Рішення № 8240057, 18.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.10 Справа № 15/7/10

Суддя

за позовом Малого підприємства “Енергосервіс”, 90500, м. Тячів, вул. Київська, № 14, Тячівського району Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Група промислових компаній Енерго - ЖАІ”, 69121, м. Запоріжжя, вул.. Товариська, 39, оф. 157

про стягнення 30 950,00 грн. вартості недопоставленого товару та 14 956,32 грн. штрафу

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача –не з’явився

від відповідача – не з’явився

Суть спору:

Розглядається позовна заява Малого підприємства “Енергосервіс”, м. Тячів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Група промислових компаній Енерго - ЖАІ”, м. Запоріжжя про стягнення 30 950,00 грн. вартості недопоставленого товару та 14 956,32 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду від 18.12.2009 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 18.01.2010. Розгляд справи відкладався.

Позовні вимоги заявлено з наступних підстав: 03.11.2008 року МП «Енергосервіс»та ТОВ «Група промислових компаній «Енерго –ЖАІ»укладено договір № 1-10/09 про постачання товару –трансформаторної підстанції КТП -1-250/10/0,4 з трансформатором ТМ 25-10-04, приладом обліку EMS -134,41, високовольтним роз’єднувачем РЛНД 10 кВ.. Відповідно до умов договору відповідач зобов’язався поставити на адресу позивача товар, а позивач зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість. Позивач зазначає, що взяті на себе зобов’язання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору зобов’язання щодо постачання товару здійснив частково, внаслідок чого позивач просить стягнути з відповідача 30950,00 грн. попередньої оплати.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 7184,50 грн. пені, нарахованої за період з 30.04.2008 року по 11.12.2009р. та 7771,82 грн. штрафу.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з’явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином. Згідно до п. 3.6 роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб –учасників судового процесу. Відповідні процесуальні документи надіслані згідно з поштовими реквізитами учасників процесу.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 03.11.2008 року МП «Енергосервіс»та ТОВ «Група промислових компаній «Енерго –ЖАІ»укладено договір № 1-10/09 про постачання товару –трансформаторної підстанції КТП -1-250/10/0,4 з трансформатором ТМ 25-10-04, приладом обліку EMS -134,41, високовольтним роз’єднувачем РЛНД 10 кВ.. Відповідно до умов договору відповідач зобов’язався поставити на адресу позивача товар, а позивач зобов’язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 2.2.1 договору позивач зобов’язався перерахувати 50% від вартості товару авансовим платежем, а решту 50% вартості товару –протягом 3 банківських днів з моменту оприбуткування товару на складі покупця.

Згідно п.4.2. договору № 1-10/09 від 03.11.2008р., постачальник зобов'язується провести постачання товару в об'ємах, що вказані в специфікації, яка являється невід'ємною частиною договору, не пізніше 25 робочих днів з моменту здійснення покупцем авансового платежу.

В порушення умов договору відповідачем здійснено постачання товару не в повному обсязі, а саме на адресу позивача поставлено трансформаторну підстанцію КТП-1-250/10/0,4, однак недоукомплектовану згідно умов договору, а саме без трансформатора ТМ 250-10-04.

Крім того, отримана позивачем трансформаторна підстанція була недоукомплектована, зокрема: приладом EMS –134,41, високовольтним роз’єднувачем РЛНД 10 кВ.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію від 12.05.2009р. з вимогою здійснити поставку недопоставленого товару згідно договору № 1-10/09 від 03.11.2008 року або перерахувати їх вартість.

Відповіді на претензію на надано.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.682 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності. Якщо договором купівлі-продажу не встановлено умов щодо комплектності товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обороту або іншими вимогами, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 30950,00 грн. попередньої оплати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т. ч. неустойкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

Вимоги про стягнення з відповідача 7184,50 грн. пені позивач обґрунтовує з посиланням на п. 5.2 договору, у відповідності до якого у випадку порушення строків постачання товару «Постачальник»виплачує «Покупцеві»неустойку в розмірі 0,4% від вартості непоставленого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки постачання товару, а також проценти за користування чужими грошима в розмірі 20% річних. Суд вважає вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 7184,50 грн. такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 3702,55 грн., за період з 08.12.2008р. по 08.06.2009р..

Вимоги про стягнення з відповідача 1547,50 грн. штрафу та 20% річних в сумі 6224,32 грн. позивач обґрунтовує з посиланням на п. 5.2 договору, відповідно до якого відповідач повинен сплатити 20% річних від суми недопоставленого товару за весь час прострочення та у випадку недопостачання або відмовлення «Постачальника»провести постачання всього або частини товару «Покупцеві» у обговорені сторонами строки, «Постачальник»зобов'язаний на протязі 3-х календарних днів провести повернення грошових коштів і заплатити «Покупцеві»штраф у розмірі 5% від вартості недопоставленого товару, а також компенсувати понесені «Покупцем»збитки. Суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 14956,32 грн. штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.. 526 ЦК України, ст.. 193 ГК України, ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Група промислових компаній Енерго - ЖАІ”, (69121, м. Запоріжжя, вул.. Товариська, 39, оф. 157, ЄДРПОУ 36163990) на користь Малого підприємства “Енергосервіс”, (90500, м. Тячів, вул. Київська, № 14, Тячівського району Закарпатської області, ЄДРПОУ 22085770) 30950,00 грн. основного боргу, 3702,55 грн. пені, 1547,50 грн. штрафу, 6224,32 річних відсотків та 643,21 грн. судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов