Рішення № 8239782, 23.09.2009, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 2- 8632

2009 рік

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2009 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Садовому О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах Дніпропетровської міської ради до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах Дніпропетровської міської ради 05 серпня 2009 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання договору оренди. Позивач в своїх позовних вимогах, а його представник в ході судового засідання посилався на те, що на підставі рішення виконкому міськради від 31 травня 2002 року відповідачу надана в оренду земельна ділянка, але під час дії вказаного договору відповідач продав свою нерухомість (чого не передбачає вказаний договір оренди), що була на цій земельній ділянці і надав міськраді згоду про можливість припинення договору оренди. Але, вказавши це, відповідач не підписав угоду про розірвання договору, ухиляється, договір оренди не розірвано, чим порушуються права міськради, в добровільному порядку спір не вирішено. Вважає такі дії відповідача не законними та просив розірвати договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 і виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, укладений 31 травня 2002 року, зареєстрований 20 червня 2002 року, номер державної реєстрації 1952, задовольнивши позов в повному обсязі.

Представник зацікавленої особи – Дніпропетровської міськради в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтвердивши пояснення прокурора і просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Суд вважає можливим розгляд справи без відповідача згідно ст. 169 ЦПК України і винесення заочного рішення згідно ст. 224 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представників позивача і зацікавленої особи, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад належить у тому числі розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до Кодексу; вирішення земельних спорів. На підставі п. 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні міські ради.

В силу вищевказаних норм Закону, ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Дніпропетровській міській раді, як органу місцевого самоврядування, надані у даних правовідносинах повноваження органу виконавчої влади.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради № 3003 від 20 грудня 2001 року між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Дзержинського, 20.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України цим та іншими законами України і договором оренди землі. Відповідно до п. 1.1 «Орендодавець» передає, а «Орендар» приймає у строкове, платне володіння і користування на умовах договору оренди земельну ділянку площею 0,0043 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Дзержинського, 20, для фактичного розміщення магазину, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 69045004.

Згідно з п. 7.4.5. Договору оренди земельної ділянки у разі зміни назви чи господарсько-правової форми «Орендаря», а також після відчуження частини або усього нерухомого майна, що розташоване на орендованій земельній ділянці, «Орендар» повинен звернутися до «Орендодавця» з клопотанням про внесення відповідних змін до правовстановчих документів та Державного земельного кадастру.

Відповідач ОСОБА_1 звернувся з листом до міського голови м. Дніпропетровська в якому не заперечує проти припинення договору оренди земельної ділянки у зв'язку з продажем нерухомого майна АКІБ «УкрСиббанк». Згідно з ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 ЦК України при переході права власності на будівлі, споруди переходить права власності або користування на земельні ділянки на яких вони розташовані.

Відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, а також вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених Земельним кодексом України.

Таким чином, в результаті дій ОСОБА_1 змінився власник нерухомого майна розташованого на орендованій земельній ділянці, а відповідні зміни до договору оренди земельної ділянки внесені не були, як то передбачено п. 7.4.5. договору оренди земельної ділянки.

Крім того, Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 119/32 від 23 грудня 2005 року «Про передачу земельних ділянок по вул. Дзержинського, 20 у спільну оренду та оренду Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750, по фактичному розміщенню нежитлових приміщень».

Пунктом 7 рішення № 119/32 від 23 грудня 2005 року пункти 1-6, 8, 9 рішення виконкому міської ради від 20 грудня 2001 року № 3003 «Про надання земельної ділянки за адресою: вул. Дзержинського, 20 у спільну оренду гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по фактичному розміщенню магазину» та договір оренди земельної ділянки від 20 червня 2002 року, номер державної реєстрації 1952, визнано таким, що втратив чинності, а право ОСОБА_1 на землю таким, що припинилось. Таким чином, Дніпропетровська міська рада своїм рішенням № 119/32 від 23 грудня 2005 року фактично припинила дію рішення, на підставі якого було укладено договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. п. 8.1., 8.2 договору оренди земельної ділянки зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку. Згідно з п. 9.1 договору оренди земельної ділянки перереєстрація і внесення змін до договору проводиться у порядку, встановленому для їх державної реєстрації.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про оренду землі», зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. Однак ОСОБА_1 відмовляючись від виконання своїх зобов'язань за договором, фактично змінює його умови в односторонньому порядку без попередньої згоди з «Орендодавцем». Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Таким чином, ОСОБА_1 припинив користування земельною ділянкою та на протязі досить тривалого часу грубо порушує умови договору оренди земельної ділянки.

У відповідності зі ст. 615 ЦК України, у випадку порушення зобов'язань однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язань, якщо це встановлено законом або договором. Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач не заперечує домовленості договору і зобов’язання стосовно позивача, але і не довів законність своїх дій, твердження відповідача в відповідях позивачу про наявність інших причин чи обставин не є зобов’язанням і є припущенням можливого не виконанням умов договору з боку цього відповідача.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно можливого не погодження з позовними вимогами, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим розірвати договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 і виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, укладений 31 травня 2002 року, зареєстрований 20 червня 2002 року, номер державної реєстрації 1952.

Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання вчинити певні дії знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі. Судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 6, 30, 31 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 12, 120, 141 ЗК України, ст. ст. 377, 525, 526, 615 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 і виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, укладений 31 травня 2002 року, зареєстрований 20 червня 2002 року, номер державної реєстрації 1952.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя -