Ухвала суду № 82396372, 10.06.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа 752/18817/16-ц

провадження № 2/752/343/19

УХВАЛА

10.06.2019 року Голосцївський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді Чередніченко Н.П

з участю секретаря судового засдіання Шевчук М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника відповідача про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» про усунення перешкод в користуванні квартирою, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» про усунення перешкод в користуванні квартирою.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання, в якому просив зупинити провадження у даній справі до винесення Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постанови за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 в адміністративній справі № 826/3355/16. В обґрунтування клопотання зазначено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2018 року позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - був задоволений. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2018 року було залишено без змін. Однак, ухвалою Верховного Суду від 28.01.2019 року, було відкрито касаційне провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року. Зважаючи на те, що справа знаходиться на розгляді в суді касаційної інстанції представник відповідача вважає, що рішення суду у справі № 826/3355/16 остаточно не набрало законної сили, а відтак розгляд даної справи є неможливим, оскільки, встановлені адміністративним судом обставини є важливими для розгляду даного спору та вплинуть безпосередньо на вирішення цієї справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання та зупинення провадження у справі, звернувши увагу суду, зокрема, на розумні строки розгляду справи.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. З будь-якими клопотаннями до суду не звертався, в зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Питання щодо зупинення провадження у справі врегульовано у Главі 8 ЦПК України.

Так, зупинення провадження у справі - це окремий правовий інститут цивільного процесуального права, метою якого є перенесення розгляду справи в порядку, зокрема, позовного провадження по суті на інший, більш пізній термін, за визначених у законі правових підстав (ст. 251 ЦПК України).

При цьому, тяганина при вирішенні цивільних справ вважається грубим порушенням цивільно-процесуального законодавства, а, відповідно, є неприпустимою.

Виключенням з виписаних правил є застосування положень про зупинення провадження у справі, підставами якого слугують обставини, передбачені цивільно-процесуальним законом, зокрема, п. 6 ч. 1 ст.251 ЦПК України.

За ним, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

При цьому, з системного аналізу виписаного та аналізу судової практики можна зробити наступні висновки.

Необхідність в зупиненні провадження у справі за вищеназваним пунктом виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

При цьому, між двома справами, що розглядаються, існує тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній справі, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Проте і в описаному випадку, зазначена підстава для зупинення провадження у справі застосовується лише у разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Неможливість розгляду справи є оціночним поняттям. Воно повинно ґрунтуватися на можливості ухвалення рішення тільки після підтвердження фактів, що мають преюдиціальне значення для даної справи, в іншій цивільній, кримінальній, адміністративній чи такій іншій справі.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Крім того, в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 pоку у справі № 6-1367цс15, Верховний Суд також, прийшов до висновку, що суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, не врахував вимоги ст. 157 ЦПК України про те, що справа має бути розглянута судом протягом розумного строку (не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі), та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Такого ж висновку прийшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ у справі №6-4733кс15 від 20 січня 2016 року.

Слід зазначити, що позивач в 2016 році звернувся до суду за захистом своїх прав з даним позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою та провадження у даній справі відкрито - 23.11.2016 року.

Судом встановлено, що на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва перебувала справа № 826/3355/16 та рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.2018 року позов ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - був задоволений.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2019 року, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2018 року було залишено без змін, а також судом роз`яснено, що постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 28.01.2019 року, було відкрито касаційне провадження на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2018 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року; витребувані матеріали справи.

Однак, зазначена ухвала Верховного Суду будь-яких вказівок про зупинення дії зазначених судових рішень не містить.

В даному випадку, на думку суду, стороною відповідача не надано переконливих доказів того, що до розгляду у касаційному порядку справи № 826/3355/16, не можливо розглянути дану справу по суті, а відтак не встановлено перешкод для подальшого розгляду цієї справи та суд не вбачає необхідності зупиняти провадження.

Крім того, слід зазначити, що за змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Водночас, ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, як доступ до суду.

Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення ЕСПЛ 2002-ІІ у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25).

Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року № 3477-IV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї та практику Суду як джерело права, а тому суд вважає необхідним застосувати при вирішенні даного клопотання про зупинення провадження у справі вищевказану практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає, що стороною відповідача не наведено суду переконливих та достатніх обґрунтувань, які б давали підстави для зупинення провадження у даній справі, а також суд звертає увагу сторони відповідача на те, що підстава зупинення провадження у даній справі з наведеної у клопотанні підстави є правом, а не обов`язком суду.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги принцип ефективності судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи, з огляду на об`єктивну можливість вирішити даний спір до перегляду у касаційному порядку справи № 826/3355/16, суд вважає клопотання безпідставним, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. ст. 182-183, 247, 251, 258-261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліко-Житлосервіс» про усунення перешкод в користуванні квартирою, - відмовити.

Ухвала суду не підлягає оскарженню окремо від рішення суду та набирає законної сили з моменту її проголошення.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.П. Чередніченко