Рішення № 8239319, 05.03.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

05.03.2010 р. Справа № 19/12

За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатська фруктова компанія”, м. Ужгород

про стягнення 54 235 грн. 74 коп., в тому числі 42 383 грн. 96 коп. заборгованості за поставлений товар, 4 371 грн. 34 коп. пені, 6038 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 1 442 грн. 18 коп. три проценти річних (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

представники:

Позивача ОСОБА_3, довіреність № 3197 від 12.11.2009 року

Відповідача Лучка Н.Ю., довіреність № 1 від 04.01.2010 року

СУТЬ СПОРУ: Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Ужгород заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатська фруктова компанія”, м. Ужгород про стягнення 68 056 грн. 57 коп., в тому числі 42 383 грн. 96 коп. заборгованості за поставлений товар, 7 120 грн. 50 коп. пені, 2966 грн. 87 коп. штрафу, 15000 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди та 585 грн. 24 коп. три проценти річних.

У судовому засіданні 25.02.2010 року брали участь вищевказані представники сторін, оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 05.03.2010 року до 10 год. 00 хв.

Представником позивача у судовому засіданні 05.03.2010 року подано заяву б/н від 05.03.2010 року про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, в якій просить суд стягнути з відповідача 54 235 грн. 74 коп., в тому числі 42 383 грн. 96 коп. заборгованості за поставлений товар, 4 371 грн. 34 коп. пені, 6038 грн. 26 коп. інфляційних нарахувань та 1 442 грн. 18 коп. три проценти річних, а також судові витрати. Просить задоволити позов з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору поставки б/н від 01.10.2008 року, а саме не сплатив своєчасно вартість поставленого йому товару в розмірі 42 383 грн. 96 коп.

Представником відповідача у судовому засіданні подано пояснення б/н від 05.03.2010 року, в якому позов визнає у повному обсязі з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог в розмірі 54235 грн. 74 коп. та не заперечує проти стягнення вказаної суми.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

1 жовтня 2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1, м. Ужгород (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Закарпатська фруктова компанія”, м. Ужгород (покупець) був укладений договір поставки, згідно умов якого постачальник (позивач) взяв на себе зобовязання передати товар у власність покупця (відповідача), а покупець (відповідач) взяв на себе зобовязання прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму в порядку та на умовах, визначених у договорі.

Розділом 4 договору передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) на підставі виставлених постачальником (позивачем) накладних на кожну окрему партію товару. Покупець (відповідач) зобовязується оплачувати кожну партію товару на наступних умовах: 100 % попередня оплата вартості кожної партії товару або 100 % оплата вартості кожної партії товару на протязі 5 банківських днів з дати поставки відповідної партії.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до договору поставки б/н від 01.10.2008 року та видаткових накладних позивачем було поставлено відповідачу ТОВ „Закарпатська фруктова компанія” товар на загальну суму 96342 грн. 94 коп.

У звязку з частковим погашенням боргу за поставлений товар за відповідачем за даними позивача, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 42 383 грн. 96 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобовязання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару в розмірі 42 383 грн. 96 коп., що підтверджується також актами звірок, підписаних обома сторонами та скріплених печатками станом на 31.10.2009 року та станом на 24.02.2010 року. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 42 383 грн. 96 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобовязання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV та ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 42 383 грн. 96 коп. основного боргу за поставлений товар.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 4371 грн. 34 коп.

Згідно п. 7.3. укладеного між сторонами договору у випадку несвоєчасної оплати вартості продукції, покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача) пеню у розмірі 0,1 % від вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобовязання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру

подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, складає 4 371 грн. 34 коп., підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 6038 грн. 26 коп., три проценти річних 1 442 грн. 18 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеній сумі у розмірі 681 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 655, п. 1 ст. 692, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Закарпатська фруктова компанія”, м. Ужгород, вул. Українська, 16 (код ЄДРПОУ 34676225) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму 54 235 грн. (Пятдесят чотири тисячі двісті тридцять пять гривень) грн. 74 коп., в тому числі 42 383 (Сорок дві тисячі триста вісімдесят три гривень) грн. 96 коп. заборгованості за поставлений товар, 4 371 (Чотири тисячі триста сімдесят одна гривень) грн. 34 коп. пені, 6038 (Шість тисяч тридцять вісім гривень) 26 коп. інфляційних нарахувань, 1442 (Одна тисяча чотириста сорок дві гривень) 18 коп. три проценти річних, а також суму 681 (Шістсот вісімдесят одна гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пригара Л.І.