Рішення № 82373903, 03.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 червня 2019 р. Справа № 120/1002/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Слободянюка Валерія Олександровича

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: Чайки А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що 13.03.2019 року він отримав постанову начальника Староміського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про стягнення боргу відповідно до вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області № Ф-6183-17 від 07.11.2018 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн.

Дану вимогу позивач вважає протиправною, адже він, як адвокат, не здійснює свою професійну діяльність, оскільки, на підставі його заяви від 21.08.2015 року про зупинення адвокатської діяльності, право на заняття адвокатською діяльністю зупинено. Крім того, позивач зазначає, що з 29.07.2016 року він проходить військову службу в Збройних Силах України, а тому і не має права займатися адвокатською діяльністю та, відповідно, не має обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок за зайняття незалежною професійною діяльністю. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 27.03.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивач подав до суду заяву з додатками, відповідно до якої недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою від 12.04.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 03.05.2019 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи в зв`язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для подання відзиву на позовну заяву, визначений судом строк подачі якого не закінчився.

03.05.2019 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову мотивуючи це тим, що згідно реєстраційних даних ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) з 22.10.2012, і тільки 02.11.2018 ним прийнято рішення про припинення адвокатської діяльності (розпочато ліквідаційну процедуру). На підставі зазначеного ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок, який на момент винесення вимоги становив 15819,54 грн. Таким чином, на думку відповідача, при винесенні оскаржуваної вимоги ГУ ДФС у Вінницькій області діяло на підставі та у спосіб передбачений законодавством України ( а.с. 71-72 ).

Ухвалами суду від 17.05.2019 та 24.05.2018, постановленими без виходу до нарадчої кімнати та занесеними до протоколу судового засідання, оголошено перерви в судовому засіданні в зв`язку з витребуванням додаткових доказів.

У судовому засіданні позивач та представник позивача просили позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на доводи, які викладено у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що зупинення заняття адвокатською діяльністю не є підставою для зняття з обліку платника єдиного внеску. Підставою для зняття з обліку у контролюючому органі самозайнятої особи є реєстрація припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі відповідно до п.п. 65.10.4 п. 65.10 ст. 65 ПК України, а також п.п 2 п. 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року.

Суд, заслухавши усні пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що ОСОБА_1 з 22.10.2012 року був зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, код КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права ( а.с. 75 – 76 ).

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру адвокатів України Сурма Анатолій Сергійович обліковується у Раді адвокатів Вінницької області, як особа яка займається індивідуальною адвокатською діяльністю, згідно рішення № 43 від 13.09.2012 року. Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджується свідоцтвом № 694 від 04.10.2012 року ( а.с. 36 ).

Починаючи з 01.09.2015 право на адвокатську діяльність позивача зупинено на підставі поданої ним заяви від 21.08.2015 та у відповідності до вимог п. 1 ч. 1. ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ( а.с. 36 ).

Крім того, як слідує із наявної в матеріалах справи копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу, ОСОБА_1 , починаючи з 29.07.2016 проходить військову службу у Збройних Силах України ( а.с. 37- 38) .

Поряд із цим, встановлено, що 07.11.2018 року відповідачем сформовано вимогу №Ф-6183-17, із якої слідує, що станом на 31.10.2018 року за позивачем рахується заборгованість (недоїмка) зі сплати єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. ( а.с. 10 ).

Не погоджуючись із даною вимогою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи юридичну оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такогог.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано ПК України.

За визначенням пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VІ).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

В даному ж випадку, заперечуючи щодо задоволення даного адміністративного позову, представник відповідача зазначає, що підставою для зняття з обліку у контролюючому органі самозайнятої особи є реєстрація припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі відповідно до п.п. 65.10.4 п. 65.10 ст. 65 ПК України, а також п.п 2 п. 11.18 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року.

Разом зі тим, суд звертає увагу на те, що у спірних відносинах позивач зупинив, а не припинив свою адвокатську діяльність, а тому посилання відповідача на необхідність дотримання позивачем вказаних норм права у разі зупинення своєї професійної діяльності є помилковими.

Таким чином, суд констатує, що спірні відносини виникли внаслідок різного тлумачення сторонами порядку обчислення і сплати єдиного внеску адвокатом як самозайнятою особою, дію свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю якого зупинено.

Так, як уже зазначалось судом вище, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені п.5 ч.1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.

З урахуванням вищенаведених норм права, суд дійшов висновку про те, що до платників єдиного внеску законодавцем віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).

Відповідно до ст. 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 1 частини 1 ст. 31 Закону № 5076-VI визначено, що право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (п.1 ч.3 ст. 31 Закону № 5076-VI).

Положеннями ст.32 Закону № 5076-VI визначено підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи зі змісту ч. 5 та ч. 6 ст.31 Закону № 5076-VI протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.

Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України (ч. 1 ст.17 Закону N 5076-VI).

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв`язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Таким чином, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Вказані обставини вказують на те, що поняття "зупинення" та "припинення" адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, а відтак суд дійшов висновку, що дію положень Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов`язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.11.2018 року в адміністративній справі №820/1538/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин згідно з ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

В даному випадку, як слідує із витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, починаючи з 01.09.2015 року адвокатську діяльність позивача зупинено на підставі його заяви від 21.08.2015, у відповідності до вимог п. 1 ч. 1. ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Отже, починаючи з 01.09.2015 позивач не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність у нього обов`язку сплати єдиного внеску, як самозайнятої особи, незалежна професійна діяльність якої є зупиненою.

Крім того, позивач з 29.07.2016 проходить військову службу у Збройних Силах України відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах офіцерського складу, отже отримує грошове забезпечення, з якого у встановленому законом порядку сплачується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вище наведене, а також беручи до уваги факт зупинення позивачем своєї адвокатської діяльності, суд доходить висновку про відсутність у нього обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

З огляду на викладене, відповідачем безпідставно сформовано вимогу №Ф-6183-17 від 07.11.2018 про сплати єдиного внеску в сумі 15819,54 грн.

З приводу позиції контролюючого органу щодо того, що податковому органу не було відомо при зупинення позивачем адвокатської діяльності, та що ані ПК України, ані Законом № 2464-VІ не врегулювано особливості сплати грошових зобов`язань самозайнятою особою у разі зупинення останньою такої діяльності суд зазначає, що з практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та №37943/06).

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред`явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, а докази щодо понесення позивачем інших судових витрат в матеріалах справи відсутні, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області №Ф-6183-17 від 07.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки) в сумі 15819,54 грн. (п"ятнадцять тисяч вісімсот дев"ятнадцять гривень 54 копійки ).

Відповідно до ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21016, код ЄДРПОУ 39402165)

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна