Рішення № 82374881, 13.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 червня 2019 р. № 820/6265/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” (пров. Банний, буд. 1, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ21685166) до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, 2 пов., м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 34952393) про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” (далі – ПАТ “ОТП Банк”, Банк, Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі – ВДВС) з вимогами скасувати постанову ВДВС від 23 вересня 2016 року № 45554904 про повернення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чуприна Г.О. від 05 листопада 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3100 про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 ) стягувачу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2017, залишеною без змін ухвалою від 06 березня 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.04.2018 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства “ОТП Банк” задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2017 року в цій справі скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вказана адміністративна справа надійшла до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Білової О.В. 30.05.2019.

Ухвалою суду від 05.06.2019 прийнято цю адміністративну справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом встановлено, що вході судового розгляду цієї справи позивач, Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк”, змінив найменування на Акціонерне товариство “ОТП Банк”. Також відповідач, Дзержинський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, змінив найменування на Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи, що у сторін відбулися зміни виключно щодо їх найменувань, суд вважає за необхідне замінити Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк” на його правонаступника - Акціонерне товариство “ОТП Банк” та замінити Дзержинський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на його правонаступника - Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем неправомірно повернуто виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на майно, оскільки на вказане майно не поширюється дія Закону України “Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”.

Відповідач надав в судове засідання письмові заперечення, у яких адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуване рішення вчинено у спосіб та у межах, визначених Законом України “Про виконавче провадження” та Закону України “Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті”.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України суд якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між позивачем (іпотекодержатель) та гр. ОСОБА_1 (іпотекодавець) в забезпечення кредитного договору ML-702/065/2006 від 08.06.2006 укладено договір іпотеки № PML 702/065/2006 від 08.06.2006 щодо нерухомого майна, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.2.1.1 вказаного договору визначено, що іпотекодавець зобов`язаний повністю повернути іпотекодержавтелю суму отриманого кредиту не пізніше 08.06.2021 відповідно до умов, встановлених п.п.1.5.-1.6. кредитного договору чи в інший строк встановлений у кредитному договорі.

Згідно з ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України "Позика", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ст. 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі (зокрема кредитному договорі) у випадках і в порядку, встановлених законом.

05.11.2014 приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис № 3100, відповідно до якого звернуто стягнення на майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за яким відкрито виконавче провадження ВП № 45554904.

23.09.2016 відповідачем на підставі положень п.9 ч.1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” та Закону України “Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Позивач вважає вказану постанову такою, що є необґрунтованою та звернувся за захистом своїх прав до суду.

При наданні оцінки правомірності спірної постанови державного виконавця суд виходить з наступного.

07.06.2014 набув чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", який є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності

Згідно з підпунктом 1 пункту Закону № 1304-VII протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Отже, перша із вказаних умов може бути дотримана виключно, якщо у позичальника у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Судом встановлено, що підставою для повернення виконавчого документа Банку (стягувачу) відповідно до постанови державного виконавця від 23 вересня 2016 року № 45554904 була заборона щодо звернення стягнення на майно боржника (квартиру), встановлена Законом № 1304-VII (підпункт 1 пункту 1 вказаного Закону).

Аналізуючи наведені положення підпункту 1 пункту 1 Закону № 1304-VII в контексті спірних правовідносин суд дійшов висновку, що застосування мораторію на звернення стягнення на житлове майно боржника, яке є предметом, зокрема, іпотеки можливе за наявності сукупності умов:

- таке майно передано в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язань за споживчим кредитом в іноземній валюті;

- боржник не має на праві власності іншого житлового майна, окрім того яке є предметом іпотеки/застави;

- площа житлового майна, переданого в іпотеку, не перевищує 140 кв.м. (для квартири).

Так, в постанові Верховного Суду від 24.04.2019, колегія суддів Верховного Суду у п.п. 24-25 зазначила таке: «Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи позивача про те, що у власності ОСОБА_1 є дві квартири: за адресою: м. Харків, вул. Дружби Народів АДРЕСА_2 та за адресою АДРЕСА_3 , 5 АДРЕСА_4 . Остання є предметом іпотеки. Щодо квартири за адресою: АДРЕСА_5 , то суди встановили, що за цією адресою ОСОБА_1 зареєстрована, однак не з`ясовували, чи є ОСОБА_1 власником цієї квартири.»

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Так, на виконання висновків колегії суддів Верховного суду, судом досліджено Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 66481951 від 23.08.2016, з якої вбачається, що у власності ОСОБА_1 є дві квартири - за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 .(а.с.16-19)

Також, представником позивача 12.06.2019 через канцелярію суду надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - квартира: за адресою: АДРЕСА_2 , щодо суб`єкта № 169909367 від 10.06.2019, з якої вбачається, що у власності ОСОБА_1 на момент розгляду справи є квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку, що положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не розповсюджуються на спірні правовідносини, оскільки, боржник має на праві приватної власності дві квартири - за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_1 , тобто боржник має на праві власності інше житлове майно, окрім того яке є предметом іпотеки/застави.

Оскільки заступником начальника Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції при винесенні спірної постанови від 23.09.2016 (ВП № 45554904) не надано оцінку тому, що у позичальника (боржника у виконавчому провадженні) у власності знаходиться інше нерухоме житлове майно, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно застосовані положення п.9 ч.1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” та Закону України “ Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” та, як наслідок, неправомірно винесено спірну постанову від 23.09.2016 (ВП № 45554904) про повернення виконавчого документа стягувачеві.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та, як наслідок, задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-246, 255, 268-272, 287, 293, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Замінити позивача, Публічне акціонерне товариство “ОТП Банк”, у зв`язку зі зміною найменування юридичної особи на його правонаступника - Акціонерне товариство “ОТП Банк”

Замінити відповідача, Дзержинський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, у зв`язку зі зміною найменування юридичної особи на його правонаступника - Шевченківський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Адміністративний позов Акціонерного товариства “ОТП Банк” (пров. Банний, буд. 1, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ21685166) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, 2 пов., м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 34952393) про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 23 вересня 2016 року по виконавчому провадженню № 45554904 про повернення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Чуприна Г.О. від 05 листопада 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3100 про звернення стягнення на майно ОСОБА_1 ) стягувачу.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Ярослава Мудрого, буд. 26, 2 пов., м. Харків, 61024, код ЄДРПОУ 34952393) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Акціонерного товариства “ОТП Банк” (пров. Банний, буд. 1, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ21685166) у розмірі 1378,00 грн (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень 00 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 13 червня 2019 року.

Суддя Білова О.В.