Рішення № 8238878, 11.02.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" лютого 2010 р. Справа № 12/1509

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Нестерчук А.П.- дов. № 10/31 від 06.01.10р.

від відповідача Дітківський Р.Р.- дов. № 226 від 21.01.10р.

розглянув справу за позовом Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії"Нафтогаз України" (м. Київ)

до Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (м.Житомир)

про стягнення 1815785,26 грн.

У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, справа розглядається убільш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 1815785,26грн. заборгованості та судових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі, на підтвердження чого надав заяву про визнання позову в сумі 1815785,26грн. (а.с. 154).

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.06р. між Дочірнім підприємством "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач, комісіонер) та Житомирським орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (відповідач, комітент) був укладений договір комісії №12/06-1107 (далі-Договір), відповідно до п.2.1 якого відповідач зобов'язався здійснювати діяльність по продажу теплової енергії відповідно до умов договору та укласти від від свого імені на умовах найбільш вигідних для комітента правочини із споживачами (а.с. 12-16).

Під "правочином", згідно п.1.2 Договору сторони розуміють договір з тепло- та гарячого водопостачання або договір купівлі-продажу теплової енергії, укладений комісіонером в інтересах комітента зі споживачами такої теплової енергії з урахуванням вказівок останнього.

За пунктом 4.3 Договору комісіонер зобов'язався оформити факт реалізації споживачам в звітному місяці теплову енергію шляхом оформлення: - для фізичних осіб - рахунків (квитанцій); - для юридичних осіб - рахунків-фактур та актів виконаних робіт (послуг).

Згідно п. 4.4 Договору в інтересах комітента (позивача) комісіонер (відповідач) зобов'язався від свого імені укласти правочини із споживачами теплової енергії, а саме: з населенням, бюджетними установами всіх рівнів, госпрозрахунковими підприємствами.

У відповідності до п. 4.13 комісіонер зобов'зався супроводжувати укладання правочинів, а саме: вести обліково-розрахункові операції щодо правочинів; аналітичний облік правочинів, тощо.

За п.п. 3.5, 3.6 Договору кількість та вартість теплової енергії, фактично переданої комітентом комісіонеру в звітному місяці зазначається сторонами в акті прийому-передачі теплової енергії за формою, наведеною в додатку №2 до Договору та підписується сторонами до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. п. 4.1, 4.2 Договору вказаним актом сторони зобов'язалися оформити факт передачі та прийняття теплової енергії.

Пунктом 4.7 Договору сторони обумовили, що загальний обсяг теплової енергії, реалізованої комісіонером споживачам згідно укладених правочинів, повинен відповідати обсягу теплової енергії, отриманому від комітента.

У відповідності до п.п. 4.4., 4.5. Договору, правочини, укладені комісіонером із споживачами, в обов'язковому порядку повинні передбачати обов'язок споживача здійснювати оплату не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним та розрахунок останніх за спожиту теплову енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента, зазначений в п.5.1.Договору (а.с. 12-16).

Відповідно до п.4.8 Договору комісіонер зобов'язався забезпечити своєчасну оплату споживачами за спожиту теплову енергію по правочинах, укладених на виконання умов Договору.

За положеннями п. 4.9 Договору комісіонер прийняв на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання споживачами (третіми особами) своїх зобов'язань за правочинами, укладеними між відповідачем та третіми особами, на виконання п. 4.3. Договору.

Сторони домовились, що комісійна плата становить 0,1 % від вартості фактично реалізованої теплової енергії; додаткова комісійна плата (за умови делькредере) становить 0,1% від вартості фактично реалізованої теплової енергії (п.5.2. договору).

У випадку незабезпечення комісіонером виконання п. 4.5. Договору, останній зобов'язався відшкодувати відповідну суму неотриманих комітентом грошових коштів (п.6.3. Договору).

Обов'язковою умовою виконання Договору, згідно його п.4.10, є складання між комітентом та комісіонером станом на 01 число місяця, наступного за розрахунковим, акту звірки розрахунків з реалізації теплової енергії.

Строк дії вказаного договору, в частині взаєморозрахунків, визначено з моменту його підписання і до повного його виконання сторонами.

За даними позивача, у жовтні 2006 року, на виконання умов Договору, позивач передав відповідачу теплову енергію на загальну суму 3290006,02 грн., а відповідач прийняв обумовлену в договорі теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам.

Факт прийому-передачі теплової енергії на вказану суму, у вказаному періоді, відповідно до договору комісії, підтверджується Актом №10 К/1107 за жовтень 2006р. (а.с. 22).

Здійснення відповідачем реалізації теплової енергії кінцевим споживачам підтверджується звітом комісіонера (а.с. 23).

Строк виконання зобов'язань комісіонера щодо проведення розрахунків за вказаним Договором не був визначений, тому в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України та на виконання п.4.9. Договору позивач направив відповідачу вимогу від 14.04.09р. №54/11-233-559 про погашення заборгованості за договором №12/06-1107 від 29.09.06р. (а.с.7). У вказаній вимозі позивач повідомив відповідача про наявність боргу за поставлену теплову енергію в розмірі 1815785,26грн. та вимагав сплатити його відповідно до зобов'язань, які відповідач взяв на себе згідно умов вказаного Договору.

Відповіді, на час звернення з позовом до суду, від відповідача не надійшло, оплату проведено не було.

На дату подачі позову, за даними позивача, заборгованість відповідача за поставлену теплову енергію згідно Договору №12/06-1107 від 29.09.06р. становила 1815785,26 грн.

Наявність заборгованості перед комітентом по Договору комісії у вказаній сумі підтверджується і, підписаним сторонами, звітом комісіонера (відповідача) за жовтень 2006 року, складеним у відповідності до п. 4.10 Договору, в якому зазначено суму боргу комісіонера за продаж теплової енергії (а.с. 10).

Відповідач позов в сумі 1815785,26грн. визнав у повному обсязі.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За положеннями ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3. ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк; одностороння умова від виконання зобов'язання не допускається.

Укладаючи договір комісії №12/06-1107 від 29.09.06р. сторони дотрималися вказаних вимог та узгодили всі його пункти. Зокрема, за спільною домовленістю п.4.9. встановили, що комісіонер (відповідач) приймає на себе поруку (делькредере) перед комітентом за виконання споживачами зобов'язань по укладених комісіонером угодах. За вказаних обставин безпідставним є твердження відповідача про те, що додаткове зобов'язання -делькредере йому було нав'язано позивачем.

Згідно ст.1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

За положеннями ч.3 ст.1016 ЦК України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере).

Тобто делькредере є видом поруки, додатковим зобов'язанням комісіонера перед комітентом за третю особу по укладеному договору комісії. Наявність делькредере в договорі означає, що комісіонер за особливу винагороду бере на себе поруку за виконання договору третьою особою і несе матеріальну відповідальність за невиконання останнім зобов'язань. Тобто, при наявності в договорі умови делькредере комітент має право вимагати від комісіонера відшкодування збитків, які йому завдано невиконанням умов договору комісії третьою особою.

Слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено укладення договору делькредере у вигляді окремого документу, навпаки зі ст. 1016 ЦК України вбачається, що це окреме зобов'язання по договору комісії.

Отже, щоб вважати таке зобов'язання прийнятим, сторонам достатньо вказати про нього у договорі комісії. Чинним законодавством не передбачено і вимоги до змісту умов делькредере.

Як вбачається з договору комісії сторони обумовили, що забезпеченням поруки (п.4.9, 5.2 Договору) є сума винагороди комісіонеру.

У п.6.3. Договору сторони вказали, що у випадку незабезпечення комісіонером виконання п.4.5. Договору, останній зобов'язується відшкодувати відповідну суму неотриманих комітентом грошових коштів.

Тобто, за волею сторін в договір комісії №12/06-1107 від 29.09.06р. було включено істотні умови і по договору комісії і по делькредере.

Строк проведення розрахунків сторонами не було визначено в договорі, тому у відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що позивач 14.04.09р. направив відповідачу повідомлення-вимогу №54/11-233-559 про погашення заборгованості за договором №12/06-1107 від 29.09.06р., розрахунки повинні були бути проведеними до 27.04.09р. (14.04.09р. + 7 пільгових днів + 5 днів на поштовий обіг).

Оскільки, ні у вказаний строк, ні на день звернення до суду заборгованість не було погашено відповідачем, додаткові кошти від споживачів за укладеними ним угодами на рахунок позивача не надходили, останній правомірно просить стягнути з відповідача заборгованість по договору комісії в сумі 1815785,26грн., що не суперечить вимогам чинного законодавства та відповідає умовам договору.

У відповідності до ст. ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Згідно з ст.33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами, що є в матеріалах справи і підлягає задоволенню в сумі 1815785,26 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 1011, 1016 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртелокомуненерго" , 10014, м.Житомир, вул. Київська,48, код 05478806

на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, бульв. І. Лепсе, 16, код 32587579,

- 1815785,26 грн. боргу;

- 18157,85 грн. - витрат по сплаті держмита;

- 236,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Дата підписання: 18 лютого 2010 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам