Рішення № 8237876, 15.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.10 р.                     Справа № 44/261пн                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Попкова Д.О., суддів Ягічевої Н.І., Левшиної Г.В., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно – будівельне об’єднання „Промстрой”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 32321247

до відповідача: Донецької міської ради, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

за участю прокурора в інтересах держави в особі Донецької міської ради

про визнання права власності

із залученням Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Інспекція державного архітектурно – будівельного контролю, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35637119;

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Пилипенко О.А. (за довіреністю № 538461 від 28.02.2008р.), Красовська В.В. (за довіреністю № 4 від 20.12.2009р.);

від Відповідача – не з’явився;

від Прокурора – Гармашова І.В.(посвідчення № 1004);

від Третьої особи – Ляшенко К.О. (за довіреністю №715-03-3794 від 02.11.2009р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 09.11.2009 р. на 30.11.2009р., з 30.11.2009р. на 15.12.2009р., з 15.12.2009р. на 12.01.2010р., з 12.01.2010 на 20.01.2010р., з 20.01.2010р. на 09.02.2010р., з 09.02.2010р. на 01.03.2010р., з 01.03.2010р. на 15.03.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Архітектурно – будівельне об’єднання „Промстрой”, м. Маріуполь (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Відповідач) про визнання права власності на: адміністративну будівлю з виставковим залом літ. А-2, загальною площею 449 кв.м., що розташована по вул. Купріна в Кіровському районі м. Донецька.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилався на проведене ним самочинну добудову спірного майна внаслідок здійсненої в перебігу власної господарської діяльності реконструкції наявного та побудованого за радянських часів об’єкту нерухомості, що знаходився у незадовільному технічному стані та вимагав негайного капітального ремонту, розташовувався на земельній ділянці, наданій в оренду попередньому власнику будівлі, на орендованій земельній ділянці та неможливість оформлення правоустановчих документів на таке майно.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав правоустановчі документи; договір купівлі-продажу від 03.03.2008р.; витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно; технічний паспорт на громадський будинок; договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 17.07.2008р.; договір оренди земельної ділянки від 12.09.2006р.; Рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради №342/9 від 21.06.2006р., №492 від 16.08.2006р.; акт прийому-передачі земельної ділянки; заяву про виділення земельної ділянки для розміщення об’єкту; лист від 09.06.2008р. №01/13-3587.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 1, 12, 13, 16 Господарського кодексу України ст.ст316, 317, 319 -321, 328, 331, 332, 334, 376, 377 Цивільного Кодексу України, ст.120 Земельного кодексу України, ст. 41 Конституції України.

Під час нового розгляду справи Позивач, наполягаючи на задоволені позовних вимог, надав письмові пояснення №б/н від 04.12.2009р. (а.с.а.с.126-128 т.1), б/н від 06.01.2010р (а.с.а.с.140-142 т.1), а також додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 129-135, 143-156 т.1).

Під час нового розгляду справи Прокурором надані письмові пояснення №6239 від 27.11.2009р. (а.с.а.с.118, 119 т.1), в яких останній проти задоволенні позову заперечував у зв’язку із неодержанням Позивачем у встановленому законодавством порядку дозвільної документації на будівництво спірного об’єкту, та порядку реєстрації права власності на нерухомість згідно приписів ст. 17 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

У поясненнях від 05.02.2010р. №05/1-04-44/261-10 (а.с.а.с.18,19 т.2) Прокурором зазначено про відсутність предмету спору через недоведеність Позивачем факту невизнання будь-якою особою його права власності на спірний об’єкт, та вказано на помилковості визначення характеру правовідносин та невірності обраного способу судового захисту, з огляду на відсутність у Позивачу акту вводу в експлуатацію спірного майна.

У поясненнях №05/1-04-44/261-10 від 12.03.2010р. (а.с.32 т.2) Прокурор повідомив, що спірний об’єкт побудований та належить Позивачу, проте останній не довів, що Відповідач порушує, оспорював або перешкоджає у реалізації його права власності.

Відповідач під час первісного розгляду справи проти позову заперечував (а.с.80 т.1), проте письмово своєї позиції до відома суду не довів. Протягом нового розгляду справи представник Відповідача жодного разу в судове засідання не з’явився, надавши лише 09.02.2010р. лист №01/15-413 (а.с.16), в якому вказав про не вчинення ним жодних дій та не прийняття ніяких рішень про невизнання або оспорювання прав будь-яких осіб щодо спірного майна; недоведеність Позивачем всіх обставин, які становлять предмет доказування по цій справі; просив розглянути справу без участі свого представника. Аналогічний лист №01/15-973 (а.с.24 т.2) був наданий Відповідачем через канцелярію суду 15.03.2009р.

Ухвалою суду від 23.10.2009р. до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучено Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, м. Донецька (далі – Третя особа).

Представник Третьої особи у судових засіданнях проти позову заперечував, зазначивши у письмових поясненнях б/н від 15.03.2010р. (а.с. 25 т.2) з’ясування відповідності спірного майна будівельним нормам та правилам із зазначенням впливу відхилень від таких правил на можливість експлуатації спірного майна виконується суб’єктами господарської діяльності, які мають відповідну ліцензію, і не входить до повноважень Третьої особи.

На вимогу суду Третьої особою наданий акт позапланового огляду від 15.01.2010р. спірного майна (а.с.4 т.2) та правоустановчі документи (а.с.а.с.26-31 т.2).

У судових засіданнях під час нового розгляду присутні представники учасників підтримали свою позицію, викладену письмово, зазначивши у судовому засіданні 15.03.2010р. на достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність у судовому засіданні деяких представників учасників справи, повідомлених належним чином, та ненаданням певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Вислухавши у судових засіданнях представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

12.09.2006р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Орендодавець) та Лідіч Л.М. (Орендар) на підставі рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради №342/9 від 21.06.2006р. (а.с.38 т.1) був укладений, нотаріально посвідчений та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів договір оренди земельної ділянки (а.с.а.с.32-37 т.1), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410137100:00:039:0162) площею 0,3345 га для експлуатації існуючої будівлі майстерні, яка знаходиться на території Кіровського району м. Донецька по вул. Купріна, 280, про що був складений та підписаний відповідний акт прийому-передачі (а.с.47 т.1).

03.03.2008р. між Позивачем (Покупець) та Лідіч Л.М. (Продавець) був укладений, нотаріально посвідчений та зареєстрований у державному реєстрі правочинів (а.с.11 т.1) договір купівлі-продажу будівлі майстерні (а.с. 14 т.1), згідно п.1 якого Продавець продала, а Покупець купив будівлю майстерні літ.а-1, площею 220,3 кв.м., що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 280.

Нотаріально посвідченою заявою від 12.03.2008р. (а.с.10 т.1) Продавець підтвердив факт отримання грошових коштів від Покупця за договором купівлі-продажу та відсутність будь-яких матеріальних претензій щодо розрахунку за вказаним договором.

На підставі означеного договору КП „БТІ м. Донецька” було зареєстровано право власності Позивача на відповідну будівлю майстерні (а.с.12 т.1).

Листом від 09.06.2008р. №01/13-3587 (а.с. 49 т.1) Донецька міська рада повідомила Позивача на його звернення щодо виділення земельної ділянки (а.с.48 т.1) про надання дозволу на підготовку матеріалів для розробки проекту землеустрою для відводу земельної ділянки під існуючий об’єкт: будівлю майстерні, що розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 280. слід зауважити, що виділення означеної земельної ділянки 14.05.2008р. було погоджено (а.с.50 т.1) попереднім землекористувачем - попереднім власником придбаного Товариством з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об’єднання „Промстрой” об’єкту нерухомості.

17.07.2008р. між Позивачем (Замовник) та ТОВ „Донецьке підприємство експертної оцінки” (Виконавець) укладено договір про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки №280/07-зем (а.с. 31 т.1), згідно п.1 якого Виконавець зобов’язався розробити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації існуючої будівлі майстерні, за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 280, Кіровський район, а Замовник – прийняти та оплатити виконані роботи.

В перебігу власної господарської діяльності Позивач згідно наказу від 16.09.2008р. (а.с.148 т.1) здійснив реконструкцію приналежних приміщень, що полягала у добудові другого поверху та інших складових частин, висновок про задовільний технічний стан відповідних конструктивних елементів приміщень та їх придатність до подальшої експлуатації викладений у Висновку ПП ПСК „Модуль” (а.с.а.с.53-65 т.1).

За результатами технічної інвентаризації приналежних Позивачеві приміщень КП „БТІ м. Донецька” складний технічний паспорт від 09.10.2008р. (а.с.а.с.72-77 т.1), в яких відображено стан майна після реконструкції із зазначенням самовільності добудови другого поверху над існуючою до цього будівлею.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.12.2008р. порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об’єднання „Промстрой” про визнання права власності на реконструйований об’єкт.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.01.2009р. (суддя Мєзєнцев Є.І.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано право власності ТОВ "Архітектурно - будівельне об’єднання "Промстрой" на адміністративну будівлю з виставковим залом літ.А-2 загальною площею 449,0 кв.м., яка розташована за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 280 з огляду на доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.08.2009р. вказане рішення Господарського суду Донецької області від 12.01.2009р. у справі № 44/261пн за касаційним поданням Прокуратури Донецької області було скасоване та справу було направлено на новий розгляд. При цьому касаційної інстанцією в порядку ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України сформульовані обов’язкові до виконання під час нового розгляду вказівки відносно необхідності дослідження належності прийняття нерухомого майна до експлуатації у встановленому порядку та отримання Позивачем дозволу на здійснення будівництва цього об’єкту, а також – з’ясування питання надання позивачеві земельної ділянки для забудови.

За резолюцією заступника голови Господарського суду Донецької області від 23.10.2009р. справа № 44/261пн була передана на розгляд судді Господарського суду Донецької області Попкову Д. О.

23.10.2009р. Господарським судом Донецької області винесено ухвалу про прийняття справи №44/261пн до провадження та призначення до розгляду. В подальшому, за розпорядженням голови Господарського суду Донецької області від 19.01.2010р. для розгляду цієї справи призначено колегію у складі: головуючий – Попков Д.О., судді Ягічева Н.І. та Левшина Г.В.

Під час нового розгляду учасниками справи надані письмові пояснення по суті спору з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 25.08.2009р.

За результати дослідження і правової оцінки наданих під час первісного та нового розгляду справи документів судом було встановлено, що Позивач здійснив реконструкцію приналежних йому приміщень без попереднього отримання дозвільної документації згідно вимог Закону України „Про планування та забудову територій” та подальшого прийняття реконструйованого майна в експлуатацію згідно Постанови КМУ №923 від 08.10.2008р., що підтверджується додатковими поясненнями Позивача від 06.01.2010р. (а.с.а.с.140-142 т. 1) та змістом акту від 15.01.2010р., складеного Інспекцією державного архітектурно – будівельного контролю, м. Донецька (а.с.4 т.2)

Водночас 24.04.2009р. Донецькою міської радою було прийняте рішення №31/76 (а.с.а.с.149,150 т.1) про передачу Позивачеві земельної ділянки в оренду для експлуатації існуючої будівлі майстерні по вул. Купріна, 280 у Кіровському районі.

На підставі означеного рішення 16.09.2009р. між Відповідачем (Орендодавець) та Позивачем (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки (а.с.а.с. 131-135 т.1), згідно п.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1410137100:00:039:0162), площею 0,3345 га, із земель житлової та громадської забудови міської ради, для експлуатації існуючої будівлі майстерні, яка знаходиться за адресою: м. Донецьк, вул. Купріна, 280. Із змісту п. 3 цього договору вбачається, що під існуючою будівлею майстерні сторони розуміють об’єкт нерухомості, приналежний Орендареві на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 12.01.2009р., прийнятого в межах цієї справи – тобто земельна ділянка була надана Позивачеві в оренду саме для забезпечення можливості експлуатації спірного майна.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені позовних вимог, тоді як Прокурор та Відповідач проти цього заперечують.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, досліджених судом в контексті вказівок Вищого господарського суду України, судова колегія вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає встановлені у судовому порядку факту наявності у Позивача права власності на об’єкт нерухомості, утворений внаслідок самочинного проведення будівельних робіт (реконструкції існуючого і набутого у власність на підставі договору об’єкту нерухомості) на земельній ділянці, яка перебувала в оренді попереднього власника об’єкту нерухомості (до його реконструкції).

Самовільність (самочинність) здійсненого Позивачем будівництва у розумінні ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України та ч. 10 ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій” визначається судом з огляду на відсутність дозволу на викання будівельних робіт і Позивачем та іншими учасниками справи визнається (самочинність).

За змістом поданої позовної заяви та наданих під час нового розгляду справи пояснень №б/н від 09.12.2009р. (а.с.а.с.140-142 т.1) Позивач обґрунтовує розглядувані колігією вимоги положеннями ст.ст. 204, 316, 317, 328, 331, 332, 334, 376, 377 Цивільного кодексу України, які визначають статус нерухомого майна, порядок набуття права власності на нього та його захисту.

Між тим, за висновком суду, характер розглядуваних правовідносин – самочинне будівництво – унеможливлює застосування положень ст. 331 Цивільного кодексу України, оскільки вона регламентує процедуру набуття права власності на нерухоме майно – результат здійсненого з усіма необхідними дозволами будівництва – і в принципі не сумісна із самочинністю будівництва.

В свою чергу, посилання на ст.ст. 204, 316, 317, 328, 332, 334 Цивільного кодексу України, що встановлюють презумпцію правомірності правочину та набуття права власності, момент його набуття за договором, а також – коло повноважень власника – являє собою лише нормативне обґрунтування законної можливості використовувати у власній господарській діяльності правомірно придбаний за договором об’єкт нерухомості, але не є достатніми для ствердження про існування та виникнення права власності на утворений внаслідок самочинної перебудови новий об’єкт нерухомого майна.

Так, загальне правило ч. 2 ст. 376 вказаного Кодексу встановлює, що сам по собі факт здійснення особою самочинного будівництва нерухомого майна не призводить до виникнення у такої особи права власності на це майно, за винятком випадків, передбачених частинами 3 та 5 цієї статті, але виключно за рішенням суду, набуття чинності яким і призводить до виникнення права власності.

Отже, сукупний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що діюче законодавства визначає два самостійні шляхи виникнення і набуття права власності на нерухоме майно: у разі будівництва з дотриманням вимог законодавства щодо дозвільної документації, завершеного (будівництва) складанням акту про прийняття нерухомого майна до експлуатації; та у разі самочинного будівництва – на підставі рішення суду, яке приймається за наявністю визначених умов. При цьому, можливість прийняття рішення про наявність права власності у особи, яка здійснила самочинне будівництво за змістом діючого законодавства не вимагає доведення факту порушення означеного права – таке порушення взагалі є неможливим, адже до такого рішення не має і самого права як об’єкту можливого порушення, що спростовує зауваження Прокурора, викладені в поясненнях від 12.03.2010р. №05/1-04-44/261-10.

Кваліфікація судовою колегією спірного майна саме як об’єкту нерухомості зумовлена визначеними технічним висновком ПП ПСК „Модуль” (а.с.а.с.53-65 т.1) та технічними паспортами КП „БТІ м. Донецька” від 09.10.2008р. (а.с.а.с.72-77 т.1) характеристиками цього майна, які у повній мірі відповідають визначенню ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України.

У світлі приведеного вище висновку заперечення Прокурором та Третьої особи заявлених позовних вимог як раз з підстав відсутності акту введення спірного майна в експлуатацію та самочинного характеру здійсненого будівництва можуть вважатися слушними лише по відношенню до спроб Позивача обґрунтувати своєї вимоги посиланнями на згадані вище норми, які стосуються не самочинного будівництва. Висновок суду про безпідставність застосування Позивачем ст. 331 Цивільного кодексу України до розглядуваних правовідносин знецінює означені заперечення з точки зору з’ясування можливості визнання права власності на об’єкт самовільного будівництва.

Із змісту ст. 376 Цивільного кодексу України вбачається, що вона частинами 3 та 5 передбачає два самостійні випадки набуття права власності на самочинне будівництво за рішенням суду:

-          здійснення особою самочинного будівництва на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку цій особі під уже збудоване нерухоме майно, адже у разі заперечення власника (користувача) такої земельної ділянки чи порушення прав інших осіб самочинне будівництво підлягає знесенню (ч. 4 цієї статті);

-          на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, якщо це не порушує прав інших осіб.

Суд наголошує, що вказане розмежування проведене за ознакою наявності/відсутності відповідних прав особи, які здійснила самочинне будівництво на момент такого будівництва, відносно земельної ділянку (власник/користувач), де розташований створений об’єкт. Водночас, кожному з вказаних двох випадків можливого визнання права власності на самочинне будівництво притаманний свій перелік умов для застосування, наявність яких і є предметом судового дослідження та оцінки.

Як було встановлено судом, Позивач в період здійснення будівельних робіт не був орендарем земельної ділянки, на якій розташована реконструйована будівля, у розумінні ст. 93 Земельного кодексу України та ст.ст. 1, 5 Закону України „Про оренду землі”, а перебував в процедурі відведення відповідної земельної ділянки. Разом із тим, набуття Позивачем за договором купівлі-продажу розташованого на відповідній земельній ділянці об’єкту нерухомості, яка була надана у користування попереднього власнику будівлі саме для її обслуговування, у світлі приписів ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України зумовлює виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно – будівельне об’єднання „Промстрой” законних сподівань на набуття і права користування цієї ю ж земельною ділянкою.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються судом саме в контексті доведеності умов, передбачених ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, якими є: здійснення спірного особою, який і управнений звертатися до суду з відповідною вимогою, та надання у подальшому цій особі земельної ділянки у встановленому порядку під вже збудоване майно.

За висновком суду, означені умови доведені у повному обсягу наявними у справі документами, адже 16.09.2009р. (тобто після завершення спірного будівництва) Позивачу на підставі договору оренди, укладеному із Донецької міської радою, була надана земельна ділянка саме під спірною спорудою, оскільки договір містить посилання на судове рішення по цій справі за результатами її попереднього розгляду, що дозволяє однозначного ідентифікувати, як будівлю, так і земельну ділянку. Таким чином, як вірно зазначає Позивач, власник земельної ділянки в особі відповідного органу місцевого самоврядування погодився з існуванням створеного в процесі реконструкції об’єкту нерухомості.

При цьому, судом також враховується: правомірність набуття Позивачем будівлі у стані до її реконструкції, підстав для припинення права власності Позивача щодо якої не встановлено; визнання іншими учасниками справи в перебігу її розгляду приналежності спірного майна саме Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно – будівельне об’єднання „Промстрой”; відсутність будь-яких доказів порушення означеним будівництвом, здійсненим виключно в межах виділеної земельної ділянки прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Посилання Прокурора на не доведення наявності передбачених ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України підстав для судового захисту права власності та помилковість обраного способу судового захисту судом відхиляються як юридично неспроможні з огляду на таке:

По-перше, у відповідності до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст. 15 Цивільного кодексу України об’єктом судового захисту можуть виступати не тільки права, але й інтереси. Як вже зазначалося вище, згідно ч.ч.2, 3, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України відсутність судового рішення про визнання права власності на самочинне будівництво унеможливлює і виникнення та існування права власності на відповідну нерухомість як об’єкту (право власності) судового захисту з приведеної Прокурором точки зору порушення, невизнання або оспорювання права власності Позивача іншими особами. У даному випадку об’єктом захисту виступає саме зумовлений приведеними вище нормами законодавства охоронюваний законом інтерес (у розумінні п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004) особи, яка самовільно здійснила перебудову приналежного майна на виділеній для експлуатації створеної будівлі в подальшому земельній ділянці, відносно якої у цій особі і так існувала встановлене законом права на набуття у користування, який (охоронюваний законом інтерес) полягає у набутті право власності на таке перебудоване майно. Судова колегія також вважає за необхідне звернути уваги Прокурора на те, що згідно із прецедентної практикою застосування Європейським судом з прав людини ст. 1 ратифікованого Україною Законом від 17.07.1997р. Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., яка (практика) є джерелом права для національних судів згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”, майном в сенсі ст. 1 Протоколу 1 можуть бути вимоги, на підставі яких особа може стверджувати, що вона має „законні сподівання” на фактичне користування правом власності (див. п. 38 Рішення у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.). В даному випадку „законність сподівань” Позивача на набуття права власності на створене ним майно безпосередньо випливає із змісту ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України.

По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України суд управнений застосовувати лише визначені законами способи захисту. Відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України визнання права власності є одним із способів захисту, а відповідно до ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України саме таке формулювання позовних вимог визнано законодавцем як єдино можливе по відношенню до процедури судового узаконення самочинного будівництва. При цьому, у такому випадку рішення суду опосередковує не захист наявного права власності, а виступає саме правостворюючим чинником, що випливає із ч. 5 ст. 11 цього Кодексу.

Суд також вважає за необхідне наголосити, що дотримання логіки прокуратури та Третьої особи про принципову неможливість визнання у судовому порядку права власності на об’єкт самочинного будівництва саме через самочинність такого будівництва і відсутність акту введення об’єкту в експлуатацію, є можливим виключно у разі висновку про відсутність законної сили положень ст. 376 Цивільного кодексу України, що суперечитиме приписам ст.8 Конституції України.

Задовольняючи вимоги Позивача, суд відзначає, що первісною причиною виникнення розглядуваного спору є саме припущене Товариством з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об’єднання „Промстрой” порушення дозвільної процедури будівництва нерухомості та набуття права власності на нього у загальному порядку ст. 331 Цивільного кодексу України. Відтак, незважаючи на встановлення законодавцем спеціальних положень у ст. 376 цього Кодексу для набуття права власності і доведеності всіх умов для такого набуття, за змістом ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати компенсації не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об’єднання „Промстрой”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32321247) до Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26502957) про визнання права власності задовольнити у повному обсягу.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю „Архітектурно-будівельне об’єднання „Промстрой”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 32321247) право власності на адміністративну будівлю з виставковим залом літ. А-2, загальною площею 449 кв.м., що розташована по вул. Купріна, 280 в Кіровському районі м. Донецька.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою присутніх учасників справи у судовому засіданні 15.03.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення підписано 15.03.2010р.

4. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя