Рішення № 8238600, 28.01.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "28" січня 2010 р. Справа № 10/852

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кімак З.К. - ю/к, довіреність №139/16 від 06.01.2009р.;

від відповідача: Капелюх В.О. - ю/к, довіреність №4482 від 17.12.2009р.;

третіх осіб: не з'явився;

від прокуратури: Рихлюк О.В. - помічник військового прокурора Житомирського гарнізону (приймав участь в судових засіданнях 17.12.2009р. та 28.12.2009р.),

розглянув справу за позовом Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (м.Житомир)

до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир (м.Житомир)

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Міністерство оборони України (м.Київ)

про стягнення 734450,47грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 26.01.2010р.)

Спір розглядається в більш тривалий строк, ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України, відповідно до ч.4 ст.69 ГПК України.

з перервами в судовому засіданні з 17.12.2009р. до 28.12.2009р. та з 28.12.2009р. до 26.01.2010р. згідно ст.77 ГПК України,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 702129,69грн., з яких: 675992,74грн. - заборгованість за поставлену теплову енергію, 1216,61грн. - 3% річні, 5312,87грн. - інфляційні, 23147,09грн. - пеня.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.07.2009р. залучено Міністерство оборони України до участі у справі, як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Крім того, за відповідною заявою (а.с.34) у розгляд справи вступив військовий прокурор Житомирського гарнізону на стороні відповідача.

Представник позивача в судове засідання 26.01.2010р. надав заяву про уточнення позовних вимог (а.с.112), відповідно до якої позивач збільшив розмір ціни позову з посиланням на донарахування відповідачу сум інфляційних та річних за листопад та грудень включно, тому просить вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 734450,47грн. Разом з тим, просить стягнути з відповідача 231450,47грн., з яких: 172992,74грн. основного боргу, 23147,09грн. пені, 10652,60грн. 3% річних та 24658,04грн. інфляційних, а в частині стягнення 503000,00грн. основного боргу просить припинити провадження у справі, посилаючись на те, що після подачі позову до суду відповідач здійснив часткову оплату заборгованості на вказану суму.

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на збільшення розміру позовних вимог, приймаючи до уваги, що заява позивача про збільшення суми позову не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, господарський суд прийняв вищезазначену заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду та ухвалив вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 734450,47грн. заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання надав письмовий відзив, в якому зазначає, що облік теплової енергії мав провадитися за приладами обліку, оскільки 19.11.2008р. були допущені в експлуатацію лічильники теплової енергії, що підтверджується відповідним актом (а.с.98-99). Разом з тим, представник відповідача просить зменшити розмір неустойки, враховуючи, що відповідач здійснив часткову сплату суми основного боргу та те, що відповідач фінансується 100% за рахунок державного бюджету України.

Прокурор в судове засідання 28.01.2010р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис помічника військового прокурора у розписці про оголошення перерви (а.с.111).

Представник ІІІ особи - Міністерства Оборони України в судове засідання не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01 січня 2007р. між Житомирським орендним підприємством теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Житомир (Споживач) укладено договір №1455 на постачання теплової енергії, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується відпускати споживачу теплову енергію в гарячій воді (парі) протягом опалювального періоду та графіка подачі гарячої води, погоджених з місцевими органами виконавчої влади (п.1.1).

Пунктом 23 договору сторони передбачили, що всі розрахунки по цьому договору проводяться через банківські установи до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, за платіжними документами, які виписуються Постачальником (позивачем).

З матеріалів справи вбачається, що позивач повністю виконав свої зобов'язання по договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за останнім утворилась заборгованість, яка на момент подачі позову до суду складала 675992,74грн., що підтверджується платіжними вимогами-дорученнями (а.с.12-17).

Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 503000,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 04.09.2009р. на суму 178000,00грн. від 06.10.2009р. на суму 253000,00грн. від 26.10.2009р. на суму 72000,00грн. (а.с.115-117), тому провадження у справі в цій частині позову необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Таким чином несплаченою залишилась заборгованість у розмірі 172992,74грн., що підтверджується заявою про уточнення позовних вимог від 26.01.2010р. (а.с.112) та не заперечується відповідачем.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.11.2009р., підписаний повноважними представниками та скріплений печатками сторін (а.с.85), з якого вбачається, що відповідач визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 172992,74грн.

Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що облік теплової енергії мав провадитися за приладами обліку є безпідставним, оскільки відповідач відповідно до умов договору, зобов'язаний був надавати необхідні розрахункові документи для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показникам вузла обліку.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують, що відповідач виконував належним чином умови договору, а саме п.18, яким передбачено, що звіти по приладах обліку про використану теплову енергію споживач зобов'язаний надавати теплопостачальній організації до 10 числа місяці, наступного за розрахунковим, а також відсутні належні докази, які б підтверджували прийняття позивачем лічильників в експлуатацію.

Відповідно до положень ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 172992,74грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.26 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 23147,09грн. (а.с.8).

Як свідчить зміст розділу договору "Відповідальність сторін" сторони передбачили, що споживач несе матеріальну відповідальність у випадках неоплати вартості використаної теплової енергії до 20 числа місяці, наступного за розрахунковим, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який діяла пеня.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені (а.с.8), суд вважає його правильним, оскільки пеня у розмірі 23147,09грн. нарахована з урахуванням приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне погашення грошових зобов'язань".

Здійснивши правову оцінку застосованих позивачем заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, господарський суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 233 Господарського кодексу України про випадки зменшення розміру штрафних санкцій.

Так, згідно частини першої цієї статті, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня згідно ст.230 ГК України) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У частині 2 ст.233 ГК України зазначено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки позивачем не доведено факту завдання йому чи іншим учасникам господарських відносин збитків внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за отриманий товар, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача, господарський суд, керуючись п.3 ч.1 ст.83 ГПК України вважає за необхідне зменшити розмір пені до 5000,00грн.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 10652,60грн. 3% річних та 24658,04грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перерахунок вказаних сум вважає, що інфляційні та річні нараховані позивачем обґрунтовано та з урахуванням приписів Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" та відповідно до Рекомендації Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, тому задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10652,60грн. 3% річних та 24658,04грн. інфляційних.

Згідно ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, розрахунок пені, інфляційних та річних не спростував. Наявність заборгованості в сумі 172992,74грн. не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків станом на 01.11.2009р., підписаним представниками та скріплений печатками обох сторін.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до чинного законодавства і укладеного договору, підтверджуються матеріалами справи, тому підлягають задоволенню на суму 213303,38грн., з яких: 172992,74грн. основного боргу, 5000,00грн. пені, 10652,60грн. 3% річних та 24658,04грн. інфляційних. Провадження у справі в частині стягнення 503000,00грн. основного боргу слід припинити на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.193 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 530 ЦК України, керуючись ст.ст.49, ч.1 п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Зменшити розмір пені до 5000,00грн.

2. Позов задовольнити.

3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомира (10014, м.Житомир, вул.Адмірала Щастного, 20, код ЄДРПОУ 08492505)

- на користь Житомирського орендного підприємства теплових мереж "Житомиртеплокомуненерго" (10014, м.Житомир, вул.Київська, 48, код 05478806):

- 172992,74грн. борг за поставлену теплову енергію;

- 5000,00грн. пеня;

- 24658,04грн. інфляційні;

- 10652,60грн. річні;

- 7344,50грн. витрати по сплаті державного мита,

- 312,50грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 503000,00грн. основного боргу на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати 5 прим.;

------------------------------

1 - до справи;

2,3 - сторонам;

4- військ. прок.;

5- ІІІ особі.