Рішення № 8239544, 21.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.10 Справа № 27/317/09

Суддя

Колегія суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Даценко Л.І., Носівець В.В., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя

До- Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Приморськ Запорізької області

про стягнення 9 729 грн. 00 коп.

Представники сторін:

Від позивача: Вініченко С.В., на підставі довіреності № 18-130 від 10.12.2009 р.

Від відповідача: не зявився

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 21.01.2010 р. колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відкрите акціонерне товариство “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Приморськ Запорізької області 9 729 грн. 00 коп., в тому числі 7 200 грн. 00 коп. заборгованості за договором оренди № 59 від 14.05.2009 р. та 2 529 грн. 00 коп. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 15.09.2009 р. порушено провадження у справі № 27/317/09 та призначено судове засідання на 06.10.2009 р.

У судовому засіданні 06.10.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у звязку з необхідністю надання сторонами додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи, оголошувалась перерва до 10.11.2009 р.

Ухвалою суду від 10.11.2009 р. строк вирішення спору продовжено, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України. Засідання суду призначено на 07.12.2009 р.

У судовому засіданні, відкритому 07.12.09 р. оголошувалася перерва до 10.12.09 р., на підставі ст. 77 ГПК України, для надання сторонами додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи.

У звязку з закінченням строку вирішення спору, для встановлення фактичних обставин справи та необхідністю надання додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи, розпорядженням виконуючого обовязки голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 10.12.2009 р. справу № 27/317/09 передано на колегіальний розгляд у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Даценко Л.І., Носівець В.В.

Ухвалою від 10.12.09 р. справа № 27/317/09 прийнята до провадження колегією, судове засідання призначено на 21.01.2010 р.

21.01.2010 р. розпочато судовий розгляд справи № 27/317/09 колегією суддів.

21.01.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 21.01.09 р. надав письмову заяву про уточнення позовних вимог. Просить суд стягнути з відповідача 7200 грн. 00 коп. основного боргу, 7317 грн. 00 коп. пені.

Заява позивача про уточнення позовних вимог долучена до матеріалів справи згідно статті 22 ГПК України.

Відповідач у судове засідання, відкрите 21.01.2010 р. не зявився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 19.01.2010 р. надіслав на адресу суду телеграму про відкладення розгляду справи, у звязку хворобою ФОП ОСОБА_1

Суд вказує відповідачу, що неявка представника не є підставою для відкладення розгляду справи, так як відповідач зобовязаний був направити іншого представника в судове засідання. ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть зявитися в судове засідання та представляти інтереси фізичної особи ОСОБА_1

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Як свідчить - свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця ОСОБА_1, має право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється субєктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно з ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст.4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст.20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд. Таким чином, враховуючи також вимоги ст.22 ГПК України, зміна предмету або підстав позову це право позивача.

14.05.09 між ВАТ “Запорізький завод феросплавів” та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір оренди № 59.

Відповідно до умов п. 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування: більярдна інв. № 1000161-площею 67,0 кв.м.; тенісна інв. № 1055523 площею 76,44 кв.м.; автостоянка інв. № 2008637 площею 714,0 кв.м.; кіоск інв. № 1000053з земельною ділянкою площею кіоску 12 кв.м., зем. Ділянка 30 кв.м.; електромобілі у кількості 3 штук та інше майно.

Відповідно до п. 3.1 договору, ціна орендної плати фіксована, загальна вартість складає 35000 грн. з ПДВ за три місяці. Оплати орендатором орендної плати здійснюється на умовах 20000 грн. 00 коп. до 25.05.09 р. та 15000 грн. 00 коп. до 20.07.09 р.

Господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що перша частина орендної плати розміром 20000 грн. 00 коп. була оплачена 27.05.2009 р., тобто з простроченням на два дні, що підтверджується квитанцією № 99155.199.1.

Іншу частину боргу у розмірі 15000 грн. 00 коп. відповідач до 20.07.09 р., як передбачено умовами договору позивачу ВАТ “ЗЗФ” не сплатив.

Як свідчать квитанції від 22.07.09 р., 24.07.09 р., 28.07.09 р., 03.08.09 р., 05.08.09 р., 07.08.09 р., 10.08.09 р., 27.08.09 р. ОСОБА_1 сплатив тільки 27 800грн. боргу за договором.

Несплаченою є заборгованість у розмірі 7200 грн. 00 коп.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед ВАТ “Запорізький завод феросплавів”, м. Запоріжжя склала 7200 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором».

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 7317 грн. 00 коп. пені.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Відповідно до п. 8.2 договору, за кожний день прострочки, сплачується пеня в розмірі 0,5 % від відповідної суми заборгованості за кожний день прострочки.

У звязку з прострочення платежів за договором пеня складає 7 317 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог).

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з обєктивної оцінки обставин справи, непомірно великого розміру штрафних санкцій, наслідків порушення господарського зобовязання та самого господарського зобовязання, колегія суддів господарського суду вважає за необхідне застосувати в даному випадку ст. 83 ГПК України та позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково, зменшивши суму пені до 1 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

На підставі викладеного, колегія суддів господарського суду Запорізької області дійшла висновку щодо часткового задоволення позову.

У разі коли господарський суд на підставі п.3 ч.2 ст.83 ГПК України зменшує розмір неустойки (пені), витрати позивача, повязані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі сплаченій позивачем.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 46,22, 49, 82, п. 3 ст. 83, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (72100, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1, св. НОМЕР_2 від 30.04.2002 р.) на користь відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, код ЄДРПОУ 00186542, р/р 26005130029045 в ПАБ КБ “Приватбанк”, МФО 305299) 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп. заборгованості, 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп. пені, 138 (сто тридцять вісім) 60 коп. державного мита, 224 (двісті двадцять чотири) грн. 48 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Головуючий суддя С.С. Дроздова

Судді Л.І. Даценко

В.В. Носівець

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 22.01.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Згідно з оригіналом:

Помічник судді О.М. Бєляєва