Рішення № 82402035, 06.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року Справа № 160/3772/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

при секретарі судового засідання Трайдук С.В.,

за участю:

представника позивача не з`явився (повідомлений належним чином)

представника відповідача Ігнатіаді С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52520, смт. Іларіонове, вул. Робоча, 19, Синельниківський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 41767516) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.04.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо невнесення на розгляд сесії селищної ради заяви ОСОБА_1 в частині виділення йому як учаснику антитерористичної операції земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Іларіонівську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області внести на розгляд заяву ОСОБА_1 стосовно виділення йому як учаснику антитерористичної операції земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на чергову сесію селищної ради.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засідання на 21.05.2019 року о 11:00 год.

Представником позивача подано до суду клопотання про розгляд справи без його участі за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання 21.05.2019 року представник відповідача не з`явився.

Подальший розгляд справи перенесено на 06.06.2019 року о 11:00 год та ухвалою суду від 21.05.2019 року від позивача та відповідача витребувані додаткові докази, а саме: засвідчені належним чином додатки надані позивачем до клопотання від 19.06.2018 року: копія паспорта заявника, копія ідентифікаційного коду заявника, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія довідки учасника бойових дій.

Позивач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений, надіслав 05.06.2019р. на вимогу суду додаткові докази.

В судове засідання 06.06.2019 року прибув представник відповідача, яка просила у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про розгляд на сесії сільської ради об`єднаної територіальної громади питання про надання на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства орієнтовано площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Іларіонівської сільської об`єднаної територіальної громади Сиельніківського району Дніпропетровської області, проте, відповідач листом повідомив позивача про відсутність підстав для виділення земельної ділянки як учаснику АТО, не погодившись з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом, так як вважає, що відповідачем порушено визначену законом процедуру розгляду його заяви.

15.05.2109 року на електронну адресу суду надійшов відзив від відповідача, в якому зазначено, що учасникам бойових дій надаються серед інших такі пільги, а саме першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, а виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства не передбачено. Заяву ОСОБА_1 включено в порядку черговості до списку осіб на отримання земельних ділянок на території Іларіонівської селищної ради для ведення особистого селянського господарства, про що було повідомлено у червні 2018 року представників АТО 93-ї окремої механізованої бригади під час зустрічі з керівництвом селищної ради.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставинами, на яких ґрунтуються позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , брав участь в антитерористичній операції на сході України і являється учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2 .

19.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Іларіонівської сільської об`єднаної територіальної громади з клопотання, в якому просив розглянути на сесії сільської об`єднаної територіальної громади питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства орієнтовано площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Іларіонівської сільської об`єднаної територіальної громади Синельниківського району Дніпропетровської області.

До клопотання було долучено додатки: копія паспорту заявника; копія ідентифікаційного коду заявника; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копія учасника бойових дій.

11.04.2019 року виконавчим комітетом Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області позивачу надано відповідь (вих. 36/01-32), в якій вказано, що відповідно до п. 14 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення при виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Як бачимо, законом не пердбачено надання пільги при виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Заяву ОСОБА_2 включено до списку осіб на отримання земельних ділянок на території Іларіонівської селищної ради для ведення особистого селянського господарства, про що було повідомлено у червні 2018 року представників АТО 93-ї окремої механізованої бригади під час зустрічі з керівництвом селищної ради.

Така відмова відповідача, на думку позивача, є протиправною і становить предмет даного спору.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи при вирішенні справи по суті суд виходив з таких міркувань.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. «б», ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України).

За змістом положень статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань стосовно передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до вимог частин першої - третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України).

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами передбачений у статті 118 Земельного кодексу України.

Згідно з частинами шостою, сьомою зазначеної статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Аналіз наведених норм чинного законодавства, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дає можливість для висновку, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема: 1) для отримання земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається із клопотанням, яке повинно відповідати встановленим вимогам, та до клопотання повинні бути долучені необхідні документи (графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, погодження землекористувача, якщо земельну ділянку необхідно вилучити у попереднього землекористувача); 2) клопотання для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається до відповідних органів державної влади чи місцевого самоврядування; 3) уповноважений орган повинен розглянути клопотання у місячний строк; 4) за результатами розгляду орган приймає одне з відповідних рішень: про надання дозволу чи відмову у його наданні; 5) відмова у наданні дозволу може бути лише у випадку, передбаченому у частині сьомій статті 118 ЗК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до відповідача 19.06.2018р. заяву про розгляд на сесії сільської ради об`єднаної територіальної громади питання про надання на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства орієнтовано площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Зі змісту додатків до заяви також видно, що позивач просив розглянути останню в першочерговому порядку, як учасника антитерористичної операції.

Пунктом 4 розпорядження Кабінету Міністрів України «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками» від 19.08.2015 року № 898-р передбачено рекомендувати органам місцевого самоврядування, зокрема, розглядати в першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

На цій стадії як особа, яка звертається з клопотанням, так і уповноважений суб`єкт владних повноважень зобов`язані дотримуватися встановленої процедури розгляду клопотання.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у ЗК Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, відмова у виділенні земельної ділянки може бути тільки з однієї підстави (невідповідність місця розташування об`єкта вимогам).

В даному випадку, мала місце відмова з мотивів відсутності пільги для учасників бойових дій при виділенні земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що суперечить вимогам ст.118 ЗК УКраїни.

Суд вважає за необхідне зауважити, що предметом оскарження є не відмова відповідача оформлена листом відповіддю від 11.04.19р. №36/01/-32, а порядок розгляду клопотання, яке розглянуто без винесення на сесію сільської ради.

Факт розгляду клопотання позивача без винесення на відповідну сесію сільської ради шляхом надання відповіді листом відповідачем не заперечується.

Відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України відповідач має прийняти рішення щодо включення позивача на сесію сільської ради об`єднаної територіальної громади питання щодо надання на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого господарства орієнтовано площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання відповідного дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування або у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача про не внесення на розгляд сесії селищної ради заяви ОСОБА_1 в частині виділення йому як учаснику антитерористичної операції земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту не відповідають принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, вчиненні без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення права позивача на розгляд його заяви в порядку передбаченному законом та на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за цією заявою.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Від-так, суд зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 242-244,246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (52520, смт. Іларіонове, вул. Робоча, 19, Синельниківський район, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 41767516) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області щодо невнесення на розгляд сесії селищної ради заяви ОСОБА_1 в частині виділення йому як учаснику антитерористичної операції земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Іларіонівську селищну раду Синельниківського району Дніпропетровської області внести на розгляд заяву ОСОБА_1 стосовно виділення йому як учаснику антитерористичної операції земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на чергову сесію селищної ради.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 14 червня 2019 року.

Суддя С.В. Ніколайчук