Рішення № 8239864, 12.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.10 Справа № 24/6/10

За позовом Приватного підприємства “O.L.KAR. Фарм-Сервіс”, (23500, м. Шаргород Вінницької області, вул. Фрунзе, 16)

До відповідача Приватного підприємства “Лювіт”, (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фучика, 35, кв. 103)

Про стягнення 4 331,96 грн.

Суддя Азізбекян Т.А.

За участю представників:

Від позивача –не з’явився

Від відповідача –не з’явився

          14.12.2009 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Приватне підприємство “O.L.KAR. Фарм-Сервіс”, м. Шаргород Вінницької області (ПП “O.L.KAR. Фарм-Сервіс”) з позовною заявою до Приватного підприємства “Лювіт”, м. Мелітополь Запорізької області (ПП “Лювіт”) про стягнення 4 331,96 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 8017 від 01.07.2009 р.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.12.2009 р. порушено провадження у справі № 24/6/10, судове засідання призначено на 27.01.2010 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

          У зв’язку із неявкою в судове засідання представників сторін, що перешкоджає вирішенню спору по суті, розгляд справи відкладався до 12.02.2010 р.

В судовому засіданні 12.02.2010 р. справу розглянуто без участі представників сторін і прийнято на підставі ст. 85 ГПК України рішення.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач в судове засідання 12.02.2010 р. не прибув, про відмову від позову не заявив. 25.01.2010 р. на адресу господарського суду Запорізької області від ПП “O.L.KAR. Фарм-Сервіс” надійшло клопотання, яким позивач наполягає на заявлених позовних вимогах та просить суд справу № 24/6/10 розглядати по суті за наявними в ній матеріалами без участі уповноваженого представника позивача.

Розглянувши заявлене клопотання позивача, суд вважає, що воно відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд жодного разу не попереджав.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

В матеріалах справи № 24/6/10 містяться Витяг серії АГ № 865814 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідка Головного управління статистки у Запорізькій області № 15-7/382 від 30.01.2010 р., згідно яких юридичною адресою ПП “Лювіт” (код ЄДРПОУ 24904410) є: 72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фучика, 35, кв. 103, яка співпадає з адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві № 01/11 від 24.11.2009 р.

Ухвала суду від 14.12.2009 р. про відкриття провадження у справі № 24/6/10 направлялася на юридичну адресу відповідача (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фучика, 35, кв. 103), але повернулася до суду з відміткою відділення поштового зв’язку: “За закінченням терміну зберігання”.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження підприємства покладається безпосередньо на юридичну особу, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на закінчення процесуального строку вирішення спору, встановленого ст. 69 ГПК України, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні уповноважених представників позивача та відповідача.

          Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 530, 610 ЦК України, ст. 175 ГК України і полягають в тому, що 01.07.2009 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 8017, за умовами якого позивач зобов’язався передати у власність відповідача лікарські препарати, засоби санітарної гігієни та предмети догляду за хворими (товар), а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором. Відповідно до п. 2.1 Договору кількість та асортимент товару зазначається в товарних накладних, на кожну партію товару. Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна на товар є погодженою між сторонами та зазначається в товарних накладних на кожну партію товару. На виконання умов Договору № 8017 від 01.07.2009 р. на підставі відповідних товарних накладних за період з 26.08.2009 р. по 06.10.2009 р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 4 331,96 грн. Відповідачем вказаний товар був отриманий без жодних претензій та зауважень, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємства на кожній з вказаних накладних. Згідно з п. 4.2 Договору розрахунки за товар здійснюються у строк, зазначений у товарній накладній. Відповідачем в порушення умов Договору отриманий товар оплачений не був. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 8017 від 01.07.2009 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства. У зв’язку із цим, станом на час звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача за поставлений товар за Договором № 8017 від 01.07.2009 р. склала 4 331,96 грн. Як зазначено в клопотанні позивача від 22.01.2010 р. про припинення провадження у справі в частині позовних вимог (надійшло на адресу суду 25.01.2010 р.) після звернення до суду з даним позовом відповідачем було сплачено 1 200,00 грн. в рахунок оплати отриманого товару за Договором № 8017 від 01.07.2009 р., що підтверджується відповідними банківськими виписками. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ПП “Лювіт” 3 131,96 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу № 8017 від 01.07.2009 р.

          Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 р. між ПП “O.L.KAR. Фарм-Сервіс” (позивачем у справі) та ПП “Лювіт” (відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу № 8017 (далі за текстом –Договір).

За умовами Договору позивач (продавець) зобов’язався передати у власність відповідача (покупця) лікарські препарати, засоби санітарної гігієни та предмети догляду за хворими (далі –товар), а відповідач зобов’язався прийняти товар та оплатити його на умовах, передбачених Договором.

Постачання товару здійснюється частинами, асортимент, кількість та ціна якого зазначені в накладних та інших супровідних документах, що є невід’ємною частиною Договору. (пункт 1.2 Договору).

Пунктом 2.1 Договору сторони визначили, що кількість та асортимент товару зазначається в товарних накладних, на кожну партію товару.

Згідно з п. 3.1 Договору доказом передачі товару у власність відповідача є товарна накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи відповідача та прикладенням печатки чи штампу відповідача.

У відповідності до п., п. 4.1 та 4.3 Договору ціна на товар є погодженою між сторонами та зазначається в товарних накладних на кожну партію товару. Загальна вартість Договору складається з сумарної вартості відвантажених партій товару.

Відповідно до п. 4.2 Договору сторони визначили, що розрахунки за товар здійснюються у строк, зазначений у товарній накладній.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, на виконання умов Договору № 8017 від 01.07.2009 р. за період з 26.08.2009 р. по 06.10.2009 р. позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий товар за наступними видатковими накладними:

-          № РФ-0061041 від 26.08.2009 р. на суму 1 143,69 грн., строк оплати до 05.09.2009 р.;

-          № РФ-0071484 від 22.09.2009 р. на суму 36,88 грн., строк оплати до 02.10.2009 р.;

-          № РФ-0071510 від 22.09.2009 р. на суму 1 311,37 грн., строк оплати до 02.10.2009 р.;

-          № РФ-0072989 від 25.09.2009 р. на суму 771,66 грн., строк оплати до 05.10.2009 р.;

-          № РФ-0074440 від 29.09.2009 р. на суму 51,61 грн., строк оплати до 09.10.2009 р.;

-          № РФ-0077182 від 06.10.2009 р. на суму 33,52 грн., строк оплати до 16.10.2009 р.;

-          № РФ-0077189 від 06.10.2009 р. на суму 859,62 грн., строк оплати до 16.10.2009 р.;

-          № РФ-0077190 від 06.10.2009 р. на суму 123,51 грн., строк оплати до 16.10.2009 р.,

а всього на загальну суму 4 331,96 грн.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару підтверджується видатковими накладними на поставку товару за спірний період. Зазначені видаткові накладні за спірний період узгоджені між сторонами та згідно яких товар прийнятий відповідачем без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підпис уповноваженої особи відповідача та відбиток печатки підприємства на кожній з вказаних видаткових накладних. (Належним чином посвідчені копії зазначених видаткових накладних –залучені до матеріалів справи).

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Враховуючи наведені норми закону, відповідач повинен був здійснити оплату кожної парті у строк, погоджений сторонами у відповідній видатковій накладній на кожну партію поставленого товару.

Узгоджений строк оплати по останній видатковій накладній № РФ-0077190 від 06.10.2009 р. сплив 16.10.2009 р.

Відповідачем в порушення умов Договору отриманий товар оплачений не був.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 8017 від 01.07.2009 р. зобов’язання та вимоги чинного законодавства, у зв’язку із чим станом на час звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість відповідача за поставлений товар склала 4 331,96 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 7.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії Договору до 31.12.2011 р.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити отриманий товар не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв’язку із частковим погашенням відповідачем боргу за поставлений йому товар за Договором № 8017 від 01.07.2009 р. сумі 1 200,00 грн. після направлення до суду позовної заяви № 01/11 від 24.11.2009 р., що підтверджується відповідними виписками банку (копії зазначених документів долучено до матеріалів справи), в цій частині провадження у справі слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв’язку із відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.

Таким чином, на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за Договором № 8017 від 01.07.2009 р. становить 3 131,96 грн.          

Доказів погашення заборгованості у повному обсязі відповідач суду не надав.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач оплату за поставлений йому згідно Договору № 8017 від 01.07.2009 р. товар в повному обсязі не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ПП “O.L.KAR. Фарм-Сервіс” у розмірі 3 131,96 грн., підтверджується фактичними обставинами справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимогу про стягнення з ПП “Лювіт” 3 131,96 грн. заборгованості за поставлений товар документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованими на законі та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив.

          На підставі вищевикладеного, суд позовні вимоги задовольняє частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 75, 82-84, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Лювіт”, (72319, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фучика, 35, кв. 103, код ЄДРПОУ 24904410) на користь Приватного підприємства “O.L.KAR. Фарм-Сервіс”, (23500, м. Шаргород Вінницької області, вул. Фрунзе, 16, код ЄДРПОУ 13334866) 3 131 грн. 96 коп. основного боргу, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства “Лювіт”, м. Мелітополь Запорізької області на користь Приватного підприємства “O.L.KAR. Фарм-Сервіс”, м. Шаргород Вінницької області 1 200,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

          Суддя                               Т.А.Азізбекян

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. 84 ГПК України “17” лютого 2010 р.