Рішення № 8238114, 16.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.03.10 р.                     Справа № 4/33                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько СЮ. при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви: за участю представників сторін:

від позивача - Педченко В.Г. - доручення № 38 від 03.03.201 Ор., від відповідача-Поливанов Л.М. -довіреність]* 2 від 14.01.2010р.

за позовом -          Концерну „Тріоіг' м. Димитрів Донецької області

до відповідача - Державного підприємства "Красноармійськвугілля" м. Димитрів Донецької

області

про стягнення 28284,95грн. 3% річних та індексу інфляції

встановив:

Рішення господарського суду від 11.06.2007р. (справа № 39/110) і від 04.09.2008р. (справа № 1/100) про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не виконані, тому позивач на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (далі - ЦК України) просить суд стягнути з відповідача 28284,95грн,, з яких: 5116,08грн. - 3% річних за період з вересня 2008р. по листопад 2009р., 23168,87грн. - індекс інфляції за період з вересня 2008р. по листопад 2009р.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що і прийняттям судового рішення цивільні права та обов'язки позивача як кредитора за договором с госовно боржника припиняються. Крім цього, позивачем нараховані інфляційні витрати на всі і суму разом з інфляційними нарахуваннями за рішеннями суду, що не відповідас вимогам, викладеним у постанові ВГСУ за справою № 8/797/07 від 21.10.2008р. Позивачем також не враховані суми, сплачені Державним підприємством після вступу в законну дію рішень господарського суду.

Господарський суд оголошував перерви з 17.02.2010р. на 04 і на 16 березня 2010р. на підставі ст. 77 ГПК України для надання позивачем уточнений вимог щодо строків, за яких вимагає стягненні інфляційних нарахувань та процентів річних і здійснення сторонами перевірки сум заборгованості, яка складається після часткового перерахування відповідачем боргу за вказаними рішеннями.

Наявність зобов'язання лише у боржника в процесі виконання судового рішення свідчить про припинення договірних відносин сторін, а цс унеможливлює застосування статті 625 ЦК України після ухвалення судового рішення та його фактичного виконання.

Рішенням місцевого господарського суду, з якими .^годилися суди апеляційної і касаційної інстанцій, позов задоволено. Рішення мотивовано ТИМ, що п, -по кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні м .геріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. При цьому суд послався на приписи статей 519, 612 та 625 ЦК України ( 435-15 ).

Верховний Суд України визнав правильними висновки господарських судів стосовно стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним зобов'язанням, виходячи з такого.

Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07).

Позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача 28284,95грн., з яких; 5116,08грн. - 3% річних за період з вересня 2008р. по листопад 2009р., 23168,87грн. - індекс інфляції за період з вересня 2008р. по листопад 2009р.

Також просить суд, у зв'язку зі знеціненням національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, з урахуванням індексації, збільшити відшкодування збитків, що підлягають відшкодуванню на час ухвалення рішений.

В підтвердження позову позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області по справам №39/110 та 1/100, в яких встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов"язання.

Відповідач погодився з тим, що він не сплатив борг, який судом за справою № 39/110 рішенням від 11.06.2007р. стягнуто в сумі 86160,28грн. і повинен сплатити витрати на інфляцію та річні відсотки.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено:

27.01.2010р. Концерн „Тріон" м. Димитрів Донецької області звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з Державного підприємства "Красноармійеьквугілля" м. Димитрів 5116,08грн. - 3% річних за період з вересня 2008р. по листопад 2009р, 23168,87грн. - індекс Інфляції за період з вересня 2008р. по листопад 2009р.

Як вбачається з матеріалів справи №39/110. позивач, Концерн "Тріон" м. Димитрів. звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповід' іа, Державного підприємства "Красноармійськвугілля" м. Димитрів, про стягнення заборгованості в сумі 151107,88грн., яка складається з основного боргу в сумі 87160,28грн., 3% річних в сумі І 775,21грн.т індексу інфляції в сумі 5360 Грн., пені в сумі 6798,59грн., суми претензії 50022,80грн.

Рішенням від 11.06.2007року господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 87160,28грн., індекс інфляції в сумі 5360,00грн. за період з червня 2006р. по лютий 2007р., 3% річних в сумі 1775,21грн. за період з червня 2006р. по лютий 2007р.. витрати за державним митом в сумі 942,92грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 73,63грн. В іншій частині позову відмовив. Рішення суду набрало законної сили.

Як вбачається з матеріалів справ №1/100, Концерн "Тріон" звернувся з позовом до Державного підприємства "Красноармійськвугілля'' про стягнення інфляційних витрат в сумі 25092,10грн., річних в сумі 3710,76грн.

Рішенням від 04.09.2008р, господарський суд стягнув з відповідача інфляційні витрати у сумі 25092.10грн. за період з лютого 2007р. по червень 2008р., річні в сумі 3710.76грн. за період з лютого 2007р. по червень 2008р., судові витрати по сплаті державного мита у сумі 288,03ірн., та 118,00грн. за інформаційне — технічне забезпечення судового пре жсу, тобто в повному обсязі задовольнив позовні вимоги. Рішення суду набрало законної сили.

Цим рішенням встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з п.2 ст. 35 ГПК України.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання викладених в ст. ст. 526,530 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення цього позову фактично залишилась невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед кредитором.

Відповідно до статей 15-16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, обсяг яких визначено статтею 22 згаданого Кодексу, Боржник зобов'язаний відшкодувати завдані збитки у всіх випадках, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу Інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Ця стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном тощо), а можуть мати самостійний характер (відносин" позики, кредиту, банківського вкладу тощо). Правила цієї статті розповсюджуються на будь-які грош, пі зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Частина 1 цієї статті встановлює виключення із загал і того правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки, грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний буде відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені коментованою статтею.

Частина 2 цієї статті визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов'язань. Таких наслідків г. декілька.

- по-перше, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (ЬНр:/Лу\\'\Ґ.икг5Іаї.§о\'.иа). Індекси інфляції також публікуються в довіднику систем інформаційно-правового забезпечення ЛІГА;ЗАКОН.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимаїати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс Інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується. - по-друге, стаття передбачає можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Таким чином, відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов'язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Якщо після прийнятого господарським судом рішення про стягнення боргу і відшкодування збитків, їх розмір збільшився в результаті росту цін на майно або роботи, кредитор не позбавлений права пред'явити новий позов до винної особи.

Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Відтак, встановлені статтею 625 ЦК України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання.

Позивачем проведений розрахунок сум інфляційних та річних не тільки на суму заборгованості, а і на стягнуті судом інфляційні, річні, судові витрати тощо, що являється незаконним, так як не відповідають умовам ст. 625 Цивільного кодексу України.

Крім цього, позивач просить суд, у зв'язку зі знеціненням національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, з урахуванням індексації, збільшити відшкодування збитків, що підлягають відшкодуванню на час ухвалення рішення.

Таким чином, на час винесення рішення позовні вимоги в частині стягнення витрат на інфляцію підлягають задоволенню частково в сумі 17865,75грн, за період з 01.1О.2008року по 01.02.2010р. і річні проценти за цей же період в сумі 3486,41грн.

Приймаючи до уваги, що а вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати в розмірі, передбаченому законодавством.

На підставі ст.ст.526,530,625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 49,82,84, 81-1, 85 ГПК України, господарський суд -

Вирішив:

Задовольнити позов Концерну „Тріон" м. Димитрів Донецької області до Державного підприємства "Красноармійськвугілля" м. Димитрів Донецької області про стягнення 28284,95грн. 3% річних та індексу інфляції частково*

Стягнути з Державного підприємства "Красноармійськвугілля" м. Димитрів Донецької області-85322, вул. Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941 на користь Концерну „Тріон1' м. Димитрів Донецької області-85322, вул. Артема, 24, ЄДРПОУ 25097621 витрати на інфляцію в розмірі 17865,75грн. і три проценти річних в сумі 3486,41грн., державне мито в сумі 102грн. і витрати на забезпечення судового процесу в сумі 236.00грн. В решті позову підмовити.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 16,03.2010р., може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.