Рішення № 8240109, 22.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.10 Справа № 15/110/09

Суддя

За позовом Орендного виробничого управління житлово – комунального господарства м. Вільнянська, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул.. Ціалковського, 12

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротехнологічна компанія “Гранік”, м. Запоріжжя, вул.. Глісерна, 14а, фактична адреса: м. Запоріжжя, вул.. Чумаченко, 30б, оф. 6

про стягнення 19722,56 грн. штрафу за договором від 13.01.2009р.

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача: Єременко О.Г., дов. № 15 від 05.01.2009р.

від відповідача: Гладкий В.К., дов. № 251 від 25.07.2009

Суть спору:

24.06.2009 порушено провадження у справі № 15/110/09 за позовом Орендного виробничого управління житлово –комунального господарства, Запорізька область, м. Вільнянська до Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротехнологічна компанія “Гранік”, м. Запоріжжя про стягнення 19 722,56 грн. штрафу за договором від 13.01.2009.

Ухвалою суду від 07.08.2009р. по справі призначено проведення комплексної технічної експертизи документів і матеріалів, проведення якої доручено експертам Харківського Науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Н.С. Бокаріуса.

11.01.2010 року до господарського суду Запорізької області надійшов висновок комплексної технічної експертизи № 7840 від 28.12.2009.

У зв'язку з поверненням матеріалів справи № 15/110/09 до господарського суду, провадження у справі поновлено.

В судовому засіданні від 22.02.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач підтримав вимоги з підстав, викладених у позові, в обґрунтування вимог зазначив, що 13 січня 2009 року ОВУЖКГ та ТОВ “Екотехнологічна компанія “Гранік” укладено договір оренди транспортних засобів. Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець зобов’язався передати орендодавцеві в строкове на строк 10 календарних днів з моменту підписання, платне користування дві одиниці автомобілів марки ГАЗ 53КО413 з номерними знаками АР 3021 АМ та № АР 6115 АО, а орендар зобов’язався прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно з метою здійснення автоперевезення вантажу автотранспортом, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату. Пунктом 3.2 договору визначено, що орендна плата вноситься шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця в строк не пізніше 20 числа поточного місяця. Пунктом 4.5 договору обумовлено, що за прострочення у внесенні орендодавцю орендної плати орендар за кожен день прострочення відповідного платежу сплачує орендодавцю пеню в розмірі 10% від суми боргу. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов’язання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору зобов’язання щодо внесення орендних платежів здійснив з порушенням строків визначених п. 3.2 договору. На підставі викладеного позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 19 722,56 грн. штрафу, нарахованого за період з 24.01.2009р. по 11.02.2009р.

Відповідач проти позову заперечив, в обґрунтування заперечень зазначив, що ТОВ “Електротехнологічна компанія “Гранік” виконано зобов’язання за договором оренди транспортних засобів в повному обсязі. Відповідач пояснив, що спірна ситуація виникла в зв’язку з невідповідністю текстів договорів наявних у сторін. Відповідно до пункту 3.2 договору від 13.01.2009р. (наявного у відповідача) орендна плата вноситься шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця в строк не пізніше 20 числа наступного місяця. Відповідно до пункту 3.2 договору наявного у позивача орендна плата вноситься шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця в строк не пізніше 20 числа поточного місяця. Крім того, відповідач зазначає, що з позивачем велося листування щодо спірного питання, з якого вбачається, що відповідач до подання позову позивачем, звертав його увагу на невідповідність примірників договору від 13.01.2009р.

Щодо результатів проведеної експертизи зазначив, що екземпляр договору позивача помилково було скріплено у попередній редакції, де термін виконання зобов’язань встановлено не поточного місяця, а наступного місяця після виконання зобов’язань. Невідповідність виникла внаслідок неодноразової зміни змісту договору при погодженні його умов між сторонами.

На підставі викладеного відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Судом під час дослідження матеріалів справи встановлено невідповідність текстів договорів наявних у сторін. Відповідно до пункту 3.2 договору від 13.01.2009р. (наявного у відповідача) орендна плата вноситься шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця в строк не пізніше 20 числа наступного місяця. Відповідно ж до пункту 3.2 договору наявного у позивача орендна плата вноситься шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця в строк не пізніше 20 числа поточного місяця. Крім того, відповідач зазначає, що з позивачем велося листування щодо спірного питання, з якого вбачається, що відповідач до подання позову позивачем, звертав його увагу на невідповідність примірників договору від 13.01.2009р.

Для з’ясування спірного питання судом по справі призначено проведення судової комплексної експертизи (технічну експертизу документів).

Експертизою №7841/11146 від 18.12.2009 року здійснено наступні висновки:

1.          Друковані тексти наданих ОВУЖКГ м. Вільнянська і ТОВ «ЕК «Гранік»двох договорів про оренду транспортних засобів від 13.01.2009р. виконані на електрофотографічних (лазерних, світлодіодних) принтерах.

Тексти на аркушах 1- 4 и аркуші 5 в наданому ОВУЖКГ м. Вільнянська договорі надруковані на двох різних принтерах, або на одному принтері с застосуванням інших картриджу, тонеру, апаратно-програмного комплексу. Тексти на аркушах 1-4 та аркуші 5 в наданому ОВУЖКГ м. Вільнянська договорі надруковані неодночасно (не послідовно).

Тексти на аркуші 1, аркушах 2, 3, 4 та аркуші 5 в наданому ТОВ «ЕК «Гранік»договорі надруковані на трьох різних принтерах або на одному принтері (двох принтерах) с застосуванням інших картриджів, тонерів, апаратно-програмних комплексів. Тексти на аркуші 1, аркушах 2, 3, 4 та на аркуші 5 в наданому ТОВ «ЕК «Гранік»договорі надруковані неодночасно (не послідовно).

Тексти на аркушах 1 -4 в наданому ОВУЖКГ м. Вільнянська договорі та текст та аркуші 1 в наданому ТОВ «ЕК «Гранік»договорі надруковані на одному принтері.

Тексти на аркушах 5 в наданих ОВУЖКГ м. Вільнянська та ТОВ «ЕК «Гранік» договорах надруковані на одному принтері.

2.          Тонери, якими нанесені тексти на аркушах 1-4 та аркуші 5 в наданому ОВУЖКГ м. Вільнянська договорі мають різний якісний склад за барвниками.

Тонери, якими нанесені тексти на аркуші 1, аркушах 2, 3, 4 та аркуші 5 в наданому ТОВ «ЕК «Гранік»договорі мають різний якісний склад за барвниками.

Тонери, якими нанесені тексти на аркушах 1-4 в наданому ОВУЖКГ м. Вільнянська договорі та текст та аркуші 1 в наданому ТОВ «ЕК «Гранік»договорі мають загальну родову приналежність за якісним складом за барвниками.

Тонери, якими нанесені тексти на аркушах 5 в наданих ОВУЖКГ м. Вільнянська та ТОВ «ЕК «Гранік»договорах мають загальну родову приналежність за якісним складом за барвниками.

3.          Тексти на аркушах 3 в наданих ОВУЖКГ м. Вільнянська та ТОВ «ЕК «Гранік»договорах надруковані або на різних принтерах, або на одному принтері, але в різні проміжки часу, тобто неодночасно.

4.          Третій аркуш договору про оренду транспортних засобів, який надано ОВУЖКГ м. Вільнянська, не виготовлений за допомогою копіювально-розмножувальної техніки, а виконаний на електрофотографічному (лазерному, світлодіодному) принтері. 5.          Питання щодо встановлення часу виконання третіх аркушів договорів оренди транспортних засобів від 13.01.2009р., наданих позивачем та відповідачем, та визначення, який з них виготовлено раніше, а який пізніше, потребує встановлення абсолютного часу виконання штрихів вказаних текстів. У наступний час це питання не може вирішуватися у зв'язку з відсутністю науково-обґрунтованої методик по визначенню абсолютного віку документів, тексти яких виконані тонерами. Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 13 січня 2009 року ОВУЖКГ та ТОВ “Екотехнологічна компанія “Гранік” укладено договір оренди транспортних засобів. Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець зобов’язався передати орендодавцеві в строкове на строк 10 календарних днів з моменту підписання, платне користування дві одиниці автомобілів марки ГАЗ 53КО413 з номерними знаками АР 3021 АМ та № АР 6115 АО, а орендар зобов’язався прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно з метою здійснення автоперевезення вантажу автотранспортом, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до пункту 3.2 договору наявного у позивача орендна плата вноситься шляхом перерахування відповідної суми коштів на поточний рахунок орендодавця в строк не пізніше 20 числа поточного місяця.

14.01.2009р. відповідачем були прийняті в оренду вказані в договорі транспортні засоби, про що свідчать акти прийому –передачі транспортних засобів за підписами представників сторін.

Оплату відповідачем орендної плати здійснено 12.02.2009р. в сумі 8964,80 грн. про що свідчить банківська виписка та платіжне доручення від 12.02.2009р. №3802 на суму 8964,80 грн.

За несвоєчасне здійснення розрахунку за договором, позивачем відповідачу нараховано пеню за період з 20.01.2009р. по 12.02.2009р. в розмірі 19722,56 грн.

Судом за основу взято до уваги екземпляр договору оренди транспортних засобів, наданий саме позивачем, враховуючи найменшу зміну аркушів договору, та послідовну відповідність аркушів договору з 1 по 4. Тоді як експертизою встановлено невідповідність в аркушах договору наданого відповідачем у 1, 2-4 та 5, а також зокрема непослідовність виготовлення третього аркушу договору в якому саме і зазначалось про орендну плату та розрахунки за договором оренди транспортних засобів. .

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума пені, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 19722,56 грн. штрафу такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 129,68 грн., на підставу п. 3.2 договору.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротехнологічна компанія “Гранік”, (м. Запоріжжя, вул.. Глісерна, 14а, м. Запоріжжя, вул.. Чумаченко, 30б, оф. 6, ЄДРПОУ 23855037) на користь Орендного виробничого управління житлово –комунального господарства м. Вільнянська, (Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Ціалковського, 12, ЄДРПОУ 03345645) 129,68 грн. штрафу та 3,36 грн. судових витрат. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 26.02.2010р.