Рішення № 8238574, 28.01.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "28" січня 2010 р. Справа № 18/1621

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю представників сторін

від позивача Воробйова І.К. - директор, наказ №8-К від 08.10.2009р.;

від відповідача не з'явився;

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Гейт Ейдженсі" (м.Одеса)

до Приватного підприємства "Проспер" (с.Кодня Житомирський район)

про стягнення 94974,23грн. (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 18.01.2010р., а.с.43-46),

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 162105,18грн. заборгованості, з яких: 70000,00грн. - основного боргу, 8284,50грн. - пені, 2410,68 - 3% річних, 81410,00грн. - інфляційних.

Заявою від 18.01.2010р. (а.с.43-46) позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 94974,23грн., з яких: 70000,00грн. - основного боргу, 8284,50грн. - пені, 2410,68 - 3% річних, 13790,00грн. - інфляційних. Ухвалою від 19.01.2010р. прийнято вищевказану заяву позивача про зменшення позовних вимог та ухвалено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 94974,23грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, пояснив, що заборгованість відповідача станом на 28.01.2010р. не змінилась та складає 94974,23грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, вимоги ухвал господарського суду від 30.10.2009р., 01.12.2009р. та 19.01.2010р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр на відправку рекомендованої кореспонденції від 20.01.2010р., а.с.52).

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали господарської справи суд

ВСТАНОВИВ:

5 травня 2008 року між ТОВ "Сі Гейт Ейдженсі" (експедитор, позивач)та ПП "Проспер" (клієнт, відповідач) укладено договір №05/05/08 на транспортно-експедиторське обслуговування, за умовами якого експедитор зобов'язався здійснити за рахунок клієнта транспортно-експедиторське обслуговування, перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів територією України та в міжнародному сполученні (п.1.1 договору).

15.06.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №05/05/08 на транспортно-експедиторське обслуговування (а.с.22-23).

Пунктом 1.2 вищевказаної угоди погоджено, що вартість послуг експедитора по транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів клієнта за один контейнер складає 154754,22грн.

Стаття 929 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Частиною 3 даної статті передбачено, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Позивачем зобов'язання щодо організації послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу виконано повністю та відповідно до умов договору.

Факт надання послуг по організації транспортного процесу в межах України та експедування вантажів підтверджується актами здачі приймання робіт №699 на загальну суму 20783,00грн., №531 від 28.08.2008р. на суму 133971,22грн.

Пунктом 1.5 додаткової угоди №1 до договору сторони погодили, що оплата вартості послуг експедитора здійснюється на підставі рахунку протягом 5 днів з моменту виставлення такого рахунку.

Позивачем відповідно до умов договору були виставлені рахунки на оплату №309 від 28.08.2008р. на суму 20783,00грн. та №426 від 28.08.2008р. на суму 133971,22грн., разом на загальну суму 154754,22грн. (а.с.25-28).

Відповідач повністю сплатив лише рахунок №309 від 28.08.2008р., рахунок №426 сплачений відповідачем частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість в сумі 133971,22грн.

07 квітня 2009р. між сторонами укладено угоду №1 про сплату боргу, за умовами якої відповідач гарантував оплату заборгованості по рахунку №426 на суму 133971,22грн. в термін до 01.07.2009р. (а.с.29-30).

У разі виконання клієнтом зобов'язань по даній угоді будь-які претензії зі сторони експедитора щодо виконання зобов'язань по договору на транспортно-експедиційне обслуговування №05/05/08 від 05.05.2008р. будуть відсутні (п.1.3.2 угоди по сплату боргу №1).

Пунктом 1.4 угоди по сплату боргу №1 сторони передбачили, що вона є невід'ємною частиною договору на транспортно-експедиційне обслуговування №05/05/08 від 05.05.2008р. та без нього є недійсною.

Проте відповідач здійснив оплату по рахунку №426 від 28.08.2008р. частково на суму 63971,22грн., таким чином за останнім утворилась заборгованість у розмірі 70000,00грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.229 ГК України та ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 70000,00грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач на підставі п.4.3 договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка згідно розрахунку позивача становить 8284,50грн. (а.с.6).

Як свідчить зміст розділу 4 договору "Порядок розрахунків" сторони передбачили, що у випадку порушення клієнтом строків оплати, за надані експедитором послуги, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобов'язань за кожен день прострочення.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір пені за вказаний період згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, складає 8316,00грн. ((70000,00грн. (сума боргу) х 0,066 (подвійна облікова ставка НБУ) х 180 (кількість прострочених днів) /100 = 8316,00грн.)), проте позивач просить суд стягнути 8284,50грн., що є його правом.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов’язання 2899,73грн. 3% річних та 13790,00грн. інфляційних.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд, здійснивши перерахунок вказаних сум, вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 2899,73грн. 3% річних.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідно суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Згідно Рекомендацій Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційних, господарський суд вважає, що за період з вересня 2008р. по грудень 2009р. інфляційні складатимуть 13768,31грн. при наступному розрахунку: 70000,00грн. (сума боргу) х 101,1% (індекс інфляції за вересень) х 101,7% (індекс інфляції за жовтень) х 101,5% (індекс інфляції за листопад) х 102,1% (індекс інфляції за грудень) х 102,9% (індекс інфляції за січень) х 101,5% (індекс інфляції за лютий) х 101,4% (індекс інфляції за березень) х 100,9% (індекс інфляції за квітень) х 100,5% (індекс інфляції за травень) х 101,1% (індекс інфляції за червень) х 99,9% (індекс інфляції за липень) х 99,8% (індекс інфляції за серпень) х 100,8% (індекс інфляції за вересень) х 100,9% (індекс інфляції за жовтень) х 101,1% (індекс інфляції за листопад) х 100,9% (індекс інфляції за грудень) - 70000,00грн. = 13768,31грн.

Таким чином, вимоги в частині стягнення 21,69грн. (13790,00грн. - 13768,31грн.) інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості та заперечень проти позову не надав, розрахунок неустойки, інфляційних та річних не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню частково на суму 94952,54грн., з яких: 70000,00грн. основний борг, 8284,50грн. пеня, 2899,73грн. 3% річних та 13768,31грн. інфляційні.

У стягненні 21,69грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 611, 612, 929, 931 ЦК України, керуючись ст.ст.33, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Проспер" (12452, Житомирська область, Житомирський район, с.Кодня, вул.Вокзальна, 2, код ЄДРПОУ 24701635)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі Гейт Ейдженсі" (68069, м.Одеса, Дніпропетровська дорога, 94, кв.176, код ЄДРПОУ 34736776):

- 70000,00грн. - основного боргу;

- 8284,50грн. - пені;

- 2899,73грн. 3% річних;

- 13768,31грн. - інфляційних;

- 949,53 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 235,95грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 21,69грн. інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 ,3 - сторонам