Рішення № 82374198, 30.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року м. Київ № 810/4348/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 С.В., Андрійчук Л.І., Павлюк Д.В, Вежбицький О.А., Бондаренко С.О., Бєлєвцев В.Ю.,

від відповідача - Левчук С.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства “ШЕНКЕР”

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Дочірнє підриємство «ШЕНКЕР» (далі також – позивач, ДП «ШЕНКЕР») з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також – відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2017 № 0041361414, № 0041221414 і № 0041381414.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та необґрунтованістю висновків акта документальної планової виїзної перевірки від 12.10.2017 №779/10-36-14-14/24382029, що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими ДП «ШЕНКЕР» зменшено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за звітні періоди 2014 – 2016 роки, збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість та застосовано штрафну санкцію відповідно до ст. 121 Податкового кодексу України. Позивач стверджує про правомірність здійснених ним за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 коригувань показників податкових зобов`язань з податку на додану вартість у рядку 8 податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди 2014 і 2015 років, рядку 7 податкових декларацій з податку на додану вартість за звітні періоди 2016 року – «Коригування податкових зобов`язань», всього у загальній сумі 283 700 грн. Суми, на які були проведені такі коригування підтверджені як контрагентами-отримувачами, так і документально. З наведених мотивів позивач вважає також помилковими висновки контролюючого органу про заниження ДП «ШЕНКЕР» оподатковуваного доходу податком на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 4 737 106 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2018 відкрито провадження за вказаним позовом ДП «ШЕНКЕР» та дану справу було призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

У призначених судових засіданнях представники відповідача заявлених позовних вимог не визнали. Відповідач надав суду письмовий відзив на позовну заяву та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів заперечень представник відповідача пояснив, що в ході проведення документальної перевірки ДП «ШЕНКЕР» контролюючим органом встановлено, що платником здійснювалось коригування загального обсягу постачання покупцям (шляхом зменшення) в податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих за звітні періоди 2014 року, а також коригування показника «коригування податкових зобов`язань» у податкових деклараціях з податку на додану вартість, поданих за звітні періоди 2014 – 2016 років. Оскільки під час проведення перевірки та складання акта перевірки платником на вимогу перевіряючих не були подані пояснення та відповідні документи щодо зазначених коригувань, то контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у нього таких первинних документів, та як наслідок про заниження позивачем за перевіряємий період податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 283 700 грн. та про завищення від`ємного значення об`єкта оподатковування податком на прибуток за 2014 рік на 744 499 грн., за 2015 рік в сумі 2 091 865,00 грн., за 2016 рік 1 900 742,00 грн.

Ухавлою від 02.05.2018 судом було відмовлено позивачу у проведенні судово-економічної експертизи з мотивів наведених у тексті даної ухвали.

Ухвалою від 02.05.2018 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті заявлених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідчення свідків: заступника начальника відділу аудиту платників території обслуговування Києво-Святошинської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Маломанова Г.В. та бухгалтера підприємства позивача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що упродовж періоду з 29.05.2017 по 05.10.2017 (фактично у період з 23.08.2017 по 05.10.2017 у зв`язку з перенесенням термінів проведення перевірки) працівниками ГУ ДФС у Київській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «ШЕНКЕР» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 12.10.2017 №779/10-36-14-14/382029 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками цього акта перевірки відповідач встановив порушення позивачем, зокрема:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 9 320 147 грн. (в т.ч. за 2014 рік – 744 499 грн., за 2015 рік – 4 569 140 грн., за 2016 рік – 4 006 508 грн.);

- п. 44.1 ст. 44, пп. 192.1.1, 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 283 700 грн., в тому числі за звітні періоди: січень-листопад 2014 року, січень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року.

Висновки працівників контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовані наступним. Перевіркою відображених у ряд. 02 декларацій з податку на прибуток підприємства показника «дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, та у ряд. 01 декларацій з податку на прибуток підприємства показника «дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій, як на митній території України, так і за її межами, із надання транспортно-експедиційного послуг, надання послуг по митному оформленню вантажів, завантаженню, розвантаженню, зберіганню сортуванню, пакуванню, надання логістичних послуг, позитивне значення курсових різниць та ін.

При цьому, проведеною перевіркою відображеного показника за вказані періоди на підставі оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунків 31 «Рахунки в банках», 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 70 «Доходи від реалізації», 37 Розрахунки з різними дебіторами», договорів, додаткових угод, актів виконаних робіт (послуг), товарно-транспортних накладних, заявок, банківських виписок та інших документів встановлено заниження задекларованих ДП «ШЕНКЕР» показника у рядку 02 декларацій за 2014 рік («дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)»), всього на загальну суму 744 499 грн., та у рядку 01 декларацій за 2015 – 2016 роки («дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку», всього на загальну суму 8 575 648 грн. (в т.ч. за 2015 рік на 4 569 140 грн., за 2016 рік на 4 006 508 грн.). Дані обставини, на думку перевіряючих, зумовлені тим, що ДП «ШЕНКЕР» здійснило коригування загального обсягу постачання покупцям, шляхом зменшення, в податкових деклараціях з податку на додану вартість за 2014 – 2015 роки (ряд. 08) та за 2016 рік (ряд. 07), всього на загальну суму податку на додану вартість 283 700 грн., яке перевіряючими визнано документально необґрунтованим. Таке коригування, як стверджує відповідач, вплинуло на формування показника у рядку 02 податкових декларації з податку на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Зокрема, що стосується описаних в акті від 12.10.2017 № 779/10-36-14-14/24382029 правопорушень, що пов`язані з епізодом коригування позивачем обсягів постачання у виписаних податкових накладних, то в акті перевірки (сторінка 7-8 Акта) зафіксовано наступне: з метою отримання документів та пояснень щодо наведених фактів посадовим особам ДП «ШЕНКЕР» вручені письмові запити про надання документів № 1 від 23.08.2017 та № 14 від 05.10.2017. ДП «ШЕНКЕР» проігнорувало вимоги посадових осіб контролюючого органу щодо надання пояснень та відповідних документів, а саме: договорів (контрактів), додаткових угод, актів виконаних робіт (послуг), рахунків, платіжних доручень, виписок банку, інша первинна документація та документації передбаченої умовами договорів (контрактів) (за наявності), здійсненні бухгалтерські проводки, бухгалтерські картки рахунків по контрагентам на яких відображено відповідні коригування та інше, що в свою чергу не дає можливості встановити будь-яку зміну суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів (послуг), особі яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів (послуг) чи надання покупцеві будь-яких скидок, знижок, бонусів іншого. З огляду на що працівники контролюючого органу дійшли висновку, що в порушення норм п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України у позивача станом на 12.10.2017 відсутні, зазначені у відповідних письмових запитах документи.

Не погоджуючись з правомірністю висновків акта перевірки позивач подав до ГУ ДФС у Київській області разом із супровідним листом № 134 від 31.10.2017 письмові заперечення та копії документів. За результатами розгляду заперечень позивача на висновки акта перевірки (вих. №133 від 31.10.2017) відповідач виклав висновки акта перевірки в новій редакції, про що зазначив у відповіді від 09.11.2017 № 7737/10/10-36-14-14 про результати розгляду заперечень від 31.10.2017 № 134 (вх. № 9708/10 від 31.10.2017) платника податків ДП «ШЕНКЕР» на акт від 12.10.2017 № 779/10-36-14-14/24382029 (вих. №7737/10/10-36-14-14 від 09.11.2017) (Том І, а.с. 75-81). А саме за висновками акта перевірки в новій редакції ДП «ШЕНКЕР» порушено: п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у перевіряємому періоді на загальну суму 4 737 106 грн. (в т.ч. за 2014 рік – 744 499 грн., за 2015 рік – 2 091 865 грн., за 2016 рік – 1 900 742 грн.); п. 44.1 ст. 44, пп. 192.1.1, 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період, всього на загальну суму 283 700 грн. При цьому, як видно з тексту відповіді № 7737/10/10-36-14-14 від 09.11.2017, такі висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства стосуються виключно епізоду здійснення ДП «Шенкер» коригування обсягів постачання покупцям за періоди 2014 – 2016 років.

14.11.2017 ГУ ДФС у Київській області на підставі цього акта перевірки, з урахуванням результатів розгляду заперечень на висновки цього акта, прийняло наступні спірні у справі податкові повідомлення-рішення:

- за № 0041361414 (форми «П»), яким зменшило задекларовані позивачем суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у наступних розмірах: 744 499 грн., задекларовану позивачем у декларації за звітний період 2014 рік (реєстр. № 9082239300 від 14.04.2016), 2 091 865 грн., задекларовану позивачем у декларації за звітний період 2015 рік (реєстр. № 9276623705 від 04.04.2016), 1 900 742 грн., задекларовану позивачем у декларації за звітний період 2016 рік (реєстр. № 9269909519 від 09.02.2017);

- № 0041221414 (форми «Р»), яким визначило позивачу до сплати грошове зобов?язання з податку на додану вартість у сумі 425 550 грн. (в тому числі за основним платежем – 283 700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 141 850 грн.);

- № 0041381414 (форми «ПС»), яким відповідно п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України застосувало до позивача суму штрафу в розмірі 510 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення від 14.11.2017 протиправними, а відтак такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності та обгрунтованості висновків акта перевірки про порушення позивачем вимог пп. 192.1.1 і 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі – ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників цього податку на додану вартість, зокрема з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Водночас нормами ст. 192 ПК України передбачені особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту).

Так за змістом пп. 192.1.1 і 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015), якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Якщо ж внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК (у редакції , що діяла після 01.01.2015) якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Крім того, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Безпосередньо порядок складання та форма розрахунку коригування до податкової накладної у період до 01.12.2014 були затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», у період з 01.12.2014 по 01.04.2016 – Наказом Міністерства фінансів Укпраїни від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», а після того – діючим наразі Наказом Міністерсвта фінансів України від 31.12.2015 №1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної».

Відповідно до Положень цих Порядків заповнення податкової накладної, у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

На підставі розрахунку коригування постачальник (продавець) товарів/послуг здійснює коригування податкових зобов`язань, а отримувач (покупець) товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України (за умови дотримання положень законодавства щодо віднесення сум до податкового кредиту), та відповідно до Порядку, що діяв у період до 01.12.2014, - на підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов`язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від`ємним чи позитивним значенням).

Як свідчать наявні у справі матеріали, позивач здійснив коригування податкових зобов`язань після постачання своїм контрагентам послуг (переважно послуг з перевезення вантажів, експедицйних послуг), шляхом зменшення їх вартості, про що склав розрахунки коригування сум податку на додану вартість до податкових декларацій з податку на додану вартість. Так, позивачем було додано до позову, а судом досліджено в ході судового розгляду:

- податкові декларації з податку на додану вартість за січень 2014-листопад 2014 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том І, а.с. 84-193);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 з розрахунком коригуваня сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том І, а.с. 194-220);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том І, а.с. 221- 242);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (том І, а.с. 243, том ІІ, а.с. 1-15);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІ, а.с. 16 - 27);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІ, а.с. 28-41);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІ, а.с. 42-64);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІ, а.с. 65-106);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІ, а.с. 107- 119);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2015 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІ, а.с. 121- 143);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2015 року з розрахунокм коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІ, а.с. 144- 189);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІ, а.с. 190 - 211);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2015 року з розрахунокм коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІ, а.с. 212- 236);

- податкову декларацію за травень 2015 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІ, а.с. 237- 242, Том ІІІ, а.с. 1- 55);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІІ, а.с. 56- 81);

- податкові декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року - грудень 2016 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІІІ, а.с. 82- 248);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІV, а.с. 1- 25);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІV, а.с. 26- 87);

- податкову декларацію з податкуна додану вартість за квітень 2016 року з розрахунком коригування сум, пояснення та підтвержуючими документами (Том ІV, а.с. 88-108);

- податкова декларація з податку на додану вартість з податку на додану вартість за травень 2016 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІV, а.с. 109-137);

- податкову декларацію з податку на додадану вартість за червень 2016 року з розрахунку коригування сум, поясненням та підтверджуючими докумнтами (Том ІV, а.с. 138- 165);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року з розрахнком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІV, а.с. 166-179);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за серпнь 2016 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІV, а.с. 180- 197);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том ІV, а.с. 198 - 250, Том V, а.с. 1-21);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том V, а.с. 22- 76);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2016 року з розрахунком коригування сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том V, а.с. 77-130);

- податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 року з розрахунком коригуваня сум, поясненням та підтверджуючими документами (Том V, а.с. 131- 180).

При цьому, результати такого коригування податкових зобов`язань були відображені позивачем у поданих до контролюючого органу податкових деклараціях з податку на додану вартість за звітні періоди січень-листопад 2014 року, січень-грудень 2015 року (у ряд. 8 «коригування податкових зобов`язань») та за звітні періоди січень-грудень 2016 року (у ряд. 7 «коригування податкових зобов`язань»). В ході розгляду даної справи представники позивача подали суду письмові пояснення про причини та обсяги здійснених коригувань, перелік документів, що засвідчують обставини зменшення обсягів постачання за погодженням з контрагентами-покупцями, копії підтверджуючих первинних та інших документів, а також на вимогу суду детальні приклади окремих випадків коригувань з посиланням на наявні у матеріалах справи документи (Том ОСОБА_3 , а.с. 30-35).

За наслідками проведеної документальної перевірки відповідач дійшов висновку про заниження позивачем вказаних показників податкових декларацій з тих мотивів, що позивач не надав контролюючому органу під час такої перевірки пояснення та документи на підтвердження обставин проведення коригувань податкових зобов`язань.

Такі висновки контролюючого органу суд визнає безпідставними у зв`язку з наступним.

За даними акта перевірки суд встановив, що під час проведення документальної перевірки позивача, працівники відповідача (ревізори-інспектори) склали та вручили посадовим особам ДП «Шенкер» в загальній сукупності 15 письмових запитів про надання пояснень та копій документів, у тому числі і письмові запити за № 1 від 28.08.2017 та № 14 від 05.10.2017.

Так, відповідно до тексту письмового запиту № 1 від 23.08.2017 (Том VІІ, а.с. 16) що був 23.08.2017 вручений головному бухгалтеру ДП «Шенкер» ОСОБА_4 під розписку, контролюючий орган просив позивача надати у строк до 31.08.2017 засвідчені копії документів за наведеним переліком, в т.ч.: головних книг, оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку, касових книг та касової звітності, книг обліку розрахункових операцій та інше за період з 01.01.2014 по 31.12.2016; фінансової та бухгалтерської звітності, пояснювальну записку до фінансової звітності за 2014, 2015 і 2016 роки; первинних бухгалтерських документів (актів здачі-приймання, видаткових накладних, прибуткових накладних, актів звірок , актів здачі-передачі робіт (надання послуг), виписок банку, рахунків, податкових накладних, розрахунків коригування до податкових накладних, чеків, товарно-транспортниїх накладних, подорожніх листів, відомостей щодо обліку та руху записів і ТМЦ, актів списання, актів звірок з контрагентами та інших документів, які стосуються господарпської діяльності підприємства у період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

Згідно з текстом запиту № 14 від 05.10.2017 (Том VІІ, а.с. 17), який був вручений позивачу в останній день проведення перевірки об 11 год. 45 хв., тоді як документи треба було надати у цей же день до 14 год. 00 хв., від ДП «Шенкер» витребовувались в т.ч.: письмові пояснення, договори (контракти), додаткові угоди, акти виконаних робіт, рахунки, платіжні доручення, інша первинна документація та документація, передбачена умовами укладених договорів (контрактів), здійснені проводки бухгалтерського обліку, картки рахунів на яаких відображено здійснення фінансово-господарських операцій в бухгалтерському обліку стосовно розбіжностей між задекларованими в деклараціях з подакту на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 колонка А «Загальний обсяг постачання» та рядку 2 «Дохід від операційної діяльності (дохід від релазації товарів (робіт, послуг)), поданої уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за період 2014 рік.

За змістом норм п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Згідно з положеннями п. 2 розд І, п.п. 3 – 5 розд. ІІ, п.п. 1, 3 розд. ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 №727 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745), що визначає основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання, актом документальної перевірки є службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.

Зокрема, загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити такі дані:

- інформацію про запити, які у разі необхідності надані (надіслані) посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо. Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Податкового кодексу;

- інформацію про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів. Акти, що засвідчують такі факти, складаються у довільній формі із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові керівника платника податків або уповноваженої ним особи та переліку ненаданих документів, а також причин відмови в їх наданні.

Як вбачається з тексту акта перевірки (стор. 4 такого акта) та наданих сторонами документів, акт про ненадання у визначений у запиті № 1 від 23.08.2017 строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів за переліком, що наведений у цьому запиті від 23.08.2017 працівниками контролюючого органу не складався.

Разом з тим, працівниками відповідача був складений акт від 05.10.2017 № 641 (Том VІІ, а.с. 22) про ненадання платником податків документів під час проведення документальної планової виїзної перевірки ДП «Шенкер», в якому зафіксовано, що позивач не надав 05.10.2017 станом на 17 год. 50 хв. наступних документів: письмових пояснень, договорів (контрактів), додатковх угод, актів виконаних робіт, рахунків, платіжних доручень, іншої первинної документації та документації, передбаченої умовами укладених договорів (контрактів), здійснених проводок бухгалтерського обліку, карток рахунків на яких відображено здійснення фінансово-господарських операцій в бухгалтерському обліку стосовно розбіжностей між задекларованими в деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 колонка А «Загальний обсяг постачання» та рядку 2 «Дохід від операційної діяльності (дохід від релазації товарів (робіт, послуг)), поданої уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за період 2014 рік.

Проаналізувавши текст запиту № 14 від 05.10.2017 суд дійшов висновку, що останній не містив вимог про надання позивачем первинних та інших документів саме в контексті аргументів про безпідставінсть проведення коригувань податкових зобов`язань з податку на додану вартість за періоди 2014 – 2016 роки, оскільки посилання на таку обставину в тексті запиту взагалі відсутнє. Зі змісту запиту вбачається, що у ньому іде мова про розбіжності між задекларованими показниками у податку на додану вартість та уточненої декларації з податку на прибуток. У той же час в акті перевірки вказано, що підприємство здійснило коригування загального обсягу постачання покупцям в деклараціях з податку на додану вартість. Отже, запитувана у запиті № 14 інформація не стосується порушень, які описані в Акті, оскільки коригування в деклараціях з податку на додану вартість не впливає на розбіжності між задекларованими показниками декларації з ПДВ та декларації на прибуток.

Крім того, доводи відповідача про ненадання позивачем документів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 не кореспондується зі змістом самого запиту, згідно якого період за який запитувались документи становив лише один рік – 2014 рік.

Водночас, як вбачається з наявних у справі матеріалів та відповідно до усних і письмових пояснень представників позивача, а також свідка ОСОБА_2 - бухгалтера позивача, позивачем під час проведення перевірки надавались перевіряючим письмові пояснення із наведеними причинами коригувань та усі документи разом з податковими деклараціями з податку на додану вартість за звітні періоди 2014 – 2016 років на підтвердження виникнення обставин для коригування показників податкових зобов`язань з названого податку, а саме: самі розрахунки коригування сум податку на додану вартість, розрахунки коригування кількісних і вартістних показників до податкової накладної, податкові накладні, оборотно-сальдові відомості по субрахункам бухгалтерського обліку 361 «Розрахунки з вiтчизняними покупцями» та 362 «Розрахунки з інозeмними покупцями», акти звірки взаємних розрахунків з контрагентами, інвойси тощо.

Копії перелічених вище документів, а також копії інвойсів, податкових накладних, копії договорів про надання логістичних послуг, копії актів прийняття-передачі наданих послуг, що не були погоджені контрагентами-покупцями, та відповідно відкориговані акти прийняття-передачі наданих послуг, платіжні доручення були надані суду представниками позивача та приєднані до матеріалів справи і досліджені в ході судового розгляду судом (Том V, а.с. 197-250; Том VІ, а.с. 1-238; Том VІІ, а.с.32-250; Том ІХ, а.с. 1-218).

Також на сторінці 7 і 12 акта перевірки зафіксовано, що до перевірки платником (позивачем) надавались оборотно-сальдові відомості, договори, додаткові угоди, акти виконаних робіт (наданих послуг), товарно-транспортні накладні, заявки, банківські виписки та інші документи.

При цьому, аналіз таких наданих до перевірки документів у сукупності з наданими позивачем письмовими поясненнями про причини коригувань, як і висновки про неможливість підтвердження тими чим іншими наданими до перевірки документами обставин здійснених позивачем коригувань податкових зобов`язань з податку на додану вартість в тексті акта перевірки не наведений. Обставини про наявність розбіжностей між розмірами задекларованих показників податкових зобов`язань позивача в результаті проведених коригувань та показників податкового кредиту його контрагентів-покупців (отримувачів послуг) за період 2014 – 2016 років під час проведення документальної перевірки також не встановлено.

Між тим, як було встановлено судом, акт перевірки є носієм доказової інформації, що повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отриману контролюючим органом податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. У даному випадку акт перевірки позивача не відповідає наведеним вимогам до оформлення акта перевірки.

Крім того, представники відповідача в ході судового розгляду підтвердили, що податкові зобов`язання були нараховані позивачу у зв`язку із не наданням на вимогу податкового органу витребуваних ним документів. Тому податковий орган застосував до позивача вимоги статті 44 Податкового кодексу України та донарахував податкові зобов`язання. Отже, податковий орган в ході перевірки не проводив відповідний аналіз та вивчення документів позивача в контексті питання коригування показників податкової звітності.

Також представники відповідача та допитаний в ході судового розгляду в якості свідка заступник начальника відділу аудиту платників території обслуговування Києво-Святошинської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Маломанов Г.В., що безпосередньо приймав участь у проведенні документальної перевірки позивача, наведених обставин жодними документальними доказами та усними свідченнями не спростували. Більш того ані свідок, ані представники відповідача не змогли пояснити суду у судових засіданнях причини за яких надані позивачем до перевірки та разом із запереченнями на висновки акта перевірки письмові пояснення та документи не підтверджували правомірність здійснених позивачем коригувань податкових зобов`язань за перевіряємий період.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що висновки акта перевірки про допущені позивачем порушення вимог пп. 192.1.1 і 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України та про обставини ненадання позивачем контролюючому органу в порядку вимог п. 44.1 ст. 44 ПК України документів на підтвердження правомірності здійснених коригувань податкових зобов`язань з податку на додану вартість за перевіряємий період спростовуються матеріалами справи.

Щодо висновків відповідача про завищення позивачем від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у перевіряємому періоді у зв`язку з неправомірним проведенням коригування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, то суд вважає їх необгрунтованими в контексті з наведеними вище висновками про відсутність документального підтвердження факту порушення позивачем вимог пп. 192.1.1 і 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України.

Щодо правомірності прийнятого відповідачем повідомлення-рішення від 14.11.2017 №0041381414, яким до позивача застосовано штраф у сумі 510,00 грн. за порушення норм п. 44.1 ст. 44 ПК України суд зазначає наступне.

Абзацами першим і другим п.121.1 ст.121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що нормами ПК України передбачено фінансову відповідальність платників податку за ненадання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю.

При цьому, відповідно до пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, о свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі оргна. Такі копії повинні бути засідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою.

Згідно із пункту 85.1 статті 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не перелбачених цим Кодексом.

Отже, оскільки у запитах податкового органу не містилася інформація про те, які саме порушення податкового законодавтсва підтверджують запитувані документи, а також не містилася інформація про норми закону, які були порушені, враховуючи, що позивачем було надано податковоому органу як в ході проведення перевірки, так і в ході адміністративного оскарження значну кількість первинних документів, судом не встановлено підстав для прийняття податковим органом вказаного податкового повідомлення-рішення.

В ході розгляду даної справи відповідач (суб`єкт владних поноважень), всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не підтвердив належними документальними доказами обставини неподання позивачем до контролюючого органу документів при проведенні документальної перевірки та на момент розгляду заперечень на висновки акта такої перевірки, в частині описаних вище епізодів правопорушень, що відповідно спростовує наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності відповідно до ст. 121 ПК України.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.11.2017 № 0041361414, № 0041221414 і № № 0041381414, та відповідно наявність підстав для їх скасування.

Частиною першою ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 15.12.2017) визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог частини першої ст. 139 цього Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень від 04.12.2017 №11711 та від 17.01.2018 № 511, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 77 447,49 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 77 447,49 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 69, 73 - 77, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0041361414 від 14.11.2017

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0041221414 від 14.11.2017.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 0041381414 від 14.11.2017.

5. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, 5-а, м. Київ, 03151) на користь Дочірнього підприємства “ШЕНКЕР” (код ЄДРПОУ 24382029, місцезнаходження: вул. Компресорна, 3, с. Білогородка, Київська область, 08140) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 77447,49 (сімдесят сім тисяч чотириста сорок сім) грн. 49 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 09 листопада 2018 р.