Рішення № 8239867, 17.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.10 Справа № 28/402/09

Суддя

За позовом: Закритого акціонерного товариства Виробничо-торгової фірми «Весна-М», м.Запоріжжя

До відповідача: Приватного підприємства «Квадрат-плюс», м.Запоріжжя

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: Лазаренко Г.І. –представник на підставі довіреності №б/н від 10.06.2009р.

від відповідача: не з’явився

18.11.2009р. позивачем заявлені вимоги про стягнення з ПП «Квадрат-плюс»суми 8.614грн.32коп., яка виникла внаслідок невиконання судового рішення у справі №7/314 за період з 10 лютого 2006р. по 01 грудня 2009р., а саме: 4.640грн.12коп. інфляційних втрат, 691грн.16коп. 3% річних та 3.283грн.04коп. процентів за користування чужими грошовими коштами; суму 1431грн.59коп., яка виникла внаслідок невиконання рішення суду у справі №28/163/09 від 13.05.2009р. за період з 30 травня 2009р. по 01 грудня 2009р., а саме: 449грн.89коп. інфляційних втрат, 170грн.73коп. 3% річних та 810грн.97коп. річних за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.11.2009р. порушено провадження у справі №28/402/09, судове засідання призначено на 14.12.09р.

Ухвалою суду від 14.12.2009р., на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи №28/402/09 було відкладено на 13.01.2010р.

В зв’язку з хворобою судді Яцун О.В. розгляд справи, призначений на 13.01.2010р., було відкладено.

Ухвалою в.о. голови господарського суду Запорізької області від 13.01.2010р. у відповідності до ст. 69 ГПК України строк вирішення спору було продовжено на один місяць до 18.02.2010р., судове засідання відкладено на 01.02.2010р.

В судовому засіданні 01.02.2010р. представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на те, що рішення суду по справі №7/314 набрало чинності 09.02.2006р., про що свідчить виданий судом наказ від 09.02.2006р. Відповідно до ст. 118 ГПК України строк для виконання наказу у справі №7/314 був встановлений з 10.02.2006р. по 10.02.2009р. Отже, грошове зобов’язання відповідача перед позивачем виникло –09.02.2006р. В той же час, станом на 05.11.2009р. відповідач не отримав жодної вимоги від позивача та ВДВС щодо виконання зобов’язання за наведеним вище рішенням суду. Таким чином, з урахуванням норм ст.ст.267,268 ЦК України позивачем пропущений строк позовної давності. Також було зазначено, що 16.11.2009р. на депозитний рахунок ВДВС у Жовтневому районі відповідачем були перераховані кошти у розмірі 19.581грн.45коп. на підставі наказів господарського суду Запорізької області від 09.02.2006р. та 31.07.2009р. Грошові кошти згідно рішення суду №28/163/09 від 13.05.2009р. не були своєчасно перераховані відповідачем у зв’язку з відсутністю грошових коштів на рахунках та складним економічним становищем на підприємстві. Виконавче провадження на підставі наказу суду від 31.07.2009р. було відкрито 04.11.2009р., а 16.11.2009р. відповідач виконав у повному обсязі всі зобов’язання щодо сплати грошових коштів. Проти нарахування процентів, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами заперечує. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

З метою підготовки рішення суду в повному об’ємі в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.02.2010р.

В судовому засіданні 17.02.2010р. представнику позивача у відповідності до ст. 85 ГПК України оголошено рішення суду в повному об’ємі.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Статтею 11 ЦК України передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішень суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.01.2006р. у справі №7/314 заявлені позовні вимоги за позовом ЗАТ виробничо-торгівельної фірми «Весна-М»до ПП «Квадрат-плюс»були задоволенні. На користь позивача було стягнуто 6000грн.00коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 102грн.00коп. державного мита та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 09.02.2006р. рішення господарського суду у справі №7/314 від 03.01.2006р. залишено без змін.

На виконання рішення №7/314 у відповідності до норм ГПК України судом було видано наказ від 09.02.2006р.

Отже, факт порушення прав та законних інтересів ЗАТ ВТФ «Весна-М»діями (бездіяльністю) відповідача встановлені та визнані обґрунтованими як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції.

Як було з’ясовано в ході розгляду справи, 04.11.2009р. до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції надійшли два виконавчих документи, а саме: наказ №28/163/09 від 31.07.2009р. виданий господарським судом про стягнення з ПП «Квадрат-плюс»на користь ЗАТ ВТФ «Весна-М»суму 11.535грн.87коп. та наказ №7/314 від 09.02.2006р. виданий господарським судом про стягнення ПП «Квадрат-плюс»на користь ЗАТ ВТФ «Весна-М»суму 6.220грн.00коп. з Орджонікідзевського ВДВС згідно п.10 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» за місцем реєстрації.

04.11.09р. головним державним виконавцем Давиденко С.В. винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та вих. №15749/1 та №15750/1 направлено сторонам.

10.11.09р. Жовтневим ВДВС Запорізького МУЮ винесено постанову про об’єднання виконавчих проваджень у зведене.

12.11.09р. виставлено платіжну вимогу на розрахункові рахунки боржника, на підставі чого списано суму заборгованості в повному обсязі.

16.11.09р. на депозитний рахунок ВДВС від боржника надійшли грошові кошти у сумі 19.581грн.45коп.

На підставі зазначеного, 10.12.09р. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п.8 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження»та за вих.№17835/6, №17837/6 та направлено сторонам виконавчого провадження та суду.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з ПП «Квадрат-плюс»інфляційних втрат у розмірі 4.640грн.12коп. за період прострочення виконання наказу господарського суду у справі №7/314 від 09.02.2006р. з 10.02.2006р. по 01.12.2009р., 691грн16коп. 3% річних та 3283грн.04коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

При вирішенні зазначених вище вимог слід виходити з наступного:

По-перше, згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст.116 ГПК України зазначено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувану або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

Як вже зазначалось вище, в зв’язку із набранням рішенням господарського суду у справі №7/314 законної сили –09.02.2006р. (дата прийняття постанови Запорізького апеляційного господарського суду), 09.02.2006р. було видано наказ про стягнення з ПП «Квадрат-плюс»на користь ЗАТ ВТФ «Весна-М»6000грн.00коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 102грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з наведеного, предметом розгляду справи №7/314 було стягнення з відповідача 6000грн.00коп. безпідставно отриманих грошових коштів.

Відповідно до ст. 22 ГПК України предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, наприклад у ст. 16 ЦК України.

В той же час, при розрахунку заявлених до стягнення сум, позивач нараховує проценти та втрати від інфляції як на суму предмету позову, так і на судові витрати, які не були предметом розгляду у зазначеній справі.

У п.1 роз’яснення вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ ГПК України»зазначається, що відповідно до розділу VІ ГПК судовими витратами є пов’язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

За таких обставин, розрахунок повинен бути здійснений лише на суму безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів –6000грн.00коп.

По-друге, у відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Наказ суду у справі №7/314 був виданий 09.02.2006р.

Зазначений наказ фактично було виконано 16.11.2009р.

В той же час, позивач звернувся до суду 18 листопада 2009р. (про що свідчить вхідний номер суду) та просить стягнути з відповідача відповідні суми за період з 10.02.2006р. по 01.12.2009р.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати вищезазначені норми та обмежити зазначений строк нарахування інфляційних втрат та річних у відповідності до норм чинного законодавства з урахуванням строків позовної давності та дати виконання відповідачем зобов’язань –16.11.2009р.

Таким чином, судом будуть розглядатися позовні вимоги про стягнення з ПП «Квадрат-плюс»інфляційних втрат та процентів річних, які нараховуються на суму безпідставно отриманих відповідачем грошових коштів (6000грн.) за період невиконання наказу суду №7/314 з 16.11.2006р. по 16.11.2009р., оскільки решта заявлених позовних вимог є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Отже, стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат, слід зазначити наступне:

В інформаційному листі ВГСУ № 01-8/685 від 20.11.2008 р. надано правове обґрунтування підставності вимог кредитора щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

При цьому зазначено, що згідно з статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях. Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Встановлені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

За таких обставин, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів та річних є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню.

Оскільки рішеннями суду №7/314 від 03.01.2006р. та №28/163/09 від 13.05.2009р. було присуджено стягнення з відповідача грошові кошти, то у відповідача перед позивачем виникли саме грошові зобов’язання, за неналежне виконання яких до відповідача застосовуються норми ст. 625 ЦК України.

Наказ суду виданий 09.02.2006р., факт виконання наказу - 16.11.2009р. підтверджується довідкою Жовтневого ВДВС Запорізького МУЮ від 20.01.2010р. №519 та платіжним дорученням №2754 від 03.12.2009р.

Відповідно до розрахунку здійсненого судом сума інфляційних втрат за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 18.11.2006р. по 15.11.2009р. дорівнює –3782грн.29коп., в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат слід відмовити.

РОЗРАХУНОК ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ

6000 (сума невиконаного зобов’язання) х 163,0381 (індекс інфляції за період з 18.11.2006р. по 15.11.2009р.) = 9782грн.29коп.

9.782,29 –6000 = 3782грн.29коп.

Також у відповідності до норм ст. 625 ЦК України позивачем заявлені вимоги щодо стягнення 3% річних за період прострочення з 10.02.2006р. по 01.12.2010р. у розмірі 691грн.16коп.

Зазначена вимога заявлена обґрунтовано, в той же час підлягає частковому задоволенню з урахуванням норм ст. 256,257 ЦК України та дати виконання відповідачем зобов’язань у сумі 540грн., в решті заявлених позовних вимог слід відмовити, як безпідставно заявлені.

РОЗРАХУНОК РІЧНИХ

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%18.11.200615.11.200910936000538.52 Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення 3283грн.04коп. процентів за користування чужими грошовими коштами слід зазначити наступне: в розумінні ст. 536 ЦК України проценти –це грошова сума, що сплачується (нараховується) боржником на користь кредитора у вигляді плати за користування залучених на визначений строк грошових коштів. В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на норми ч.1ст. 1048 ЦК України.

З такою позицією позивача не можна погодитися з наступних причин:

Підстави застосування правовідносин щодо стягнення процентів за безпідставне користування коштами норм, що регулюють правовідносини договору позики є надуманими та такими, що не відповідають змісту самого Цивільного кодексу України.

Зобов’язання із безпідставного придбання або збереження майна відносяться до категорії кондикційних. В розумінні Цивільного кодексу України це є зобов’язання, що виникають внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав і регулюються ст.ст. 469-471.

З огляду на вищевикладене, слід зазначити, що кондикційні зобов’язання не є договірними, а зобов’язання, які виникають на підставі договору позики –регулюються умовами договору, які не суперечать нормам чинного законодавства.

До того ж слід зазначити, що проценти сплачуються за користування коштами як частина зобов’язання, а в кондиційних відносинах –як міра відповідальності.

Окрім того, в ст.ст.536, 1214 ЦК України відсутнє посилання на норми ч.1 ст. 1048 ЦК України, якою встановлений розмір процентів за договором позики, у випадку невстановленого такого договором.

Зважаючи на те, що правовідносини різні, аналогія закону, про яку зазначає позивач застосовуватися не може, так як вона застосовується до подібних за змістом правовідносин.

Таким чином, нормативне обґрунтування розміру процентів та відповідно здійснені позивачем розрахунки із застосуванням облікової ставки НБУ є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з ПП «Квадрат-плюс»449грн.89коп. інфляційних втрат за період невиконання судового рішення у справі №28/163/09 від 13.05.2009р. з 30.05.2009р. по 01.12.2009р., 170грн.73коп. 3% річних та 810грн.97коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Предметом розгляду справи №28/163/09 було стягнення з ПП «Квадрат-плюс»безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 11.340грн.00коп, 4.422грн.60коп. інфляційних втрат та 463грн.57коп. 3% річних. Позовні вимоги були частково задоволенні. Рішення суду набрало чинності – 29.05.2009р.

У відповідності до норм ГПК України на виконання судового рішення було видано наказ суду від 31.07.2009р. про стягнення 11.340грн.00коп. безпідставно отриманих грошових коштів, 113грн.40коп. державного мита та 82грн.47коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зобов’язання щодо виконання зазначеного рішення відповідачем було виконано 16.11.2009р.

Оскільки предметом розгляду у справі №28/163/09 було стягнення 11.340грн.00коп. безпідставно отриманих грошових коштів, то і нарахування інфляційних втрат та 3% річних повинно здійснюватися саме на цю суму, тобто без урахування судових витрат.

Відповідно до розрахунку зробленого судом до стягнення підлягає сума інфляційних втрат за період з 30.05.2009р. по 15.11.2009р. у розмірі –413грн.39коп., в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.

РОЗРАХУНОК ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ

11.340грн.00коп. х 103,6454 (індекс інфляції за спірний період) = 11.753грн.39коп.

11.753грн.39коп. –11.340грн.00коп. = 413грн.39коп.

Відповідно до розрахунку зробленого судом до стягнення підлягає саму 3% річних за вказаний період у розмірі –157грн.52коп. в решті заявлених позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат слід відмовити, оскільки заявлені безпідставно.

РОЗРАХУНОК РІЧНИХ

ВідсотокГраничний строк оплати товаруСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн.

3%30.05.200915.11.200916911340157.52 Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення 810грн.97коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, слід зазначити, що дана вимога задоволенню не підлягає з урахуванням вищевикладених обставин.

Заперечення відповідача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обставинами викладеними вище.

Суд також спростовує твердження позивача щодо необхідності нарахування сум до 01.12.2009р., в зв’язку з тим, що грошові кошти надійшли на рахунок позивача –03.12.2009р.

Грошові кошти були списані з розрахункового рахунку відповідача 16.11.2009р. Державною виконавчою службою.

Таким чином, всі вимоги за період з 16.11.2009р. до 03.12.2009р. повинні пред’являтися до ДВС, а не до відповідача.

Судові витрати у відповідності до норм ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, ст.11,625 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Квадрат-плюс»(69095, м.Запоріжжя, вул. Запорізька, буд.9-а, кв.97, код ЄДРПОУ 31491341, р/р 26006315111821 в ЗОФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011) на користь Закритого акціонерного товариства виробничо-торгівельної фірми «Весна-М»(69096, м.Запоріжжя, вул. Ладожська, код ЄДРПОУ 23283319, буд.18, р/р 2600103868300 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 351005) за неналежне виконання судового рішення у справі №7/314 від 03.01.2006р. - 3.782(три тисячі сімсот вісімдесят дві)грн.29коп. інфляційних втрат, 538(п’ятсот тридцять вісім)грн.52коп. 3% річних ; за неналежне виконання судового рішення у справі №28/163/09 від 13.05.2009р. –413(чотириста тринадцять)грн.39коп. інфляційних втрат, 157(сто п’ятдесят сім)грн.52коп. 3% річних, 49(сорок дев’ять)грн.66коп. державного мита та 114(сто чотирнадцять)грн.91коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 17 лютого 2010р.