Рішення № 8240053, 24.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.10 Справа № 26/22/10

Суддя

за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рема”, м. Мелітополь, Запорізької області (72301, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Профінтерна, буд. 15)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Рост” (70002 , Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Червоноармійська, буд. 5)

Про стягнення 457270,86 грн.

Суддя Юлдашев О.О.

Представники:

від позивача: Хорошко С.В. (дов. № б/н від 11.12.2009)

від відповідача: Іванюкович Е.А. (дов. № 46 від 02.02.2010)

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява ВАТ “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рема” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Рост” про стягнення заборгованості в сумі 457270,86 грн., з них 428931,97 грн. –основного боргу, 20159,80 грн. –індекс інфляції, 8179,09 грн. –3 % річних за користування чужими коштами, а також 50000 грн. на оплату послуг адвоката.

Ухвалою суду від 10.02.2010 р. у зв’язку з надходженням клопотання відповідача про ознайомлення з матеріалами справи, слухання справи № 26/22/10 відкладено на 18.02.2010 р.

В судовому засіданні 18.02.2010 р. продовжено слухання справи.

За клопотанням представників сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, пояснивши наступне.

25 травня 2009 року укладено договір поставки з елементами договору підряду. Згідно умов зазначеного договору п. 1.1 позивач зобов’язується виготовити та поставити, а відповідач оплатити та прийняти продукцію зазначену в специфікації договору п. 1.2., а саме компресори на рамі 1П20РМ1-1-02 в кількості 7 шт. (далі –«Товар») на загальну суму 428 931,97 грн. з урахуванням ПДВ.

Отже, виходячи з умов договору обов’язок позивача по виготовленню товару за відсутності вказівки про інше в договорі наступав для позивача негайно після підписання договору, а обов’язок по поставці товару згідно п. 3.1. договору - на умовах EXW з м. Мелітополь, протягом 60 днів після надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача.

При цьому відповідач згідно п.п. 1.2, 5.1, 5.2 умов договору зобов’язаний здійснити оплату за виготовлену продукцію в два етапи:

- 70% від суми договору у п'ятиденний строк з дати підписання договору;

- 30% від суми договору у десятиденний строк після письмового повідомлення о готовності товару до відвантаження.

Виходячи з листа позивача № 608/ОМ від 23.09.09 р., яким відповідач був повідомлений про готовність продукції до відвантаження, позивач у повному обсязі виконав свої зобов’язання за договором щодо виготовлення товару та був готовий після виконання відповідачем зобов’язань по сплаті виконати другу частину своїх зобов’язань, щодо поставки товару але з боку відповідача згідно листа № 864 від 22.10.2009 року здійснено односторонню відмову від зобов’язань за договором шляхом відмови від здійснення оплати.

Таким чином, зважаючи на виконання позивачем умов договору в частині виготовлення товару, понесення витрат на це, зберігання товару по сьогоднішній день на складі за власний кошт, та не виконанням відповідачем свого зобов’язання по сплаті за виготовлений товар згідно умов договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка складає: 428931,97 грн. з урахуванням ПДВ.

Позивач, зважаючи на тривале невиконання відповідачем своїх грошових зобов’язань у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України був змушений нарахувати останньому інфляційні втрати у розмірі середнього індексу інфляції за весь час прострочення з суми першого етапу передоплати –300 252,38 грн. (70 % від суми договору) за період з 31.05.2009 року (наступний день з граничної дати здійснення першого платежу) по 18.01.2010 року у розмірі –15 012,62 грн., при цьому розрахунок інфляційних втрат з суми другої частини передплати 128 679,59 грн. (30 % від суми договору) за період з 04.10.2009 року (наступний день з граничної дати здійснення останнього платежу) по 18.01.2010 року складає –5 147,18 грн.

Також позивач був змушений у відповідності до тієї ж ст. 625 ЦК України нарахувати відповідачу 3 % річних за користування чужими коштами з суми першого етапу передоплати –300 252,38 грн. (70 % від суми договору) за період з 31.05.2009 року (наступний день з граничної дати здійснення першого платежу) по 18.01.2010 року у розмірі –5 725,36 грн.

Та з другої частини передплати 128679,59 грн. (30 % від суми договору) за період з 04.10.2009 року (наступний день з граничної дати здійснення останнього платежу) по 10.12.2009 року у розмірі –2 453,73 грн.

Зважаючи на те, що для стягнення заборгованості, аналізу матеріалів, розробки позову, його подачі позивач був змушений звернутися до послуг адвоката, то виходячи зі змісту ст. 44 ГПК України разом з іншими судовими витратами понесеними позивачем як, то державне мито у сумі –4 572,71 грн. та ІТЗ –236 грн., позивач змушений вимагати від відповідача сплати витрат на послуги адвокату у сумі –50 000 грн. зазначену позивачем та залученим адвокатом у відповідному договорі на правову допомогу.

Відповідач проти позову заперечив вважає його вимоги безпідставними з наступних підстав. Відповідно до п. 5.1 договору при нездійсненні відповідачем передоплати за договором позивач не повинен був приступати до виготовлення продукції але зробив це. При цьому згідно п. 3.1 договору відгрузка має відбуватися протягом 60 днів після переведення грошових коштів на рахунок позивача, тобто товар мав бути готовим до відгрузки 30.07.2009 року, що зважаючи на невиконання з боку позивача вказаного обов’язку дає право відповідачу відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України відмовитися від прийняття виконання зобов’язання в наслідок прострочення боржника в зобов’язанні яким є позивач.

Також відповідачем заявлено зустрічний позов про визнання договору 25/13 від 25.05.2009 року незаконним на підставі укладання його особою, яка не мала на те повноважень, не відповідність договору умовам Правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року).

Просить у задоволенні позовних вимог відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

          25 травня 2009 р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 25/13.

          Згідно умов вказаного договору позивач зобов’язується виготовити та поставити, а відповідач оплатити та прийняти продукцію зазначену в специфікації договору п. 1.2. договору.

Зважаючи на те, що згідно визначення правочинів який міститься в ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Відповідно до ч. 4 вказаної норми дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Ст. 204 ЦК України задекларований принцип правомірності правочину, згідно якого правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 179, ч. 1 ст. 181 ГК України та п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання (юридичними особами) оформлюються як правило у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно ст. ст. 627, 628 ЦК України ч. 4 ст. 179 ГК України, сторони вільні у визначені змісту договору окрім випадків, встановлених чинним законодавством України, при цьому сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір)

Зважаючи на те, що договором № 25/13 від 25.05.2009 року укладеного між позивачем та відповідачем, передбачено предмет, порядок та строки поставки, ціну та порядок розрахунків, майнову відповідальність сторін, які є істотними умовами договору, останній вважається укладеним виходячи зі змісту ст. 180 Господарського кодексу України та ст.ст. 628, 631 Цивільного кодексу України з дати досягнення сторонами, згоди щодо всіх його істотних умов, а саме з 25.05.2009 року. А зважаючи на наявність підписів та відтисків печаток на договорі з боку обох сторін за відсутності від відповідача доказів, які в силу ст. 33 ГПК України повинні надаватися стороною для підтвердження обставин, на які йде посилання, договір є правомірним та направленим на реальне настання прав та обов’язків за ним для сторін існуючих правовідносин.

          Посилання, зроблені відповідачем під час судового процесу про неодноразове перевищення директором відповідача Винник Олегом Миколайовичем своїх повноважень та про звільнення його з посади за власним бажанням не можуть вважатися доказом цих обставин в силу ст. 34 ГПК України, а посилання на звільнення з посади за власним бажанням взагалі може опосередковано бути підтвердженням належного виконання вказаною особою своїх посадових обов’язків.

Отже, згідно ч.1 ст. 631 ЦК України строком є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору.

Згідно з ч.7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання. Зважаючи на зазначення сторонами в п. 11.5 договору строк дії вказаного договору встановлений сторонами до 31.12.2009 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України та ст.ст. 173,174 ГК України договірні зобов’язання обов’язкові для виконання сторонами договору, одностороння відмова від господарського зобов’язання заборонена, якщо інше не передбачене умовами договору.

Як вбачається з тексту договору, між позивачем та відповідачем одностороння відмова від виконання зобов’язання не передбачена.

          Таким чином, посилання в договорі на умову про виготовлення продукції без зазначення строку виконання цього зобов’язання з боку позивача в силу ст. 213 ЦК України про буквальне тлумачення змісту правочинів та ст. 629 ЦК України про обов’язковість договору ст.ст. 214, 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України про заборону односторонньої відмову від виконання зобов’язання ніяким чином не пов’язане з обов’язком відповідача зазначеного в п. 5.1 договору по сплаті передоплати вартості придбаної продукції так як обов’язок позивача по виготовленню продукції наступає негайно після підписання договору, а обов’язок відповідача по здійсненню передоплати тільки протягом 5 днів з дати укладання договору.

          В силу зазначеного вказані зобов’язання не можуть вважатися зустрічними в розумінні ст. 538 ЦК України, а за відсутності можливості позивача відмовитися від виконання зобов’язання за відсутності отримання передоплати є доказом належного виконання позивачем своїх зобов’язань за договором в частині виготовлення продукції.

Відносно обов’язку позивача по поставці продукції, зазначеній в п. 3.1. Договору на умовах EXW з м. Мелітополь, протягом 60 днів після надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача, слід зазначити за відсутності вказівки у вказаному пункті про розмір грошових коштів які мають надійти на рахунок позивача слід вважати це будь-яким розміром грошових коштів, що за відсутності їх надходження взагалі не може вважатися простроченням виконання зобов’язання по поставці з боку позивача так як зазначений в п. 5.1.1 договору строк для здійснення передоплати не вказує на будь-яку кінцеву дату за відсутності виконання зобов’язання з боку відповідача, а тому повідомлення позивача № 608/ОМ від 23.09.2009 року про готовність до відвантаження продукції має вважатися належним виконанням зобов’язання в розумний строк за відсутності зазначення іншого.

Щодо посилання в умовах договору на правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати слід зазначити, що термін EXW - "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Отже, за наявності зазначення в розділі 13 договору реквізитів сторін, саме місце знаходження позивача та посилання в п. 3.1 договору на назву населеного пункту площа позивача, на якій має знаходитися товар підготовлений до відвантаження не повинна викликати сумніву у відповідача, що за належного виконання обов’язку останнього по самовивезенню товару, як про це йдеться в п. А4. Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року), дало б змогу останньому отримати замовлений товар у повному обсязі.

На підставі зазначеного, у відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України про визначення зобов’язання, зважаючи на ст. 510 ЦК України про визначення сторін у зобов’язанні, зобов’язання відповідача по сплаті залишкової вартості замовленої продукції є зустрічними зобов’язаннями відносно зобов’язання позивача по підготуванню продукції до відвантаження та повідомлення про це відповідача, що в сукупності з невиконанням відповідачем початкового зобов’язання по здійсненню передоплати на підставі ст.ст. 610, 612 ЦК України за відсутності виправдальних факторів та доказів з цього приводу у відповідності до ст. 614 ЦК України є винним з боку відповідача порушенням зобов’язання та порушенням з його боку ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, що дає підстави для застосування до відповідача як винної сторони ст. 611,625 ЦК України та ст.ст. 216, 217 ГК України.

Таким чином, первісні позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 457270,86 грн., з них 428931,97 грн. –основного боргу, 20159,80 грн. –індекс інфляції, 8179,09 грн. –3 % річних за користування чужими коштами підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач за первісним позовом просить крім судових витрат на держмито та інформаційно-технічне забезпечення процесу, стягнути з відповідача витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката в сумі сплаченого гонорару у розмірі 50000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить і оплата послуг адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру” та Правил адвокатської етики. Відповідно до ст. 33 Правил гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Відшкодування витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат: угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Розумного обґрунтування витрат на послуги адвоката суду не надано. Суд вважає, що категорія спору не відноситься до складних справ, отже заявлена сума значно завищена. Суду не надано доказів про оплату послуг. Проте, суд врахував домовленість сторін по договору про надання правової допомоги від 11.12.2009 року визначену в додатку № 1 до зазначеного договору щодо оплати послуг після закінчення судового розгляду та стягує з відповідача 5000,00 грн.

Виходячи з викладеного, зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на відповідача за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-5, 22, 49, 82, 84. 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Рост” (70002 м. Вільнянськ Запороізької області, вул. Червоноармійська, 5, п/р 26000976713053 в філії “Першого українського міжнародного банку” м. Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 25221038) на користь Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (72301 м. Мелітополь Запорізької області, вул. Профінтерна, 15, р/р 20008079101 в Мелітопольській філії ВАТ “Банк Кипру” м. Мелітополь, МФО 313281, код ЄДРПОУ 00217857) 428931,97 грн. основного боргу, 20159,80 грн. індексу інфляції, 8179,09 грн. 3 % річних, 4572,71 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5000,00 грн. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

3. У задоволені зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Рост” до Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” відмовити.

Суддя О.О. Юлдашев

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України 24.02.2010.