Рішення № 8239602, 01.02.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.10 Справа № 15/320/06-22/188/07-6/287/08-18/297/09

Суддя

за позовом відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” (69093, м.Запоріжжя, вул. Зачиняє ва, 158-А)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Південний завод гідравлічних машин”, (71101, Запорізька область, м. Бердянськ , Мелітопольське шосе, 77)

про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Слятіна Д.О., довіреність б/н від 01.10.2009 р., паспорт серія СВ 086520 від 30.10.1999 р.;

від відповідача: Бордюг О.В., довіреність б/н від 23.01.2010 р.;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

01.10.2009 р. постановою Вищого господарського суду України частково задоволена касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Південний завод гідравлічних машин”, скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 16.06.2009 р. у справі № 15/320/06-22/188/07-6/287/08, в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення 3 % річних та втрат від інфляції, матеріали справи, в цій частині, направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області. В іншій частині (щодо стягнення 133661,86 грн. збитків) –рішення у справі № 15/320/06-22/188/07-6/287/08 залишено без змін.

У постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2009 р. зазначено, що суд першої інстанції здійснив розрахунок інфляційних та 3% річних, пославшись на п. 5.3 договору, однак, всупереч положень ст. 43 ГПК України, не з'ясував, чи укладалися сторонами додаткові угоди до цього договору, тоді як, скаржником до касаційної скарги додано додаткову угоду № 1 від 25.03.2004 р. до вказаного договору. Водночас вказавши, що позивачем було виставлено для оплати два рахунки: № 993 від 25.07.2003 р. на суму 228552,44 грн. –терміном оплати не пізніше 01.08.2003 р. та № 1007/1 від 30.07.2003 р. на суму 371447,56 грн. –терміном оплати не пізніше 06.08.2003 р., всупереч положень ст.ст. 38, 43 ГПК України місцевий господарський суд не витребував у позивача вказаних рахунків, відсутніх в матеріалах даної справи, тоді як дійшов висновку про виставлення цих рахунків позивачем відповідачу, та вказав без надання їм належної правової оцінки термін оплати вартості товарів, визначений в них. Крім того, пославшись на положення ст. 530 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідач зобов’язаний був оплатити товар на протязі 7 днів з дня вручення йому позивачем рахунків на оплату, але всупереч положень ст.ст. 38, 43 ГПК України не витребував у позивача доказів вручення ним відповідачу вказаних рахунків, не з'ясував дати їх вручення з посиланням на докази, які про це свідчать. Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних за період з серпня 2003 р. по червень 2006 р., не врахував положення ч. 2 ст. 165 ЦК УРСР (чинного до 01.01.2004 р.), якою закріплено правила виконання зобов’язання при не визначені строку його виконання, та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (який набрав чинності з 01.01.2004 р.). Місцевий господарський суд всупереч положень ст. 43 ГПК України не надав належної правової оцінки листу позивача від 01.09.2005 р. № 338. Як зазначено у постанові, не з’ясування вищезазначених обставин для правильного визначення строку, з якого настає відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання зобов’язання по оплаті вартості отриманого від позивача товару, свідчить про передчасність висновку суду щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, починаючи з серпня 2003 р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченка О.І. від 30.11.2009 р. № 1197 справа № 15/320/06-22/188/07-6/287/08 за позовом відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” до товариства з обмеженою відповідальністю “Південний завод гідравлічних машин” про стягнення 3 % річних від суми простроченого боргу за договором поставки № 346 від 16.07.2003 р. в сумі 25302,17 грн., втрат від інфляції в сумі 56790,11 грн. на підставі договору № 2563ДС/А від 10.02.2004 р. та ст.ст. 623, 625, 653 ЦК України, передана на новий розгляд судді Носівець В.В.

Ухвалою від 04.12.2009 р. справа № 15/320/06-22/188/07-6/287/08, в частині розгляду вимог про стягнення 3 % річних у сумі 25302,17 грн. та 56790,11 грн. втрат від інфляції, прийнята до провадження суддею Носівець В.В. з привласненням їй номеру - №15/320/06-22/188/07-6/287/08-18/297/09-18/297/09. Судове засідання призначено на 21.12.2009 р.

Представник позивача у судовому засіданні 21.12.2009 р. підтримав позовні вимоги, надав письмові пояснення, де просив суд позов задовольнити та стягнути із відповідача 86790,11 грн. втрат від інфляції та 25302,17 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 21.12.2009 р., в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи був відкладений, судове засідання призначено на 13.01.2010 р.

13.01.2010 р. до суду надійшло клопотання, де відповідач просив суд при розгляді справи здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Судом клопотання було задоволено. Фіксація судового процесу з 13.01.2010 р. здійснювалася за допомогою технічно-апаратного комплексу “Діловодство господарського суду”.

Крім того, 13.01.2010 р. від сторін надійшли письмові пояснення по суті спору, які прийняті судом до уваги та залучені до матеріалів справи.

У письмових поясненнях позивач зазначив, що у 2003-2004 рр. між підприємствами позивача та відповідача існували дружні, взаємовигідні стосунки щодо укладання та виконання договорів по поставкам продукції. 16.07.2003 р. сторони уклали договір № 346. На виконання пункту 5.3. договору, позивач виставив відповідачу 25.07.2003 р. рахунок-фактуру № 993 на суму 228552,44 грн. та 30.07.2003 р. рахунок-фактуру № 1007/1 на суму 371 447,56грн. На думку позивач, саме з дати підготовки та направлення факсимільним зв'язком Відповідачу вказаних рахунків-фактури фактично було встановлено зобов’язання відповідача сплатити на користь позивача 600 000 грн. (сума вказаних рахунків фактур). 22.03.2004 р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого, проведено зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 355035,86 грн., підтверджено наявність за договором суми боргу у розмірі 204965,14 грн. Позивач вважає, якщо б строк виконання грошових зобов'язань відповідача перед позивачем за договором не наступив, то неможливо б було провести за Актом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 355 035,86 грн. і відповідач не визнав би в Акті наявність боргу за Договором на суму 204 965,14 грн. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача суми індексу інфляції та суми 3 % річних за період: або з 25.07.2003р., 30.07.2003 р. (дата виставлення рахунків-фактури) по 26.06.2006 р.; або з 22.03.2004 р. (дата підписання відповідачем акту звірки взаємних вимог) по 26.06.2006 р. –підлягають задоволенню.

У своїх письмових поясненнях відповідач зазначив, що позивач: не надав суду докази вручення або направлення відповідачу рахунку № 993 від 25.07.2003 р. на суму 228552,44грн. і рахунку № 1007/1 від 30.07.2003 р. на суму 371447,56 грн.; не надав суду лист № 338 від 01.09.2005 р. і докази вручення поштою вказаного листа. На думку відповідача, акт звірки від 22.03.2004 р., не є виставлення (тобто направлення або вручення) позивачем рахунків, оскільки він підтверджує наявність певних рахунків у сторін. Крім того, акт від 22.03.2004 р. є додатком до Угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 22.03.2004 р., у якій сторони досягли згоди про те, що рахунки обох сторін на оплату поставленої продукції, у тому числі рахунки № 993 від 25.07.2003 р. на суму 228552,44 грн. і №1007/1 від на суму 371 447,56 грн. по договору № 346 від 16.07.2003 р., вважаються сплаченими в день укладення угоди. Ні договором поставки № 346 від 16.07.2003 р., ні специфікаціями до нього, сторонами не встановлений строк виконання боржником грошового зобов’язання по оплаті товару. Оскільки позивачем не надано доказів пред'явлення відповідачу вимоги щодо виконання грошового зобов’язання по договору поставки № 346 від 16.07.2003 р., тому, на переконання відповідача, прострочення виконання грошового зобов'язання по договору поставки № 346 від 16.07.2003 р., не відбулося. На підставі викладеного вище, відповідач просив суд у задоволенні вимог, щодо стягнення втрат від інфляції та 3 % річних, відмовити.

У судовому засіданні 13.01.2010 р. було оголошено перерву для підготовки тексту рішення у повному обсязі до 01.02.2010 р.

26.01.2010 р. до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору та копії документів, зроблені при ознайомленні із матеріалами справи № 9/300-9/135/06, обставини, викладені у поясненнях, прийняті судом до уваги, надані копії документів (угода про залік зустрічних однорідних вимог від 22.03.2004 р., акт звірки взаємних розрахунків вимог від 22.03.2004 р., лист вих. 338 від 01.09.2005 р., рахунок № 398 від 01.09.2005 р.) прийняті судом та залучені до матеріалів справи. Крім того, позивач надав детальний розрахунок втрат від інфляції та 3 % річних (том 5, арк. с. 45-47), однак уточнень позовних вимог на розгляд суду не надавав, тому судом розглянуті первісно заявлені позовні вимоги.

У судовому засіданні 01.02.2010 р. розгляд справи був закінчений, судом, за згодою представників сторін, було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, враховуючи вказівки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 01.10.2009 р., суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2003 р. відкрите акціонерне товариство “Запорізький арматурний завод” (надалі –продавець та позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю “Південний завод гідравлічних машин” (надалі –покупець та відповідач у справі) уклали договір поставки № 346 (надалі –договір). За договором сторони домовилися про поставку товару, визначеного у специфікаціях, і його прийняття і оплату, згідно інших умов договору.

22.03.2004 р. сторонами було підписано угоду про залік зустрічних однорідних вимог, згідно з якою є припиненими: вимога по сплаті заборгованості в сумі 395035,86 грн., що виникла згідно з договорами № 4046 від 20.09.2003 р. та № 4012 від 12.03.2004 р. та вимога по сплаті заборгованості в сумі 395035,86 грн., що виникла згідно з договором № 346 від 16.07.2003 р. Рахунки обох сторін на оплату поставленої продукції по зазначеним договорам сторони домовилися вважати оплаченими в день укладення угоди про залік зустрічних однорідних вимог. Підставою, як зазначено в угоді, був акт звірки взаємних вимог від 22.03.2004 р., яким сторони підтвердили заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 204964,14 грн.

01.09.2005 р. позивач направив відповідачу лист (вих. № 338 від 01.09.2005 р.), згідно якого, ВАТ “Запорізький арматурний завод” звернулось до ТОВ “Південний завод гідравлічних машин” з вимогою негайно виконати свої зобов’язання за договором поставки № 346 від 16.07.2003 р. та сплатити суму боргу у розмірі 204 964,14 грн. Разом із вказаним листом, позивач направив відповідачу рахунок № 398 від 01.09.2005 р. Факт направлення позивачем на адресу відповідача листа (вих. № 338 від 01.09.2005 р.) та рахунку № 398 від 01.09.2005 р., підтверджується описом вкладення у цінний лист від 01.09.2005 р. із зазначенням вказаних документів у ньому. Факт отримання відповідачем (уповноваженою особою ТОВ “Південний завод гідравлічних машин”) листа (вих. № 338 від 01.09.2005 р.) та рахунку № 398 від 01.09.2005 р. підтверджується повідомленням про вручення 06.09.2005 р. поштового відправлення за № 14011. Рахунок № 398 від 01.09.2005 р. було виставлено на оплату боргу саме за договором від 16.07.2003 р. про що зазначено у спірному рахунку, і у зв’язку із підписанням угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 22.03.2004 р.

Таким чином, є доведеним факт направлення та вручення відповідачу рахунку № 398 від 01.09.2005 р. і вимоги на оплату боргу в сумі 204 964,14 грн.

В зв’язку із невиконанням своїх договірних обов’язків відповідачем, позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення із відповідача боргу в сумі 204 964,14 грн. за договором поставки № 346 від 16.07.2003 р. Дана вимога була розглянута господарським судом Запорізької області у справі № 9/300.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського Запорізької області у справі № 9/300 (суддя Нечипуренко О.М.) були задоволені позовні вимоги ВАТ “Запорізький арматурний завод” щодо стягнення із ТОВ “Південний завод гідравлічних машин” 204 964,14 грн. боргу за поставлену продукцію на підставі договору поставки № 346 від 16.07.2003 р. та угоди про залік взаємних вимог.

Вказане рішення суду було виконано відповідачем у примусовому порядку, сума боргу із врахуванням судових витрат перерахована 26.06.2006 р. на рахунок позивача, що підтверджується реєстром платіжних документів (підсумкова виписка) за 26.06.2006 р. (аркуш справи 114, том 2).

Суд, враховуючи зауваження і вказівки викладені у постанові ВГСУ від 10.10.2009 р. щодо “не витребування у позивача доказів вручення ним відповідачу рахунків, додаткових угод до договору, тощо”, витребував у сторін, згідно ухвали суду від 04.12.2009 р., докази направлення/вручення відповідачу спірних рахунків, зобов’язав позивача представити суду оригінал листа № 338 від 01.09.2005 р. та оригінали відповідних рахунків; зобов’язав відповідача надати оригінал додаткової угоди № 1 від 25.03.2004 р. до договору № 346 від 16.07.2003 р. Ухвалою суду від 21.12.2009 р. суд повторно витребував у сторін докази вручення відповідачу: рахунку № 993 від 25.07.2003 р. на суму 228552,44 грн.; рахунку №1007/1 від 30.07.2003 р. на суму 371447,56 грн.; листа № 338 від 01.09.2005 р. (в разі наявності); оригінал листа № 338 від 01.09.2005 р.; оригінали рахунків № 993 від 25.07.2006 р., № 1007/1 від 30.07.2003 р. і № 398 від 01.09.2005 р.

Оскільки сторони не виконали вимоги ухвал суду, суддею були витребувані із архіву матеріали справи № 9/300-9/135/06 і зроблені із матеріалів справи №9/300-9/135/06 фотокопії: угоди про залік взаємних однорідних вимог від 22.03.2004 р., акту звірки взаємних розрахунків від 22.03.2004 р., листа вих. № 338 від 01.09.2005 р., рахунку № 398 на постачання товару від 01.09.2005 р., описів вкладення у цінний лист та повідомлень про вручення поштових відправлень, вказані документи залучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи № 9/300-9/135/06, суд не знайшов належних доказів направлення/вручення рахунку № 993 від 25.07.2003 р. на суму 228 552 грн. 44 коп. та рахунку № 1007/1 від 30.07.2003 р. на суму 371 447 грн. 56 коп. Позивачем в процесі нового розгляду справи вони також надані не були. Додаткова угода № 1 від 25.03.2004 р. до договору № 346 від 16.07.2003 р. відповідачем також надана не була суду, не дивлячись на посилання на неї у касаційній скарзі.

Дослідивши наявні і додатково надані документальні докази, оцінивши їх та враховуючи зауваження постанови Вищого господарського суду України від 01.10.2009 р., суд вважає, що позовні вимоги, передані на новий розгляд, підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003 р.) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

На момент укладання між сторонами договору поставки № 346 від 16.07.2003 р. був чинним ЦК УРСР. На момент укладення угоди про залік зустрічних однорідних вимог вже діяв ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов’язку. Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 165 ЦК УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Уклавши угоду про залік зустрічних однорідних вимог, сторони фактично зарахували нерівні зустрічні вимоги, провели часткове їх зарахування, а зобов’язання більше за розміром продовжило своє існування у частині, що перевищує менше. За своєю природою дана угода –є правочином, відносно якого діє презумпція дійсності, і який був можливий лише за умов: зустрічності вимог; їх однорідності; настання строку їх виконання; ясності вимог. В зв’язку із таким правочином, позивачем був направлений рахунок № 398 від 01.09.2005 р. та відповідна вимога про сплату боргу (вих. № 338 від 01.09.2005 р.) в сумі 204964,14 грн.

Основним, при розгляді даного спору, стало вирішення питання: коли саме у відповідача настав обов’язок сплати поставленого товару. На переконання позивача, оскільки ним виставлені належним чином (факс!) рахунок № 993 від 25.07.2003 р. на суму 228552 грн. 44 коп. та рахунок № 1007/1 від 30.07.2003 р. на суму 371 447 грн. 56 коп., і вони отриманні (факсом!) відповідачем, що підтверджується також актом звірки від 22.03.2004 р., а відповідач їх оплатив із простроченням, то ВАТ “Запорізький арматурний завод” правомірно просить суд стягнути із ТОВ “Південний завод гідравлічних машин”, із врахуванням рахунку № 398 на постачання товару від 01.09.2005 р., 3 % річних у сумі 25302,17 грн. та 56790,11 грн. втрат від інфляції за період часу з 25.07.2003 р. (дата виставлення рахунку № 993) по 26.06.2006 р. (дата оплати суми боргу). Відносно рахунків 2003 року розрахунок санкцій проводився із суми боргу –600000,00 грн., а рахунку 2005 р. –із суми боргу 204964,14 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Верховного суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення із відповідача 3 % річних та втрат від інфляції, нормами матеріального права, які регулюють договірні відносини, що підтверджується відповідними доказами (лист, рахунок та ін.), суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги відповідача частково. Крім того, надаючи оцінку наданим позивачем доказам, господарський суд вважає доведеним, і факт направлення листа № 338 від 01.09.2005 р. та рахунку № 398 від 01.09.2005 р., і факт вручення вказаних документів. Заперечення відповідача, викладені у поясненнях, суд вважає хибними, та такими, що спростовується викладеним вище та документальними докази, які містяться у матеріалах справи.

Надані позивачем розрахунки суми втрат від інфляції та 3 % річних, (згідно пояснень позивача від 26.01.2010 р.) суд вважає невірними, а вимоги про стягнення спірних суми із відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відносно виконання зобов’язань у 2003 році за договором № 346 від 16.07.2003 р., суд зазначає, що позивачем даний факт не доведений, доказів виконання пункту 5.3 цього договору позивачем не надано; як і доказів направлення/вручення вимог про сплату 600000,00 грн. боргу. Оскільки сторони не визначили строк виконання зобов’язання, то воно вважається таким, що підлягає виконанню (згідно із положеннями Цивільного кодексу) у семиденний строк від дня виставлення рахунків та пред’явлення вимоги позивачем. Позивач мав право просити стягнення втрат від інфляції та 3 % річних починаючи з 14.09.2005 р. (включно) (лист вих. № 338 від 01.09.2005 р. та рахунок № 398 від 01.09.2005 р., отримані 06.09.2005 р. та 7 днів на виконання, останній день оплати –13.09.2005 р.) та нараховувати їх на суму 204964,14 грн.

Таким чином, в частині стягнення із відповідача 4818,06 грн. 3 % річних вимога підлягає задоволенню; в частині стягнення із відповідача 20484,11 грн. 3 % річних, суд відмовляє в задоволенні позову, у зв’язку із невірним терміном нарахування цієї суми (вірний період нарахування суми 3 % річних з 14.09.2005 р. по 26.06.2006 р. (дата оплати суми боргу згідно реєстру платіжних документів (підсумкова виписка) за 26.06.2006 р. (аркуш справи 114, том 26 ).

Що стосується заявленої до стягнення суми втрат від інфляції у розмірі 56790,11 грн., то дана вимога також підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 13237,18 грн. втрат від інфляції; в частині стягнення із відповідача 43552,93 грн. втрат від інфляції, суд відмовляє в задоволенні позову, у зв’язку із невірним терміном нарахування цієї суми (вірний період нарахування суми втрат від інфляції з вересня 2005 р. по червень 2006 р.).

Відносно стягнення втрат позивача від інфляційних процесів у державі та 3% річних за користування його грошовими коштами відповідачем (600000,00 грн.) з 23 липня 2003 – по 31 серпня 2005 р., суд зазначає, що доказів прострочення виконання зобов’язання у цей період у зазначеній сумі позивачем не надано суду, про що зазначено вище. А згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати прокладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам (з врахуванням того, що і в задоволенні вимоги про стягнення збитків також було відмовлено ще при первісному розгляді даної справи).

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Південний завод гідравлічних машин”, (71101, Запорізька область, м. Бердянськ , Мелітопольське шосе, 77, код ЄДРПОУ 32440612, п/р 26007330118940 в БФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313452) на користь відкритого акціонерного товариства “Запорізький арматурний завод” (69093, м. Запоріжжя, вул.Зачиняєва, 158-А, код ЄДРПОУ 14309190, р/р 26003976712675 у філії ЗАТ ПУМБ м.Запоріжжя, МФО 313623) 4 818 (чотири тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 06 коп. 3 % річних, 13 237 (тринадцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 18 коп. втрат від інфляції, 180 (сто вісімдесят) грн. 55 коп. державного мита та 9 (дев’ять) грн. 87 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову –відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 02.02.2010 р.