законом;

33) здійснює видатки на проведення заходів із поховання та увічнення пам`яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах затверджених планових показників, передбачених на забезпечення діяльності судів;

34) забезпечує суди та суддів символами судової влади (Державний Прапор України, зображення Державного Герба України), мантіями та суддівськими нагрудними знаками;

35) затверджує зразки бланків і печаток судів, а також забезпечує виготовлення посвідчень судді, голови суду та його заступника, судді у відставці, народного засідателя, присяжного;

36) забезпечує у межах повноважень, визначених законом, незалежність, недоторканність та безпеку суддів у взаємодії з органами суддівського самоврядування, судами, правоохоронними органами;

36-1) розробляє та затверджує за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України положення про відомчу воєнізовану охорону та здійснює контроль за діяльністю її підрозділів;

37) забезпечує в межах повноважень, визначених законом та цим Положенням, реалізацію державної політики у сфері охорони державної таємниці в ДСА України; забезпечує здійснення заходів з мобілізаційної підготовки;

38) розглядає звернення громадян з питань, що належать до повноважень ДСА України, вживає заходів щодо усунення причин та умов, які породжують такі звернення;

39) забезпечує в межах повноважень, визначених законом, здійснення заходів щодо запобігання корупції і контролю за їх здійсненням в ДСА України, територіальних управліннях ДСА України, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери її управління;

40) проводить конференції та семінари з питань, що належать до повноважень ДСА України;

41) здійснює в межах повноважень ДСА України співробітництво з міжнародними організаціями, з органами судової влади інших держав щодо вивчення досвіду роботи з організації їх діяльності та готує пропозиції щодо впровадження такого досвіду в Україні;

42) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Суд звертає увагу на те, що у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі № 1-18/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що під заробітною платою, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем.

Таким чином, у разі встановлення судом наявності підстав для здійснення перерахунку сум, які входять до складових заробітної плати, перерахунку підлягають також суми, які були обраховані на основі зазначених вище складових.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання протиправними дії Запорізького окружного адміністративного суду в частині визначення розміру його надбавки за вислугу років у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас та бездіяльності, що полягала у непроведенні нарахування та виплати надбавки за вислугу років до заробітної плати за період у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Запорізького окружного адміністративного суду перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, доплати за науковий ступінь, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; зобов`язання Запорізького окружного адміністративного суду перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції станом на 13.12.2005 року), суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки – 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років – 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

За положеннями ч. 1 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-IV змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, однак, не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

З 1 січня 2007 року щомісячна надбавка за вислугу років мала нараховуватися відповідно до ч. 4 ст. 44 Закону № 2862-ХІІ (втратила чинність з 01 січня 2012 року), від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, тобто з урахуванням посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та інших надбавок.

У свою чергу, пп. "б" п. п. 2 п. 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих з України" (далі - Закон № 107-VI) були внесені відповідні зміни до Закону України "Про статус суддів", а саме, в абзаці другому частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними, у зв`язку з чим, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі № 1-18/2013, Суд дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

При цьому, зі змісту статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Згадані вище статті 2, 3 цього Закону встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, визначення поняття «доходи» для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 цього Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.

При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Як розтлумачив Верховний Суд у постанові від 18.12.2018 року № 816/301/16, використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача-1 на те, що позивачем не доведено нарахування та виплату йому доплати за науковий ступінь та надбавки за виконання особливо важливої роботи. Адже, відповідно до додатку до листа від 16.01.2018 року № 06-50/2637/19, що наявний в матеріалах справи, та був наданий відповідачем у відповідь на звернення позивача від 17.12.2018 року за вх. № 41219, такі доплата та надбавка виплачувались йому з квітня 2009 року по грудень 2011 року (доплата за науковий ступінь) та надбавка за виконання особливо важливої роботи з січня 2009 року по грудень 2011 року. При цьому, суд, враховуючи, що такі надбавка та доплата нараховувались та виплачувались позивачу, а відповідний період включається до спірного періоду, тобто 22.05.2008 року по 31.12.2011 року включно, то суд не вбачає підстав для їх неврахування при перерахунку позивачу надбавки за вислугу років.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що у цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити фінансування Запорізькому окружному адміністративному суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, виходячи з розрахунку надбавки за вислугу років ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, доплати за науковий ступінь, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, то суд враховує вимоги Бюджетного кодексу України, ст. 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VІ та Положення про Державну судову адміністрацію України, та те, що Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів та учасником бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи, та вважає що зазначена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Зважаючи на те, що предмет судового розгляду в адміністративній справі не стосується стягнення з відповідача на користь позивача конкретної суми недоплаченої надбавки за вислугу років до заробітної плати або заробітної плати, то відсутні правові підстави для допуску рішення суду до негайного виконання.

Аналогічна правова позиція щодо визначення бази обчислення суддям надбавки за вислугу років висловлена Верховним Судом у постанові від 18.12.2018 року № 816/301/16, Верховним Судом України у постановах від 13.01.2015 року (№ 21-582а14) та від 20.09.2017 року (№ 2а-19282/10/0570).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст. 9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1 – 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність» в цілях вказаного положення.

Відповідно до п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

При цьому, у відповідності до п.26 наведеного вище рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за подання позову до адміністративного суду, а тому з урахуванням вимог ст. 139 КАС України, судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 241 - 246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Запорізького окружного адміністративного суду, відповідача-2: Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Запорізького окружного адміністративного суду в частині визначення розміру надбавки ОСОБА_1 за вислугу років у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року включно у відсотках тільки від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Визнати протиправною бездіяльність Запорізького окружного адміністративного суду, що полягала у непроведенні нарахування та виплати надбавки ОСОБА_1 за вислугу років до заробітної плати за період у відповідності до ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, включно) у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку.

Зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року включно надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, включно), з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, саме: окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, доплати за науковий ступінь, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року включно заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказаний період включно, з урахуванням компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити фінансування Запорізькому окружному адміністративному суду з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_1 заробітної плати, виходячи з розрахунку надбавки за вислугу років ч. 4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (в редакції, чинній у період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року, включно), з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: з урахуванням окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, доплати за науковий ступінь, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу з урахуванням компенсації, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» за період з 22.05.2008 року по 31.12.2011 року включно.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст рішення у повному обсязі складений 10.06.2019 року.

Суддя І.О. Лозицька