Рішення № 8239916, 28.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.10 Справа № 22/14/10

Суддя

м.Запоріжжя за позовом Відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, 20) до Відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м.Запоріжжя, Північне шосе, 31-А, МСП-982) про стягнення суми 149 912,93 грн.,

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

Від позивача – Баланчук І.М. (довіреність №027/35 від 01.01.2010р.);

Тітова А.Є. (довіреність №028/35 від 01.01.2010р.);

Від відповідача –          Ширяєв В.Г. (довіреність №01/05 від 11.01.2010р.);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ВАТ “Вуглецевий композит” на користь ВАТ “Український графіт” суми 149912,93 грн., до якої входить 131944,63 грн. збитків від інфляції, 17968,30 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 22/14/10, судове засідання призначено на 28.01.2010р.

У судовому засіданні 28.01.2010р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані наступним. Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.10.2007р. у справі №22/219/07 встановлено факт того, що відповідач не виконав своє зобов’язання по оплаті поставлених позивачем енергоресурсів за договором №804/41194/04 та стягнуто 232 706,57 грн. основного боргу, а також пеню, інфляційні втрати (за період з травня 2006р. по березень 2007р.) та 3% річних за період з 06.03.2006р. по 11.05.2007р.). Рішення відповідачем до цього часу не виконано, сума 232 706,57 грн. основного боргу не сплачена, тому на підставі ст.625 ЦК України позивач за весь час прострочення нарахував відповідачу 131944,63 грн. збитків від інфляції за період з квітня 2007р. по листопад 2009р. та 17968,30 грн. 3% річних за період з 12.05.2007р. по 30.12.2009р.

Відповідач у своєму відзиві зазначив, що не визнає позов у повному обсязі, виходячи з наступного. На підставі наказу, виданого на виконання рішення у справі №22/219/07, 19.06.2008р. було відкрито виконавче провадження, тому грошові зобов’язання відповідача перед ВАТ “Український графіт” припинилися з моменту відкриття цього провадження та посилання позивача на ст.625 ЦК України є безпідставним. Також відповідач зазначив, що при здійсненні розрахунку суми позову позивачем використані невірні вихідні дані, що призвело до нарахування невірної суми позову та у зв’язку з цим надав клопотання про проведення позивачем перерахування заявленої до стягнення суми.

Зазначене клопотання відповідача судом відхилено, оскільки згідно з ст.22 ГПК України зміна предмету позову, яка відбувається внаслідок здійснення перерахування суми позову, є правом позивача, тому суд не може зобов’язати здійснити таке перерахування та визнає представлені документи достатніми для розгляду справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Запорізької області розглянуто справу №22/219/07 за позовом ВАТ “Український графіт” до Державного заводу вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів “Вуглекомпозит”. За наслідками розгляду справи прийнято рішення від 31.10.2007р., яким позовні вимоги задоволені частково, з відповідача стягнуто 232706,57 грн. основного боргу за договором №804/41194/04 від 18.10.2004р. на поставку енергоресурсів абоненту, на підставі ст.625 ЦК України стягнуто інфляційні втрати за період з травня 2006р. по березень 2007р. та 3% річних за період з 06.03.2007р. по 11.05.2007р. та частково задоволено вимоги про стягнення пені.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.02.2008р. рішення у справі №22/219/07 залишено без змін.

Після набрання рішенням законної сили, на його виконання 05.03.2008р. видано відповідний наказ. 16.12.2008р. Орджонікідзевським ВДВС відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №22/219/07 від 05.03.20078р.

В грудні 2009р. ВАТ “Український графіт” звернулося з позовом про стягнення з ВАТ “Вуглецевий композит” втрат від інфляції за період з квітня 2007р. по листопад 2009р. включно та 3% річних за період з 12.05.2007р. по 30.12.2009р., нарахованих на суму 232706,57 грн. основного боргу, стягнутого рішенням у справі №22/219/07. За даним позовом порушено провадження у даній справі №22/14/10.

Згідно з п.1.1 Статуту ВАТ “Вуглецевий композит” (відповідач у даній справі) засновано шляхом перетворення Державного підприємства “Завод вуглець-вуглецевих композиційних матеріалів” у відкрите акціонерне товариство. Відповідно до ч.5 ст.59 ГК України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено вище, факт наявності основного боргу в розмірі 232706,57 грн. встановлений в рішенні господарського суду від 31.10.2007р. у справі №22/219/07, тому не повинен доводитися знову.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

                    Згідно з ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

          Відповідно до п.9 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов’язковість рішень суду.

Відповідачем станом на день розгляду справи не надано доказів повного або часткового перерахування вищезазначеної суми основного боргу, стягнутого рішенням у справі №22/219/07, тому факт неналежного виконання зобов’язання суд вважає доведеним.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов’язань, а також те, що в силу ст.599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, кредитор реально кошти не отримав, встановлені ст.625 ЦК України відсотки річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов’язання.

Вищенаведеним спростовуються заперечення відповідача, що його грошове зобов’язання припинилося з моменту відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу по справі №22/219/07.

Крім того, відповідач зазначив, що не погоджується з розрахунком позивача, а саме вважає неправильними періоди нарахування та надав свій контррозрахунок, згідно з яким інфляційні втрати нараховано за період з листопада 2007р. по листопад 2009р. у розмірі 97736,75 грн., три відсотки річних за період з 23.11.2007р. по 16.12.2009р. у розмірі 14031,94 грн. При цьому відповідач пояснив, що початок періоду нарахувань взято виходячи з дня оформлення і підписання рішення –23.11.2007р. Суд визнає таке твердження необґрунтованим з підстав наведених вище, оскільки кредитор має право здійснювати нарахування на підставі ч.2 ст.625 ЦК України з моменту виникнення зобов’язання по сплаті коштів до моменту його фактичного виконання, та в даному випадку не залежить від дати підписання рішення, яким цей борг стягнуто в судовому порядку.

Як вбачається із змісту рішення у справі №22/219/07 втрати від інфляції було стягнуто за період з травня 2006р. по березень 2007р. включно, 3% річних –за період з 06.03.2006р. по 11.05.2007р. Тому суд визнає обґрунтованими здійснені позивачем у позовній заяві нарахування інфляційних втрат за період, починаючи з квітня 2007р. по листопад 2009р. та 3% річних –з 12.05.2007р. по 30.12.2009р.

          Сума 3% річних за вказаний період розрахована позивачем вірно та підлягає до стягнення повністю в розмірі 17 968 грн. 30 коп.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції суд приходить до висновку, що у зв’язку з допущеною арифметичною помилкою, вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково. Фактично за період з квітня 2007р. по листопад 2009р. підлягає до стягнення сума 131 902 грн. 34 коп.

Таким чином, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.

Згідно з ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:          

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Вуглецевий композит” (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 31-А, МСП-982; р/р26002976713329 в ЗФ ПУМБ м.Запоріжжя, МФО 313623, код ЄДРПОУ 24516317) на користь відкритого акціонерного товариства “Український графіт” (69600, м.Запоріжжя, вул. Північне шосе, 20; р/р26008900301 в ПАБ “МетаБанк”, МФО 313582, код ЄДРПОУ 00196204) 131 902 (сто тридцять одна тисяча дев’ятсот дві) грн. 34 коп. інфляційних втрат, 17 968 (сімнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят вісім) грн. 30 коп. трьох відсотків річних, 1 498 (одна тисяча чотириста дев’яносто вісім) грн. 70 коп. витрат на сплату державного мита, 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя Ю.О.Скиданова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.02.2010р.