Ухвала суду № 82374262, 13.06.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 червня 2019 року м. Київ № 320/2937/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши позовну заяву Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Переяслав-Хмельницьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області, у якому позивач просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 22.05.2019 про накладення штрафу у ВП №58639360;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 18.03.2019 про стягнення виконавчого збору у ВП №58639360;

- визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2019 №58639360.

Пунктом третім частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду суб`єктом владних повноважень або юридичною особою позовної заяви немайнового характеру встановлюється ставка судового збору у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, справляється 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позов, який поданий до суду, містить вимоги майнового характеру: (1) про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу (2) про визнання неправомірною та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору; та вимогу немайнового характеру (3) про відкриття виконавчого провадження.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921 гривень.

Таким чином, під час звернення до суду позивачеві належало сплатити 5763,00 грн. судового збору.

Разом з цим, доказів сплати судового збору позивач до позовної заяви не приєднав.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив звільнити від сплати судового збору зважаючи на незадовільний майновий стан Управління.

Розглядаючи дане клопотання по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, звільнити, відстрочити або розстрочити сплату судового збору суд може виключно за наявності сукупності таких умов: скрутне майнове становище позивача та наявність однієї з обставин, перелік яких визначено у пунктах 1-3 частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки позивач не відноситься до категорій осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір», предмет позовну не стосується захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, а розмір судового збору, який підлягає сплаті, не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача, – підстав для звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору немає.

Суд також ураховує, що належних доказів того, що майновий стан позивача виключає можливість оплати ним судових витрат позивач до клопотання про звільнення від сплати судового також не додав.

Відсутність або обмеженість бюджетних асигнувань, призначених для сплати судового збору, не є свідченням незадовільного майнового стану і не може бути підставою для надання пільг чи переваг при зверненні до суду.

Суд також бере до уваги, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що ним вчинялися будь-які дії для приведення відповідної статті видатків у відповідність до фактичних потреб, як і не надано доказів, що за результатами вчинення таких дій компетентними органами були прийняті рішення про відмову у виділенні додаткового фінансування.

З урахуванням викладеного, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Пунктом п`ятим частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений обов`язок суду з`ясувати чи подано позовну заяву у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з частиною 2 цієї ж статті позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту позовної заяви слідує, що про існування постанови про відкриття виконавчого провадження №58639360 позивачу стало відомо, щонайменше, з 28.03.2019 - дати звернення Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області із заявою про закриття вищезазначеного виконавчого провадження.

Натомість з позовом до суду позивач звернувся засобами поштового зв`язку лише 04.06.2018, тобто більш ніж через два місяці з моменту, коли позивач мав дізнатись про порушення його прав фактом її прийняття.

При цьому жодних заяв чи клопотань про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, як і посилань на існування істотних та вагомих причин, які непереборно перешкоджали позивачеві зверненню до суду, або доказів, що свідчать про інший момент, з якого слід обчислювати строк звернення до суду, позовна заява та додані до неї матеріали не містять.

Суд зазначає, що початок перебігу строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

У статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Таким чином, позивачеві слід надати пояснення та докази на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали йому звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 КАС України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання безпосередньо до суду:

1) письмових пояснень та доказів на їх підтвердження щодо існування дійсних, істотних обставин, що об`єктивно перешкоджали позивачеві звернутись до суду з адміністративним позовом у десятиденний строк з моменту, коли позивачеві стало (мало бути) відомо про порушення його прав;

2) оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 5763,00 грн.;

Керуючись статтями 160, 161, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Переяслав-Хмельницького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Київській області про визнання протиправними та скасування постанов, - залишити без руху.

2. Позивачеві у десятиденний строк з дня одержання ухвали усунути наведені у ній недоліки у вказаний у ній спосіб.

3. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачеві за адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала про набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Леонтович А.М.