Рішення № 82370183, 13.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.06.2019Справа № 910/3750/19Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля"

до акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 84 937,92 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 84 937,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незабезпеченням залізницею збереження вантажу в процесі перевезення, що завдало позивачу збитків на загальну суму 84 937,92 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

19.04.2019 року до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву.

02.05.2019 року до канцелярії суду позивачем подано відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

З метою переробки (збагачення) рядового вугілля (кам`яне марки ДГР (0-200), Г (Г1)Р (0-200) Г (Г2)Р для отримання концентрату ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", правонаступником майна, прав та обов`язків якого є приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" було укладено:

- з ПАТ «ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ» договір від 27.12.2017 за№606-ПУ-ПТП (надалі - договір переробки-1), який діє до 19.04.2019 згідно з додатковою угодою від 19.04.2018;

- з ТОВ «ПК «ЗБАГАЧУВАЧ» договір від 01.07.2015 за №010715/1п/р/161-ПУ- ПТП (надалі - договір переробкн-2), який діє до 31.12.2018 згідно з додатковою угодою від 20.12.2017.

У відповідності до п. 1.1.1 договору переробки-1 замовник (ПрАТ «ДТЕК ПABЛОГРАДВУГІЛЛЯ») зобов`язується передати (поставити) виконавцю-1 (ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ») вугілля на умовах «СРТ, залізнична станція «Добропілля» Донецької залізниці (згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2000 року).

Як зазначено позивачем, замовник відправив рядове вугілля для його збагачення на адресу виконавця-1 за накладними №№ 45858800, 45858354, 46674362 та 46751186.

Під час перевезення по залізниці на станції Добропілля Донецької залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам`яного вугілля, про що були складені комерційні акти №493102/15 та №493102/16 від 11.02.2019, №493102/22 від 05.03.2019, №493102/23 від 06.03.2019, №493102/24 та №493102/25 від 07.03.2019.

У відповідності до п.l.l.l договору переробки-2 замовник (ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ») зобов`язується передати (поставити) виконавцю-2 (ТОВ «ПК «ЗБАГАЧУВАЧ») вугілля на умовах «DDP, залізнична станція «Новогродівка» та/або «DDP, залізнична станція «Кривий Торець» (вантажоотримувач ТОВ «ДОНІНТЕРВУГІЛЛЯ») (згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «ІНКОТЕРМС» у редакції 2010 року).

Замовник відправив рядове вугілля для його збагачення на адресу виконавця-2 (вантажоотримувачу ТОВ «ДОНІНТЕРВУГІЛЛЯ») за накладною №47542170.

Під час перевезення по залізниці на станції Слов`янськ Донецької залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам`яного вугілля, про що було складено комерційні акти №492006/70 та №492006/71 від 29.09.2018.

З пояснень позивача вбачається, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим зобов`язаний відшкодувати позивачу вартість недостачі вантажу в розмірі 84 937,92 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно із залізничними накладними №№ 45858800, 45858354, 46674362, 46751186 та 47542170.

За таких обставин приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 84 937,92 грн. вартості недостачі вантажу, у зв`язку з його незбереженням під час перевезення.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Матеріалами справи підтверджується прийняття вантажу до перевезення акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення - Добропілля Донецької залізниці.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут залізниць України), передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Судом встановлено, що при перевезенні вугільної продукції у вагонах:

№56388903 за накладною №45858800,

№63987382 за накладною №45858354,

№60460003 та 62009378 за накладною №46674362,

№ 62048681, 56214174 за накладною №46751186,

№ 52797156, 53497756, 62007265 за накладною №47542170 залізницею не забезпечено збереження ввірених їй вантажів. Факт нестачі за спірними перевезеннями підтверджується комерційними актами №493102/15 від 11.02.2019, №493102/16 від 11.02.2019, №493102/22 від 04.03.2019, №493102/23 від 06.03.2019, №493102/24 від 06.03.2019, №493102/25 від 06.03.2019, №492006/70 від 29.09.2018, №492006/71 від 29.09.2018, №492006/72 від 29.09.2018.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Стаття 131 Статуту залізниць України передбачає, що претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу. Відповідно до положень статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі нестачі вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акту і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

В свою чергу стаття 133 Статуту залізниць України передбачає, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що додані до позовної заяви накладні не містять переуступного підпису вантажоодержувача. Тому право позивача на предявлення позову не підтверджено належними доказами.

Суд не погоджується з вищезазначеним та зазначає наступне.

Абзацом 2 статті 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Відповідно до п.2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130 - 137 Статуту), згідно з статтею 133 Статуту передача права на пред`явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції) такого змісту: "Право на пред`явлення претензії та позову передано ____".

(найменування організації)

Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.

Відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил, що заповнюється згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Форма накладної не містить окремою графи для внесення переуступного напису, засвідченого підписом керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства, пояснення до заповнення накладної не передбачають внесення до форми накладної напису про передачу права на пред`явлення позову вантажоодержувачем вантажовідправнику.

З врахуванням та дотриманням положень ст. 133 Статуту залізниць України, п. 2 Правил заявления та розгляду претензій, вимог Правил оформлення перевізних документів, вантажоодержувачі ПАТ «ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ» та ТОВ «ДОНІНТЕРВУНІЛЛЯ» передали вантажовідправнику ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» право на пред`явлення претензій та позову до АТ «Укрзалізниця» шляхом здійснення переуступного напису, який засвідчено належним чином, на зворотній стороні накладних.

Таким чином, накладні №№ 45858800, 45858354, 46674362, 46751186 та №47542170 є належними та допустимими доказами в обґрунтування позову про стягнення вартості недостачі вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) за договором перевезення перевізник зобов`язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 920 ЦК України обумовлено: у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За приписами п. 2 ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення закріплені в ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та в ст. 113 Статуту залізниць України.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт», яка кореспондується з вимогами ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до ч.2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до п.27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів з мінеральним паливом - вугіллям кам`яним, становить 1% маси, зазначеної в перевізних документах.

В залізничних накладних відсутні відомості про те, що спірні вантажі були відправлені вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані. Згідно з ДСТУ 4083:2012 «Вугілля кам`яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях» для вугілля першої та другої категорії марок ДГ, Г Західного Донбасу, як виняток, загальна волога на робочий стан палива W, має бути не більше ніж 16,0 % (п.4.3.). Один із основних показників якості вугілля кам`яного є волога, яка за даними накладної № 47542170 у вугіллі марок Г(Г1)Р (0-200) та Г(Г2) Р (0-200) не перевищує гранично допустиму норму, що підтверджується записом у графі 20 перевізного документа «Вантаж з вологою до 16%».

Відповідно до розділу 1 ДСТУ 4082-2002 «Паливо тверде. Ситовий метод визначання гранулометричного складу», затвердженого наказом Держстандарту України від 19.03.2002 за № 163, цей стандарт поширюється на антрацит, кам`яне та буре вугілля, горючі сланці, а також на продукти їх перероблення (в подальшому - паливо) і встановлює метод визначання гранулометричного складу палива.

З урахуванням визначення національними стандартами України кам`яного вугілля як твердого мінерального палива, при видачі вантажу з кам`яним вугіллям застосовується норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка становить 1 % маси вантажу, що зазначена в перевізних документах.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).

За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Пунктом "а" статті 114 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрачу чи недостачу вантажу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано оригінали довідок вартості вугільної продукції у вагонах №63987382, №56388903, №60460003, №62009378, № 62048681, №56214174, № 52797156, №53497756, №62007265, що прийняті судом у якості належних та допустимих доказів.

У пункті 2.7 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 зазначено, що згідно зі ст. 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України і ст. ст. 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю).

При цьому, судом враховано, що оскільки положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу, відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів. За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах 493102/15 від 11.02.2019, №493102/16 від 11.02.2019, №493102/22 від 04.03.2019, №493102/23 від 06.03.2019, №493102/24 від 06.03.2019, №493102/25 від 06.03.2019, №492006/70 від 29.09.2018, №492006/71 від 29.09.2018, №492006/72 від 29.09.2018 відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не з вини перевізника.

Позивачем також правомірно враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.

Згідно з п. 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1) 2 % маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0 - 6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 2) 1,5 % маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 3) 1 % маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 4) 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються:

- від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці;

- від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки.

З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, враховуючи, що втраченим вантажем було вугілля кам`яне, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1 % від маси вантажу, зазначеної в перевізних документах при розрахунку збитків.

Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

За даними накладних:

- № 45858800 загальна маса нетто у вагоні № 56388903 складає 68 200 кг;

- № 45858354 загальна маса нетто у вагоні № 63987382 складає 69 150 кг;

- № 46674362 загальна маса нетто у вагоні № 60460003 складає 69 500 кг;

- № 46674362 загальна маса нетто у вагоні № 62009378 складає 69 350 кг;

- № 46751186 загальна маса нетто у вагоні № 62048681 складає 69 550 кг;

- № 46751186 загальна маса нетто у вагоні № 56214174 складає 68 650 кг;

- № 47542170 загальна маса нетто у вагоні № 52797156 складає 68 700 кг;

- № 47542170 загальна маса нетто у вагоні № 53497756 складає 69 800 кг;

- № 47542170 загальна маса нетто у вагоні № 62007265 складає 69 700 кг.

За даними комерційних актів:

- № 493102/15 від 11.02.2019 недостача у вагоні № 56388903 складає 5 600 кг;

- № 493102/16 від 11.02.2019 недостача у вагоні № 63987382 складає 2 800 кг;

- № 493102/22 від 05.03.2019 недостача у вагоні № 60460003 складає 15 300 кг;

- № 493102/23 від 06.03.2019 недостача у вагоні № 62009378 складає 8 800 кг;

- № 493102/24 від 07.03.2019 недостача у вагоні № 56214174 складає 4 950 кг;

- № 493102/25 від 07.03.2019 недостача у вагоні № 62048681 складає 4 000 кг;

- № 492006/70 від 29.09.2018 недостача у вагоні №52797156 складає 1750 кг;

- № 492006/71 від 29.09.2018 недостача у вагоні №53497756 складає 1100 кг;

- № 492006/72 від 29.09.2018 недостача у вагоні №62007265 складає 1950 кг.

За даними довідки вартості вугільної продукції:

- фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що містилась у вагонах №63987382 та №56388903, складає 2 175,06 грн. з урахуванням ПДВ;

- фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що містилась у вагонах №60460003 та №62009378, складає 2 250,48 грн. з урахуванням ПДВ;

- фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що містилась у вагонах №56214174 та №62048681, складає 1 752,54 грн. з урахуванням ПДВ;

- фактична вартість 1 тони вугілля кам`яного, що містилась у вагонах №52797156, №53497756 та №62007265, складає 1 942,55 грн. з урахуванням ПДВ.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд погоджується із ним.

Враховуюче вищезазначене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді нестачі у розмірі 84 937,92 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 79, 123, 129, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (Тверська), 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) збитки в розмірі 84 937 (вісімдесят чотири тисячі дев`ятсот тридцять сім) грн. 92 коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча девятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий