Рішення № 82402075, 14.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2019 року Справа № 160/4304/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф7552-54/425 від 13.03.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф7552-54/425 від 13.03.2019 року, якою визначено сплатити борг (недоїмку) в сумі 9 815,25 грн.

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 28.05.2010 року є фізичною особою-підприємцем, а з 13.09.2016 року перебуває на пенсійному обліку та отримує пенсію за віком. Так, 10.02.2019 року позивачем помилково було подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік. Враховуючи, що відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач, як пенсіонер, звільнена від сплати єдиного внеску, позивач 20.02.2019 року звернулась з електронним листом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та ДФС України, в якому зазначила про помилковість подання Звіту та просила провести невиїзну документальну перевірку нарахування та сплати ЄСВ. Проте, листом від 06.03.2019 року відповідач повідомив про те, що позивачем було використано право самостійного визначення бази нарахування та суми єдиного внеску, а тому підстави для проведення перевірки та скасування Звіту відсутні.

15.05.2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі №160/4304/19 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 11.06.2019 року (а.с. 2).

30.05.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову представник просив відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідно до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачем було самостійно обраховано та подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, при цьому відповідно до п. 16 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідальність за правильність та достовірність заповнення Звіту покладається на страхувальника. З урахуванням того, що згідно даними КОР станом на 28.02.2019 року за позивачем обліковувалась недоїмка, контролюючим органом було винесено оспорювану вимогу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком з 13.09.2016 року, що підтверджується копією паспорта та пенсійного посвідчення, наявних у матеріалах справи (а.с. 13-14, 17).

Згідно копії свідоцтва Серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 28.05.2010 року є фізичною особою-підприємцем (а.с. 15).

10.02.2019 року позивачем до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік із зазначенням щомісячного розрахунку сум єдиного внеску (а.с. 19-20).

20.02.2019 року позивач звернулась із листами до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та Державної фіскальної служби України, в яких просила провести невиїзну документальну перевірку нарахування та сплати ЄСВ, у зв`язку із помилково надісланим Звітом за реєстраційним номером 15139988 від 10.02.2019 року, оскільки позивач є пенсіонером та не мала на меті приймати добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного страхування, а тому просила скасувати вищевказаний звіт (а.с. 21, 22).

Проте, листом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №26078/10/04-36-54-50 від 06.03.2019 року та листом Державної фіскальної служби України №12546/6/99-99-13-02-01-15 від 19.03.2019 року, позивачу було відмовлено у задоволенні вимоги щодо скасування поданого Звіту (а.с. 23-24, 25-26).

У зв`язку з тим, що станом на 28.02.2019 року за позивачем обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 9 815,25 грн. за самостійно поданим Звітом за №15139989 від 10.02.2019 року, Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.03.2019 року №Ф-7552-54/425 (а.с. 28).

Отже, спір між сторонами виник з підстав обґрунтованості та правомірності прийняття контролюючим органом оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 16 Прикінцевих положень «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) визначає як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Поряд із цим, за приписами частини четвертої цієї статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічні за змістом положення відображені у п. 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, та у п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015.

Отже, необхідними умовами для застосування положень частини 4 статті 4 Закону №2464-VI є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому, єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 року у справі №805/2195/17-а.

За змістом ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, ОСОБА_1 є пенсіонером та їй призначено пенсію за віком (а.с. 17).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у відповідності до статті 12 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з органом Пенсійного фонду України має договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням наведеного, беручи до уваги, що позивач отримує довічну пенсію за віком, однак не є учасником добровільного загальнообов`язкового державного соціального страхування, суд дійшов висновку, що позивач не повинна сплачувати за себе єдиний внесок, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 грн., понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1344653216.1 від 06.05.2019 року (а.с. 3).

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих контролюючим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця Картавенко Тетяни Іванівни (52700 АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправною та скасування вимоги №Ф7552-54/425 від 13.03.2019 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №7552-54/425 від 13.03.2019 року, якою визначено сплатити борг (недоїмку) в сумі 9 815,25 грн.

Присудити на користь Фізичної особи-підприємця Картавенко Тетяни Іванівни ( АДРЕСА_2 Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Пушкіна, 60, код ЄДРПОУ 2155318860) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець