Вирок № 82396388, 13.06.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7552/17

Провадження № 1-кп/752/196/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2019 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Первушиної О.С.

суддів Єсауленко М.В., Дідика М.В.

при секретарях Михальчуку М.І., Івасенко І.А.,

Марченко А.В., Мархотко А.С.

за участі прокурорів Анісімова В.О., Бедриковського М.М.,

Павчука С.С., Паршутіна А.Б.

захисників Павлія А.Г., Асатрян О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, освіта вища, не одруженого, не працевлаштованого, має на утриманні мати похилого віку - інваліда ІІІ групи, неповнолітніх дітей, 2008 та 2017 року народження, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4, 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на шахрайське заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_2 шляхом обману, вигадав собі образ родича заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_3 та відповідний стиль поведінки. Після чого, у червні 2016 року у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці зустрівся з ОСОБА_2 та повідомив йому неправдиві відомості про те, що він перебуває у родинних стосунках із керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_3 . та за певну суму коштів може посприяти у закритті кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , досудове розслідування у якому на той час здійснювалось Національним антикорупційним бюро України. Для цього він повідомив ОСОБА_2 , що ОСОБА_3 потрібно буде надати 1 200 000 доларів США. Після чого ОСОБА_2 у невстановлені досудовим розслідуванням час, місці та спосіб повідомив про це потерпілому ОСОБА_4 та попросив останнього звернутись до правоохоронних органів із заявою щодо необхідності передачі коштів ОСОБА_3 за закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_4 , будучи введеним в оману обвинуваченим ОСОБА_1 , 26.07.2016 року звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про вимагання неправомірної вигоди для керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_3 за закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 .

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на шахрайське заволодіння грошовими коштами шляхом обману, 15.08.2016 року приблизно о 13 годині 00 хвилин, перебуваючи у ресторані "Прага", розташованому за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, ОСОБА_1 , не маючи змоги безпосередньо зустрітись з ОСОБА_2 , зустрівся з потерпілим ОСОБА_4 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 , та повідомив йому неправдиві відомості про те, що він є родичем ОСОБА_3 . При цьому, не маючи реальних можливостей вплинути на прийняття рішення керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , обвинувачений ОСОБА_1 ввів в оману ОСОБА_4 , повідомивши йому неправдиві відомості про те, що керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_3 поставив йому вимогу щодо передачі уже 2 000 000 доларів США за закриття відповідного кримінального провадження шляхом надання останньому авансу в розмірі 1 000 000 доларів США та ще 1 000 000 доларів США після прийняття рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2

В подальшому, 08.11.2016 року о 18 годині 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи у автомобілі ОСОБА_4 на парковці ресторану "Прага", розташованому за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, після отримання коштів від потерпілого ОСОБА_4 був затриманий працівниками правоохоронних органів, в результаті чого у обвинуваченого було виявлено та вилучено грошові кошти - 1 000 доларів США, що належать потерпілому ОСОБА_4 , та імітаційні засоби у сумі 999 000 доларів США, які обвинувачений ОСОБА_1 отримав для нібито передачі ОСОБА_3 для прийняття ним рішення про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав та показав суду про те, що потерпілого ОСОБА_2 знає приблизно 10 років, має з ним спільних друзів, зустрічались досить часто, останній раз у місті Києві. Під час зустрічі ОСОБА_2 сказав, що можна спілкуватись з ним через ОСОБА_4. Фінансові питання вони ніколи не обговорювали. Після цієї зустрічі ОСОБА_2 не бачив. З ОСОБА_2 знайомі давно, він знає членів його сім`ї, тому останній знав, що ОСОБА_3 не може бути його родичем. З потерпілим ОСОБА_4 зустрічався двічі з його ініціативи, спілкувались виключно з приводу ОСОБА_2 , він постійно задавав питання про його зв`язки з прокуратурою, однак сам обвинувачений не зазначав, що має родичів в прокуратурі. На той період Генеральна прокуратура вже проводила обшуки у ОСОБА_4 , таким чином він став їх агентом. За тиждень до затримання від потерпілого ОСОБА_4 надійшло смс-повідомлення про те, що він хоче поспілкуватись, на що він погодився, оскільки хотів дізнатись номер телефону ОСОБА_2 та відновити з ним зв`язок. 08.11.2016 року він прибув до міста Києва. Зателефонував потерпілий ОСОБА_4 та призначив зустріч у ресторані «Прага» о 19:00. Під час зустрічі ОСОБА_4 був дуже роздратований, випитував інформацію, після чого запропонував піти до автомобілю. Жодних розмов про грошові кошти, ОСОБА_3 або ОСОБА_8 не було. В автомобілі потерпілий дістав коробку без пакету, поставив її посередині і відкрив, в ній знаходились грошові кошти, на що він запитав: «Що це?». ОСОБА_4 відповів, що у коробці гроші, які передав ОСОБА_2 і сказав зателефонувати йому, він пояснить, що це за грошові кошти. В подальшому ОСОБА_4 забрав у нього телефон та почав виштовхувати його з автомобілю. Жодного смс-повідомлення ОСОБА_2 про отримання грошових коштів він не надсилав. Він випав з машини і його затримали. Грошові кошти він не брав, він був розгублений, не розумів, що відбувається. В подальшому його привезли до Генеральної прокуратури України, в кабінеті на столі він побачив грошові кошти, які йому передавали. Працівники прокуратури йому погрожували, змушували підписувати документи та надавати покази проти ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , однак хто саме змушував його - він не пам`ятає. Вважає, що мала місце провокація зі сторони потерпілого ОСОБА_4 .

Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненому, його вина в умисному заволодінні чужим майном шляхом обману - шахрайстві, вчиненому у особливо великих розмірах, однак не доведеному до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, прямо та опосередковано стверджується наступними зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими в ході судового розгляду кримінального провадження доказами.

Показами потерпілого ОСОБА_4 про те, що він знайомий з обвинуваченим ОСОБА_1 , з потерпілим ОСОБА_2 перебуває у дружніх стосунках. Приблизно 18.07.2016 року до нього звернувся ОСОБА_2 , у нього були проблеми з законом, оскільки його підозрювали у корупційних схемах. ОСОБА_2 зателефонував через мобільний додаток «WhatsApp» і попросив його зустрітись з ОСОБА_1 , сказав, що останній може вирішити проблеми з ОСОБА_3 - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. ОСОБА_2 сказав, що обвинувачений - його знайомий з міста Одеси та родич ОСОБА_3 . Він погодився на прохання ОСОБА_2 , після чого, за порадою адвоката ОСОБА_2 - Миколи Григорьєва , звернувся із заявою до Генеральної прокуратури України, що на нього виходить посередник, який пропонує вирішити проблеми ОСОБА_2 за грошову винагороду. Спочатку він звернувся із заявою, а вже потім зустрівся з ОСОБА_1 . У липні 2016 року потерпілий ОСОБА_2 надіслав йому номер ОСОБА_1 через додаток «WhatsApp». Перша зустріч з обвинуваченим відбулась у ресторані «Прага» приблизно 15.08.2016 року. Всього вони зустрічались 4-5 разів. При першій зустрічі ОСОБА_1 повідомив, що хоче допомогти ОСОБА_2 , оскільки має намір працювати у газовій сфері, потім сказав, що з самим ОСОБА_3 у нього не дуже приязні стосунки, але мати ОСОБА_1 і батько ОСОБА_3 - рідні брат і сестра, і що за 1 200 000 доларів США ОСОБА_1 може вирішити проблеми ОСОБА_2 Вся сума грошей піде людям, які будуть допомагати у вирішенні проблеми ОСОБА_2 . Обвинувачений запевняв, що ОСОБА_3 може завести Національне антикорупційне бюро України у глухий кут і що він зможе організувати зустріч з ОСОБА_3 Одна з зустрічей не відбулась, оскільки працівники Служби безпеки України попередили його, що ОСОБА_1 приїхав на зустріч з бандитами. Після цього обвинувачений пропав на певний період часу, вони не спілкувались. Потім зустрілись і ОСОБА_1 сказав, що за вказівкою ОСОБА_2 необхідно дати йому 600 доларів США, у чому ОСОБА_4 йому відмовив. За наступної зустрічі обвинувачений зазначив, що справа дуже резонансна, тому за вимогою ОСОБА_3 ціна підвищується до 2 000 000 доларів США. З ОСОБА_1 спілкувались у додатку «Viber» та «WhatsApp», всі дії погоджувались зі слідством. ОСОБА_1 обіцяв влаштувати зустріч з ОСОБА_3 , але він почав уникати своєї обіцянки, зумовлюючи це напруженими відносинами між ними. У день призначеної раніше зустрічі - 08.11.2016 року - працівники прокуратури вручили йому коробку з грошовими коштами-імітаційними засобами у розмірі 999 000 доларів США, 1 000 доларів США він додав самостійно. Всі кошти у коробці він поклав на заднє сидіння свого автомобіля. Зустріч проходила в ресторані «Прага». 08.11.2016 року приблизно о 18:30 вони зустрілись з ОСОБА_1 , обговорили деталі подальших дій та передачі грошових коштів, пішли до автомобілю, де він передав обвинуваченому 1 000 000 доларів США, іншу частину суми потрібно було передати протягом 3-4 тижнів. ОСОБА_1 перерахував гроші, написав смс-повідомлення ОСОБА_2 про отримання ним грошових коштів. Після цього обвинуваченого затримали працівники Служби безпеки України.

Показами свідка ОСОБА_11 про те, що він у жодних відносинах з обвинуваченим або потерпілими не перебуває, працює оперативним співробітником Служби безпеки України, приймав участь у проведенні негласних слідчих розшукових дій відносно обвинуваченого ОСОБА_1

Заявою адвоката Федоренка І.Л. від 19.07.2016 року про подання за дорученням клієнта - ОСОБА_2 заяви про вчинення кримінального правопорушення (т. 1 а.с. 10).

Заявою потерпілого ОСОБА_2 до Генеральної прокуратури України про вимагання від нього неправомірної вигоди, згідно якої ОСОБА_1 20.06.2016 року повідомив потерпілому ОСОБА_2 , що він є родичем керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_3 , та вимагає від нього 1 000 000 доларів США за сприяння у вирішенні всіх питань, пов`язаних з його обвинуваченням, та закриттям кримінального провадження відносно нього. Вказана сума необхідна для керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_3 та директора Національного антикорупційного бюро України Ситника А.С. Додатком до заяви є скріншоти листування потерпілого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_1 у мобільному додатку «Viber» (т. 1 а.с. 11-65).

Протоколом прийняття усної заяви потерпілого ОСОБА_4 від 26.07.2016 року про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), а саме - вимагання у ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 1 200 000 доларів США заступником Генерального прокурора України - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_3 та директором Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 за пособництва ОСОБА_1 за закриття кримінального провадження за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_2 через мобільний додаток «WhatsApp» повідомив ОСОБА_4 про те, що посадові особи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури та Національного антикорупційного бюро України за пособництва ОСОБА_1 вимагають від нього неправомірну вигоду у сумі 1 200 000 доларів США за прийняття позитивного для ОСОБА_2 рішення щодо припинення кримінального переслідування та закриття кримінального провадження. ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_4 , що ОСОБА_1 - його знайомий з 2015 року. Останній запевнив ОСОБА_2 , що перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_3 . - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, тому може посприяти у вирішенні проблем ОСОБА_2 з правоохоронними органами. Також ОСОБА_2 повідомив, що 16.06.2016 року або 17.06.2016 року він зустрічався з ОСОБА_1 у ресторані готелю «Салют» у місті Києві. Під час зустрічі ОСОБА_1 повідомив, що вже обговорив з ОСОБА_3 обставини отримання неправомірної вигоди та зобов`язання останнього щодо припинення кримінального переслідування ОСОБА_2 . Пізніше ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 через мобільний додаток «Viber», що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 бажають отримати за свої послуги щодо закриття вказаного кримінального провадження грошову винагороду у сумі 1 200 000 доларів США. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 перебував за межами України, він попросив ОСОБА_4 звернутись до Генеральної прокуратури України для вжиття необхідних заходів реагування (т. 1 а.с. 66-69).

Протоколом огляду та вручення грошових коштів від 08.11.2016 року, згідно якого у службовому приміщенні за адресою: місто Київ, проспект Голосіївський, 132 , у присутності ОСОБА_4 та понятих, оглянуто грошові кошти у сумі 1 000 доларів США купюрами номіналом 100 доларів США, які надав особисто ОСОБА_4 , та несправжні (імітаційні) засоби - грошові кошти у сумі 999 000 доларів США, після проведення огляду яких вказані грошові кошти було передано ОСОБА_4 для подальшого проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 1 а.с. 87-92).

Протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 08.11.2016 року, відповідно до якого 08.11.2016 року о 19 годині 48 хвилин на парковці ресторану «Прага», розташованого за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, у присутності понятих було затримано ОСОБА_1 , в результаті чого останній заявив, що його приятель ОСОБА_2 передав через ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 1 000 000 доларів США, які він позичав у ОСОБА_2 для розвитку бізнесу. В ході затримання ОСОБА_1 у останнього було виявлено та вилучено, у тому числі коробку з-під паперу формату А-4, у якій знаходились грошові кошти у сумі 1 000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, грошові кошти-імітаційні засоби у сумі 999 000 доларів США (т. 1 а.с. 93-99).

Додатком до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 08.11.2016 року - відеозаписом, в ході відтворення якого судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що грошові кошти у розмірі 1 000 000 доларів США йому надав ОСОБА_4 для розвитку бізнесу (т. 1 а.с. 99).

Протоколом огляду речей та документів від 11.11.2016 року, згідно якого були оглянуті речі, вилучені при затриманні ОСОБА_1 , серед яких було виявлено та вилучено 125 пачок, зовні схожих на долари США на загальну суму 1 000 000 доларів США, серед яких були грошові кошти у сумі 1 000 доларів США, купюрами номіналом по 100 доларів США, та грошові кошти-імітаційні засоби у сумі 999 000 доларів США (т. 1 а.с. 140-144).

Протоколом про результати аудіоконтролю особи від 29.11.2016 року, згідно якого 08.11.2016 року із застосуванням спеціальних технічних засобів фіксації було проведено негласну слідчу (розшукову) дію, а саме - аудіо та відео контроль ОСОБА_1 , в ході проведення якої встановлено, що ОСОБА_4 проводить зустріч з ОСОБА_1 , у ході якої обговорювалась схема передачі грошових коштів у сумі 1 000 000 доларів США за закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 218-233).

Додатком до протоколу про результати аудіоконтролю особи від 29.11.2016 року - відеозаписом контролю ОСОБА_1 , в ході відтворення якого судом було встановлено, що ОСОБА_4 08.11.2016 року проводить зустріч з ОСОБА_1 на території ресторану «Прага», під час якої обговорювалась схема передачі грошових коштів у сумі 1 000 000 доларів США за закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 238-239).

Протоколом про результати проведення негласної слідчої дії - контролю за вчиненням злочину від 09.11.2016 року, згідно якого в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину із застосуванням грошових коштів та несправжніх (імітаційних) засобів використовувались грошові кошти у сумі 1 000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, та несправжні (імітаційні) засоби у сумі 999 000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США, які 08.11.2016 року були вручені ОСОБА_4 , залученому для конфіденційного співробітництва та передачі грошових коштів у сумі 1 000 000 доларів США ОСОБА_1 за нібито вирішення питання щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 ; в ході проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_4 08.11.2016 року о 18:20 в приміщенні ресторану «Прага» провів зустріч з ОСОБА_1 , в ході якої були обговорені деталі щодо передачі останньому грошових коштів у сумі 1 000 000 доларів США за нібито вирішення питання щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_1 сісти до його автомобілю марки Land Rover Range Rover, в якому відбулась передача грошових коштів ОСОБА_4 ОСОБА_1 на задньому сидінні автомобілю, після чого ОСОБА_1 вийшов з автомобілю та був затриманий. В ході проведення вказаної слідчої дії у ОСОБА_1 був вилучений пакет зеленого кольору з грошовими коштами у сумі 1 000 доларів США та грошові кошти-імітаційні засоби у сумі 999 000 доларів США, на загальну суму 1 000 000 доларів США (т. 1 а.с. 236-239).

Заявою потерпілого ОСОБА_4 від 26.07.2016 року про добровільну згоду на залучення до проведення негласних слідчих дій у даному кримінальному провадженні (т. 3 а.с. 7).

Протоколом огляду від 15.03.2017 року, відповідно до якого було проведено огляд відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, та встановлено, що відносно ОСОБА_2 провадиться досудове розслідування за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 388 ч. 1 КК України, та у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 28 ч. 4, 191 ч. 5, 209 ч. 3, 205 ч. 2, 255 ч. 1 КК України (т. 4 а.с. 150-154).

Висновком техніко-криміналістичної експертизи №19/4-05/651 від 18.11.2016 року, згідно якого надані на дослідження 10 банкнот номіналом 100 доларів США на загальну суму 1 000 доларів США відповідають за способом друку та спеціальними елементами захисту аналогічним справжнім грошовим знакам, які перебувають в офіційному обігу країни виробника - США (т. 4 а.с. 233-235).

Постановою про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 14.11.2016 року, відповідно до якої в якості речового доказу було визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження грошові кошти у сумі 1 000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів; грошові кошти-імітаційні засоби у сумі 999 000 доларів США (т. 4 а.с.237-239).

Разом з тим, дослідивши та проаналізувавши клопотання сторони захисту про визнання доказів сторони обвинувачення недопустимими, які були подані в ході судового розгляду даного кримінального провадження, суд надходить до наступних висновків.

Так, не заслуговують на увагу суду твердження сторони захисту про те, що всі докази у даному кримінальному провадженні було зібрано з порушенням правил підслідності, оскільки підслідність даного кримінального провадження була визначена у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку постановою Генерального прокурора України від 16.11.2016 року про визначення підслідності даного кримінального провадження Управлінню з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України, оскільки досудове розслідування провадилось у тому числі щодо надання неправомірної вигоди керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України та директору Національного антикорупційного бюро України, тобто міг мати місце конфлікт інтересів (т. 5 а.с. 19-20).

Також суд не враховує доводи сторони захисту щодо порушення права ОСОБА_1 на захист під час його затримання, оскільки на вимогу обвинуваченого до проведення першого його допиту до участі у даному кримінальному провадженні було залучено захисника, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, будь-яких скарг або заяв від ОСОБА_1 щодо порушення його прав та законних інтересів під час його затримання та в ході досудового розслідування не надходило.

Крім того, в ході судового розгляду, під час відтворення відеозапису затримання ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину від 08.11.2016 року, було встановлено, що обвинуваченому дійсно була вручена пам`ятка про права та обов`язки, було роз`яснено, у тому числі, право на захист, жодних скарг або заяв від ОСОБА_1 не надходило.

Одночасно суд приймає до уваги доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу огляду від 09.11.2016 року, згідно якого був проведений огляд мобільного телефону «IPhone 6», який був вилучений у ОСОБА_1 під час затримання 08.11.2016 року, як доказу у даному кримінальному провадженні на підставі наступного.

Відповідно до вимог ст. 62 ч. 3 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України №12-рп/2011 від 20.10.2011 року, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Статтею 14 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, інших форм спілкування. Втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення з метою виявлення та запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети.

Однак, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, огляд мобільного телефону «IPhone 6», який був вилучений у ОСОБА_1 під час затримання 08.11.2016 року, проводився без відповідного судового рішення, тобто було вчинено втручання у приватне спілкування обвинуваченого, яке дозволяється лише на підставі ухвали суду.

З цих же підстав суд вважає за необхідне визнати недопустимими інші похідні від протоколу огляду мобільного телефону докази, надані стороною обвинувачення, зокрема, висновок комп`ютерно-технічної експертизи №391/ікт від 22.11.2016 року вказаного мобільного пристрою, протокол огляду додатку до висновку експерта від 07.03.2017 року з додатками, постанову про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 15.03.2017 року, відповідно до якої в якості речового доказу було визнано та приєднано до матеріалів кримінального провадження мобільний телефон «Apple».

Всі інші докази, досліджені в ході судового розгляду, суд визнає належними та допустимими, оскільки вони узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, що дозволяє зробити висновок про те, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, підтверджена повністю. Крім того, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06.12.1998 року, Європейський суд з прав людини зробив висновок, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Позицію обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його невинуватості у вчиненні злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, суд розцінює як намагання уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вона повністю спростовується доказами у їх сукупності, достатності та взаємозв`язку, які досліджені та проаналізовані вище.

На підставі викладеного ОСОБА_1 визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, а саме шахрайстві - заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненому у особливо великих розмірах, однак не доведеному до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він схилив (підбурив) ОСОБА_4 до вчинення ним злочину, в результаті чого 08.11.2016 приблизно о 19 годині 40 хвилин ОСОБА_4 , який діяв за проханням та в інтересах ОСОБА_2 , вважаючи вказані дії вигідними у конкретній ситуації, перебуваючи на автомобільній парковці ресторану «Прага», що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Академіка Глушкова, 1, у власному транспортному засобі передав ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 000 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 08.11.2016 становило 25 570 000 гривень, в якості неправомірної вигоди для заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_3 за закриття кримінального провадження, в рамках якого орган досудового розслідування здійснює кримінальне переслідування ОСОБА_2 .

Тобто, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України - підбурювання у наданні неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, однак не доведене до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого.

Разом з тим, в ході судового розгляду даного кримінального провадження стороною обвинувачення не було доведено версію того, що обвинувачений ОСОБА_1 , який судом визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України, оскільки докази сторони обвинувачення ні самі по собі, ні у своїй сукупності не стверджують наявність у обвинуваченого ОСОБА_1 умислу на вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення з огляду на таке.

Так, суд під час розгляду кримінальних проваджень має суворо додержуватись принципу, який закріплений у ст. 62 Конституції України, зокрема, принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 27 частиною 4 Кримінального кодексу України встановлено, що підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення злочину, тобто, збудженням бажання (переконання у бажаності, вигідності, потребі), викликанням рішимості або зміцненням наміру іншого саме співучасника підбурила вчинити злочин, тому підбурювання не може розглядатись як свідоме введення іншої особи в оману для того, щоб досягти певного злочинного результату, а саме - надання неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої службовій особі влади та службового становища, оскільки у даному випадку відсутня складова спільності, характерної для співучасті.

Вказане стверджується, зокрема, показами потерпілого ОСОБА_4 , який до моменту знайомства та безпосередньої зустрічі з обвинуваченим ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури із заявою про те, що останній в якості посередника запропонував вирішити питання щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 за грошову винагороду, яка буде передана керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_3 та директору Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , тобто умислу у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України, у потерпілого ОСОБА_4 не було, оскільки він, усвідомлюючи неправомірність своїх дій та дій обвинуваченого ОСОБА_1 , не бажав настання суспільно небезпечних наслідків у виді передачі службовій особі неправомірної вигоди, тому звернувся до правоохоронних органів із відповідною заявою про дане кримінальне правопорушення.

Диспозиція статті 369 КК України передбачає кримінальну відповідальність за пропозицію чи обіцянку службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а також надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-яких дій з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Об`єктивною стороною даного кримінального правопорушення є пропозиція надати неправомірну вигоду, обіцянка надати неправомірну вигоду, та безпосередньо надання такої вигоди за вчинення або невчинення службовою особою в інтересах особи, яка пропонує або надає неправомірну вигоду, або в інтересах третьої особи, будь-якої дії з використанням наданої службовій особі влади чи її службового становища.

Суб`єктивна ж сторона злочину характеризується прямим умислом особи, яка вчиняє дане кримінальне правопорушення.

Разом з тим, в ході судового розгляду даного кримінального провадження представником державного обвинувачення у розпорядження суду не було надано доказів того, кому саме ОСОБА_1 повинен був надати отриману ним шляхом обману суму грошових коштів, також судом не було встановлено, яке відношення до даного кримінального провадження має особа, якій ОСОБА_1 нібито мав намір надати неправомірну вигоду.

Враховуючи покази ОСОБА_4 , стає очевидним той факт, що потерпілим не зазначалось, чи дійсно він сприймає дії обвинуваченого ОСОБА_1 як підбурювання до надання неправомірної вигоди, або взагалі той факт, що ОСОБА_1 має певний авторитет та можливості вплинути на результат прийняття будь-яких рішень щодо закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , що й було предметом домовленості щодо надання неправомірної вигоди.

Також склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 369 КК України, має містити факт доведення до відома службової особи пропозиції чи обіцянки надати їй неправомірну вигоду, або безпосереднього надання такої вигоди і прийняття (одержання) її частини або в цілому неправомірної вигоди службовою особою, однак в ході судового розгляду такі обставини не знайшли підтвердження.

В обвинувальному акті, а також в матеріалах кримінального провадження міститься вказівка на службову особу, якій ОСОБА_1 нібито планував передати неправомірну вигоду від ОСОБА_4 , а саме - керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури України ОСОБА_3 , однак стороною обвинувачення не було надано у розпорядження суду будь-яких доказів, які б стверджували причетність даної особи до подій вказаного кримінального правопорушення, факт пропозиції, обіцянки або намагання надати таку неправомірну вигоду.

Варто зазначити, що згідно обвинувального акту ОСОБА_1 саме «вигадав історію, що нібито при спілкуванні з ОСОБА_3 останній збільшив суму до 2 000 000 доларів США та готовий розпочати процедуру закриття кримінального провадження за умови отримання авансу в розмірі 50 відсотків», тобто мала мати місце принаймні пропозиція надати неправомірну вигоду ОСОБА_3 та обговорення її суми з ним, однак така обставина виключається, оскільки ОСОБА_1 , з метою заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом обману, повідомив неправдиві відомості щодо його родинного зв`язку з ОСОБА_3 , та фактично не мав на меті передавати йому грошові кошти у якості неправомірної вигоди.

Таким чином, у даному кримінальному провадженні особа, яка отримала неправомірну вигоду або яка отримала пропозицію, обіцянку надання такої вигоди, не встановлена.

В ході судового розгляду даного кримінального провадження судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 запевнив потерпілого ОСОБА_4, який діяв в інтересах потерпілого ОСОБА_2 у тому, що він може посприяти у наданні ОСОБА_3 неправомірної вигоди за вчинення ним певних дій на користь ОСОБА_2 , однак, достовірно знаючи і розуміючи відсутність реальної можливості виконати обіцяне, фактично не мав на меті вчиняти такі дії.

Таким чином суд надходить до висновку про те, що у діях обвинуваченого ОСОБА_1 немає складу інкримінованого йому злочину, а саме - підбурювання у наданні неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, в інтересах третьої особи, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, однак не доведене до кінця з причин, що не залежали від волі обвинуваченого, оскільки диспозиція ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України виключає можливість наявності злочину, передбаченого ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України.

Провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримавшись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримавшись принципу диспозитивності, тобто діючи виключно у межах своїх повноважень та компетенції, суд вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, зберігаючи при цьому об`єктивність та неупередженість та створивши при цьому необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків, та прийшов до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України, тому за вказаною статтею він підлягає виправданню.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує:

- ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, яке віднесено кримінальним законом до категорії особливо тяжких злочинів, а також причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця;

- особу обвинуваченого, який не одружений, до затримання не був працевлаштованим, має на утриманні мати похилого віку - інваліда ІІІ групи, неповнолітніх дітей, 2008 та 2017 року народження, за місцем проживання та реєстрації характеризується задовільно, згідно акту №81 від 03.07.2003 року Одеської обласної клінічної психіатричної лікарні №1 не страждав та не страждає на хронічні психологічні захворювання, виписаний з діагнозом «Емоційно-нестабільний розлад особистості на резидуально-органічному фоні з судомним синдромом», однак не позбавлений можливості повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними; згідно висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №132 від 07.08.2018 року будь-яким стійким хронічним психічним захворюванням на момент подій кримінального правопорушення на момент проведення експертизи не страждав, виявляв ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості на резидуально-органічному тлі, на момент подій кримінального правопорушення та на момент проведення експертизи міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, не потребує застосування відносно нього примусових заходів медичного характеру, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, має незадовільний стан здоров`я, раніше притягався до кримінальної відповідальності.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про наявність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, та призначення йому покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю, вважаючи тільки таке покарання необхідним та достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року слід зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 08.11.2016 року по 13.06.2019 року включно, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою слід продовжити до вступу вироку в законну силу, але на строк, який не перевищує 60 днів, тобто до 11.08.2019 року включно.

Відповідно до ст. 124 КПК України з ОСОБА_1 підлягають стягненню в дохід держави судові витрати по кримінальному провадженню: вартість проведеної Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової комп`ютерно-технічної експертизи №391/ікт від 22.11.2016 року у розмірі 2 116 гривень 96 копійок; вартість проведеної Київським обласним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової технічної експертизи документів №19/4-05/651 від 18.11.2016 року у розмірі 615 гривень 72 копійки.

Долю речових доказів слід вирішити згідно вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 373, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, та призначити йому покарання - 6 (шість) років позбавлення волі з конфіскацією майна, що є його особистою власністю.

ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ст. 15 ч. 2, 27 ч. 4, 369 ч. 4 КК України визнати невинуватим та виправдати, оскільки не доведено, що у його діянні є склад кримінального правопорушення.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 обраховувати з 13.06.2019 року.

Згідно ст. 72 ч. 5 КК України в редакції Закону України №838-VIII від 26.11.2015 року зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_1 строк його попереднього ув`язнення з 08.11.2016 року по 13.06.2019 року включно, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 - тримання під вартою - продовжити до вступу вироку в законну силу, але на строк, який не перевищує 60 днів - до 11.08.2019 року включно.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по кримінальному провадженню - вартість проведеної Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової комп`ютерно-технічної експертизи №391/ікт від 22.11.2016 року у розмірі 2 116 гривень 96 копійок; вартість проведеної Київським обласним науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судової технічної експертизи документів №19/4-05/651 від 18.11.2016 року у розмірі 615 гривень 72 копійки - в дохід держави.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Apple» моделі А1586 код ІМЕІ НОМЕР_1 , який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - залишити там же;

- грошові кошти-імітаційні засоби (сувеніри) у сумі 999 000 доларів США, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити там же;

- грошові кошти у сумі 1 000 доларів США, купюрами номіналом 100 доларів США (серійні номери: CF24716326 A F6, AG87457884 B G7, KA 01721282 A A1, HH 82771748 A H8, AB 21464086 E B2, KB 65686676 K B2, HB 16010539*B2, FL 78516096 C L12, HF 06782584 D F6, FB 15916901 B B2), які згідно протоколу огляду та вручення грошових коштів від 08.11.2016 року належать ОСОБА_4 , - повернути йому ж за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва протягом 30 діб з дня його проголошення, обвинуваченим - у той же строк з дня отримання ним копії вироку.

На підставі ст. 376 ч. 3 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Відповідно до ст. 376 ч. 6 КПК України роз`яснити учасникам кримінального провадження їх право отримання в суді копії вироку, вручити його обвинуваченому - негайно.

Головуючий О.С. Первушина

Судді М.В. Єсауленко

М.В. Дідик