Ухвала суду № 82392780, 12.06.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/38/2019

Справа № 537/2958/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2019 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі колегії суддів: головуючого - судді - Хіневич В.І., суддів - Дядечко І.І., Маханькова О.В., за участю секретаря судового засідання - Гавриш А. Ю., прокурора - Лапоногова С. М., обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисників обвинувачених ОСОБА_3 - адвоката Мусієнко Ж.Ю., ОСОБА_4 - адвоката Тимохіної Л. С., ОСОБА_2 - адвоката Самойленка М. О., ОСОБА_1 - адвоката Дашко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчук кримінальне провадження № 12017170000000347 за обвинуваченням :

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомир, українця, громадянина України, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, не працюючого, зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою : АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 19.11.2015 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в сумі 1360 грн.; штраф сплачено 26.11.2015 року ;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Кременчука, українки, громадянки України , не працюючої, не одруженої, зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою : АДРЕСА_2 , раніше не судимої;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Кременчука, українки , громадянки України , не працюючої, не одруженої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою : АДРЕСА_3 , раніше судимої:

- 16.09.2014 року Кременчуцьким районним судом Полтавської області за ч.1 ст.185 КК України до 1року позбавлення волі . На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 28.03.2016 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.1 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;

- 09.06.2016 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст.185 , ч.4 ст.70, ст.71 КК України до 4 років позбавлення волі . На підставі ст.75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч.3 ст.307 КК України,

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Кременчука, українки , громадянки України , не працюючої, не одруженої, зареєстрованої за адресою : АДРЕСА_4 , фактично проживаючої за адресою : АДРЕСА_5 , раніше судимої:

- 15.01.2004 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст.307 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 17.05.2013 року Крюківським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст.307, ч.1 ст.69, ч.3 ст.307, ч.1 ст. 69, ч.1 ст.70 КК України до 1 року 6 місяців 20 днів позбавлення волі;

- 18.02.2016 року Автозаводським районним судом м. Кременчука за ч.2 ст.309 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,

встановила:

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження № 12017170000000347 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307, ч.3 ст. 307 КК України та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні під час дослідження письмових доказів наданих прокурором по проведенню негласних слідчо-розшукових дій, які були здобуті на підставі ухвал Апеляційного суду Полтавської області від 18.07.2017 року, 25.07.2017 року, 01.09.2017 року, 22.11.2017 року, 23.01.2018 року, 03.04.2018 року, 26.04.2018 року, захисниками обвинувачених - адвокатами Мусієнко Ж. Ю., Тимохіною Л. С., Дашко М. В., Самойленко М. О. заявлено клопотання про визнання даних доказів очевидно недопустимими відповідно до правового висновку викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 751/7557/15-к, оскільки стороною обвинувачення не були відкритті стороні захисту матеріали, які стали підставою для проведення негласних слідчо-розшукових дій.

В судовому засіданні обвинуваченні підтримали клопотання свої захисників.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти визнання письмових доказі недопустимими, оскільки відповідно до листа Апеляційного суду Полтавської області № 01-54/122/2018 від 11.07.2018 року, в задоволенні клопотання про розсекречення матеріальних носіїв секретної інформації, згідно протоколу № 5 від 27.06.2018 року засідання експертної комісії Апеляційного суду Полтавської області, відмовлено, оскільки в діючому КПК України відсутні норми закону, які регулюють підстави та порядок розсекречення ухвал суддів Апеляційного суду.

Відповідно до ст.. 350 КПК України, клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала. Відмова в задоволенні клопотання не перешкоджає його повторному заявленню з інших підстав.

Вирішуючи питання по заявленому клопотанню, колегія суддів виходить з правової позиції викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 751/7557/15-к, відповідно до якої, відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання.

Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

На необхідність дотримання законної процедури, принципу рівності сторін та права обвинуваченої особи на захист під час кримінального провадження неодноразово у своїх рішеннях наголошував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18 березня 1997 року); той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09 жовтня 2008 року);

Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.

Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов`язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення. Сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

За загальним правилом суд вирішує питання допустимості доказів, оцінюючи їх в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (ч. 1 ст. 89 КПК). Однак у певних випадках суд має право вирішити питання про недопустимість доказу ще до видалення суду до нарадчої кімнати. Так, згідно з ч. 2 ст. 89 КПК у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Відсутність у сторони захисту процесуальних документів, які стали правовою підставою для проведення НСРД, позбавляє її можливості поставити перед судом питання про недопустимість доказів, а суд - вирішити це питання до видалення до нарадчої кімнати. Особливо важливого значення вирішення цього питання судом на початкових етапах судового розгляду набуває у разі, коли йдеться про таку підставу визнання недопустимими доказів, які отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК).

Документи, які стали правовою підставою проведення НСРД (зокрема, не розсекречені на момент звернення до суду з обвинувальним актом), не можуть вважатися додатковими матеріалами до результатів проведених негласних слідчих (розшукових) дій, отриманими до або під час судового розгляду, оскільки є їх частиною.

Ці процесуальні рішення виступають правовою підставою проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Враховуючи, що НСРД проводяться під час досудового розслідування за ініціативою сторони обвинувачення, ця сторона має їх у своєму розпорядженні, зокрема прокурор - процесуальний керівник цього розслідування. Згідно з ч. 2 ст. 36 КПК прокурор має повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування.

Що стосується процесуальних документів, які мають гриф секретності, то за змістом статей 85, 92, 290 КПК прокурор - процесуальний керівник зобов`язаний під час досудового розслідування заздалегідь ініціювати процедуру їх розсекречення одночасно с результатами НСРД і забезпечити відкриття цих документів на етапі закінчення досудового розслідування.

Крім того, системне тлумачення ст. 290 КПК свідчить, що у ч. 11 статті йдеться про ситуації, коли матеріали було отримано стороною після завершення виконання вимог цієї кримінально-процесуальної норми та закінчення досудового розслідування.

При цьому варто враховувати й те, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції та їм було відмовлено в його задоволенні або якщо про ці докази стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується (ч. 3 ст. 404 КПК). Якщо у процесі такого дослідження постанов, ухвал та клопотань буде встановлено порушення вимог ст. 290 КПК, то відомості наведені у відкритих процесуальних документах, не є допустимими доказами.

За наявності відповідного клопотання процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) і яких не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, оскільки їх тоді не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні, але суд не має допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, як докази.

Отже, на підставі викладеного суд приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 350, 370, 371, 372 КПК України,

постановила :

Визнати недопустимими письмові докази, які були надані прокурором в судовому засіданні 12.06.2019 року, по проведенню негласних слідчо-розшукових дій, які були здобуті на підставі ухвал Апеляційного суду Полтавської області від 18.07.2017 року, 25.07.2017 року, 01.09.2017 року, 22.11.2017 року, 23.01.2018 року, 03.04.2018 року, 26.04.2018 року та повернути їх прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.І.Хіневич

Судді : І.І.Дядечко

О.В. Маханьков

Повний текст ухвали суду виготовлено 13.06.2019 року