Рішення № 8240019, 17.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.10 Справа № 28/14/10

Суддя

За позовом: Дочірнього підприємства «Техенерго», м.Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Оліс ЛТД», м.Запоріжжя

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Коваленко Р.О., довіреності №б/н від 30.12.2009р.

від відповідача: Малютіна О.О., довіреність №45 від 03.08.2009р.

21.12.2009р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з ТОВ фірми «Оліс ЛТД»545.819грн.54коп. суми витрат на формокомплект, 12762грн.74коп. пені, 8359грн.18коп. інфляційних втрат та 1648грн.72коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 21.12.2009р. порушено провадження у справі № 28/14/10, судове засідання призначено на 20.01.2010р.

З метою надання додаткових доказів, витребування необхідних документів та неявкою представника відповідача судове засідання було відкладено.

08.02.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.12.2010р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що грошові зобов’язання щодо оплати поставленого на підставі договору поставки №20/08 від 11.08.2008р. товару виконані в повному обсязі. Також посилається на те, що на момент розгляду справи договір №20/08 від 11.08.2008р. є дійсним, а вимоги позивача стосовно відшкодування витрат на формокомплект є безпідставними та необґрунтованими. До того ж, відповідач зауважив, що майже на початку договірних відносин, відразу після укладання договору, позивач направив на адресу ТОВ фірми «Оліс ЛТД»лист №266 від 03.12.2008р., у якому сповістив про нову ціну на товар, яка значно підвищилась за одиницю товару. Сторонами були прийняті заходи для підписання нової чергової Специфікації з поставки партії Товару (листи позивача вих. №266 від 03.12.2008р., №267 від 13.10.2009р., б/н від 28.10.2009р.; листи відповідача вих. №144 від 27.10.2009р., №04 від 15.01.2010р.). Вимоги щодо стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних відповідач визнав частково.

Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті. На підставі чого у відповідності до ст.85 ГПК України представникам сторін за їх згодою було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч.І ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлені законом або договором терміни.

Згідно зі ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як свідчать надані до суду документи, 11.08.2008р. між ДП «Техенерго»(продавець) та ТОВ фірма «Оліс ЛТД» (покупець) було укладено договір №20/08, за умовами якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю, а покупець в свою чергу зобов’язується прийняти та оплатити склотару –банку 06-009П-ІІІ-4-66-1-430 виробника Песковського заводу скловиробів у кількості 17.000.000 шт. на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що для виконання цього договору продавець за свій рахунок розробляє та закуповує формокомплект товару з ресурсом 17000000грн. при умовах постановки на лінію не більше 12 разів, що робить його ексклюзивним для покупця, тобто товар має цінність та комерційний інтерес тільки для покупця.

Відповідно до п.1.3 договору товар постачається окремими партіями на підставі заявок покупця. Партією вважається кількість товару, яка обумовлена у специфікації до цього договору.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна товару зазначається у специфікації до договору, яка є невід’ємною частиною договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що оплата товару, який зазначений в договорі, здійснюється на розрахунковий рахунок продавця на умовах, що обумовлені у специфікації.

01.12.2008р. сторонами була підписана додаткова угода до специфікації №1 від 11.08.2008р., за умовами якої продавець зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити склопродукцію виробництва Песковського заводу скловиробів. Загальна вартість товару складає 586.796грн.62коп. разом з ПДВ.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов’язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послуги, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Нормами ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Однак, відповідач договірних зобов'язань, передбачених п.2 Специфікації до договору належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у встановлений договором строк не здійснив, чим порушив умови договору.

Як зазначає позивач, на момент звернення з позовом до суду відповідач повністю розрахувався за поставлений товар, що підтверджується виписками з особового рахунку позивача, але з простроченням виконання зобов’язань.

Відповідно до п.4.5 договору сторони прийшли згоди, що у разі не підписання сторонами специфікації/специфікацій в рамках графіку, передбаченого п.4.2 договору, договір у такому разі вважається достроково розірваним за їх взаємною згодою. При цьому, зобов’язання покупця щодо оплати поставленого товару, а також зобов’язання, яке передбачено п.п5.7, 8.3 цього договору залишаються діючими до їх кінцевого виконання. Моментом такого розірвання вважається момент закінчення строку поставки товару, що обумовлений сторонами в останній, підписаній ними специфікації, а у разі відсутності такої з 01.02.2009р.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що договір може бути достроково розірваний сторонами тільки за взаємною згодою.

Враховуючи вищевикладене, договір, на підставі якого заявлені позовні вимоги є розірваним.

Частиною 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На підставі ст. 611 ЦК України одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до умов п.5.4 у разі порушення строків оплати, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від несплаченої суми за кожний день прострочки платежу.

Згідно з розрахунком позивача до стягнення пред’явлена сума пені за період прострочення виконання зобов’язання з 10.12.08р. по 14.06.09р. у розмірі 12.762грн.74коп.

Факт прострочення виконання зобов’язань за договором №20/08 від 11.08.2008р. доведений матеріалами справи. За таких обставин, дані вимоги заявлені позивачем обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Крім того, за порушення виконання грошового зобов’язання позивачем пред’явлені вимоги про стягнення 8.359грн.18коп. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 1.648грн.72коп.

Згідно з ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Інший розмір відсотків договором не встановлений.

Відповідно до розрахунку позивача сума 3% річних за період прострочення з 10.12.2008р. по 30.09.2009р. складає 1.648грн.72коп.

Факт прострочення матеріалами справи доведений. Таким чином, заявлена до стягнення вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 10.12.2008р. по 30.09.2009р. у розмірі 8.359грн.18коп., слід зазначити, що вимога є обґрунтованою, разом з тим підлягає частковому задоволенню у розмірі 6.679грн.29коп. виходячи з наступного:

Позивач безпідставно нараховував інфляційні втрати на суму 1682грн.92коп., оскільки розрахунок був здійснений не за повний місяць, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення інфляційні витрати у розмірі 6.679грн.29коп., в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

Угодою про припинення зобов’язання зарахуванням від 30.09.2009р. сторони підтвердили, що між ними виникли зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав на 30 вересня 2009р., зобов’язання на 30.730грн. припиняються.

Таким чином, інфляційні втрати нараховані позивачем на суму 491грн.68коп. за період прострочення з червня 2009р.по вересень 2009р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як зазначалось вище, позивач зобов’язався поставити відповідачу товар у кількості 17000000 штук.

Відповідно до п.4.5 та п.8.3 договору при не підписанні чергової специфікації на поставку товару в межах попереднього графіку, що міститься в п.4.2 договору, відповідач зобов’язався відшкодувати витрати позивача на формокомплект із розрахунку 0,034грн. за кожну недопоставлену одиницю товару.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу у власність товар у кількості 946.484 штук на загальну суму 545.819грн.54коп. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними, які залучені до матеріалів справи.

Кількість недопоставленого товару складає 16.053.516 штук.

Відповідно до розрахунку позивача сума витрат, що підлягає відшкодуванню складає 545.819грн.54коп.

Згідно з п.8.3 договору, відповідач сплачує зазначені витрати позивача на протязі 10 календарних днів з моменту направлення відповідної вимоги.

07.10.09р. на адресу відповідача була направлена вимога №259 з проханням відшкодувати витрати позивача у розмірі 545.819грн.54коп. до 17.10.2009р.

Враховуючи той факт, що відповідач доказів відшкодування витрат позивача на формокомплект суду не надав. Заявлена вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню

Судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Доводи відповідача спростовуються вищевикладеними обставинами.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, ст.526, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 175, 193 ГК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оліс Лтд»(69065, м.Запоріжжя, вул. Електрозаводська, 3; 69084, м.Запоріжжя, вул. Карпенко-Карого, 47, код ЄДРПОУ 20478063, п/р 26009301165622/980 в Комунарському відділенні філії «Відділення Промінвестбанку в м.Запоріжжя», МФО 313355) на користь Дочірнього підприємства «Техенерго»(04176, м.Київ, вул. Електриків, 29-А, р/р 26001301003579 в ВАТ «ВТБ Банк»м.Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 32072610) 545.819(п’ятсот сорок п’ять тисяч вісімсот дев’ятнадцять)грн.54коп. витрат на виготовлення формокомплекту, 12.762(дванадцять тисяч сімсот шістдесят дві)грн.74коп. пені, 1.648(одна тисяча шістсот сорок вісім)грн.72коп. 3% річних, 6.679(шість тисяч шістсот сімдесят дев’ять)грн.29коп. інфляційних втрат, 5669(п’ять тисяч шістсот шістдесят дев’ять)грн.10коп. державного мита та 235(двісті тридцять п’ять)грн.29коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 22 лютого 2010р.