Рішення № 8240115, 01.03.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.10 Справа № 10/1/10

Суддя

За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», м. Запоріжжя

до відповідача Приватного підприємства «Офіс-центр», м. Запоріжжя

                    Суддя Алейникова Т.Г.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Івченко М.В. дов. № 04/10 від 19.10.09

Розглядаються позовні вимоги про розірвання договору укладеного між ВАТ «Запоріжгаз» та ПП «Офіс-центр», стягнення з останнього на користь ВАТ «Запоріжгаз» 10000,00 грн. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що 06.12.2006 року ВАТ «Запоріжгаз»перерахувало на рахунок ПП «Офіс-центр»10000,00 грн. згідно з рахунком-договором № СФ-0000045 від 01.12.2006р. з призначенням платежу: «за проведення лекційної роботи з питань бухгалтерського обліку, оподаткування та складання податкової декларації з податку на прибуток за результатами 11 місяців 2006 року».

Позивач зазначає, що декларація за 11 місяців 2006 року подається у строки, передбачені законом для місячного податкового періоду, а в абзаці «а»пп.4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181 зазначено, що останнім днем подання зазначеної декларації у 2006 році є 20 грудня 2006 року, отже, відповідно до цього Закону, відповідач повинен був здійснити свої послуги щодо проведення лекційної роботи з питань бухгалтерського обліку, оподаткування та складання податкової декларації з податку на прибуток за результатами 11 місяців 2006 року.

Відповідач до виконання своїх обов’язків своєчасне не приступив, та взагалі послуги по проведенню лекційної роботи з питань бухгалтерського обліку, оподаткування та складання податкової декларації по податку на прибуток за результатами 11 місяців 2006 року позивачу не надав. З огляду на викладене, позивач зазначив, що на теперішній час він втратив інтерес щодо надання йому відповідачем вищезазначених послуг, відмовляється від прийняття виконання і вимагає відшкодування збитків в розмірі вартості попередньої оплати, а саме 10000,00 грн.

На адресу відповідача були відправлені листи № 09/281 від 19.01.2007р. та №08/4501 від 16.09.2009р. з пропозицією повернути сплачені позивачем відповідачу грошові кошти у розмірі 10 000 грн. 00 коп. Вимоги залишені без задоволення.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 11, 202, 509, 611, 612, 614, 615, 622, 651, 653, 901, 905, 907 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що умови укладеного сторонами договору не містять положень про строк виконання відповідачем зобов’язання за договором, а Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не врегульовує даний вид правовідносин та не визначає строк надання послуг за договором, а тому, строк виконання зобов’язання сторонами є невстановленим.

Із посиланням на ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач зазначає, що позивач повинен був звернутися до відповідача з вимогою щодо виконання останнім свого обов’язку за договором у семиденний строк.

Також відповідач пояснив, що вимога позивача про розірвання договору не підлягає задоволенню оскільки позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів, яка є односторонньою відмовою позивача від договору, що є неприпустимим, у зв’язку з відсутністю такої умови у договорі.

Крім того, відповідач зазначає, що позивач не надав суду докази, які підтверджують порушення його права, а саме: звернення до відповідача з вимогою щодо проведення лекційної роботи по питанням бухгалтерського обліку, оподаткування та складання податкової декларації по податку на прибуток.

Додатково у відзиві на позовну заяву відповідач просить стягнути на його користь з позивача витрати з оплати послуг адвоката у розмірі 1000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

06 грудня 2006 року платіжним дорученням № 2228 від 06.12.2006р. ВАТ «Запоріжгаз»перерахувало на рахунок ПП «Офіс-Центр»10000,00 грн. згідно з договором-рахунком №СФ-0000045 від 01.12.2006р. з призначенням платежу: «за проведення лекційної роботи з питань бухгалтерського обліку, оподаткування та складання податкової декларації з податку на прибуток за результатами 11 місяців 2006 року».

Частиною 1 статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Системний аналіз вимог вказаного нормативно-правового акту та умов укладеного між сторонами договору-рахунку № СФ-0000045 від 01.12.2006р. дозволяє дійти висновку про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Судом встановлено та не спростовано сторонами по справі, що відповідач не надав позивачу передбачені договором послуги, а саме: не провів лекційну роботу з питань бухгалтерського обліку, оподаткування та складання податкової декларації з податку на прибуток за результатами 11 місяців 2006 року.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з договору-рахунку №СФ-0000045 від 01.12.2006р., сторонами не був встановлений конкретно визначений строк виконання відповідачем свого зобов’язання.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач надав листи № 09/281 від 19.01.2007р., № 08/4501 від 16.09.2009р., з яких вбачається те, що ВАТ «Запоріжгаз»зверталось до ПП «Офіс-центр»з вимогою про повернення грошових коштів, перерахованих позивачем відповідачу в якості оплати за надання послуг за договором. Проте, вищезазначені листи не містять вимоги про виконання відповідачем свого обов’язку за договором у будь-який час, а саме: провести лекційні роботи з питань бухгалтерського обліку, оподаткування та складання податкової декларації з податку на прибуток за результатами 11 місяців 2006 року.

А так, судом встановлено, що відповідач по справі жодним чином не порушив умови укладеного між сторонами договору, оскільки зобов’язання виконання визначеного обов’язку в певний строк у нього не виникло.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач також посилається на те, що відповідач повинен надати послуги за договором щодо проведення лекційної роботи з питань бухгалтерського обліку, оподаткування та складання податкової декларації з податку на прибуток за результатами 11 місяців 2006 року в строк до 20 грудня 2006 року, оскільки такий строк встановлений у п. 4.1.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вищезазначені твердження суд не приймає до уваги внаслідок наступного.

У преамбулі Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зазначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Як вже зазначалось, сторонами по справі укладено господарський договір про надання послуг.

З огляду на таке, суд звертає увагу, що Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним законом з питань оподаткування, а відповідно не розповсюджується на господарські правовідносини, які виникли між суб’єктами господарювання.

З приводу заявленої позовної вимоги про розірвання укладеного між ВАТ «Запоріжгаз»та ПП «Офіс-центр»договору, суд зазначає наступне.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

З огляду на вказані приписи чинного законодавства України, позивачем всупереч ст. 33 ГПК України не надано суду жодних доказів щодо істотного порушення договору відповідачем, що є єдиною підставою для розірвання договору за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору, укладеного між ВАТ «Запоріжгаз»та ПП «Офіс-центр», є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

До того ж, ч.ч. 2-3 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що грошові кошти в розмірі 10000,00 грн., сплачені позивачем відповідачу за договором-рахунком №СФ-0000045 від 01.12.2006р., за своєю правовою природою не підпадають під поняття збитки, обов’язок по сплаті яких виникає у винної сторони при порушенні зобов’язання другою стороною. В даному випадку позивачем не доведено суду про наявність порушення зобов’язання відповідачем, та наявність у сукупності всіх умов для настання відповідальності для винної особи.

Внаслідок викладеного, позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 10000 грн., понесених позивачем, є необґрунтованими та такими, що також не підлягають задоволенню.

Що стосується оплати послуг адвоката, то згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при відмові в позові - на позивача.

Відповідач надав суду угоду № 5 від 21.12.2009р. про надання юридичних послуг адвокатом, укладену між адвокатом Шапран А.А. та ПП «Офіс-центр»щодо надання адвокатом послуг по представництву інтересів клієнта у господарському суді Запорізької області при розгляді справи за позовом ВАТ «Запоріжгаз»до ПП «Офіс-центр»(вартість послуг за договором склала 1 000,00 грн.), а також квитанцію до прибуткового касового ордеру № 5 від 14.01.2010р.

Згідно з п. 10 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 02-5/78 від 04.03.1998 р. (зі змінами) витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п’ятою статті 49 ГПК.

В даному випадку господарський суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 500 грн. витрат за послуги адвоката, зважаючи на обставини конкретної справи та розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз»(69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7; р/р 26001301000497 ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України»м. Запоріжжя, МФО 313957, код ЄДРПОУ 03345716) на користь Приватного підприємства «Офіс-центр»(69006, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, буд. 6, оф. 39; р/р 26005302404001 в ЗРУ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 30710094) 500 грн. витрат з оплати послуг адвоката.

Видати наказ.

Суддя                                                                                Алейникова Т.Г.