Рішення № 82373622, 13.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Вн. №27/230

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 червня 2019 року № 640/5762/19

За позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

До Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

3-я особа Кабінет Міністрів України

Про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про:

визнання дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстав передбачених п.4 ч.2 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження";

зобов`язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України усунути порушене право НАК "Нафтогаз України";

зобов`язання Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розпочати примусове виконання рішення суду на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №826/6066/17 від 10.11.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.05.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні 29.05.2019 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно з ч. 3 ст. 194 КАС України.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача та 3-ї особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2017 р. у справі №826/6066/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволено - визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у не визначенні джерел фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, при прийнятті постанови від 22.03.2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", зобов`язано Кабінет Міністрів України виконати п. 7 ч. 4 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу", а саме визначити джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки, шляхом внесення відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 року № 187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу", передбачивши у цій постанові джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 р. судове рішення залишене без змін, у зв`язку з чим 10.11.2017 р. по справі було видано виконавчий лист, пред`явлений до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

13.03.2019 р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

У повідомленні зазначено про те, що у пред`явленому до виконання виконавчому документі боржником зазначено Кабінет Міністрів України з кодом ЄДРПОУ 00019442. натомість, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ 00019442 міститься "Господарсько-фінансовий департамент секретаріату Кабінету Міністрів України".

Таким чином, назва боржника, зазначена у виконавчому документі, не відповідає коду ЄДРПОУ, визначеному у виконавчому документі, що унеможливлює проведення виконавчих дій.

Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - вважає дії щодо повернення виконавчого документа протиправними з таких підстав.

Позивач зазначає, що повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 13.03.2019 р. отримано ним 21.03.2019 р., після чого 01.04.2019 р. було направлено позов до суду.

Щодо позовних вимог по суті позивач зазначає, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язковою вимогою до виконавчого документа є зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи, тоді як Кабінет Міністрів України юридичною особою не є.

В свою чергу, діяльність Кабінету Міністрів України забезпечує секретаріат Кабінету Міністрів України, а Господарсько-фінансовий департамент секретаріату Кабінету Міністрів України є його складовою частиною з правом юридичної особи.

На думку позивача, зазначення у виконавчому листі в якості обов`язкового реквізиту коду боржника Господарсько-фінансового департаменту секретаріату Кабінету Міністрів України - не є перешкодою у здійсненні виконавчого провадження.

Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - пояснень на позов не надав, представника до судового засідання не скерував.

3-я особа - Кабінет Міністрів України - проти задоволення позовних вимог заперечила з таких підстав.

3-я особа зазначає, що з огляду на помилку або описку, допущену судом у рішенні від 19.09.2017 р. у справі №826/6066/17 та у виконавчому листі, державним виконавцем вірно зазначено, що зазначений код ЄДРПОУ не відповідає назві боржника, що унеможливлює проведення виконавчих дій.

На думку 3-ї особи, для приведення виконавчого листа у відповідність з вимогами законодавства стягувач має в порядку ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" звернутися до суду з відповідною заявою.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників позивача та 3-ї особи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку датоване 13.03.2019 р. повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання отримане позивачем 21.03.2019 р. згідно відмітки на отриманому примірнику повідомлення, після чого позивач 01.04.2019 р., в межах передбаченого десятиденного строку, звернувся до суду з позовом.

Щодо позовних вимог по суті суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються, в тому числі, 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Згідно з п. 2 р. ІІІ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду.

В даному випадку відповідачем згідно з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.07.2017 р. у справі №826/6066/17 є Кабінет Міністрів України, який є колегіальним органом і не наділений правами юридичної особи, відомості про нього як про юридичну особу відсутні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб.

З огляду на обов`язковість визначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб судом при оформленні виконавчого листа від 10.11.2017 р. у справі №826/6066/17 не міг бути вказаний код саме Кабінету Міністрів України, що призвело б до його оформлення на порушення вимог ч. 1 ст. 4 Закону №1404-VIII.

З врахуванням цієї обставини у виконавчому листі вказано код 00019442, що є кодом Господарсько-фінансового департаменту секретаріату Кабінету Міністрів України згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб.

Формально вказаний у виконавчому листі код боржника не є кодом Кабінету Міністрів України, проте, вказана обставина в даному випадку не перешкоджає органу стягнення однозначно ідентифікувати особу боржника, оскільки Кабінет Міністрів України є єдиним вищим органом у системі органів виконавчої влади, і будь-які сумніви у особі боржника неможливі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з правовою позицією ЄСПЛ, висловленою, зокрема, у п. 40, 41 рішення у справі Hornsby v. Greece від 19.03.1997 р. (заява №18357/91) Суд наголошує, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№1) від 27 серпня 1991 року, серія А, №209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, N 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж Суд уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).

Зазначені принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Подаючи заяву про проведення перевірки в порядку судового контролю до найвищого адміністративного суду держави, сторона у спорі домагається не тільки визнання оспорюваного рішення недійсним, а насамперед усунення його наслідків. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов`язані виконати рішення цього суду. У зв`язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету. http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-58020; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_079

За таких обставин суд вважає дії відповідача щодо повернення виконавчого документа без виконання протиправними.

Належним способом захисту права позивача в даному випадку буде зобов`язання відповідача вчинити дії щодо примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва №826/6066/17 від 10.11.2017 р., що відповідає вимогам ст. 245 КАС України.

На підставі вищевикладеного, ст. 241-246, 255, 257-262, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання згідно з повідомленням від 13.03.2018 р. №58596609/20.1-51/23 протиправними.

3. Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти до примусового виконання виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва №826/6066/17 від 10.11.2017р.

4. Присудити до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, код 00015622) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 5 763 грн. судового збору.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.В. Головань

Повний текст рішення

виготовлено і підписано 13.06.19 р.