Рішення № 82373524, 13.06.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1692/19

РІШЕННЯ

іменем України

13 червня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименка Миколи Федоровича від 28.03.2019 року ВП №55806998 про накладення штрафу в розмірі 59950,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі виконавчого листа №357/7485/15-ц виданого 18.12.2017 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.05.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказав, що 28.03.2019 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименком М.Ф. винесено постанову, якою на ОСОБА_1 , як на боржника у виконавчому провадженні, накладено штраф у розмірі 50% суми заборгованості, на підставі норми закону, що введена лише у 2018 році, що є порушенням ст. 58 Конституції України.

Також зазначив, що відповідачем було здійснено перерахунок заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів у виконавчому провадженні №55806998 відповідно до поданої ним інформації про доходи, та головним державним виконавцем було видано нову довідку розрахунок заборгованості по аліментах станом на 01.05.2019 року, яка становить 9132,43 грн. Вказав, що 22.05.2019 року заборгованість у вказаному розмірі ним була повністю погашена.

Вважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем безпідставно, з порушенням вимог законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 04.06.2019 року відкрито провадження у справі, та призначено до розгляду за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, а також зобов`язано відповідача надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №55806998 для долучення до справи та їх оригінали для огляду в судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

На час розгляду справи представник відповідача в судове засідання не з`явився, а також відповідачем на вимогу суду відповідно до ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі від 04.06.2019., суду не надано належним чином завірених копій матеріалів виконавчого провадження №55806998.

До матеріалів справи позивачем додано лист Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві за підписом Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименка М.Ф. від 22.05.2019 року № 32826, який адресований ОСОБА_1 . У вказаному листі Головний державний виконавець Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименко М.Ф. зазначає, що боржником надано копію довідки про доходи з місця працевлаштування. Згідно довідки розрахунку заборгованості по аліментах, станом на 01.05.2019 року складає 9 132,43 грн., яка боржником погашена в повному обсязі.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, приходить до висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що на виконанні у Солом`янському районному відділі ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебуває виконавче провадження ВП №55806998 з примусового виконання виконавчого листа у справі №357/7485/15-ц, виданого 18.12.2017 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.05.2015 року і до досягнення дитиною повноліття.

28.03.2019 року головним державним виконавцем Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименком Миколою Федоровичем, вжито примусових заходів до боржника, які передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Зокрема, головним державним виконавцем 28.03.2019 року прийнято постанову про накладення на боржника ( ОСОБА_1 ) штрафу у розмірі 59950,47 грн., що становить 50 відсотків від суми заборгованості зі сплати аліментів.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" № 1404 - VІІІ.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з частиною першої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" порядок стягнення аліментів визначається законом.

Суд звертає увагу відповідача, що абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Вказану статтю доповнено цією нормою згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" №2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018 року.

Згідно з статтею 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Враховуючи те, що заборгованість позивача, щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2015 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абзацом 3 частини чотирнадцятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" введена лише з 28.08.2018 року, а тому позивач не міг передбачити настання такої відповідальності, у зв`язку із несвоєчасністю сплати аліментів.

Крім того, відповідно до пункту 2 рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У зв`язку з чим, суд доходить висновку, що зазначена норма не має зворотної дії у часі, оскільки не скасовує та не пом`якшує відповідальність особи.

Окрім цього, суд відмічає, що відповідно до ч.7 ст.9 Закону України "Про виконавче провадження", відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Згідно п.19 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, у день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Судом враховано, що в Постанові про накладення штрафу Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименка Миколи Федоровича від 28.03.2019 року №55806998 в постановляючій частині зазначено, що у боржника ОСОБА_1 утворилась заборгованість по сплаті аліментів сукупний розмір якої складає 119900,95грн відповідно до розрахунку від 27.03.2019 року за період з 28.05.2015 року по 27.03.2019 року.

Отже, прийнято постанову про накладення на боржника ( ОСОБА_1 ) штрафу у розмірі 59950,47 грн., що становить 50 відсотків від суми заборгованості зі сплати аліментів за період заборгованості з 28.05.2015 року по 27.03.2019 року, що прямо протирічить вимогам статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В матеріалах справи міститься постанова Головного державного виконавця Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименка Миколи Федоровича від 22.05.2019 року ВП №55806998 про скасування заходів примусового виконання.

Відповідно до вказаної постанови станом на 22.05.2019 року заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі, а також виключено відомості про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності застосування до ОСОБА_1 штрафу у розмірі 59950,47 грн.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн. Відтак, у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь ОСОБА_1 необхідно присудити 768,40 грн. судового збору.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Максименка Миколи Федоровича від 28.03.2019 року ВП №55806998 про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 59950,47 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Солом`янського районного відділу ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Солом`янський районний відділ ДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (проспект Повітрофлотський, 76-А, м. Київ, 03036 , код ЄДРПОУ - 35008087)

Головуючий суддя П.М. Майстер