Рішення № 8239510, 19.01.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.10 Справа № 27/368/09

За позовом: Дочірнього підприємства “Ружин молоко”, смт. Ружин Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропродпостач”, м. Запоріжжя

про стягнення 434 957 грн. 25 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

          Від позивача: не з’явився

Від відповідача: Макаренков О.Л., дов. № 1 від 02.12.2009 р.

На підставі статті 85 ГПК України –19 січня 2010 року прийнято рішення та оголошено судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Дочірнє підприємство “Ружин молоко”, смт. Ружин Житомирської області звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропродпостач”, м. Запоріжжя 434 957 грн. 25 коп., в тому числі 355 310 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 36/49 від 09.08.2007 р. та 79647 грн. 25 коп. пені за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою господарського суду від 05.11.2009 р. порушено провадження у справі № 27/368/09 та призначено судове засідання на 07.12.2009 р.

Ухвалою суду від 07.12.2009 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв’язку з неявкою в засідання суду представника відповідача, необхідністю надання сторонами додаткових доказів та документів, необхідних для повного та всебічного розгляду справи, розгляд справи відкладався на 24.12.2009 р.

Ухвалою суду від 24.12.2009 р. строк вирішення спору продовжено, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України. Засідання суду призначено на 19.01.2010 р.

19.01.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/368/09.

19.01.2010 р. до початку розгляду справи представник відповідача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз’яснено представнику відповідача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач у судове засідання, відкрите 19.01.2010 р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 18.01.2010 р. позивач надіслав письмове клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Клопотання позивача прийнято та задоволено судом, відповідно до ст.. 22 ГПК України.

Представник відповідача у судовому засіданні, відкритому 19.01.2010 р. надав письмовий відзив, в якому позовні вимоги за договором № 36/49 від 09.08.2007 р. визнав та надав письмову заяву, в якій просить суд у зв’язку з важким фінансовим станом підприємства зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

09.08.2007 р. між позивачем –Дочірнім підприємством “Ружин молоко” та відповідачем –ТОВ “Агропродпостач” було укладено договір поставки № 36/49.

Відповідно до умов п. 1.1 договору постачальник зобов’язаний передати у власність покупцю продукти харчування: молоко та інше в асортименті, кількості і по цінам, зазначених в накладних та специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар. Постачальник зобов’язується передати покупцю товар на умовах склад постачальника, у відповідності з Офіційними правилами тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати.

Відповідно до п. 3.2 договору, покупець здійснює розрахунки за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або, за згодою сторін, іншим способом, який не суперечить діючому законодавству, на умовах відстрочки платежу 10 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до умов договору та передплати в розмірі 690 грн. 00 коп. підприємство позивача відпустило відповідачу товар, а саме молоко знежирене: 04.03.08 р. № РМ-000843 на суму 360000 грн. 00 коп., за який позивач провів розрахунки, перерахував кошти в сумі 320000 грн. 00 коп. Оплата боргу здійснена: 10.09.08 р. –у розмірі 160000 грн. 00 коп., 11.09.08 р. –у розмірі 60000 грн. 00 коп., 16.09.08 р. –у розмірі 30000 грн. 00 коп., 22.09.08 р. у розмірі 70000 грн. 00 коп.

Неоплаченою залишилася сума у розмірі 39310 грн. 00 коп.

25.08.08 р. відповідачу знову було поставлено той же товар на умовах договору: накладна від 25.08.08 р. № РМ-0002715 на суму 316000 грн. 00 коп., довіреність серії ЯНЯ № 063955 від 25.08.08 р. ч/з Попова І.М.

За накладною від 25.08.08 р. № РМ-0002715 розрахунки відповідачем не проведені.

Загальна сума боргу становить 355310 грн. 00 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки. Обов’язки позивача виразились у передачі товару відповідачу, а обов’язки відповідача заключаються в оплаті цього товару.

16.06.09 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію, в якій запропонував на протязі 10 календарних днів з моменту отримання претензії, перерахувати кошти у розмірі 355310 грн. 00 коп. на рахунок позивача.

Претензія залишилася без відповіді та задоволення.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу. Таким чином, вимога позивача про стягнення суми 355 310 грн. 00 коп. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 79647 грн. 25 коп. пені за порушення термінів розрахунків.

Відповідно до п. 5.2 договору, покупець за порушення термінів розрахунків сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості переданого товару.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 79 647 грн. 25 коп. пені.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Виходячи з об’єктивної оцінки обставин справи, непомірно великого розміру штрафних санкцій, наслідків порушення господарського зобов’язання та самого господарського зобов’язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати в даному випадку ст. 83 ГПК України та позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити частково, зменшивши суму пені до 25 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень. Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.

У зв’язку з тим, що відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором від 09.08.07 р. № 36/49 від 09.08.07 р. та враховуючи наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 82,83 п.3, 84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропродпостач” (69120 м. Запоріжжя вул. Вороніна, 25, кв. 30, ЄДРПОУ 30616471, р/р 26004355054001 в ЗРУ КБ «Приватбанк»МФО 313399) на користь Дочірнього підприємства “Ружин молоко” (13600 Житомирська область смт. Ружин, вул. Леніна, 68, ЄДРПОУ 31826107, р/р 260073185801 в ЖФ АБ «Енергобанк»МФО 311603) 355310 (триста п’ятдесят п’ять тисяч триста десять) грн. 00 коп. основного боргу за договором поставки, 25000 (двадцять п’ять тисяч ) грн. 00 коп. пені, 4349 (чотири тисячі триста сорок дев’ять) грн. 58 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

(Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України та підписано 21.01.2010р.)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.