Рішення № 82373904, 10.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 червня 2019 р. Справа № 120/1466/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Лояніч В.О.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Чайки А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем неправомірно сформовано у відношенні до нього вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2018 № Ф-6026-17у з єдиного соціального внеску в сумі 16166,54 грн. Оскільки, при оформлені пенсії в жовтні 2018 року він був проінформований органом пенсійного фонду про заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 347 грн., яка була ним сплачена. Як зазначає позивач, пізніше він дізнався про заборгованість зі сплати ЄСВ за 2017 рік в розмірі 8448 грн., які також були сплачені.

Не погоджуючись з діями відповідача, щодо складання та винесення даної вимоги про сплату боргу та вважаючи її такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Крім того, разом з позовною заявою, позивачем подано клопотання про поновлення строку на оскарження. Мотивуючи дане клопотання, позивач зазначає, що 26 квітня 2019 року, переглядаючи інформацію в реєстрі боржників, він побачив, що являється боржником перед Головним управлінням ДФС у Вінницькій області. Данні до реєстру боржників внесено Центральним відділом державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. Відтак, 02 травня 2019 року він звернувся до виконавчої служби та дізнався що в дійсності є на виконанні вимога ГУ ДФС у Вінницькій області про стягнення з нього коштів в сумі 16166,54 грн. Таким чином, позивач вважає, що він дізнався про порушення своїх прав 26 квітня 2019 року та ним було отримано копію податкової вимоги ГУ ДФС у Вінницькій області про сплату боргу від 02.11.2018 №Ф-6026-17у від виконавчої служби 02.05.2019, а тому строк на оскарження пропущено з поважних причин, який ОСОБА_1 просить поновити.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.05.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.

31.05.2019 Головним управлінням ДФС у Вінницькій області подано відзив на адміністративний позов, згідно якого не визнають позовні вимоги та просять відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 та ч. 4. п. 1 Розділу II Інструкції № 449, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 2464 та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Тобто, встановлено вичерпний перелік осіб та умов, на підставі яких останні звільняються від сплати єдиного внеску на соціальне страхування.

Разом з тим, існування обставин, визначених ч. 4 п. 1 Розділу II Інструкції № 449, у позивача відсутні, оскільки він перебуває на обліку не як фізична особа-підприємець, а саме як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, а дані особи є платниками єдиного внеску відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464.

Тобто, ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464), а лише для фізичних осіб-підприємців (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464).

Згідно з даними ІС «Податковий блок» ОСОБА_1 , зареєстрований 10.08.2001 Реєстраційною палатою Вінницької міської ради, організаційно-правова форма 94 - фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, взята на облік в Головному управлінні ДФС у Вінницькій області, Вінницьке управління, Вінницька ДПІ (Вінницький район) від 14.08.2001.

Отже, ОСОБА_1 , відповідно до реєстраційних даних в ІС «Податковий блок», має ознаку: ОПФ - «94» - фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

Тому, позивачу нараховано єдиний внесок у 2018 році за 2017 рік, за І квартал 2018 р., II квартал 2018 р., III квартал 2018 р. по термінах сплати: 19.04.2018 - 2457,18 грн.; 02.05.2018 - 8448,00 грн.; 19.07.2018 - 2457,18 грн.; 19.10.2018 - 2457,18 грн.; 21.01.2019 - 2457,18 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, є недоїмкою.

За даними інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.10.2018 борг (недоїмка) зі сплати єдиного соціального внеску щодо ОСОБА_1 становив 16166,54 грн., яка виникла внаслідок несплати поточних нарахувань.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону № 2464 здійснюють органи Державної виконавчої служби України.

На підставі п. 3 Розділу VI Інструкції №449 фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Відповідно до ІС «Податковий блок» в підсистемі «облік платежів» в режимі «вимоги про сплату боргу (ЄСВ)» сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) станом на 31.10.2018 року № 6026-17 від 02.11.2018 на суму 16166,54 грн. Суму боргу підтверджено інтегрованою карткою платника.

Отже, вимога про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску №6026-17 від 02.11.2018 на суму 16166,54 грн. є правомірною, а тому не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні позивач просив клопотання про поновлення строку на оскарження задовольнити, оскільки строк на оскарження пропущено з поважних причин. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві. Крім того, зазначив, що він звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки є інвалідом 3 групи та отримує пенсію.

Представник відповідача щодо поновлення пропущеного строку не заперечував. Однак, проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, просив суд в їх задоволенні відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Усною ухвалою суду від 10.06.2019, занесеною до протоколу судового засідання від 10.06.2019, задоволено клопотання позивача та поновлено строк звернення до адміністративного суду.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований 10.08.2001 Реєстраційною палатою Вінницької міської ради, взятий на облік в Головному управління ДФС у Вінницькій області, Вінницьке управління, Вінницька ДПІ (Вінницький район) від 14.08.2001 та має ознаку організаційно-правової форми - "94" - фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.

19.12.2003 на підставі рішення Вінницької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №340.

Згідно пенсійного посвідчення Серії ААК № НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 05.12.2018 є пенсіонером по інвалідності (3 група інвалідності).

Поряд із цим, встановлено, що 02.11.2018 відповідачем сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6026-17у, із якої слідує, що за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 16166,54 грн.

Разом з тим, при оформленні пенсії, позивачем було сплачено частково заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 347 грн. та в сумі 8500 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 15-16).

Вважаючи дії відповідача протиправними, а вимогу про сплату боргу №Ф-6026-17у від 02.11.2018 такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05.07.2012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076), статтею 1 якого визначено що, адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 63.2 статті 63 ПК України, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Абзацом другим пункту 63.5 статті 65 ПК України, передбачено, що фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Так, встановлено, що між сторонами виникли правовідносини щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які підпадають під правове регулювання Закону України №2464-V1 від 08.07.2010 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VІ).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є:

1) роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами;

дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України;

підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб:

військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу";

патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами;

осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту;

осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини;

одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства;

інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців);

4) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

5) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

5-1) члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах;

15) особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування;

16) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування").

Тобто, ч. 4 ст. 4 Закону №2464 не передбачає наявності пільг у пенсіонерів або осіб з інвалідністю у вигляді звільнення від сплати ЄСВ при провадженні незалежної професійної діяльності зокрема у сфері права.

Позивач, як особа, що провадить незалежну професійну (адвокатську) діяльність та отримує пенсію по інвалідності, не звільнений, відповідно до законодавства України, від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому підлягає відповідальності згідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Окрім того, особи, зазначені в пункті 4 розділу II Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови самостійного визначення для себе бази нарахування єдиного внеску, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У Рішенні національної асоціації адвокатів України №100 від 02.06.2018 року зазначено наступне:

«…обов`язок сплати ЄСВ не виникає у адвоката, який не здійснює адвокатську діяльність, а відповідно і не отримує доходу, у випадку: - припинення адвокатської діяльності, якщо адвокат не має наміру надалі здійснювати адвокатську діяльність (у порядку, передбаченому статтею 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»); - зняття з обліку платника податків в якості самозайнятої особи та платника єдиного соціального внеску (у порядку, передбаченому ПКУ, Наказом Мінфіну «Про порядок обліку платників податків і зборів» № 1588 від 09.12.2011 р. (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) з наступними змінами, Наказом Мінфіну «Про порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1162 від 24.11.2014 р., з наступними змінами).

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ з 01 січня 2017 року фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Виходячи із змісту частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ дані пільги не застосовуються до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську. Відповідну позицію зазначає ДФС України у своєму Листі від 30.12.2016 р. № 41658/7/99-99-13-02-01-17, однак такі норми є дискримінаційними по відношенню до самозайнятих осіб, які не є фізичними особами-підприємцями».

Радою адвокатів України прийнято Рішення звернутись до Міністерства фінансів України з приводу внесення змін до абзацу 1 пп. 2 п. 11.18. Розділу XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (у редакції Наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 № 462) з наступними змінами, а також п. 1 розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, з наступними змінами, в частині зняття з обліку адвокатів, які вирішили зупинити адвокатську діяльність або змінити форму здійснення адвокатської діяльності (у формі адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання); звернутися до Міністерства фінансів з приводу дискримінаційності частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI; звернутися до Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики з проханням ініціювати внесення змін до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ щодо осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (адвокатів); звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з проханням ініціювати внесення змін до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VІ щодо осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (адвокатів).

Також, 08.09.2018 року у Рішенні Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України №144 «Про результати розгляду звернення Голови Ради адвокатів Харківської області щодо сплати ЄСВ адвокатами» зазначено про щодо відсутності пільг в частині несплати ЄСВ, якщо адвокат є інвалідом або пенсіонером за віком та встановлено, що пільги не застосовуються до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську та Радою адвокатів України прийнято рішення вернутися до Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики з відповідним рішенням Ради адвокатів України щодо врегулювання соціального захисту адвокатів в частині сплати ЄСВ адвокатами окремих категорій та обґрунтуванням необхідності внесення змін до законодавства, що регулює сплату єдиного соціального внеску адвокатами.

Міністерство соціальної політики України у листі «Про результати розгляду звернення Національній асоціації адвокатів України» від 06.11.2018 року №21439/0/2-18/54 адресованому Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, Кабінету Міністрів України та Національній асоціації адвокатів України повідомляє наступне: «З урахуванням викладеного пропозиції щодо застосування пільг до осіб, які провадять незалежну професійну (адвокатську) діяльність, звільнивши від сплати єдиного внеску адвокатів, які зареєстровані як самозайняті особи і є пенсіонерами за віком або інвалідами, можуть бути реалізовані після стабілізації фінансових можливостей Пенсійного фонду України.

Принагідно повідомляємо, що у даний час на розгляді Верховної Ради України знаходиться проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізму реалізації права на соціальний захист фізичними особами - підприємцями та особами, що забезпечують себе роботою самостійно» (реєстр. № 6165 від 07.03.2017), внесений народним депутатом України, яким, зокрема, передбачено запровадити добровільну сплату єдиного внеску особами, які провадять незалежну професійну діяльність, якщо вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю».

Проте, на даний час, на законодавчому рівні не передбачено звільнення осіб, які здійснюють адвокатську діяльність від сплати ЄСВ, які також при цьому є пенсіонерами або особами з інвалідністю, а тільки врегульовано питання щодо сплати єдиного внеску у разі отримання чи не отримання доходу у звітному періоді від професійної діяльності.

Відтак, винесення Головним управлінням ДФС у Вінницькій області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.11.2018 №Ф-6026-17у здійснено у межах та спосіб передбачені чинним законодавством.

Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10) наголосив, перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто «справедливого співвідношення» між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Крім того, суд звертає увагу позивача на Наказ Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 року №460/26905), яким передбачено, що фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства зобов`язані подавати самі за себе Звіт незалежно від того, чи ведуть вони підприємницьку діяльність, крім ФО - підприємців, зазначених у пункті 3 розділу III цього Порядку (Порядок №435 - далі).

Згідно п. 4 розділу 3 Порідку №435, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом для них є календарний рік.

Відтак, судом не беруться до уваги посилання позивача як на підставу звільнення від сплати ЄСВ наявність інвалідності, оскільки, відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VІ, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Враховуючи, що позивач належить до категорії осіб, визначених у пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ, суд дійшов висновку, що пільги частини четвертої цієї ж статті на нього не розповсюджуються.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши письмові та інші докази у їх сукупності та надавши їм відповідну оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 39402165)

Суддя Комар Павло Анатолійович