Рішення № 82402053, 07.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року Справа № 160/3091/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Арбітражний керуючий Лихопьок Денис Павлович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

05.04.2019р. ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області в якій просить:

- визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо звернення до Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області для примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 року щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску для фізичних осіб – підприємців на суму у розмірі 94 915,51 грн.;

- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 року щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску для фізичних осіб – підприємців на суму у розмірі 94 915,51 грн., такою, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що оскаржувана вимога Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 рокує протиправною та такою, що не підлягає виконанню, з огляду на те, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 року по справі № 904/8604/17 ФОП ОСОБА_1 було визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру. Крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 року по справі № 904/8604/17 було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора,а в результаті чого припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , та всі вимоги банкрута, що не були задоволені за недостатністю майна, були погашені у відповідності до вимог п. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом. Таким чином, заборгованість зі сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців на суму 94915,51 грн., визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 року, була погашена в межах процедури банкрутства ФО-П Бабая ОСОБА_2 .

Ухвалою судді від 10.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

03.05.2019 року представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 року є виконавчим документом та у відповідності до приписів ч. 7 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» заборгованість ФО-П ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску для фізичних осіб – підприємців у розмірі 94915,51 грн. не підлягає списанню з особового рахунку позивача.

15.05.2019 року на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій підтримано аналогічну правову позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

15.05.2019 року від представника позивача надійшло клопотання про залучення Арбітражного керуючого Лихопьока Дениса Павловича, як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача у справі № 160/3091/19.

Ухвалою суду від 28.05.2019 року клопотання представника позивача про залучення третьої особи до участі у справі № 160/3091/19 задоволено. Залучено Арбітражного керуючого ОСОБА_3 до участі у справі № 160/3091/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

28.05.2019 року на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Арбітражного керуючого Лихопьока Д.П. надійшли письмові пояснення, в яких останній підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив, що зобов`язання зі сплати боргу з єдиного соціального внеску для фізичних осіб – підприємців на суму 94915,51 грн. є виконаними, заборгованість станом на сьогодні відсутня, а вимога про сплату (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 року є такою, що не підлягає виконанню в межах виконавчого провадження.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. З власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з`явились.

28 травня 2019р. судом було ухвалено продовжувати розгляд в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст.ст.205, 243 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 20.04.1999 року здійснював підприємницьку діяльність якфізична особа-підприємець.

17.10.2017 року постановою господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/8604/17 ФОП ОСОБА_1 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

На підставі п.п. 19.1.1 п. 19.1 ст. 19, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.7 п.78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, відповідно до направлень від 22.11.2017 року № 12818, № 12825 виданих ГУ ДФС у Дніпропетровській області, наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 17.11.2017 року № 6581-п посадовими особами Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильність його нарахування, обчислення, повноти і своєчасності сплати за період з 01.01.2016 по 17.10.2017 , відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки був складений акт № 31344/04-36-13-052686313659 від 07.12.2017 року (далі – Акт перевірки).

Висновками Акту перевірки встановлені порушення ФОП ОСОБА_4 В ОСОБА_5 , зокрема, п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 7, п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, в редакції Закону України від 04.07.2013 № 406-VII, в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язове державне соціальне страхування у періоді, що перевірявся, на загальну суму 89989,64 грн., у тому числі у 2016 році на суму 933,64 грн., у 2017 році на суму 89056,00 грн.

04.01.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області виставлено ФО-П ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0001381305 на суму 89989,64 грн.

Також, 04.01.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення № 0000161410 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі 8998,96 грн.

06.02.2019 року після застосування у відношенні ФО-П ОСОБА_1 відповідних санкцій щодо донарахування заборгованості та з урахуванням наявної переплати на початок періоду у розмірі 4073,00 грн., відповідачем було складено вимогу № Ф-13966-17/66у.

15.02.2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58350253 за вимогою № Ф-13966-17/66у від 15.02.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску у сумі 94915,51 грн.

Вважаючи, на підставі викладеного, свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Зі змісту пункту 1.3 статті 1 Податкового кодексу України випливає, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій..

З матеріалів справи видно, що постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 року у справі № 904/8604/17ФОП ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці; ліквідатором фізичної особи призначено арбітражного керуючого Лихопьока Д.П.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено поняття кредитора - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов`язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Таким чином, нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій щодо всіх видів заборгованості за зобов`язаннями (в тому числі податковими), строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється згідно з ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Необхідно зазначити, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 року винесена після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 року.

Більш того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.06.2018 року у справі № 904/8604/17 було визнано грошові вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області у сумі 3488009,46 грн. (3 черга задоволення).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2018 року у справі № 904/8604/17 було затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в результаті чого припинено підприємницьку діяльність ФО- ОСОБА_6 , та всі вимоги банкрута, що не були задоволені за недостатністю майна, були погашені у відповідності до вимог п. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Цією ж ухвалою було встановлено, що за результатом проведення ліквідаційної процедури з фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності не залишилось майна для здійснення своєї підприємницької діяльності. Підприємницьку діяльність фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності ОСОБА_1 припинено та провадження у справі закрито.

Таким чином, враховуючи те, що оскаржувана вимога була винесена ГУ ДФС у Дніпропетровській області після винесення постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2017 року у справі № 904/8604/17, якою ФО-П ОСОБА_1 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, та враховуючи те, що грошові вимоги ГУ ДФС у Дніпропетровській області у сумі 3488009,46 грн. були визнані та включені до реєстру вимог кредиторів (3 черга задоволення), а згодом на підставі п. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» були не задоволені за недостатністю майна, проте вважаються погашеними, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача необхідно визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 року.

Разом з тим, з позиції суду відсутні правові підстави для визнання дій відповідача щодо звернення до Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області для примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 року протиправними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 п. 2, 3 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Разом з тим, п. 7 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» органам доходів і зборів надано право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно з п. 1 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» здійснюють органи Державної виконавчої служби України.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції № 449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

За приписами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

Така ж позиція викладена у справі Верховного Суду № 826/11623/16 від 11.09.2018 року.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Таким чином, з огляду на те, що в інтегрованій картці платника податку обліковувалась заборгованість за платежем з кодом 71040000 "ЄСВ для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" у сумі 94915,51 грн., при цьому, слід зазначити, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 року станом на дату звернення контролюючого органу до Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області не була скасована, відповідач правомірно, на виконання приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» звернувся до Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області для примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про те, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 КАСУ у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд, дослідивши надані представником позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, а саме: Договір про надання правової допомоги від 25.03.2019 №8/19-Є, додаток №1 до Договору, акт про надання послуг від 28.03.2019р., дублікат квитанції №0.0.1352986019.1 від 15.05.2019р. на суму 5000грн. робить висновок, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді та є співмірними по відношенню до складності справи, а розмір заявлених витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768грн.40коп., що документально підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1314340031.1 від 02.04.2019 року, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1352986019.1 від 15.05.2019р.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду у розмірі 384,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. підлягають стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.7, 77, 90, 134, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Арбітражний керуючий Лихопьок ОСОБА_7 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13966-17/66у від 06.02.2018 року щодо заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску для фізичних осіб – підприємців на суму у розмірі 94915,51 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири)грн. 20 коп., що документально підтверджуються дублікатом квитанції №0.0.1314340031.1 від 02.04.2019 року, та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн., що підтверджується дублікатом квитанції №0.0.1352986019.1 від 15.05.2019р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський