Рішення № 82373357, 07.06.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.001113

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

за участю:

позивача не прибув

представник відповідача Цимбор Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.12.2018 року № 512/3 «Про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 ».

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», починаючи з 18 грудня 2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18 грудня 2018 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із письмовою заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника. Однак, 26 грудня 2018 року відділом з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення № 512/3 про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 , мотивуючи відсутністю у позивача свідоцтва про шлюб. Позивач вважає, що рішення про відмову у призначенні мені пенсії у разі втрати годувальника є протиправним, оскільки згідно ч. 1, п. «д» ч. 4 ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Непрацездатними членами сім`ї вважаються дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягай 8-річного віку, і не працює. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 31 цього Закону члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Меліоративнівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 28.12.2016 року згідно актового запису № 64. ОСОБА_2 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі АТО в м. Артемівську Донецької області, про що свідчить довідка військової частини-польової пошти В2970 від 28.03.2017 року № 770. Згідно Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травми, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 26.12.2017 року № 3271, ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу у зв`язку із смертю внаслідок поранення, травми, пов`язані із захистом Батьківщини. За виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України Порошенко П.О. від 30.12.2016 року № 581 ОСОБА_2 присвоєно звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ з удостоєнням ордена «ЗОЛОТА ЗІРКА» (посмертно), що підтверджується відповідним посвідченням серія НОМЕР_3 від 30.12.2016 року. Після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданого Стрийським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 22.09.2017 року у відповідності до актового запису № 6. Позивач зазначає, що в даний час зайнята доглядом за дитиною, яка не досягла 8 років, та ніде не працює, про що свідчить довідка Управління соціального захисту населення Стрийської РДА Львівської області від 21.12.2018 року № 07-2339 та відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, виданих Стрийською ОДПІ Управління ДФС у Львівській області від 25.02.2019 року. Позивач вказує, що Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.11.2017 року у справі № 456/3094/17 встановлено факт її перебування на утриманні померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув під час виконання бойових завдань 18 грудня 2016 року в зоні проведення АТО. Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.11.2017 року у справі № 456/3094/17 роз`яснено, що позивач перебувала на утриманні ОСОБА_2 на час спільного проживання як подружжя, в статусі дружини та чоловіка. На переконання позивача, зібрані документи свідчать про наявність права на призначення пенсії у разі втрати годувальника згідно ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Ухвалою від 14.03.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач 05.04.2019 року надіслав суду відзив на позовну заяву у якому проти позовних вимог заперечує повністю. Позиція відповідача полягає у тому, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі визначено Законом України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон - 2262). Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону - 2262, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Згідно з ч. 5 ст. 30 Закону - 2262, дружина (чоловік) годувальника, померлого внаслідок причин, зазначених у пункті "а"статті 20 цього Закону, має право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до пункту "д" частини четвертої цієї статті незалежно від того, працює (проходить військову службу) вона (він) чи ні. Відповідно до п. «д» ч. 4 ст. 30 Закону - 2262, дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Відповідно до пункту 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону -- 2262, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.01.2007 за № 3-1. зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 за № 135/13402 (далі Порядок), для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи: заява; копія свідоцтва про смерть годувальника; витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв`язку зі смертю; висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов`язків (обов`язків військової служби); довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім`ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про 'перебування на утриманні; документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев`ятим пункту 7 цього Порядку. Відповідач зазначає, що для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), зазначеним у пунктах "б", "в", "д" статті 30 Закону - 2262, додатково подаються такі документи: копія свідоцтва про шлюб; довідка МСЕК про визнання особи інвалідом; копія трудової книжки або довідка органів державної податкової служби про облік платника податків - суб`єкта підприємницької діяльності (для осіб, зазначених у пункті "д" статті 30 Закону - 2262. Відповідач вказує, що в пакеті документів, долучених до заяви про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника ОСОБА_1 , копія свідоцтва про шлюб відсутня, отже підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону - 2262 немає. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 22.04.2019 року розгляд справи призначено у судовому засіданні з викликом сторін.

Позивач подала клопотання про розгляд справи за її відсутності через неможливість прибути у зв`язку із доглядом за дитиною до трьох років, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві.

Суд заслухав пояснення представника відповідача, всебічно та повно з`ясував всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 звернулася до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника як вдові сім`ї загиблого військовослужбовця.

За наслідками розгляду заяви позивача, відповідачем 26.12.2018 року прийнято рішення №512/3 про відмову позивачеві у призначенні пенсії у разі втрати годувальника.

Рішення мотивоване тим, що відповідно до статті 30 Закону 2262 право на пенсію в разі втрати годувальника мають, непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, зокрема, дружина, якщо вона досягла пенсійного віку встановленого статею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або є інвалідом. Пунктом 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007.за № 3-1, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок), одним із документів, що визначає право дружини на пенсію є свідоцтво про шлюб. До заяви долучено рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.11.2017 року, що за змістом рішення суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу з грудня 2014 року до часу смерті останнього, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , як подружжя, в статусі дружини та чоловіка відповідно. Зазначеним рішенням суду встановився факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки ОСОБА_1 для належного оформлення пільг в органах соціального захисту. Однак, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання (ст.259 ЦПК України, п.18 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №5). Оскільки, в пакеті документів, долучених до заяви, відсутнє свідоцтво про одружання, то для призначення пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону 2262 підстав немає.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, у тому числі осіб із числа військовослужбовців Прикордонних військ України визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).

Право на пенсію в разі втрати годувальника мають відповідно до ч.1 ст. 30 Закону №2262-XII непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби (ч.2 ст. 30 Закону №2262-XII).

Батьки військовослужбовців, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, мають право на призначення дострокової пенсії за віком, після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років, за наявності страхового стажу не менше 25 років - для чоловіків і не менше 20 років - для жінок (ч.3 ст. 30 Закону №2262-XII)

Непрацездатними членами сім`ї згідно з п. «д» ч. 4 ст. 30 Закону №2262-XII вважаються дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягай 8-річного віку, і не працює.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 цього Закону члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Меліоративнівської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 28.12.2016 року згідно актового запису № 64 (а.с.9).

ОСОБА_2 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі АТО в м. Артемівську Донецької області, про що свідчить довідка військової частини-польової пошти В2970 від 28.03.2017 року № 770 (а.с.10).

Згідно Витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травми, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 26.12.2017 року № 3271, ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу у зв`язку із смертю внаслідок поранення, травми, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.11).

За виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України Порошенко П.О. від 30.12.2016 року № 581 ОСОБА_2 присвоєно звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ з удостоєнням ордена «ЗОЛОТА ЗІРКА» (посмертно), що підтверджується відповідним посвідченням серія НОМЕР_3 від 30.12.2016 року (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується повторним свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданого Стрийським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 22.09.2017 року у відповідності до актового запису № 6 (а.с.13).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Стрийської РДА Львівської області від 21.12.2018 року № 07-2339 (а.с.14) та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, виданих Стрийською ОДПІ Управління ДФС у Львівській області від 25.02.2019 року (а.с.19) позивачка не працює, зайнята доглядом за дитиною.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.11.2017 року у справі № 456/3094/17 встановлено факт перебування позивача на утриманні померлого військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув під час виконання бойових завдань 18 грудня 2016 року в зоні проведення АТО.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 02.11.2017 року у справі № 456/3094/17 роз`яснено, що позивач перебувала на утриманні ОСОБА_2 на час спільного проживання як подружжя, в статусі дружини та чоловіка.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.1 ч.3 ст. 2 КАС України є верховенство права.

Згідно з ст 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.

Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретних справ має оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005). Принцип правової визначеності означає, що „обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010).

Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який у сфері соціального захисту означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд керуючись принципом верховенства права дійшов висновку про невідповідність рішення відповідача вимогам ч.2 ст. 2 КАС України. Рішення прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не пропорційно, без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відмова відповідача у призначенні пенсії у разі втрати годувальника через відсутність у позивачки свідоцтва про шлюб, з огляду на принцип верховенства права є несправедливою, оскільки відсутність у позивачки свідоцтва про шлюб зумовлена загибеллю ОСОБА_2 , якому за виняткову мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України Порошенко П.О. від 30.12.2016 року № 581 присвоєно звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ з удостоєнням ордена «ЗОЛОТА ЗІРКА». Факт перебування позивачки на утриманні ОСОБА_2 та спільного проживання як подружжя, в статусі дружини та чоловіка встановлений Стрийським міськрайонним судом Львівської області.

З урахуванням встановлених фактичних обставин даної справи та вищенаведених норм права, суд, керуючись принципом верховенства права, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ухвалив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.12.2018 року № 512/3 "Про відмову у призначенні пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 ".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея 10, ЄДРПОУ 13814885) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,) пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ст. 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", починаючи з 18 грудня 2018 року.

4. Судові витрати з сторін не стягуються.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 12.06.2019 р.

Суддя Коморний О.І.