Рішення № 82370306, 30.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.05.2019Справа № 917/69/19

За позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави

до 1. Семенівської районної державної адміністрації

2. Полтавської обласної державної адміністрації

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Семенівка"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Хорольське міжрайонне управління водного господарства

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання договору оренди водного об`єкту недійсним з припиненням зобов`язань на майбутнє та зобов`язання повернути земельну ділянку

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кукота О.Ю.

Представники учасників справи:

від прокуратури Колодяжна А.В. (за посвідченням);

від відповідача-1 Яровий О.В. (представник за довіреністю);

від відповідача-2 не з`явились;

від відповідача-3 Оніщенко Н.Ю. (адвокат);

від третьої особи не з`явились.

В судовому засіданні 30.05.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників прокуратури та відповідачів-1, 3, що повне рішення буде складено 13.06.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

14 січня 2019 року до Господарського суду Полтавської області від Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (позивач) надійшла позовна заява № 01/05-302-19 від 03.01.2019 року до Семенівської районної державної адміністрації (відповідач-1), Полтавської обласної державної адміністрації (відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Семенівка" (відповідач-3), в якій викладені позовні вимоги, щоб судовому порядку:

- визнати незаконним та скасувати розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації від 28.02.2013 за № 43;

- визнати недійсним договір оренди від 28.02.2013, який укладений між Семенівською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Семенівка" щодо передачі в оренду Біляківського водосховища в редакції додаткової угоди від 16.10.2018, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Семенівка" та Полтавською обласною державною адміністрацією, з припиненням зобов`язань за останнім на майбутнє;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Семенівка" повернути у володіння держави землі водного фонду площею 287,15 га, з них: 262,2 га під водним дзеркалом Біляківського водосховища та площею 24,95 га прибережної захисної смуги, що розташовані на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області за актом прийому-передачі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване розпорядження суперечить вимогам ст. ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про оцінку земель", ст. ст. 1, 4, 6, 51 Водного кодексу України, укладення оскаржуваного договору оренди істотно зачіпає інтереси держави, оскільки суперечить вимогам законодавства, що призвело до використання земель водного фонду без правовстановлюючих документів та спричинення збитків бюджету внаслідок ненадходження відповідної плати за землю у порядку та розмірі визначеному законом, що свідчить про наявність підстав для визнання недійсним укладеного договору оренди в редакції додаткової угоди від 16.10.2018 та наявність підстав для зобов`язання ТОВ "Сапсан-Семенівка" повернути отримані в користування землі водного фонду державі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.01.2019 року у справі № 917/69/19 позовні матеріали передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

28.01.2019 року матеріали позовної заяви надійшли до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2019 року матеріали позовної заяви передано для розгляду судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 року у справі № 917/69/19 позовну заяву № 01/05-302-19 від 03.01.2019 року Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави до 1. Семенівської районної державної адміністрації, 2. Полтавської обласної державної адміністрації та 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Семенівка" про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання договору оренди водного об`єкту недійсним з припиненням зобов`язань на майбутнє та зобов`язання повернути земельну ділянку залишено без руху, надано Першому заступнику керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Першому заступнику керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави за юридичною адресою: 37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Старо-Троїцька, 13, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження товариства у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103048980760 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.01.2019 року у справі № 917/69/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 04.02.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 14.02.2019 року (включно).

14 лютого 2019 року через відділ діловодства суду від Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави надійшла заява № 01/05-302-19 від 12.02.2019 року "Про усунення недоліків позовної заяви".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі № 917/69/19, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.03.2019 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Хорольське міжрайонне управління водного господарства.

11.03.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить відмовити прокуратурі в задоволені позовних вимог, з підстав того, то твердження прокуратури, що Біляківське водосховище є водосховищем комплексного призначення і не може передаватися в оренду за змістом ст. 51 Водного кодексу України спростовується листом регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області від 18.01.2019 року № 75/01-05, в якому зазначено, що на день передачі (28.02.2013 року) Біляківського водосховища в користування ТОВ «Сапсан-Семенівка» на умовах оренди Біляківське водосховище використовувалося для однієї цілі - часткове регулювання стоку і рівнів річки Хорол з метою осушених заплавних земель осушувально-зволожувальної системи річки Хорол. Станом на 28.02.2013 року Біляківське водосховище не відносилося до водосховищ комплексного призначення. Крім того, відповідач-1 вказує, що прокуратура помилково вважає, що відповідач-1 не мав повноважень надавати дозвіл ТОВ «Сапсан-Семенівка» на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки в оренду для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів, оскільки такі повноваження надані відповідачу-2 згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України.

11.03.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що їх безпідставність та недоведеність. Вказаний відзив судом не приймається до уваги, оскільки не підписаний уповноваженим представником відповідача-2 (взагалі ніким не підписаний), хоч і поданий до суду у встановлений для його подачі строк.

11.03.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 заперечує проти доводів прокуратури, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення оскаржуваного договору були порушені вимоги законодавства щодо передачі водного об`єкту обов`язково із земельною ділянкою, з огляду на те, що станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження та укладення оскаржуваного договору редакція ст. 51 Водного кодексу України не передбачала обов`язкової умови для передачі водного лише у комплексі із земельною ділянкою водного фонду та на праві торгів. Крім того, відповідач-3 зазначає, що земельну ділянку водного фонду площею 287,15 га, з них: 262,2 га під водним дзеркалом Біляківського водосховища та площею 24,95 га прибережної захисної смуги, що розташовані на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області неможливо повернути за актом прийому-передачі, оскільки об`єкт права не сформовано і в користування відповідача-3 не передано.

14.03.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 917/69/19 до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства у справі № 440/779/19. В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2019 року відкрито провадження за позовом ТОВ «Сапсан-Семенівка» до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправними дій та скасування акту № 1007-ДК/1347/АП/09/01/-18 від 02.11.2018 року, яким прокуратура обгрунтовує позовні вимоги, які є предметом розгляду у даній справі.

14.03.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшло клопотання про залучення регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.

В підготовчому засіданні 14.03.2019 року судом оголошувалася перерва.

18.03.2019 року через відділ діловодства суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-3, в якій прокурор зазначає, що законом на час укладення оскаржуваного договору не було передбачено можливість передачі в оренду такого водного об`єкту, як водосховище, незалежно від цілей такої передачі. Крім того, прокурор зауважує, що твердження відповідача-3 про відсутність Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на спірну земельну ділянку водного фонду свідчить про визнання ним факту використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

18.03.2019 року через відділ діловодства суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив відповідача-1, в якій прокурор вказує, що законом станом на час укладення оспорюваного договору не було передбачено можливості передачі в оренду такого водного об`єкту, як водосховище, незалежно від цілей такої передачі, тому відповідач-1 не мав повноважень для розпорядження землями, зокрема для ведення водного господарства, що не охоплює інший вид цільового призначення - рибогосподарські потреби (риборозведення).

В підготовчому засіданні 19.03.2019 року судом було розглянуте та відхилене клопотання про залучення регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 19.03.2019 року.

Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Слід зазначити, що метою участі третіх осіб у справі є обстоювання ними власних прав і законних інтересів, на які може справити вплив рішення чи ухвала суду. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступає в процесі на боці тієї сторони, з якою в неї існують певні правові відносини. Залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору до участі у справі вирішується господарським судом з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес до даної справи.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданого клопотання, з огляду на те, що відповідачем-3 не надано доказів на підтвердження викладених у вказаному клопотанні обставин та належним чином не обґрунтовано, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаної особи щодо однієї із сторін.

Також, в підготовчому засіданні 19.03.2019 року судом було розглянуте та відхилене клопотання про зупинення провадження, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 19.03.2019 року. Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що у відповідності до п. 5 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Дослідивши підстави поданого відповідачем-3 клопотання, суд дійшов висновку про його необґрунтованість на підставі приписів ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, а саме з мотивів не доведення заявником факту об`єктивної неможливості розгляду справи № 917/69/19 до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку адміністративного судочинства у справі № 440/779/19 та про можливість встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду в даному господарському спорі.

В підготовчому засіданні 19.03.2019 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

В підготовчому засіданні 04.04.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 917/69/19 до судового розгляду по суті на 18.04.2019 року.

18.04.2019 року через відділ діловодства суду від відповідача-3 надійшла заява про застосування строків позовної давності.

В судових засіданнях 18.04.2019 року та 16.05.2019 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 30.05.2019 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Представники відповідачів-1, 3 проти задоволення позовних вимог заперечили та просили суд відмовити в позові.

Представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання 30.05.2019 року не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідачів-1, 3, дослідивши всі представлені докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Голови Семенівської районної державної адміністрації від 28.02.2013 року № 43 «Про надання в довгострокову оренду для рибогосподарських потреб ТОВ «Сапсан-Семенівка» водного дзеркала Біляківського водосховища» надано ТОВ «Сапсан-Семенівка» в довгострокову оренду терміном на 25 (двадцять п`ять) років для рибогосподарських потреб, водне дзеркало орієнтовною площею 262,2000 га Біляківського водосховища розташованого за межами населеного пункту - село Біляки, Семенівського району Полтавської області.

28.02.2013 року на підставі зазначеного розпорядження між Семенівською районною державною адміністрацією (надалі - відповідач-1, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Семенівка" (надалі - відповідач-3, орендар) укладено договір оренди водного об`єкта (надалі - договір), об`єктом оренди за яким є: водний об`єкт Біляківське водосховище, що знаходиться за межами села Біляки, Біляківської сільської ради, Семенівського району, площею - 262,2 га водного дзеркала при нормальному підпертому рівні (далі НПР).

Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування водний об`єкт, що входять до складу діючої осушувально-зволожувальної системи річки Хорол, площею водного дзеркала 262,2 гектара з метою риборозведення, вирощення і вилову риби.

В п. 1.1. договору визначено, що водний об`єкт розташований на землях Біляківської сільської ради Семенівського району і знаходиться на балансі Хорольського міжрайонного управління водного господарства, що знаходиться за адресою: вул. І.Хмари, 9, м Хорол, Полтавської області.

Вказаний договір зареєстровано у Семенівській районній державній адміністрації, про що в книзі записів реєстрації договорів оренди вчинено запис від 28.02.2013 року № 1.

28.02.2013 року на підставі акту прийому-передачі в оренду орендодавець передав, а орендар прийняв в довгострокове платне користування на умовах оренди водний об`єкт, а саме: Біляківське водосховище, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., Семенівський район, в межах Біляківської сільської ради. Характеристика водосховища: відмітка при нормальному підпертому рівні (далі - НПР) - 85,50 м.; площа водного дзеркала при НПР 262, 2 га; об`єм води при НПР - 7,3 млн.м3; відмітка при максимальному (форсованому) підпертому ріпні (далі - ФПР) - 86,50 м.; площа при ФПР - 283,42 га; об`єм при ФПР - 10,01 млн3. На час укладення договору оренди водосховище потребує капітального ремонту. В п. 2 вказаного акту зазначено, що Біляківське водосховище обліковується на балансі Хорольського міжрайонного управління водного господарства, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Хорол, вул. І.Хмари, 9. Зазначений акт підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплений печатками сторін.

Розпорядженням Голови районної державної адміністрації від 13.03.2013 року № 50 «Про внесення змін до розпорядження голови Семенівської райдержадміністрації від 28.02.2013 № 43 «Про надання в довгострокову оренду для рибогосподарських потреб ТОВ «Сапсан-Семенівка» водного дзеркала Біляківського водосховища» внесено зміни до назви розпорядження № 43 від 28.02.2013 року, виклавши його у редакції: «Про надання в довгострокову оренду для риборозведення, вирощення і вилову риби ТОВ «Сапсан-Семенівка» водного дзеркала Біляківського водосховища», внесено зміни до п. 1 розпорядження № 43 від 28.02.2013 року, виклавши його у редакції: «Надати ТОВ «Сапсан-Семенівка» в довгострокову оренду терміном на 25 (двадцять п`ять) років для риборозведення, вирощення і вилову риби водне дзеркало орієнтовною площею 262,2000 га Біляківського водосховища розташованого за межами населеного пункту - село Біляки, Семенівського району, Полтавської області.

Розпорядженням Голови районної державної адміністрації від 18.03.2013 року № 65 «Про надання ТОВ «Сапсан-Семенівка» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель водного фонду на території Біляківської та Заїчинської сільських рад для рибогосподарських потреб» надано ТОВ «Сапсан-Семенівка» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель водного фонду загальною площею 287,15 га, з них: 262,2 га землі під водним дзеркалом, 24,95 га землі прибережнозахисної смуги (землі під гідротехнічною спорудою, острів, сіножаті, пасовища) на території Біляківської та Заїчинської сільських рад за межами сіл Біляки та Заїчинці для рибогосподарських потреб.

Розпорядженням Голови районної державної адміністрації від 17.06.2013 року № 145 «Про внесення змін до розпорядження голови Семенівської райдержадміністрації від 18.03.2013 №65» внесено зміни до назви, пункту 1 та пункту 2 розпорядження голови Семенівської райдержадміністрації від 18.03.2013 №65 «Про надання ТОВ «Сапсан-Семенівка» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель водного фонду на території Біляківської та Заїчинської сільських рад для рибогосподарських потреб», виклавши їх у редакції: «Про надання ТОВ «Сапсан-Семенівка» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель водного фонду на території Біляківської сільської ради для рибогосподарських потреб. Надати ТОВ «Сапсан-Семенівка» дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель водного фонду загальною площею 287,15 га, з них: 262,2 га землі під водним дзеркалом, 24,95 га землі прибережнозахисної смуги (землі під гідротехнічною спорудою, острів, сіножаті, пасовища) на території Біляківської сільської ради за межами села Біляки для рибогосподарських потреб.

Розпорядженням Голови районної державної адміністрації від 12.04.2017 року № 143 «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 18.03.2013 № 65 «Про надання ТОВ «Сапсан-Семенівка» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель водного фонду та території Біляківської та Заїчинської сільських рад для рибогосподарських потреб» внесено зміни до п. 1 розпорядження голови районної державної адміністрації від 18.03.2013 № 65 «Про надання ТОВ «Сапсан-Семенівка» дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельної ділянки із земель водного фонду та території Біляківської та Заїчинської сільських рад для рибогосподарських потреб. Слова та цифри «загальною площею 287,15 га, з них: 262,2 га землі під водним дзеркалом, 24,95 га землі прибережнозахисної смуги (землі під гідротехнічною спорудою, острів, сіножаті, пасовища)» замінено на слова та цифри «загальною площею 251,0468 га, з них: 251,0468 га землі під водним дзеркалом».

В паспорті водного об`єкта «Біляківське водосховище площею 251,0468 га, розташоване за межами с. Біляки Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області», погодженого Державним агентством водних ресурсів України 30.12.2015 року визначено: назва водного об`єкта - Біляківське водосховище площею 251,0468 га, розташоване за межами с. Біляки Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області; назва водотоку, на якому розташований водний об`єкт - заплава р. Хорол, басейн р. Псел; місцезнаходження греблі - старик р. Хорол на північно-західній околиці с. Біляки, відстань від русла р. Хорол до греблі 2,1 км; призначення водного об`єкта відповідно до проекту будівництва - регулювання водного режиму земель в вегетаційний період на Хорольській осушувально-зволожувальній системі та як протипожежна водойма для зволоження переосушених торф`яників в заплаві р. Хорол; тип водного об`єкта - наливне водосховище, експлуатація - в каскаді.

16.10.2018 року між Полтавською обласною державною адміністрацією (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Семенівка" (надалі - орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди водного об`єкта (ставка) від 28.02.2013 року, якою внесено зміни до п. 1.1. договору оренди водного об`єкта від 28.02.2013 року щодо водного об`єкта площею водного дзеркала 262,2 га, з метою риборозведення, вирощення і вилову риби, терміном дії на 25 років до 01.03.2038 року, що розташований на землях Біляківської сільської ради Семенівського району, замінивши, на підставі паспорта водного об`єкта, площу водного дзеркала з „262,2 га" на „251,0468 га".

16.10.2018 року між Полтавською обласною державною адміністрацією (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Семенівка" (надалі - орендар) укладено попередній договір оренди землі (надалі - попередній договір), відповідно до п. 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Біляківської сільської ради Семенівського району.

За умовами п.п. 2, 3, 4 попереднього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 251,0468 га, з розташованим на ній водним об`єктом площею водного простору 251,0468 га. На земельній ділянці відсутні об`єкти інфраструктури та інші інженерні споруди. Земельна ділянка передається разом з розташованим на ній водним об`єктом.

Згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди орендодавець передав, а орендар прийняв водний об`єкт (Біляківське водосховище) площею водного, простору 251,0468 га, що розташований на земельній ділянці водного фонду площею 251,0468 га, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області для рибогосподарських потреб, в стані, що відповідає паспорту водного об`єкта та виду використання згідно чинного законодавства України.

29.10.2018 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у зв`язку з необхідністю здійснення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель державної власності водного фонду на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області проведено обстеження земельної ділянки площею 287,1 га, яка належить до земель водного фонду, яка використовується для рибогосподарських потреб та знаходиться за межами населених пунктів на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області, за результатами якої складено акт № 1007-ДК/0957/АО/10/01/-18 обстеження земельної ділянки.

В ході перевірки встановлено, що земельна ділянка державної власності, кадастровий номер не визначений, розташована на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області за межами населених пунктів. Частина земельної ділянки державної власності водного фонду, орієнтовною площею 262,2 га зайнята водним об`єктом - Біляківським водосховищем. В акваторії водосховища розташований острів, вкритий деревно-чагарниковою рослинністю серед якої помітні ознаки будівництва. Решта земельної ділянки складає прибережну захисну смугу вказаної водойми. На південному сході берега водойми розташована будівля насосної станції. На північному сході берега водойми частина території огороджена, де розташовуються капітальні (адміністративне приміщення) та тимчасові (павільйони) будівлі. Решта узбережжя вкрита змішаною лучною та деревно-чагарниковою рослинністю. Зі сходу водойма обмежена греблею з підвідним та відвідним каналами. Відвідний канал перегороджений земляною гідроспорудою з трубою для скидання води.

02.11.2018 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельних ділянок державної власності водного фонду площею 287,15 га на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області, про що складено акт № 1007-ДК/1347/АП/09/01/-18 перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки.

Так, в результаті перевірки встановлено, що земельна ділянка державної власності водного фонду площею 287,15 га, кадастровий номер не визначений, розташована на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області. Більша частина земельної ділянки, площею 262,2 га зайнята акваторією Біляківського водосховища, інша частина земельної ділянки площею 24,95 га складає прибережну захисну смугу, представлена капітальними та тимчасовими будівлями (на - огородженій частині прибережної захисної смуги), греблею, підвідним та відвідним каналами, гідроспорудами, а також лучною та деревно-чагарниковою рослинністю. Водний об`єкт перебуває в оренді ТОВ «Сапсан-Семенівка» на підставі договору оренди між Семенівською районною державною адміністрацією та ТОВ «Сапсан-Семенівка» від 28.02.2013 року.

Розпорядженнями голови Семенівської районної адміністрації від 18.03.2013 року № 65 та від 27.06.2013 року № 145 ТОВ «Сапсан-Семенівка» надані дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у користування на умовах оренди земельних ділянок із земель водного фонду площею 262,2 га під водним дзеркалом та площею 24,95 га прибережної захисної смуги. На час проведення перевірки проекти землеустрою не затверджені, договори оренди землі не укладені та не зареєстровані у Державному реєстрі речових прав. Таким чином, земельні ділянки ТОВ «Сапсан-Семенівка» використовуються без правовстановлюючих документів, чим порушено вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Листом № 165 від 19.02.2013 року Хорольське міжрайонне управління водного господарства погоджено передачу ТОВ «Сапсан-Семенівка» в довгострокову оренду для рибогосподарських потреб Біляківського водосховища, яке знаходиться в державній власності, площею водного дзеркала 262,2 га, що знаходиться на балансі Хорольського міжрайонного управління водного господарства та входить до складу діючої осушувально-зволожувальної системи річки Хорол, загальною площею 9567 га. Водосховище розташоване за адресою: Полтавська обл., Семенівський район за межами села Біляки.

Листом № 685/05-05 від 15.03.2013 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області погоджено ТОВ «Сапсан-Семенівка» умови виконання договору оренди водного об`єкту від 28.02.2013 року.

Також, умови виконання ТОВ «Сапсан-Семенівка» договору оренди водного об`єкту від 28.02.2013 року погоджені Полтавський обласним управлінням водних ресурсів, про що зазначено у листі № 01-2/343 від 15.03.2013 року.

В листі № 5596/01-67 від 27.07.2015 року Полтавської обласної державної адміністрація зазначено, що ТОВ «Сапсан-Семенівка» здійснює користування Біляківським водосховищем відповідно до договору оренди водного об`єкту від 28.02.2013 року, термін діє якого до 01.03.2038 року. Вказаний договір оренди погоджений з органами водного господарства, орендна плата за вказаним договором сплачена в повному обсязі. У вказаному листі зазначено, що Полтавська обласна державна адміністрація виступить замовником паспорта водного об`єкту.

Судом встановлено, що 17.05.2013 року між ТОВ «Сапсан-Семенівка» (замовник) та ДП «Центр державного земельного кадастру» Полтавської регіональної філії (виконавець) укладено договір на виконання робіт із землеустрою № 1317990100453, за умовами якого, виконавець зобов`язується своїми засобами за рахунок замовника виконати роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду за межами села Біляки для рибогосподарських потреб. Роботи виконуються по земельним ділянкам, що розташовані за адресою: Біляківська сільська рада, Семенівського району.

Листом № 03-01/2309 від 07.10.2014 року ДП «Центр державного земельного кадастру» Полтавської регіональної філії повідомив ТОВ «Сапсан-Семенівка», що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для рибогосподарських потреб знаходяться на стадії розробки та приводяться у відповідність до норм чинного законодавства.

14.07.2015 року між Полтавським обласним управлінням водних ресурсів (виконавець) та ТОВ «Сапсан-Семенівка» (замовник) укладено договір на проектні та вишукувальні роботи № 221-8, предметом якого є виконання паспорту водного об`єкта. Біляківське водосховище площею 262,2 га, розташоване за межами села Біляки Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Листом від 18.01.2019 року № 75/01-05 регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області повідомив ТОВ «Сапсан-Семенівка», що станом на 28.02.2013 року (станом на час прийняття розпорядження та на час укладення договору) Біляківське водосховище, яке розташоване на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області не відноситься до водосховищ комплексного призначення.

Як на підставу для визнання незаконним та скасування розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації від 28.02.2013 року № 43 Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області вказує на те, що оспорюване розпорядження прийнято Семенівською районною державною адміністрацією в порушення ст.ст. 122, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», ст. 51 Водного кодексу України, оскільки в оренду передано землі водного фонду в комплексі з водним об`єктом, який взагалі не міг бути переданий в користування, з огляду на положення ст. 51 Водного кодексу України, а землі водного фонду не сформовано, як об`єкт цивільних прав та не проведено їх нормативно грошову оцінку для визначення розміру орендної плати в порядку та розмірі визначеному законом, передбачений для земель державної форми власності, що призвело до незаконної передачі земель водного фонду в комплексі із водним об`єктом в оренду, а також до фактичного використання земель водного фонду без правовстановлюючих документів та недоотримання коштів бюджетом.

В свою чергу, підставою для визнання недійсним договору оренди від 28.02.2013 року, в редакції додаткової угоди від 16.10.2018 року Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області зазначає на те, що Семенівська районна державна адміністрація не мала повноважень передавати зазначений у оспорюваному договорі оренди ні сам водний об`єкт, ні земельну ділянку під ним в оренду для рибогосподарських потреб, оскільки дані повноваження з огляду на ч. 5 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла та була чинною станом на час прийняття наведеного розпорядження) належали Полтавській обласній державній адміністрації.

Біляківське водосховище, яке виступає об`єктом оренди згідно оскаржуваного договору, в редакції додаткової угоди від 16.10.2018 року, крім використання для риборозведення у відповідності до умов п. 2.6. договору та паспорту водного об`єкта використовується для регулювання водного режиму земель у вегетаційний період на осушувально-зволожувальній системі річки Хорол та для пожежогасіння торф`яників, тобто є водосховищем комплексного призначення, в розумінні ст.ст. 1, 51 Водного кодексу України, тому не може виступати об`єктом оренди згідно вимог закону.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Відтак, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 ГПК України .

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Отже, суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Наявність "інтересів держави" у даній справі обґрунтоване тим, що передача в користування всупереч встановленого законом порядку земельних ділянок водного фонду істотно суперечить інтересам держави, однак у органу державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, відсутні повноваження щодо захисту інтересів держави в судовому порядку, що обумовлює необхідність звернення з даним позовом прокурора.

Так, порушення інтересів держави, в даному випадку, полягає у незаконній передачі водного об`єкта та земель водного фонду в оренду всупереч встановленому законом порядку.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Таким чином, пред`явлення даної позовної заяви, як зазначає прокуратура, спрямоване на задоволення суспільного інтересу у сфері землекористування, відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в оренду земельної ділянки, враховуючи, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України); передання земельної ділянки з порушенням вимог законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів; дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокуратури.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 85 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Статтею 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом (положення п. «а» ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України).

За приписами ч.ч. 1, 4 ст. 59 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження), землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Так, ч.ч. 3, 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті. Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Частинами 1, 2, 3 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) було визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Семенівська районна державна адміністрація не мала права на розпорядження земельною ділянкою із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту, для таких потреб як ведення рибного господарства (рибогосподарських потреб), оскільки відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків визначених ч. 7 цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, крім випадків визначених ч. 7 цієї статті.

Отже, Семенівська районна державна адміністрація перебрала на себе повноваження обласної державної адміністрації, тим самим ототожнивши два різних поняття "водне господарство" та "рибне господарство", визначення яких закріплені діючим законодавством.

Зокрема, поняття "водне господарство" закріплено у Концепції розвитку водного господарства України, схваленої постановою ВРУ від 14.01.2000 року № 1390-XIV, а саме: водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Крім того, ст. 25 Закону України "Про тваринний світ" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено, що добування риби та водних безхребетних вважається рибальством, а не водним господарством.

Таким чином, поняття водне господарство та рибне господарство не є тотожними; надання земельної ділянки водного фонду, розташованої за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України відноситься до повноважень обласної державної адміністрації.

Так, п 1. Положення про Державне агентство водних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року № 453/2011 передбачено, що Держводагентство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері розвитку водного господарства і меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів.

На підставі наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. № 548 було затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, котра наводить 12 видів цільового призначення земель водного фонду: 10.01 для експлуатації та догляду за водними об`єктами; 10.02 для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами; 10.03 для експлуатації та догляду за смугами відведення; 10.04 для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами; 10.05 для догляду за береговими смугами водних шляхів; 10.06 для сінокосіння; 10.07 для рибогосподарських потреб; 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; 10.09 для проведення науково-дослідних робіт; 10.10 для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд; 10.11 для будівництва та експлуатації санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів у межах прибережних захисних смуг морів, морських заток і лиманів; 10.12 для цілей підрозділів 10.01 - 10.11 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Суд зазначає, що ведення водного господарства - лише один з видів цільового призначення земель водного фонду, а тому передача земельних ділянок водного фонду для ведення водного господарства обмежується підрозділами 10.01 10.05 Класифікації. У свою чергу, виділення та передача земельної ділянки для рибогосподарських потреб (підрозділ 10.07) не є веденням водного господарства, а відтак Семенівська районна державна адміністрація не була вправі розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки уповноваженим органом щодо передачі такої земельної ділянки являлася Полтавська обласна державна адміністрація, в силу п. «б» ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України.

За вимогами ст.1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо;

Отже, поняття водне господарство та рибницьке господарство не є тотожними, що свідчить про те, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження Семенівської районної державної адміністрації та укладання договору оренди водного об`єкту у Семенівської районної державної адміністрації були відсутні повноваження для передачі земельної ділянки для рибогосподарських потреб.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Враховуючи те, що станом на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, Семенівська районна державна адміністрація не була уповноважена на передачу земельної ділянки в оренду поза за межами населеного пункту для рибогосподарських потреб, доводи Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області щодо незаконності розпорядження є обґрунтованими.

Однак, в процесі розгляду справи ТОВ «Сапсан-Семенівка» було подано заяву про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин. Вказана заява обґрунтована тим, що Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду з даним позовом з пропуском трирічного строку позовної давності для захисту порушеного права, що є підставою для відмови в задоволені позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 01-16/542 від 12.03.2013 року Семенівська районна державна адміністрація направила прокуратурі Семенівського району для розгляду розпорядження голови Семенівської районної державної адміністрації, які прийняті у лютому 2013 року з № 11 по № 43. Вказаний лист був отриманий уповноважено особою прокуратури Семенівського району 13.03.2013 року, що підтверджується відбитком штампа в нижньому правому куті листа.

Крім того, в матеріалах справи міститься вимога № 87-2181вих14 від 07.10.2014 року прокуратури Семенівського району до голови Семенівської РДА про надання документів, що стосуються надання оренду Біляківського водосховища ТОВ «Сапсан-Семенівка».

Також, в матеріалах справи містяться подання № 87-2211вих14 від 09.10.2014 року та № 87-1111вих14 від 28.04.2014 року прокуратури Семенівського району до голови Семенівської районної державної адміністрації про усунення порушень вимог чинного законодавства при прийнятті рішень про відведення водних об`єктів та земель водного фонду.

Разом з цим, з матеріалів слідує, що 21.03.2013 року прокуратурою Семенівського району винесено постанову про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів Семенівською районною державною адміністрацією.

У статті 256 Цивільного кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В статті 267 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначення початку відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України; зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування ним матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і прокурором, який звертається до суду із заявою про захист державних інтересів.

Суд виходить з того, що стаття 261 Цивільного кодексу України визначає, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права. Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

Для правильного застосування частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Оскільки позивач, як юридична особа, набуває та здійснює свої права й обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин (аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі №6-152цс14).

Прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов`язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин. Отже, прокурор, як позивач, вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав безпосередньо після прийняття оскарженого розпорядження.

Згідно з пунктом 10 Наказу Генеральної прокуратури України від 18.10.2010 №3гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів», який діяв до 31.12.2014 року, з метою підвищення ефективності наглядової діяльності за додержанням і застосуванням законів, керуючись статтями 1, 15, 19-24 Закону України «Про прокуратуру» було наказано, зокрема: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданні цих органів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», обласні державні адміністрації в межах своїх повноважень спрямовують діяльність районних державних адміністрацій та здійснюють контроль за їх діяльністю.

Голови районних державних адміністрацій регулярно інформують про свою діяльність голів обласних державних адміністрацій, щорічно та на вимогу звітують перед ними.

Голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, Кабінету Міністрів України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади.

У постанові № 608/969/13-ц від 12.04.2017 року Верховний Суд України висловив правову позицію, що оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Як вбачається з матеріалів справи, Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду з даним позовом 10.01.2019 року, що підтверджується відміткою Укрпошта Експрес на конверті, в якому позивачем була надіслана позовна заява.

Отже, враховуючи зазначені обставини, нездійснення своєчасного прокурорського реагування на прийняте розпорядження Семенівської районної державної адміністрації, що є обов`язком органів прокуратури відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру», призводить до наслідків, визначених частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, оскільки держава здійснює свої права через органи державної влади.

Відтак, посилання прокуратури на те, що прокурору про порушення вимог земельного законодавства стало відомо лише 16.10.2018 року - з дати укладення додаткової угоди, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами справи та нормами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України у справі № 6-178цс15 від 01.07.2015 року та у постанові Вищого господарського суду України від 03.10.2017 року у справі № 922/4046/16.

У відповідності до положень пункту 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи вищевикладене, незважаючи на неправомірність прийнятого розпорядження Семенівської районної державної адміністрації від 28.02.2013 за № 43, в позові необхідно відмовити, оскільки трьохрічний строк позовної давності для оскарження розпорядження сплинув, а Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся з позовом до суду лише 10.01.2019 року, тобто із пропуском строку позовної давності.

З огляду на те, що суд відмовляє в задоволені позовних вимог про визнати незаконним та скасування розпорядження Семенівської районної державної адміністрації від 28.02.2013 за № 43, у зв`язку з пропуском строку позовної давності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог про визнання недійсним договору та зобов`язання повернути землі водного фонду, які є похідними від вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядженням Семенівської районної державної адміністрації від 28.02.2013 за № 43.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на прокуратуру Полтавської області.

Щодо клопотання № 01/05-302-19 від 15.04.2019 року «Про повернення судового збору» Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено розміри ставок судового збору в залежності від характеру позовних вимог, а саме: за подання позовної заяви майнового характеру необхідно сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За позовну заяву немайнового характеру підлягає сплаті судовий збір у 1 розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у складі позовних вимог пред`явлено вимогу про зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Семенівка" повернути у володіння держави землі водного фонду площею 287,15 га, з них: 262,2 га під водним дзеркалом Біляківського водосховища та площею 24,95 га прибережної захисної смуги, що розташовані на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області за актом прийому-передачі, які є об`єктом оренди за оскаржуваного договору. Правовою підставою зазначеної вимоги прокурор визначає статтю 216 Цивільного кодексу України. Тобто, зазначена вимога є вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об`єднання відповідних вимог судовий збір піддягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.

З огляду на викладене, заявлена Першим заступником керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Сапсан-Семенівка" повернути у володіння держави землі водного фонду площею 287,15 га, з них: 262,2 га під водним дзеркалом Біляківського водосховища та площею 24,95 га прибережної захисної смуги, що розташовані на території Біляківської сільської ради Семенівського району Полтавської області за актом прийому-передачі, які є об`єктом оренди за оскаржуваного договору, є вимогою майнового характеру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 року у справі № 916/368/18.

Враховуючи вищевикладене, клопотання № 01/05-302-19 від 15.04.2019 року «Про повернення судового збору» Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.06.2019р.

Суддя О.В. Котков