Рішення № 8237535, 15.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.10 р.                     Справа № 37/5                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Кварцяній О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ, ідентифікаційний код 33880354

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс Південно - Східний”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 35455918

про: стягнення штрафних санкцій в сумі 8801, 20 грн.

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Закритого акціонерного товариства „ВіЕйБі Страхування”, м. Київ, ідентифікаційний код 31927008

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Поспєлов О.С. (за довіреністю № 106 від 11.01.2010р.);

від Відповідача - не з’явився;

від Третьої особи – на з’явився;

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 21.01.2010р. на 08.02.2010р., з 08.02.2010р. на 22.02.2010р., з 22.02.2010р. на 02.03.2010р., з 02.03.2010р. на 15.03.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ (далі – Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс Південно - Східний”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 8801, 20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором фінансового лізингу №080708-29/ФЛ-Ю-А від 08.07.2008р. із забезпечення страхування предмету лізингу, у зв’язку з чим виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір фінансового лізингу №080708-29/ФЛ-Ю-А від 08.07.2008р. з додатками, додаткові угоди, акт прийому передачі, договір добровільного страхування наземного транспорту №050101-010-0322/08 від 15.07.2008р., з додатковою угодою, правоустановчі документи.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 54, 58, 83 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 623, 625 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України „Про фінансовий лізинг”.

Позивачем на вимогу ухвал суду надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.49-53, 73-78), а також – подана заява від 25.02.2010р. (а.с.а.с.69-72) про уточнення позовних вимог, якою визначені реквізити останнього укладеного Відповідачем договору майнового страхування предмету лізингу, у зв’язку із припиненням якого був ініційований розглядуваний позов.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, своєї позиції до відома суду не довів, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи, зокрема – за реквізитами договору фінансового лізингу №080708-29/ФЛ-Ю-А від 08.07.2008р., довідкою обласного управління статистики від 26.01.2010р. №21-10/353-8 (а.с.53) та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.78), достовірність яких (відомостей) презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”.

Обізнаність Відповідача про судовий розгляд підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.42) з відміткою про отримання ухвали суду.

Ухвалою суду від 08.02.2010р. в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України до участі у справу у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача залучене Закрите акціонерне товариство „ВіЕйБі Страхування”, м. Київ (далі – Третя особа).

Представник Третя особи, а також викликана в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України її посадова особа в судові засідання не з’являлися, своєї позиції до відома суду не довели та визначеними законодавством процесуальними правами не скористались.

У судових засіданнях представник Позивача підтримав свою позицію, викладену письмово.

Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізінгоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №080708-29/ФЛ-Ю-А від 08.07.2008р. (а.с.а.с.9-16), згідно умов п. 1.1. якого Лізингодавець зобов’язався передати Лiзингоодержувачу в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації (додаток 2 до Договору – а.с.19), для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Пунктом 2.1. строк лізингового користування майном визначений проміжком часу у 73 місяця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна за умови належної сплати лізингових платежів та належного користування майном.

У п.п. 7.1, 7.1.4, 7.2 договору встановлений обов’язок Лізингоодержувача самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна (укласти відповідний договір страхування) на період з 08.07.2008р. до 18.08.2014р. В разі, якщо з вини або ініціативи Лiзингоодержувача, договір страхування майна, зазначений у п.7.1 цього договору, достроково припинить свою дію, або без наявності відповідного письмового дозволу Лізингодавця будуть змінені обов’язкові умови страхування, Лiзингоодержувач сплачує Лізингодавцю штраф відповідно до п.11.2 цього договору – у розмірі 10 відсотків загальної вартості майна на момент укладення цього Договору за кожний випадок такого порушення. Пунктом 7.1.8. договору фінансового лізингу №080708-29/ФЛ-Ю-А встановлена необхідність Лiзингоодержувача належним чином, своєчасно та в повному обсягу сплачувати відповідні страхові внески та протягом 3-ьох робочих днів з моменту укладання надати Лізингодавцю копію договору страхування майна.

Додатковими угодами від 27.10.2008р. (а.с.а.с. 21-24) та від 08.07.2008р. (а.с.а.с.25-29) до договору, сторони змінили певні умови зазначеного договору, зокрема – щодо строку страхування визначеного у п. 7.1.4 договору, встановивши термін страхування з 15.07.2008р. до 25.08.2014р., та визначення вартості предмету лізингу у сумі 88012грн. разом із ПДВ.

За видатковою накладною №РН-000343 від 16.07.2008р. (а.с.49) та довіреністю на отримання матеріальних цінностей предмет лізингу (а.с.50) був фактично переданий Відповідачу, проте лізингове користування за актом прийому передачі розпочалося з 18.07.2008р. (а.с.30).

У відповідності до п. 7.1 договору, 15.07.2008р. між Закритим акціонерним товариством „ВіЕйБі Страхування” (Страховик - Третя особа) та Відповідачем (Страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №050101-010-0322/08 від 15.07.2008р. (а.с.а.с.31-33), зі строком відповідно до п. 10. з 16.07.2008р. по 15.07.2009р.

Додатковою угодою №1 від 14.10.2009р. Третя особа та Відповідач внесли зміни щодо дати сплати другого страхового платежу (а.с.35), залишивши без змін інші умови договору.

В подальшому між Відповідачем та Третьої особою 24.07.2009р. був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №050101-010-0196/09 (а.с.а.с.73-77), на строк відповідно із п. 10. з 25.07.2009р. по 24.07.2010р.

За умовами п.п. 14, 15 означеного договору Лізингоодержувач як страхувальник мав здійснювати періодичні страхові платежі у розмірі 1144,16грн.

Як вбачається із листа-повідомлення Закритого акціонерного товариства „ВіЕйБі Страхування” №01-07/695 від 18.01.2010р. предмет лізингу є незастрахованим з 24.10.2009р. у зв’язку із нездійсненням Відповідачем чергової частини страхового платежу.

За відсутністю доказів укладання іншого договору страхування відносно предмету лізингу Позивачем звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач та Третя особа процесуальними правами, передбаченими ст.ст. 22, 27, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідно не скористалися.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належними чином повідомленого Відповідача та Третьої особи, а також – викликаної посадовою особи, і ненадання ними певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у застосуванні наслідків невиконання зобов’язань за договором фінансового лізингу щодо забезпечення страхування предмету лізингу у вигляді стягнення штрафу.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного договору фінансового лізингу.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 2 ст. 13 Закону України „Про фінансовий лізинг” предмет лізингу підлягає страхуванню у разі, якщо обов’язковість страхування встановлена законом або договором. При цьому, якщо інше не встановлене договором лізингу, витрати на страхування несе Лiзингоодержувач.

Отже, в контексті зазначених норм та змісту п. 7.1. договору фінансового лізингу, укладеного між Позивачем та Відповідачем, такий договір є належною підставою для виникнення у останнього зобов’язань із укладання договору майнового страхування предмету лізингу на визначених умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Виходячи із змісту п. 7.1.4. договору фінансового лізингу, Лізингоодержувач зобов’язаний забезпечити - безперервне протягом усього строку лізингу – страхування предмету лізингу на визначених в п.7.1. договору фінансового лізингу умовах.

В свою чергу, збереження правовідносин страхування за змістом пп. б) п. 25.2.2. укладеного Відповідачем договору добровільного страхування наземного транспорту №050101-010-0196/09 та п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про страхування” зумовлює необхідність своєчасного виконання зобов’язань із внесення страхових платежів.

Таким чином, Відповідач не мав правових підстав ухилятися від виконання обов’язку із забезпечення безперервного страхування предмету лізингу на визначених в п. 7.1. договору фінансового лізингу умовах, у тому числі – і шляхом належного виконання грошових зобов’язань перед Третьою особою за укладеним договором страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, як вбачається із матеріалів справи предмет лізингу є незастрахованим з 24.10.2009р. у ЗАТ „ВіЕйБі Страхування”, що зумовлює необхідність забезпечення Відповідачем існування іншого чинного договору страхування з цією ж або іншою страховою компанією задля забезпечення належного виконання Відповідачем зобов’язання за п. 7.1. договору фінансового лізингу перед Позивачем щодо безперервності страхування протягом визначеного періоду.

Наразі, належного у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказу – відповідного договору страхування із підтвердженням набуття ним чинності – Відповідач всупереч ст.ст. 4-3, 33 цього Кодексу до матеріалів справи не надав. Відповідачем також не надано доказів виконання обов’язку, передбаченого п. 7.1.8. договору фінансового лізингу із надання Лізингодавцю копії договору страхування.

Таке невиконання зобов’язань із забезпечення страхування предмету лізингу на визначених умовах та протягом встановленого у договору фінансово лізингу періоду страхування є їх (зобов’язань) порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 та ч. 2 ст.612 Цивільного кодексу України відповідно.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217, 220 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. При цьому, положення ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України не виключають можливість застосування штрафних санкцій і у випадку порушення не грошових зобов’язань за договором.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування штрафу у разі неналежного виконання зобов’язань із страхування, передбачених розділом 7 договору фінансового лізингу сформульована безпосередньо у п. 11.2.5. цього договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

За відсутністю доказів належного виконання Відповідачем зобов’язань або доказів відсутності вини у їх невиконанні згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, заявлені Позивачем вимоги щодо нарахування штрафу кваліфікуються як обґрунтовані, оскільки їх розрахунок відповідає умовам п.11.2.5. договору фінансового лізингу з урахуванням визначеної додатковою угодою №1 від 08.11.2008р. вартості предмету лізингу.

Таким чином, судом задовольняються вимоги щодо стягнення штрафу сумі 8801,20грн. у повному обсягу.

При цьому судом враховується, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що порушенню з боку Відповідача умов п. 7.1. договору фінансово лізингу сприяли дії або бездіяльність Позивача, а, отже – відсутні і підстави для застосування положень ч.3 ст. 219 Господарського кодексу України.

Поряд із цим, за відсутністю відповідної заяви Відповідача суд не вважає за необхідне з власної ініціативи вирішувати питання про можливість зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст.233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за змістом наведених норм це є правом, а не обов’язком суду.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 33880354) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс Південно-Східний”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 35455918) про стягнення штрафних санкцій в сумі 8801, 20 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс Південно-Східний”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 35455918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (ідентифікаційний код 33880354) штраф у сумі 8801, 20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс Південно-Східний”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 35455918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВіЕйБі Лізинг” (ідентифікаційний код 33880354) витрати по сплаті державного мита у сумі 102грн. та витрати з оплати інформаційно-технічних послуг у сумі 236грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.03.2010р. оголошено та підписано повний текст судового рішення.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя