Рішення № 8239555, 19.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.10 Справа № 27/170/09-11/235/09-27/367/09

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Стальсервіс”, м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудтехніка ХХІ” м. Запоріжжя

про стягнення 7362 грн. 63 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Бондаренко В.Ю., дов. б/н від 05.01.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

На підставі статті 85 ГПК України –19 січня 2010 року прийнято рішення та оголошено судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Стальсервіс”, м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудтехніка ХХІ” 3 555 грн. 09 коп., в тому числі 3 200 грн. 00 коп. заборгованості за надані авто послуги, 29 грн. 17 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 209 грн. 24 коп. втрат від інфляції та 116 грн. 68 коп. пені за невиконання вимог договору.

Ухвалою господарського суду від 14.04.2009 р. порушено провадження у справі № 27/170/09

Ухвалою суду від 20.07.2009 р. № 27/170/09-11/235/09, на підставі п. 5 ст. 81 ГПК України, позов залишено без розгляду.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.10.2009 р., ухвалу господарського суду № 27/170/09-11/235/09 від 20.07.2009 р. скасовано.

Розпорядженням виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області №1088 від 04.11.2009 р. справа № 27/170/09-11/235/09 передана на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 04.11.2009 р. справу № 27/170/09-11/235/09 прийнято до провадження суддею Дроздовою С.С. присвоєно № 27/170/09-11/235/09-27/367/09 та призначено судове засідання на 02.12.2009 р.

У судовому засіданні 02.12.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи, оголошувалась перерва до 24.12.2009 р.

Ухвалою виконуючого обов’язки голови господарського суду Запорізької області від 24.12.2009 р. продовжено строк вирішення спору до 24.01.2010 р.

Ухвалою господарського суду від 24.12.2009 р. засідання суду призначено на 19.01.2010 р.

19.01.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/170/09-11/235/09-27/367/09.

19.01.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 19.01.2010 р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засіданні 19.01.2010 р. не з’явився.

Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. В матеріалах справи міститься письмовий відзив та додаткові пояснення до відзиву, надані у судовому засіданні, відкритому 24.12.09 р., в яких відповідач проти позову заперечив частково (містяться у матеріалах справи).

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка у судове засідання відповідача, не звільняє його від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

          Згідно ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

У період з 13.11.2008 р. по 24.11.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємства "Стальсервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Автобудтехніка XXI" було укладено три договори-заявки: договір-заявка № 471 від 13.11.2008 р., договір-заявка № 478 від 18.11.2008 р., договір-заявка № 489 від 24.11.2008 р. на перевезення вантажу, за якими позивач виступав у якості перевізника, а відповідач у якості експедитора.

Відповідно до зазначених договорів-заявок позивач зобов'язувався здійснити перевезення вантажу за маршрутами м. Запоріжжя - м. Дніпропетровськ та м. Запоріжжя - м. Краматорськ, а відповідач зобов'язувався оплатити послуги позивача.

За усіма договорами-заявками позивач, вчасно виконував усі свої зобов'язання по перевезенню вантажів, та вчасно передавав ввірені йому вантажі вповноваженим вантажоодержувачам.

Позивачем у період з 14.11.2008 р. по 26.11.2009 р. було здійснено наступні перевезення: 14.11.2008 р. за договором-заявкою № 471 від 13.11.2008 р. здійснено перевезення за маршрутом м. Запоріжжя - м. Дніпропетровськ (товарно-транспортна накладна серії 01ААН № 114337/08 від 14.11.2008 р.); 18.11.2008 р. за договором-заявкою № 478 від 18.11.2008 р. перевезення за маршрутом м. Запоріжжя - м. Дніпропетровськ (товарно-транспортна накладна серії 01ААН № 115164/08 від 18.11.2008 р.); 26.11.2008 р. за договором-заявкою № 489 від 24.11.2008 р. здійснено перевезення за маршрутом м. Запоріжжя - м. Краматорськ (товарно-транспортна накладна серії 01ААН № 117531/08 від 26.11.2008 р.). Відповідно до договорів-заявок № 471 від 13.11.2008 р., № 478 від 18.11.2008 р., № 489 від 24.11.2008 р., відповідач зобов'язувався сплатити послуги позивача, перерахувавши грошові кошти на банківський рахунок позивача.

Відповідно до п. 3 договору-заявки № 471 від 13.11.2008 р. та договору-заявки № 478 від 18.11.2008 р. вантажовідправник повинен здійснити оплату впродовж 9 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів; відповідно до п. 3 договору-заявки № 489 від 24.11.2008 року вантажовідправник повинен оплатити послуги перевізника впродовж 15 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів.

Відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу грошові кошти за надані перевезення у наступному порядку: до 12.12.2008 р. включно - сплатити 650,00 грн. за перевезення по товарно-транспортній накладній серії 01ААН № 14337/08 від 14.11.2008 р. ; до 12.12.2008 р. включно, сплатити 700,00 грн. за перевезення по товарно-транспортній накладній серії 01ААН № 115164/08 від 18.11.2008 р.; до 26.12.2008 р. включно, сплатити 1 850,00 грн. за перевезення по товарно-транспортній накладній серії 01ААН № 117531/08 від 26.11.2008 р.

Послуги перевезення відповідачем оплачено не було, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги на загальну суму 3200 грн. 00 коп.

12.02.09 р. позивач направив відповідачу претензію з вимогою про сплату заборгованості.

Претензія залишилася відповідача без відповіді та задоволення.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 29 грн. 17 коп. три відсотки за користування чужими грошовими коштами, 209 грн. 24 коп. інфляційних нарахувань та 116 грн. 68 коп. пені.

Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 29 грн. 17 коп. три відсотки за користування чужими грошовими коштами, 209 грн. 24 коп. інфляційних нарахувань та 116 грн. 68 коп. пені є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач неналежним чином виконав умови зобов’язань, а саме: не надав відповідачу належним чином оформлені, згідно чинного законодавства України бухгалтерські та інші необхідні документи щодо перевезення, факт належного виконання послуг позивач відповідачу у справі документально не підтвердив, оскільки такий обов’язок фактично не виконав, акт прийому-передачі послуг сторонам взагалі не підписав. Невиконання відповідачем зобов’язань за договором заявок № 471 від 13.11.08р. , № 478 від 18.11.2008р., № 489 від 24.11.08р. в частині оплати обумовлено неналежним виконанням позивачем своїх зобов’язань за договором по наданню відповідачу документів.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пункт 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Зазначені відсотки не є штрафними санкціями (неустойка, штраф, пеня) в розумінні ч. 1 ст. 230 ГК України, оскільки мають іншу правову природу. Зобов'язання боржника щодо сплати таких відсотків річних врегульовано ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням положень ст.ст. 536, 625 ЦК України вимога позивача є безпідставною, оскільки ґрунтується на помилковому баченні позивачем відсотків за неправомірне користування відповідачем грошовими коштами позивача в якості штрафної санкції.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд вважає вимоги про стягнення 29 грн. 17 коп. три відсотки за користування чужими грошовими коштами, 209 грн. 24 коп. інфляційних нарахувань та 116 грн. 68 коп. пені такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір неустойки повинен бути погоджений сторонами.

Договорами-заявками № 471 від 13.11.2008 р., № 478 від 18.11.2008 р., № 489 від 24.11.2008 р. між позивачем та відповідачем не встановлено розмір пені, яка підлягає сплаті у випадку затримки стороною виконання грошових зобов’язань.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень, ст. 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

На підставі викладеного, господарський суд Запорізької області дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82 –85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Автобудтехніка ХХІ” (69096 м. Запоріжжя вул. Сако і Ванцетті, буд. 3 оф. 12, ЄДРПОУ 33378205 р/р 26002318300030 ЗОФ «АКБ Укрсоцбанк»м. Запоріжжя МФО 313010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство “Стальсервіс” (49112 м. Дніпропетровськ вул. Гаванська, 9б, ЄДРПОУ 31646329, р/р 26004001302764 у Банку ЗАТ «ОТП Банк»МФО 307071) 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. заборгованості за послуги перевезення, 91 (дев’яносто одна) грн. 81 коп. державного мита, 106 (сто шість) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Згідно з оригіналом:

Помічник судді О.М. Бєляєва

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 25.01.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.