Рішення № 8239820, 11.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.10 Справа № 24/1/10

за позовом комунального підприємства “Дніпрорудненський водоканал” Дніпрорудненської міської ради (71630, м. Дніпрорудне, вул. Леніна, 2/12)

до комунального підприємства “Скіф” (71635, Запорізька область, Василівський район, м.Дніпрорудне, с. Балки, вул. Каховська, 26)

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – приватне підприємство “ВОД-НІК”, (71635, Запорізька область, Василівський район, с. Балки, вул. Каховська, 43)

про стягнення 925,56 грн.,

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

Від позивача –Скоробогатько Н.С. –довіреність № 01/12174 від 13.01.2010р.

Від відповідача –не прибув

Від третьої особи –Авєтісін А.А. –довіреність б/н від 21.01.2010р.

11.12.2009р. до господарського суду Запорізької області звернулося комунальне підприємство “Дніпрорудненський водоканал” Дніпрорудненської міської ради з позовною заявою в порядку ст. 2 ГПК України до комунального підприємства “Скіф” про стягнення 925,56 грн. за договором про транспортування холодної води № 1/08т від 20.11.2007р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.12.2009р. порушено провадження у справі № 22/1/10, розгляд справи призначено на 22.01.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.01.2010р., на підставі ст. 27 ГПК України, до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено, - приватне підприємство “ВОД-НІК”, (71635, Запорізька область, Василівський район, с. Балки, вул. Каховська, 43) розгляд справи відкладався до 11.02.2010р.

У судовому засіданні 11.02.2010р. розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представників позивача та третьої особи).

За клопотанням представників позивача та третьої особи судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судове засідання 11.02.2010р. представник відповідача не прибув, про визнання позову не заявив, про поважність причин неявки суд не попередив.

Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду про відкладення розгляду справи від 22.01.2010р.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві № 06/11240 від 01.12.2009р. Суду пояснив наступне. 20.11.2007року між комунальним підприємством “Облводоканал” (виробник), комунальним підприємством “Дніпрорудненський водоканал” Дніпрорудненської міської ради (утримувач) та комунальним підприємством “Скіф” (виконавець) укладений договір про транспортування холодної води № 1/08т. Відповідно до п. 1.1. предметом договору є надання послуг виробнику з транспортування з метою транзиту по водопровідним мережам балансоутримувача питної води виконавцю. Згідно з п. 3.1. Договору послуги з транспортування питної води водопровідними мережами балансоутримувача надаються виробнику на підставі та на умовах договору. Кількість питної води, наданої виробником балансоутримувачу через водопровідні мережі визначається як різниця між обсягом питної води, визначеним за даними лічильника та обсягом питної води, спожитої виконавцем (визначається за даними лічильника, який встановлено на межі розділу балансової належності водопровідних мереж). Кількість питної води, яка була транспортована мережами балансоутримувача та спожита виконавцем, визначається за даними водолічильника виконавця. (п. 3.3. Договору). Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за послуги провадиться виконавцем на протязі п’яти календарних днів з моменту отримання акту та рахунку на оплату, які надаються балансоутримувачем виробнику до 5-го числа місяця, наступного за звітним. На виконання умов договору, за період квітень-травень 2008року, позивачем було надано послуг з транспортування з метою транзиту по водопровідним мережам на загальну суму 813,06грн., що підтверджується актами надання комунальних послуг № ОУ-0001552 за квітень 2008року та № ОУ-0001956 за травень 2008року. Крім того, позивачем було виставлено рахунки –фактура № СФ-0005064 від 30.04.2008р. та № СФ-0005349 від 30.05.2008р. Відповідачем оплата за транспортування питної води здійснена не була, у зв’язку з чим станом на час проведення судового засідання за відповідачем рахується заборгованість в сумі 813,06грн. Крім того, за порушення строків оплати відповідачу нарахована пеня в сумі 88,11грн. та 3% річних в сумі 24,39грн. Просить суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 813,06грн. основної заборгованості за договором про транспортування холодної води № 1/08т від 20.11.2007р., 88,11грн. пені та 24,39грн. 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.01.2010р. позов не визнав. Суду пояснив, що 01.06.2008р. між відповідачем та ПП “ВОД-НІК” укладено договір про переведення боргу. Відповідно до якого відповідач переводить борг в сумі 36316,00грн. ПП “ВОД-НІК” у порядку та на умовах договору. Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору борг виник за договором “Про надання послуг з постачання холодної води” № 8/08 від 20.11.2007р., який укладено між комунальним підприємством “Облводоканал” ЗОР та комунальним підприємством “Скіф” за спожиту питну воду у 2008р. Крім того, надав акт переуступки боргу від 01.06.2008р., який складено про переуступку боргу комунального підприємства “Скіф” перед комунальним підприємством “Облводоканал” ЗОР в сумі 36316,00грн. станом на 01.06.2008р.

          Представник третьої особи позовні вимоги підтримав в повному обсязі, суду пояснив наступне. 01.06.2008р. між відповідачем та ПП “ВОД-НІК” укладено договір про переведення боргу. Відповідно до якого відповідач переводить борг в сумі 36316,00грн. ПП “ВОД-НІК” у порядку та на умовах договору. Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору борг виник за договором “Про надання послуг з постачання холодної води” № 8/08 від 20.11.2007р., який укладено між комунальним підприємством “Облводоканал” ЗОР та комунальним підприємством “Скіф” за спожиту питну воду у 2008р. Що також підтверджується актом переуступки боргу від 01.06.2008р., який складено про переуступку боргу комунального підприємства “Скіф” перед комунальним підприємством “Облводоканал” ЗОР в сумі 36316,00грн. станом на 01.06.2008р. Таким чином, договір про транспортування холодної води № 1/08т від 20.11.2007р. ніяким чином не відноситься до договору про переведення боргу від 01.06.2008р. Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

20.11.2007року між комунальним підприємством “Облводоканал” (виробник), комунальним підприємством “Дніпрорудненський водоканал” Дніпрорудненської міської ради (утримувач) та комунальним підприємством “Скіф” (виконавець) укладений договір про транспортування холодної води № 1/08т.

Відповідно до п. 1.1. предметом договору э надання послуг виробнику з транспортування з метою транзиту по водопровідним мережам балансоутримувача питної води виконавцю.

Згідно з п. 3.1. Договору послуги з транспортування питної води водопровідними мережами балансоутримувача надаються виробнику на підставі та на умовах договору.

Кількість питної води, наданої виробником балансоутримувачу через водопровідні мережі визначається як різниця між обсягом питної води, визначеним за даними лічильника та обсягом питної води, спожитої виконавцем (визначається за даними лічильника, який встановлено на межі розділу балансової належності водопровідних мереж). Кількість питної води, яка була транспортована мережами балансоутримувача та спожита виконавцем, визначається за даними водолічильника виконавця. (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за послуги провадиться виконавцем на протязі п’яти календарних днів з моменту отримання акту та рахунку на оплату, які надаються балансоутримувачем виробнику до 5-го числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов договору, за період квітень-травень 2008року, позивачем було надано послуг з транспортування з метою транзиту по водопровідним мережам на загальну суму 813,06грн., що підтверджується актами надання комунальних послуг № ОУ-0001552 за квітень 2008року та № ОУ-0001956 за травень 2008року.

Також відповідачу виставлено рахунки –фактура № СФ-0005064 від 30.04.2008р. та № СФ-0005349 від 30.05.2008р. (копії в матеріалах справи).

Відповідачем оплата за транспортування питної води здійснена не була, у зв’язку з чим станом на час проведення судового засідання за відповідачем рахується заборгованість в сумі 813,06грн.

07.10.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 06/11544 з вимогою сплатити борг в сумі 931,84грн. (копія в матеріалах справи).

Претензія залишена відповідачем без задоволення.

Згідно зі ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник), зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічний припис містить Цивільний кодекс України, ст. 526 якого передбачає, що обов’язки повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк у відповідності із вказівкою закону або договору.

Станом на час розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість в сумі 813,06грн.

Документальних доказів погашення заборгованості у сумі 813,06грн. відповідач суду не надав.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 813,06грн. заборгованості за Договором про транспортування холодної води № 1/08т від 20.11.2007р. пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.1. Договору, відповідно до якого у випадку порушення виконавцем строків проведення розрахунків, встановлених договором, виконавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, за кожен день прострочки оплати.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені складає 88,11грн.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений, отже вимоги в частині стягнення пені є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних, яка складає 24,39грн.

Згідно зі ст. 625 ГК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом у судовому засіданні перевірено правильність нарахування 3% річних та витрат від інфляції, встановлено, що вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Заперечення відповідача стосовно того, що заборгованість була переведена на ПП “ВОД-НІК”, судом до уваги не приймається, оскільки судом встановлено, що заборгованість, яка була переведена від відповідача на третю особу відповідно до договору про переведення боргу від 01.06.2008р. стосується договору “Про надання послуг з постачання холодної води” № 8/08 від 20.11.2007р., а не “Про транспортування холодної води” № 1/08т від 20.11.2007р.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з комунального підприємства “Скіф” (71635, Запорізька область, Василівський район, м.Дніпрорудне, с. Балки, вул. Каховська, 26, р/р 26001303276828 ПІБ м. Дніпрорудного, МФО 313054, код ЄДРПОУ 34517236) на користь комунального підприємства “Дніпрорудненський водоканал” Дніпрорудненської міської ради (71630, м. Дніпрорудне, вул. Леніна, 2/12, р/р 26002301276120 ПІБ м. Дніпрорудного, МФО 313054, код ЄДРПОУ 32597938)

813(вісімсот тринадцять)грн. 68коп. заборгованості; 88(вісімдесят вісім)грн. 11коп. –пені, 24(двадцять чотири)грн. 39коп. –3% річних, 102(сто дві)грн. 00коп. державного мита, 236(двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.02.2010р.

Суддя                                                   Т.А. Азізбекян