Рішення № 8239787, 03.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.10 Справа № 22/6/10

Суддя

м. Запоріжжя

за позовом Приватного підприємства “Аванта-Агро” (71652, Запорізька обл., Василівський район, с. Підгорне, вул. Чкалова, 61)

до відповідача Приватного підприємства “Антіс” (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, 3)

про стягнення 63782,50 грн.

Суддя Скиданова Ю.О.

Представники сторін:

від позивача: Феденко Л.А. - довіреність № 1-13/01 від 13.01.2010 р.

від відповідача: не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Первісно заявлені позовні вимоги про стягнення з ПП “Антіс” 61900,00грн. основного боргу та 1882,50грн. неустойки за Договором купівлі-продажу № 37 від 01.09.2009р.

Ухвалою суду від 03.12.2009 р. порушено провадження у справі № 22/6/10, судове засідання призначено на 14.01.2010 р.

У судове засідання 14.01.2010 р. представник відповідача не з’явився, витребувані ухвалою від 03.12.2009 р. документи, необхідні для розгляду справи, суду не надав.

У судовому засіданні позивачем були надані додаткові пояснення, в яких він зазначив, що між приватним підприємством “Антіс”в особі директора Хулахсизу Ю.А. та приватним підприємством “Аванто-Агро”в особі директора Паньовіна В.І. був укладений договір куплі-продажу пшениці, датований 01 вересня 2009 року за №37. Однак, в результаті технічної помилки у преамбулі Договору замість найменування ПП “Аванто-Агро”та прізвища його представника, було зазначено ВАТ “Алтаир”, що не є стороною даного Договору. Приймаючи до уваги вищезазначені обставини підписання та виконання Договору, позивач просить суд прийняти Договір в якості підстави виникнення господарських зобов'язань між ПП “Аванта-Агро”та ПП Антіс.

Ухвалою суду від 14.01.2010р. розгляд справи було відкладено на 03.02.2010р.

У судовому засіданні 03.02.2010р. позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 61919,75грн. основного боргу, 4010,32грн. пені.

Позивач надав докази направлення даної заяви відповідачу, а саме опис поштового вкладення від 03.02.2010р.

Розглянувши заяву, суд вважає, що вона надана стороною в порядку ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не порушує прав та охоронюваних законом інтересів сторін, підлягає задоволенню судом.

Розглядаються збільшені позовні вимоги.

У судовому засіданні розгляд справи судом закінчено, на підставі ст. 85 ГПК України суддею оголошено вступну та резолютивну частини рішення (за згодою представника позивача).

Представник відповідача в судове засідання 03.02.2010р. не прибув, проти позову не заперечив, письмовий відзив на позов, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про причини можливої неявки уповноваженого представника суд не попередив. Заяв про розгляд справи у відсутності представника відповідача до суду не надходило. Про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду про порушення провадження по справі від 03.12.2009р.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В матеріалах справи міститься довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 15-7/245, згідно якої –ПП “Антіс” зареєстроване за адресою: 69084, м. Запоріжжя, вул. Базова, 3

Доказів поважності причин неможливості явки в судове засідання і виконання законних вимог суду відповідач не надав.

Відповідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Неявка сторін чи їх представників в судове засідання не звільняє від виконання вимог суду, викладених в попередніх ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вирішив розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

За клопотанням представника позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог, та просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2009р. між приватним підприємством “Антіс” (покупець, відповідач у справі) та приватним підприємством “Аванта-Агро” (продавець, позивач у справі) було укладено Договір купівлі-продажу № 37 (надалі Договір).

Як зазначено у преамбулі даного Договору, його укладено між приватним підприємством “Антіс” та відкритим акціонерним товариством “Алтаир”, але у кінці Договору зазначено реквізити приватного підприємства “Аванта-Агро” та приватного підприємства “Антіс”, стоять підписи та печатки цих підприємств. З письмових пояснень позивача виходить що, в результаті технічної помилки у преамбулі Договору було зазначено інше підприємство замість ПП “Аванта-Агро. Таким чином, суд встановив, що спірний Договір було укладено між приватним підприємством “Антіс” та приватним підприємством “Аванта-Агро”.

Відповідно до п. 1. Договору Продавець зобов’язався продати, а Покупець сплатити та прийняти на умовах, вказаних в Договорі пшеницю 61,9 тн. насипом, загальною вартістю 61900грн. (п. 1.7. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору Покупець здійснює оплату за товар не пізніше 10.10.2009р.

Позивачем зобов’язання за Договором виконано в повному обсязі, що підтверджується довіреністю № 531878 серії ЯГЛ від 09.09.2009р. та накладною № 1/09 на отримання товару у кількості 61,92 тн. на суму з ПДВ 61919,75грн. (копії в матеріалах справи).

Відповідач зобов’язання за договором, не виконав, у зв’язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 61919,75грн.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Документальних доказів погашення заборгованості у сумі 61919,75 грн. відповідач суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за Договором у сумі 61919,75 грн. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4010,32 грн. за період з 11.10.2009 р. по 03.02.2010 р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з п. 4.1. Договору, у випадку порушення Покупцем строків платежів, згідно з даним Договором, він зобов’язаний погасити заборгованість, а також сплатити штраф у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більш ніж 10% від суми Договору. Але фактично, визначений п. 4.1. Договору штраф є пенею, оскільки обчислюється позивачем у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений та визнаний судом обґрунтованим.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 4010,32грн.

Крім того, судом встановлено, що позивачем сплачено державне мито у більшому ніж встановлено законодавством розмірі, суд вважає за необхідне повернути позивачу 21 грн. 60 коп. надмірно сплаченого державного мита.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Антіс” (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, 3; р/р 26006156086 в “Райфайзенбанк “Аваль”, МФО 380805, ЄДРПОУ 32937368) на користь Приватного підприємства “Аванта-Агро” (71652, Запорізька обл., Василівський район, с. Підгорне, вул. Чкалова, 61; р/р 26008055877186 в ЗРУ КБ “Приватбанк” м. Запоріжжя, МФО 313399, ЄДРПОУ 34789351) 61919 (шістдесят одна тисяча дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 75 коп. заборгованості; 4010 (чотири тисячі десять) грн. 32 коп. пені; 659 (шістсот п’ятдесят дев’ять) грн. 30 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на сплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. Повернути приватному підприємству “Аванта-Агро” (71652, Запорізька обл., Василівський район, с. Підгорне, вул. Чкалова, 61; р/р 26008055877186 в ЗРУ КБ “Приватбанк” м. Запоріжжя, МФО 313399, ЄДРПОУ 34789351) з державного бюджету 21 грн. 60 коп. зайво сплаченого державного мита квитанцією № 2428115 від 01.12.2009р. Видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлене і підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 12.02.2010р.

Суддя                                                   Ю.О. Скиданова