Рішення № 8238408, 15.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.10 р.                     Справа № 22/12                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Цифротех”, м.Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бейс-ВВМ”, м.Донецьк

про стягнення 442201грн.12коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Бєляєва О.В. – представник (за довіреністю №3 від 08.01.2010р.);

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Цифротех”, м.Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Бейс-ВВМ”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 422201грн.12коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 222264грн.00коп., штрафу у розмірі 196703грн.64коп. та 3% річних у розмірі 3233грн.48коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки №07/1105 від 05.11.2007р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій та 3% річних. На підтвердження вказаних обставин позивач надав договір поставки №07/1105 від 05.11.2007р., додаток №1 до договору, додаткову угоду до договору №1, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, рахунки на передплату, претензію №28 від 15.01.2009р., лист №02/002 від 17.02.2009р.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву, згідно з якими проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що додані позивачем до матеріалів справи докази, а саме, видаткові накладні та копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, не мають посилання на договір поставки №07/1105 від 05.11.2007р., тому позовні вимоги є безпідставними.

В процесі розгляду справи позивачем надана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно з якою останній просить суд стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 410237грн.12коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 210300грн.00коп., штрафу у розмірі 196703грн.64коп. та 3% річних у розмірі 3233грн.48коп.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 21.08.2009 року позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю „Цифротех”, м.Дніпропетровськ залишені без задоволення, як необґрунтовані та недоведені.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2009р. на новий розгляд до господарського суду Донецької області надійшла справа №22/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Цифротех”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Бейс-ВВМ”, м.Донецьк про стягнення 442201грн.12коп.

Ухвалою від 28.01.2010р. господарський суд Донецької області прийняв справу №22/12 до розгляду та призначив дату судового засідання.

17.02.2010р. позивачем надані пояснення по суті справи, згідно яких останній наполягає на задоволенні позовних вимог, а саме просить суд стягнути з відповідача заборгованості в розмірі 410237грн.12коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 210300грн.00коп., штрафу у розмірі 196703грн.64коп. та 3% річних у розмірі 3233грн.48коп.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

05.11.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Цифротех”, м.Дніпропетровськ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бейс-ВВМ”, м.Донецьк укладений договір поставки №07/1105 від 05.11.2008р., відповідно з яким постачальник (позивач) передає у власність покупця, а покупець (відповідач) приймає та оплачує стартові пакети, ваучери та скретч-карти (надалі - товар), що надають право абонентам тимчасового користування послугами мобільного зв`язку стандарту GSM-900/1800 у телекомунікаційній мережі оператора зв`язку (надалі - оператор), а також в мережі роумінг партнерів, на умовах даного договору та додатків до нього.

Пунктом 14.1 договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 04.11.2008р.

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №07/1105 від 05.11.2008р.

Згідно п.2.1, 2.2 договору асортимент і роздрібні ціни товару, що пропонується покупцю визначені в доповненні №1 до договору. Оптові ціни на товар встановлюються постачальником до моменту здійснення поставки партії товару покупцю і вказуються в рахунку або накладній, яка є невід’ємною частиною договору, з чим сторони погодились.

Відповідно до п.3.1 договору, заявка на товар надається постачальнику у вільній формі із зазначенням асортименту та кількості товару, за 1 тиждень до бажаного строку поставки партії товару. Заявка покупця на поставку товару є внутрішнім документом та використовується сторонами для удівства у взаємовідносинах за даним договором.

В розпорядженні суду відсутні письмові заявки покупця на товар згідно п.3.1 договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної кваліфікації факту поставки.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що відвантаження постачальником та приймання покупцем товару здійснюється зі складу постачальника. Товар готовий до видачі покупцю зі спливом трьох робочих днів з моменту повної оплати товару покупцем. Постачальник може здійснити дострокову поставку після узгодження строків з покупцем.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останнім на адресу відповідача без попередньої оплати була здійснена поставка товару на загальну суму 266328грн.00коп., що підтверджується видатковим накладним №№ S1 8041605 00003 від 09.10.2008р., S1 8044383 00003 від 21.10.2008р., S1 8044647 00003 від 21.10.2008р., S1 8045179 00003 від 23.10.2008р., S1 8043264 00003 від 15.10.2008р., S1 8046142 00003 від 28.10.2008р., S1 8041605 00003 від 09.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані рахунки, що виставлялись останнім відповідачу на сплату товару, отриманого відповідачем за видатковим накладним №№ S1 8041605 00003 від 09.10.2008р., S1 8044383 00003 від 21.10.2008р., S1 8044647 00003 від 21.10.2008р., S1 8045179 00003 від 23.10.2008р., S1 8043264 00003 від 15.10.2008р., S1 8046142 00003 від 28.10.2008р., S1 8041605 00003 від 09.10.2008р.

Фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних №№ S1 8041605 00003 від 09.10.2008р., S1 8044383 00003 від 21.10.2008р., S1 8044647 00003 від 21.10.2008р., S1 8045179 00003 від 23.10.2008р., S1 8043264 00003 від 15.10.2008р., S1 8046142 00003 від 28.10.2008р., S1 8041605 00003 від 09.10.2008р. підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на зазначених накладних в графі „принял” та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №10 від 09.10.2008р., №14 від 20.10.2008р., №15 від 21.10.2008р., №17 від 23.10.2008р., №11 від 15.10.2008р., №18 від 28.10.2008р. (копії довіреностей залучені до матеріалів справи), на підставі чого суд вважає, що продукція прийнята відповідачем без заперечень.

Наразі, наявні в матеріалах справи видаткові накладні не містять безпосереднього посилання на договір поставки №07/1105 від 05.11.2008р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних вище поставок є саме договір поставки №07/1105 від 05.11.2008р., оскільки з наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків від 31.12.2008р. вбачається, що підставою виникнення правовідносин при здійснені поставки за видатковими накладними №№ S1 8041605 00003 від 09.10.2008р., S1 8044383 00003 від 21.10.2008р., S1 8044647 00003 від 21.10.2008р., S1 8045179 00003 від 23.10.2008р., S1 8043264 00003 від 15.10.2008р., S1 8046142 00003 від 28.10.2008р., S1 8041605 00003 від 09.10.2008р. є договір поставки №07/1105 від 05.11.2008р. Акт звірки підписаний сторонами без заперечень щодо виникнення підстави здійснення поставок та скріплений печатками підприємств. Також сторонами був підписаний акт звірки від 31.03.2008р.

Крім того, зазначений у видаткових накладних товар відповідає товару, обумовленому додатком №1 до договору поставки №07/1105 від 05.11.2008р.

Одночасно, наявні в матеріалах справи видаткові накладні, рахунки та довіреності, згідно яких відповідачем отриманий товар за спірними накладними містять посилання на договір. Оскільки з наданих позивачем пояснень від 16.02.2010р. вбачається, що між сторонами не укладалось інших договорів в період дії договору поставки №07/1105 від 05.11.2008р., а відповідачем не доведено суду існування інших договорів, крім договору поставки №07/1105 від 05.11.2008р., тому виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані позивачем видаткові накладні є належним та допустимим доказом здійснення передачі відповідачу товару саме за договором поставки №07/1105 від 05.11.2008р. та прийняття цієї продукції останнім.

Відповідно до п.7.3 додаткової угоди №1 до договору поставки №07/1105 ТОВ "Цифротех" надало відповідачу відстрочення по оплаті товару строком на 21 календарний день з моменту відпуску товару за накладною на відвантажену партію.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наразі, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки ані видаткові накладні, ані рахунки не містять посилання на те що поставка здійснена саме за умовами договору поставки №07/1105 від 05.11.2008р., але сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків від 31.12.2008р., з якого вбачається, що заборгованість виникла на підставі договору поставки №07/1105 від 05.11.2008р., тому суд вважає, що таким чином сторони остаточно узгодили те, що заборгованість виникла саме на підставі договору поставки №07/1105 від 05.11.2008р.

За твердженням позивача, отриманий товар був частково оплачений відповідачем (витяг з рахунку позивача підтверджує оплату відповідачем отриманого за договором №07/1105 від 05.11.2007р. товару), у зв`язку з чим зазначає, що несплаченим залишився борг в розмірі 210300грн.00коп.

16.01.2009р. позивачем на адресу відповідача направлена претензія вих.№28 від 15.01.2009р. з вимогою про сплату виниклої заборгованості (докази відправлення претензії наявні в матеріалах справи).

У відповідь на вказану претензію відповідачем надіслано лист за №02/002 від 17.02.2008р., підписаний директором, відповідно до якої ТОВ „Бейс-ВВМ” визнав заборгованість за договором та просив розглянути графік погашення заборгованості, розділивши суму заборгованості рівними частинами на строк 12 місяців, а при можливості зобов’язувався погасити заборгованість раніше встановлених строків. Свою неплатоспроможність відповідач обґрунтовував тим, що на його підприємстві складна економічна ситуація в умовах економічної кризи.

Оскільки докази двостороннього узгодження сторонами запропонованого відповідачем графіку погашення заборгованості в матеріалах справи відсутні, суд вважає, що відповідач повинен був оплатити отриману продукцію у терміни, визначені умовами договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 210300грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 210300грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Цифротех”, м.Дніпропетровськ в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 210300грн.00коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 196703грн.64коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пунктом 9.4 договору у редакції додаткової угоди №1 від 05.11.2007 року визначено, що в разі несвоєчасної оплати за товар, відпущений на умовах даного договору, а також за користування чужими грошовими коштами, покупець сплачує постачальнику договірну штрафну санкцію у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахований штраф в розмірі 196703грн.64коп. за період прострочення з 18.11.2008р. по 14.05.2009р.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

Як зазначено вище, актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2008р. сторони підтвердили поставку продукції за умовами договору поставки №07/1105 від 05.11.2007р. за видатковими накладними №№ S1 8041605 00003 від 09.10.2008р., S1 8044383 00003 від 21.10.2008р., S1 8044647 00003 від 21.10.2008р., S1 8045179 00003 від 23.10.2008р., S1 8043264 00003 від 15.10.2008р., S1 8046142 00003 від 28.10.2008р., S1 8041605 00003 від 09.10.2008р. лише 31.12.2008р.

Таким чином, судом встановлено, що штрафні санкції повинні бути нараховані за період прострочення з 31.12.2008р. по 14.05.2009р., а отже належна до стягнення сума штрафу становить 150028грн.20коп.

Одночасно, позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З приписів зазначених статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки, штраф є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, розмір штрафу, на думку суду, не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення. У зв’язку з зазначеним, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки (штрафу).

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у позивача збитків (доказів зворотнього позивачем не представлено), суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення штрафу задовольнити частково та зменшити розмір встановленого судом розміру штрафу на 80%.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 20% від суми штрафу, який встановлений судом, а саме – 30005грн.64коп.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3233грн.48коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 3233грн.48коп. за період прострочення з 18.11.2008р. по 14.05.2009р.

Наразі, враховуючи підстави часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 3233грн.48коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 2466грн.22коп. за період прострочення з 31.12.2008р. по 14.05.2009р.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Цифротех”, м.Дніпропетровськ до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Бейс-ВВМ”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 410237грн.12коп., яка складається з суми основного боргу у розмірі 210300грн.00коп., штрафу в розмірі 196703грн.64коп. та 3% річних в розмірі 3233грн.48коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Бейс-ВВМ” (за адресою: вул.60-ти річчя СРСР, 43, м. Донецьк, 83054, р/р 26004315082980 у філії ДРУ Банку „Фінанси та Кредит”, МФО 335816, код ЄДРПОУ 33341086) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Цифротех” (за адресою: вул.Юдіна, 6, м.Дніпропетровськ, 49000, р/р 26002033959200 в АКІБ „Укрсіббанк”, м.Дніпропетровськ, МФО 351005, код ЄДРПОУ 33164534) суму основного боргу в розмірі 210300грн.00коп., штраф в розмірі 30005грн.64коп. та 3% річних в розмірі 2466грн.22коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 3627грн.94коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 268грн.53коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 15.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя