Рішення № 82374767, 13.06.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1204/19

РІШЕННЯ

іменем України

13 червня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в якому просить: 1) визнати дії Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області щодо прийняття рішення від 19.03.2019 № 174 про скасування дозволу на імміграцію громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 протиправними; 2) скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 19.03.2019 № 174 про скасування дозволу на імміграцію громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ; 3) зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ; 4) зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 19.03.2019 № 174 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Федерації ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2010 році звернулась до відділу Державного департаменту у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Хмельницькій області з клопотанням про отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.3 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію", як особа яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки її дід ОСОБА_2 , народився та проживав на території України.

За результатами розгляду клопотання ВГІРФО УМВС України в Хмельницькій області прийнято рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну згідно п.3 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію".

Позивач 04.03.2019 звернулась до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області із заявою про обмін посвідки па постійне проживання у зв`язку з непридатністю посвідки на постійне проживання для подальшого використання, однак від відповідача отримала рішення від 19.03.2019 № 174 про скасування дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Вважає, що прийняте відповідачем Рішення є протиправним та суперечить вимогам чинного законодавства України, в зв`язку із чим звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду 08.05.2019 надійшов відзив в якому останній зазначає, що 18.05.2010 ОСОБА_1 звернулася до СВГІРФО Летичівського РВ УМВС України в Хмельницькій області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.3 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію", оскільки, як зазначила заявниця, її дід, ОСОБА_2 , народився в 1911 році на території України, в селі Кашенко, Апостольського району, Дніпропетровської області.

Проте, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи про те, що дід Позивачки ОСОБА_2 народився на території України. В матеріалах справи є копія автобіографії діда від 09.10.1939, але джерело її походження не відоме, та вона не може бути документом, що підтверджує будь-які факти.

Громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.4 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" незважаючи на те, що Позивачкою, документально або в судовому порядку не було підтверджено факт народження діда - ОСОБА_2 на території, що входила, на момент його народження, або під час його постійного проживання, до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР).

Калугіну ОСОБА_3 17.06.2010 документовано посвідкою на постійне проживання в Україні серії ХМ № НОМЕР_2 .

До УДМС України в Хмельницькій області 04.03.2019 звернулась громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 із заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з непридатністю посвідки для подальшого використання.

В ході перевірки матеріалів справи було встановлено, що для отримання дозволу на імміграцію позивач подала неправдиві відомості, оскільки факт народження її діда на території України не підтверджується жодними доказами, а тому відповідачем на підставі пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" прийнято рішення від 19.03.2019 № 174 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

Враховуючи наведене відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу, який би беззаперечно доводив факт, що позивачем отримано дозвіл на імміграцію в Україну шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може отримати дозвіл на імміграцію в Україну.

Скасування рішення про отримання дозвіл. на імміграцію в Україну потребує доведеності та наявності письмових доказів щодо встановлення факту подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Враховуючи вищевикладене, вважає, що аргументи відповідача викладені у відзиві на адміністративний позов не підтверджують правомірності прийняття ним рішення про скасування дозволу на імміграцію громадянці Російської Федерації Калугіній ОСОБА_4 . від 19.03.2019 № 174, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив а також оцінивши наявні в матеріалах адміністративної справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина Російської Федерації 7403398471 виданого 09.10.2003 УВД м.Надима і Надимського району Ямало-ненецького автономного округу, Тюменської області.

Позивач у 2010 році звернулась до Відділу Державного департаменту у справах громадянства іміграції та регістрації фізичних осіб УМВС України в Хмельницькій області з клопотанням про отримання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.3 ч.3 ст.4 Закону України "Про імміграцію", як особа яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки її дід ОСОБА_2 , народився та проживав на території України, що підтверджується його автобіографією, копія якої міститься в матеріалах справи.

За результатами розгляду вказаних матеріалів, направлення запитів до компетентних органів, позивач отримала дозвіл на імміграцію та була документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 17.06.2010, термін дії безстроковий.

Позивач 04.03.2019 звернулася із заявою про обмін посвідки па постійне проживання у зв`язку з непридатністю посвідки на постійне проживання для подальшого використання.

Разом з тим, відповідачем було проведено перевірку обставин видачі позивачу дозволу на імміграцію, за результатом якої складений висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданий громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , скасування, визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 17.06.2010.

Вказаний висновок був погоджений заступником начальника Управління ДМС України в Хмельницькій області Майдан А ОСОБА_5 . 19.03.2019.

У вказаному висновку зазначено, що незважаючи на те, що заявником документально або в судовому порядку не було підтверджено факт народження діда - ОСОБА_2 на території, що входили на момент його народження або під час його постійного проживання до складу УНР, ЗУНР, Української Держави, УСРР, Закарпатської України, УРСР, громадянці Російської Федерації було надано дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні, однак враховуючи те, що у ході перевірки матеріалів справи було установлено, що для отримання дозволу на імміграцію заявниця подала неправдиві відомості зокрема, те, що дід заявниці ОСОБА_2 народився на території України у вказані вище періоди, а надана автобіографія діда від 09.10.1939, щодо якої не встановлено джерело її надходження не може вважатися документом, що підтверджує будь-які факти.

Враховуючи те, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 отримала дозвіл на імміграцію як онука особи яка народилась на території України, а в результаті повторного огляду матеріалів для обміну посвідки було встановлено, що заявник подала неправдиві відомості стосовно народження діда на території України, та не підтвердила відповідні доводи жодними доказами, а тому наданий їй дозвіл на імміграцію підлягає скасуванню.

Зазначене вище, на думку відповідача, свідчить про те, що позивачу неправомірно надано дозвіл на імміграцію в Україну.

Управлінням ДМС України в Хмельницькій області на підставі пункту 1 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію" прийнято рішення від 19.03.2019 №174 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, який виданий громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Стаття 26 Конституції України встановлює, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI):

- іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;

- іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;

- іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом;

- посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Частиною 1 статті 4 Закону №3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання (ч. 1 ст. 5 Закону №3773-VI).

Положеннями статті 1 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 №2491-ІІІ (далі - Закон №2491-ІІІ) визначені наступні дефініції термінів:

- імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;

- іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;

- квота імміграції - це гранична кількість іноземців та осіб без громадянства, яким передбачено надати дозвіл на імміграцію протягом календарного року;

- дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до статті 4 Закону №2491-ІІІ, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів зокрема, особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України та батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти (пункт 4, 6 частини 1 статті 4 Закону №2491-ІІІ).

Умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання про надання дозволу на імміграцію, визначені статтею 9 Закону №2491-ІІІ.

Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров`я.

Крім зазначених документів подаються: для осіб, зазначених у пункті 4, 6 частини другої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України та копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з іммігрантом, і документ про те, що іммігрант не заперечує проти їх імміграції та гарантує їм фінансове забезпечення на рівні не нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого в Україні.

У разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.

З аналізу вищенаведених норм Закону №2491-ІІІ встановлено, що для оформлення дозволу на імміграцію заявник повинен подати заяву з доданням певного пакету документів. У разі ж ненадання особою повного пакету документів, заява про надання дозволу на імміграцію не приймається та дозвіл на імміграцію не видається.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983).

У відповідності до підпункту 2 пункту 2 цього Порядку № 1983 рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають територіальні органи ДМС - стосовно іммігрантів, які підпадають під квоту імміграції (крім іммігрантів, стосовно яких рішення приймає ДМС), а саме: осіб, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України; батьків, чоловіка (дружини) іммігранта та його неповнолітніх дітей.

Згідно пункту 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з`ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам; здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.

Пунктом 14 Порядку №1983 визначено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з`ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.

У разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу (п. 16 Порядку №1983).

Згідно з пунктом 19 Порядку №1983 рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу діє протягом року від дня його прийняття.

Особи, яким надано дозвіл на імміграцію, зобов`язані протягом періоду дії дозволу звернутися до територіального підрозділу за місцем проживання із заявою про видачу посвідки на постійне проживання, якщо вони перебувають на законних підставах в Україні.

Аналізуючи наведені вище норми встановлено, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.

Компетентний орган державної влади, при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, проводив необхідну перевірку поданих документів та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав не виявив.

В свою чергу, підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України "Про імміграцію", а саме, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Підставою для скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області зазначило п. 1, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

Порушення встановленого законодавством України порядку надання дозволів на імміграцію в Україну, в розумінні статті 12 Закону України "Про імміграцію", є підставою для скасування таких дозволів, якщо з`ясується, що їх надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність. (п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію").

Суд встановив, що факт протиправної видачі позивачці дозволу на імміграцію в Україні був встановлений відповідачем в ході розгляду її заяви про обмін посвідки на постійне проживання та доданих до неї документів.

Процедура розгляду заяв для оформлення (обміну) і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства і прийняття за результатом їх розгляду рішень, а також внесення даних до бланків посвідок, визначена Тимчасовим порядком розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки та тимчасове проживання, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №681 від 15.07.2013 (далі - Тимчасовий порядок).

Відповідно до п. 4.1 Тимчасового порядку обмін посвідки здійснюється в разі наявності підстав, визначених пунктами 14 та 16 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Згідно з п. 4.2 Тимчасового порядку разом із заявою про обмін посвідки (додаток 13) іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання подаються: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред`явлення повертається), та його копія; 2) посвідка, що підлягає обміну, а в разі її пошкодження чи втрати - довідка про звернення із заявою про втрату посвідки (довідка органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі; 3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 4) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з`являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).

Пунктом 4.5 Тимчасового порядку встановлено, що працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених пунктом 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.

Відповідно до п. 4.6 Тимчасового порядку за результатами розгляду заяви протягом семи днів (для посвідки на постійне проживання) і п`ятнадцяти днів (для посвідки на тимчасове проживання) з дати подачі всіх визначених цим Тимчасовим порядком документів Головою ДМС (а в разі його відсутності - заступником Голови ДМС) чи начальником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником приймається рішення про видачу або відмову у видачі нової посвідки.

Про прийняте рішення робиться відмітка в заяві із зазначенням терміну (у разі обміну посвідки на тимчасове проживання), до якого видається посвідка, або про причини відмови в її видачі.

Таким чином, Тимчасовим порядком чітко визначено, що повноваження органу ДМС при вирішенні питання про обмін посвідки на постійне проживання обмежені перевіркою лише підстав для такого обміну та підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених п. 17 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання.

Отже, повноваження відповідача як суб`єкта владних повноважень мають чіткі обмеження які в даному випадку зводяться до того, що під час вирішення питання про обмін посвідки на постійне проживання він позбавлений можливості надавати оцінку правомірності видачі дозволу на імміграції за відсутності на це підстав, передбачених пунктами 21-22 Порядку №1983.

Відповідачем не доведено та до матеріалів справи не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за час перебування позивача на території України з`явилися обставини, які б слугували підставою для скасування дозволу на імміграцію, передбачені ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

На виконання Порядку №1983 документи, які були подані позивачем для отримання дозволу на імміграцію, були перевірені територіальним органом - СВГІРФО Летичівського РВ УМВС України в Хмельницькій області, який приймав рішення про надання дозволу на імміграцію.

Отже компетентний орган державної влади, при прийнятті рішення про падання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, проводив необхідну перевірку поданих документів та з`ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, проте таких підстав на той час не виявив.

Крім того, інформація зазначена у висновку щодо скасування дозволу на імміграцію від 19 березня 2019 року вказує, що позивачем для отримання дозволу па імміграцію було надано неправдиві відомості, щодо народження її діда ОСОБА_2 на території України.

На думку суду недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності та/або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

В даному випадку, відповідачем жодним чином не спростовано факту народження діда позивача, при цьому компетентним органом під час видачі дозволу на імміграцію позивачу в Україну перевірявся вказаний вище факт, та такий дозвіл позивачу було надано.

Також, суд звертає увагу відповідача, що останнім не враховано при винесенні висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україні позивачу та визнання недійсною посвідки на постійне проживання позивача, та прийнятті за його результатами оскаржуваного рішення, доводи та факт наявності малолітньої дитини позивача - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є громадянином України, що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , яка міститься в матеріалах справи.

Згідно частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами. що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статей 11, 14 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 №2402-111, сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Суд також звертає увагу відповідача, що в даному випадку при наявності у позивача малолітньої дитини, яка є громадянином України, вимушений виїзд позивача з території України може позбавити дитини матері, що суперечить міжнародному та національному законодавству , що в свою чергу додатково потягне за собою порушення інтересів дитини.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що рішення від 19.03.2019 № 174 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 прийнято Управлінням державної міграційної служби України в Хмельницькій області без урахування принципу пропорційності, тобто, при прийнятті рішення мала місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване спірне рішення, та інтересами позивача, адже при видачі дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні компетентний орган підтвердив правильність надання позивачу необхідних документів та наявність підстав для надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 19.03.2019 № 174 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що оскільки оскаржуване рішення визнано судом протиправним та підлягає скасуванню, а тому відсутні підстави для визнання протиправними дії Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області щодо прийняття рішення від 19.03.2019 № 174 про скасування дозволу на імміграцію громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 .

Крім того, позивач просить суд зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 19.03.2019 №174 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , з приводу чого суд зазначає наступне.

Суд встановив, що на підставі оскаржуваного рішення відповідачем було визнано недійсною видану позивачу посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 , про що повідомлено Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Згідно з п.18 Порядку №251 посвідка на постійне проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статей 12 і 13 Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до абз. 3 п. 20 Порядку №251 про скасовані посвідки територіальний орган або підрозділ ДМС протягом п`яти робочих днів з дня прийняття відповідного рішення інформує ДМС та Адміністрацію Держприкордонслужби.

Скасована посвідка, що виявлена у пункті пропуску через державний кордон, вилучається посадовою особою ОСОБА_7 та протягом 10 робочих днів надсилається для знищення за місцем її видачі.

Суд звертає увагу на те, що неправомірне скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне місце проживання призводить до виникнення негативних наслідків для позивача у вигляді вилучення та знищення відповідної посвідки органами Державної прикордонної служби України, у зв`язку з чим для повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 19.03.2019 №174 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 .

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

В розумінні вимог ст. 19 Конституції України, відповідач як орган державної виконавчої влади зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.4 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно абз. 2 ч.4 цієї статті, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Така вимога, на думку суду, є дискреційними повноваженнями органу, який наділений правом щодо прийняття рішень передбачених Законом України "Про імміграцію".

Таким органом в даному випадку є Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

З огляду на викладене, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги, щодо зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в частині зобов`язання відповідача здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однак, для належного способу захисту порушеного права позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України, суд з врахуванням абз.2 ч.4 ст.245 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 .

В силу ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 19.03.2019 № 174 про скасування дозволу на імміграцію громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 19.03.2019 № 174 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці Федерації ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2305 (дві тисячі триста п`ять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 ) Відповідач:Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (вул. М. Мазура, 4,Хмельницький,Хмельницька область,29007 , ідентифікаційний код - 37864148)

Головуючий суддя О.П. Шевчук