Рішення № 82374762, 13.06.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/690/19

РІШЕННЯ

іменем України

13 червня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

розглянувши адміністративну справу за позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат,

ВСТАНОВИВ:

Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якій просить суд: стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Старокостянтинівським РВ УМВС України в Хмельницькій області 07.10.2008 року, РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати пов`язані з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 290088 грн 35 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено вимоги ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та за ОСОБА_1 рахувалась заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в Академії за період з вересня 2016 року по листопад 2019 року в сумі 291088,35 грн.

Відповідачем в добровільному порядку сплачено лише 1000,00 грн з вказаних вище витрат, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 290088,35 грн, як залишку несплаченої суми за утримання курсанта в зазначеному закладі вищої освіти.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року провадження у справі №560/690/19 зупинено.

На підставі ухвали суду від 27 травня 2019 року поновлено провадження у справі №560/690/19 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Від відповідача на адресу суду 11.04.2019 надійшов відзив в якому останній зазначає, що не погоджується з позовними вимогами та вказує, що дана категорія справ підсудна судам загальної юрисдикції, а за своєю природою є цивільно-правовим позовом оскільки ніяким чином не базується на відносинах служби, а є виключно контрактними зобов`язаннями між позивачем та відповідачем.

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій останній зазначає, що на момент відрахування відповідача спори даної категорії вирішувались в порядку цивільного судочинства, судами бралася до уваги практика викладена у постанові Верховного Суду України від 12.10.2016 у справі № 6-2154цс16, якою справи щодо відшкодування витрат, пов`язаних із утриманням у ВНЗ потрібно розглядати у порядку цивільного судочинства.

Постановою Великої палати Верховного суду від 12.12.2018 року у справі № 804/285/16 вирішено відійти від’ попередньої практики, а тому враховуючи те, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Таким чином, Національною академією на момент звернення до суду першої інстанції із позовною заявою від 06.03.2019 було враховану практику Великої палати Верховного суду від 12.12.2018, якою визначено, що справи, щодо відшкодування витрат, пов`язаних із утриманням у ВНЗ, потрібно розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що відповідно до наказу начальника Академії від 26.07.2016 №52-КС ОСОБА_1 зарахований на перший курс навчання до Академії.

Наказом начальника Національної академії від 05.08.2016 №183 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Національної академії та на всі види забезпечення, а на котлове забезпечення з вечері 05.08.2016.

Між Міністерством оборони України в особі начальника Національної академії та солдатом ОСОБА_1 05.08.2016 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов`язався сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодовувати витрати пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.

Зазначений контракт набрав чинності з 05.08.2016 відповідно до наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 05.08.2016 №52 КС.

ОСОБА_1 22.10.2018 подав рапорт про його відрахування з числа курсантів Академії у зв`язку з небажанням продовжувати навчання та зобов`язався відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі.

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 14.11.2018 №142-КС (по особовому складу) у зв`язку з небажанням продовжувати навчання, розірвано контракт із солдатом ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів та звільнено з військової служби.

Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 14.11.2018 №296 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Національної академії та знято з усіх видів забезпечення, а з котлового сніданку з 15.11.2018 та направлено для зарахування на військовий облік до Старокостянтинівського ОМВК Хмельницької області.

Відповідача зобов`язано відшкодувати витрати пов`язані з його утриманням в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного в сумі 291088 грн 35 коп.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 в добровільному порядку відшкодував лише частину коштів, а саме 1000,00 грн, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згдіно ч. 2 - 5 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.

Громадяни України, які в установленому порядку зараховані до вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів для здобуття певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів і не мають звань офіцерського складу, вважаються курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами.

З громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.

Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Згідно Порядку "Про відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964) визначено механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).

Відповідно до п.3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Пунктом 4 Порядку №964 визначено, що розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Пункт 5 Порядку №964 визначає, що витрати відшкодовуються у повному розмірі: курсантами, які вислужили встановлений законодавством строк строкової військової служби до вступу у вищий навчальний заклад, курсантами жіночої статі - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби, - за період навчання, що перевищує цей строк; особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - за весь період навчання.

Суд встановив, що за відповідачем рахується заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в Академії в сумі 291088,35 грн, що підтверджується матеріалами адміністративної справи, зокрема довідкою-розрахунком від 14.11.2018 №1269.

Враховуючи часткову сплату відповідачем заборгованості в сумі 1000,00 грн, що підтверджується довідкою помічника начальника Національної академії з фінансово-економічної роботи №65 від 25.02.2019, залишок боргу станом на 25.02.2019 за відповідачем становить 290088,35 грн.

Відповідно до п. 7 Порядку № 964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міноборони, МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та Держспецтрансслужби (п. 8 Порядку № 964).

Суд наголошує, що курсанти, які навчаються в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного перебувають на повному державному забезпечені, та кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними). Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував, що є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Суд не приймає твердження відповідача стосовно не підсудності адміністративним судам даної категорії справ, оскільки спори щодо проходження публічної служби від моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 липня 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У справі «Занд проти Австрії» (заява N 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12 жовтня 1978 року) висловлено думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 705/1664/17.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов`язаних з його утриманням у навчальному закладі, натомість відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому адміністративному позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для стягнення судових витрат відсутні, оскільки згідно із частиною 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати, пов`язані з утриманням ОСОБА_1 у закладі вищої освіти - Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у розмірі 290088 (двісті дев`яносто тисяч вісімдесят вісім) грн 35 коп.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (вул. Героїв Майдану, 32,Львів,79012 , ідентифікаційний код - 08410370) Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук