Ухвала суду № 82380649, 13.06.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 522/20421/16-к

Номер провадження:1-кп/521/739/19

УХВАЛА

13 червня 2019 року колегія суддів Малиновського районного суду м. Одеси у складі:

головуючого судді -Крижановського О.В.,

суддів - Іщенка О.В., Старікова О.О.,

за участю секретаря - Савельєвої М.Ю.,

прокурора - Журбіної Л.В.,

захисника - Гузь Г.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду в м. Одесі кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, маючого вищу освіту, одруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27, ч.2 ст. 146, ч.5 ст. 191 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду на розгляді колегії суддів під головуванням судді Крижановського О.В. перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 обвинувачуваного у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч.2 ст. 146, ч.5 ст. 191 КК України.

26 квітня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 було продовжено строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, який спливає 24 червня 2019 року.

На теперішній час судовий розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 не було завершено.

Судом відповідно до вимог ст.331 КПК України на розгляд учасників судового провадження було поставлене питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки строк перебування його під вартою закінчується.

Крім того, захисник ОСОБА_1. - адвокат Гузь Г.В. в судовому засіданні заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ..

Обґрунтовуючи клопотання захисник, зазначає, що стороною обвинувачення не наведено наявність ризиків або існування попередніх, також вказує, крім того вказує, що обвинувачення є необґрунтованим, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не надано безперечних доказів скоєння ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.

Прокурор у судовому засіданні вважав необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, оскільки підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч.2 ст. 146, ч.5 ст. 191 КК України, а також наявність передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України ризиків, які були враховані судом при обрані запобіжного заходу та на теперішній час продовжують існувати. Разом з цим, прокурор вказує, що застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, передбаченого ст. 176 КПК України, не забезпечить дієвості цього кримінального провадження та буде недостатнім для запобігання вказаним ризикам, що будуть перешкоджати вирішенню таких завдань кримінального провадження як забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, з тим щоб обвинувачений, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, заперечували проти продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та просили задовольнити клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м`який, а саме обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 .

Вислухавши думку учасників судового провадження, розглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку.

Відповідно до ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу,повинно містити: 1)виклад обставин, які свідчатьпро те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як вбачається зі ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого,-з моменту затримання.У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати: шестимісяців -у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості; дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те, що можна вважати обґрунтованим, залежить від обставин.

У справі Феррарі-Браво проти Італії Європейський суд з прав людини зазначив, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Відповідно до ст.331 КПК України, до спливу строку тримання під вартою обвинуваченого незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження цього строку, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, на державу покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини, а також українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно із ч.2 ст.8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Прецедентне право Конвенції розробило чотири базових прийнятних підстави для відмови у звільненні особи з під варти:

- ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення не з`явиться на суді /справа Stogmuller проти Austria/;

- ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення у випадку звільнення прийме дії, направлені на перешкоджання відправленню правосуддя /справа Stogmuller проти Austria;

- ризик, що особа, якій пред`явлено обвинувачення, здійснить подальші правопорушення /справа Matznetter проти Austria/;

- ризик, що особа порушить громадський порядок /справа Letellier проти France/.

Доцільність залишення під вартою особи, яка підозрюється в скоєнні тяжкого злочину, має оцінюватись в кожному випадку окремо у відповідності з її особливими характеристиками.

Продовжене тримання під вартою може бути виправдано в тому випадку, якщо існують конкретні ознаки того, що це дійсно вимагається виходячи з інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги особистої свободи /справа W. проти Switzerland, судове рішення від 26 січня 1993 року § 30/.

Перевіряючи обґрунтованість обвинувачення, суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення "Нечипорук і Йонкало проти України", п. 175; "Cebotari v. Moldova", п. 48; "Fox, Campbell and Hartley v. the UK", n. 32, яка вказує на те, що слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин, та в даному випадку вважає, що дані, які вказують на обґрунтоване обвинувачення, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, містяться в долучених в обґрунтування клопотання матеріалах.

Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

Обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду

Також, судом встановлено, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним, може спонукати його до переховування від суду, з метою уникнення та ухилення більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.від кримінальної відповідальності та покарання за кримінальне правопорушення, у скоєнні якого останній обвинувачується, що підтверджується матеріалами справи, з яких вбачається, що по вказаному кримінальному провадженню ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03.08.2016 року до ОСОБА_1 , був застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, який ОСОБА_1 порушив, та став умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим був оголошений у розшук, та пізніше він був знайдений і взятий під варту.

Крім того, у справі не допитані свідки, з урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується в організації незаконного позбавлення волі осіб, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням зброї, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що дає підстави вважати що знаходячись на свободі обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення та впливати на свідків у кримінальному провадженні, з метою схилити їх до надання неправдивих свідчень, що може призвести до спотворення істини в судовому процесі.

Стороною захисту не доведено, що встановлені судом ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час припинили існування або зменшились.

Також судом взяті до уваги відомості про вік і сімейний стан обвинуваченого, які не перешкоджають перебуванню в слідчому ізоляторі, відсутність членів сім`ї чи утриманців, які потребують догляду за ними виключно обвинуваченим.

Даних про такий стан здоров`я особи, що б унеможливлювало застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суду не надано, а посилання захисника на наявність у обвинуваченого ряду захворювань належним чином медичною документацією не підтверджені.

Однак, суд враховує відомості вказані захисником в своєму клопотанні про те що ОСОБА_1 страждає рядом захворювань, а у СІЗО відсутні лікарі, тобто на думку захисника немає можливості надати відповідну медичну допомогу у місцях позбавлення волі. При цьому, вказані твердження суд вважає безпідставними, оскільки медичну частину виведено зі штату ДУ «Одеський слідчий ізолятор» у зв`язку з тим, що в рамках реформування системи охорони здоров`я ДКВС України наказом Міністра юстиції України від 02.11.2017 року №3394/5 утворено ДУ «Центр охорони здоров`я ДКВС України», таким чином обвинувачений не позбавлений можливості отримувати необхідну медичну допомогу в умовах, пов`язаних із застосуванням до нього запобіжного заходу.

Зазначені в ухвалі обставини свідчать про недостатність будь-яких інших запобіжних засобів для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виправдовують продовження дії застосованого запобіжного заходу щодо нього.

Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, є реальними, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Метою продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому провадженні.

Крім того, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на підставі ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів приходить до висновку, що тривале тримання під вартою зазначеного обвинуваченого може бути виправданим у зазначеній справі, так як є специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи (рішення Європейського суду «W. v. Switzerland judgement» of 26 January 1993, Series A no.254-A, p.15, §30).

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, не встановлено.

Враховуючи передбачені ст.177 КПК України вимоги процесуального законодавства, які визначають мету і підстави застосування запобіжних заходів, суд приходить до висновку про те, що строк дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає продовженню.

Відповідно до п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України» продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

З урахуванням вищенаведеного, клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 в частині про зміну застосованого до нього запобіжного заходу задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання щодо зменшення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, відносно ОСОБА_1 , колегія суддів відповідно до ч.5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України, враховуючи розмір шкоди у завданні якої обвинувачується ОСОБА_1 та його процесуальної поведінки на стадії досудового розслідування, у зв`язку з чим був оголошений у розшук, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому застави, розмір якої перевищує трьохсот розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, але зважаючи на стадію судового розгляду, та неспроможність обвинуваченого внести визначену заставу, вважає можливим зменшити її розмір, до 650 (шістсот п`ятидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме така сума здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених п.п. 1, 3 ч.5 ст.194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331, 371, 372, 392 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

В задоволені клопотання захисника Матузенка О.В. - адвоката Гузь Г.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, відносно обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах ОУВП в Одеської області №21 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 діб, строк дії ухвали суду щодо продовження строку запобіжного заходу відносно нього дійсний до 23 серпня 2019 року, враховуючи ухвалу від 26 квітня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Крижановський О.В.

суддя Іщенко О.В.

суддя Старіков О.О.