Рішення № 8236576, 04.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.10 р.                     Справа № 2/7пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов’янськ

до відповідача: Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” м. Краматорськ

про: зобов’язання прийняти неврегульовані пункти договору в редакції позивача

За участю

представників сторін

від позивача: Денщик В.І. – за довір.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов’янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” м. Краматорськ про прийняття неврегульованих пунктів договору на послуги водопостачання № 88/130 від 01.12.2009р. в редакції позивача, а саме: п. 5.4., 5.5., 9.3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обов’язковість, в силу закону, укладення договору про надання послуг з водопостачання, направлення проекту такого договору № 88/130 від 01.12.2009р. відповідачеві для підписання із супровідним листом від 01.12.2009р. № 2359 та виникнення розбіжностей між сторонами під час укладання даного договору, які викладені у протоколі розбіжностей та протоколі врегулювання розбіжностей від 25.12.09р. Як на правові підстави заявленого позову в обґрунтування редакцій спірних пунктів, позивач посилається на ст.ст. 180, 181, 187 ГК України, норми Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, Закон України “Про житлово-комунальні послуги”, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені Наказом від 27.06.08р. № 190 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України.

19.02.09р. відповідач надав відзив по суті позовних вимог, де позовні вимоги заперечує повністю, та просить прийняти спірні пункти договору в його редакції, яка викладена у протоколі узгодження розбіжностей.

Під час розгляду справи в ході судових засідань, сторони надавали усні та письмові пояснення стосовно суті спору та долучали до матеріалів справи письмові докази в обґрунтування своїх позицій.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивачем у відповідності до ст. 181 Господарського кодексу України направлено 02.12.09р. Комунальному виробничому підприємству “Краматорський водоканал” проект договору на послуги водопостачання № 88/130 від 01.12.2009р., підписаний з боку позивача керівником Слов’янського регіонального виробничого управління Борисовим М.Г., що діє на підставі Положення та довіреності № 03-05 від 22.12.08р.

Комунальне виробниче підприємство “Краматорський водоканал” повернуло на адресу позивача спірний договір підписаний з протоколом розбіжностей у двох екземплярах, які були отримані позивачем 24.12.09р.

25.12.2009р. сторонами був складений та підписаний протокол врегулювання розбіжностей до договору № 88/130 від 01.12.09р. про надання послуг з централізованого питного водозабезпечення.

Судом встановлено, що сторонами повністю дотримано вимоги ст. 181 Господарського кодексу України щодо загального порядку укладання господарських договорів.

Виходячи із змісту зазначеного протоколу узгодження розбіжностей від 25.12.09р., сторони не досягли домовленості по пунктам: 5.4., 5.5., 9.3.

У зв’язку з чим, Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” звернулося до господарського суду із вимогами про прийняття зазначених спірних пунктів договору в його редакції.

Порядок укладання договорів визначений ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України.

В силу ч.3 ст.179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.4 цієї ж статті при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.

Згідно ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладання господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено загальне поняття водокористування, під яким розуміється, - використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів).

В силу статті 42 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також, іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі – це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) – це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Статтею 46 Водного кодексу України встановлено, що водокористування може бути двох видів – загальне та спеціальне.

У статті 48 цього кодексу визначено режим спеціального водокористування, зокрема, спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також, для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Відповідно до статті 49, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Стаття 43 Водного кодексу України визначає права водокористувачів, а стаття 44, - обов’язки водокористувачів.

Водопостачання та водовідведення, за змістом ст.1 та ст.13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги", є одним із видів комунальних послуг.

Згідно ст. 19, ст. 22 Закону та ст. 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах і особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач, який, залежно від цивільно-правових угод, може бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

          В силу законодавчо визначених понять статтею 1 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, обидві сторони судового процесу – й позивач й відповідач одночасно є підприємствами питного водопостачання, як суб’єкти господарювання, що здійснюють експлуатацію об’єктів питного централізованого водопостачання та забезпечують населення питною водою, а також, відносно різного коло споживачів здійснюють діяльність з питного водопостачання, тобто, пов’язану із виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та системою питного водопостачання.

Наведе свідчить й про те, що відносини між сторонами даного спору з приводу надання послуг з водопостачання, згідно спірного договору № 88/130 від 01.12.2009р., регулюються, зокрема, положеннями Господарського кодексу України, а також чинними Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які є обов’язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об’єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Так, й з їх змісту вбачається, що Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу” - виробник (постачальник) послуг, а Комунальне виробниче підприємство “Краматорський водоканал” є споживачем (абонентом) у розумінні цих Правил, якими передбачений єдиний та обов’язковий порядок водопостачання централізованими комунальними системами лише шляхом укладання договору.

Розглядаючи спірні пункти, які залишились неврегульованими за договором № 88/130 від 01.12.2009р., суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступні підстави.

Відносно спірних пунктів 5.4 та 5.5 договору, то позивач пропонує їх викласти наступним чином:

Пункт 5.4 – „Споживач згідно заявленого обсягу води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі по діючим тарифам в наступні строки:

-          до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за першу декаду;

-          до 10-го числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за другу декаду;

-          до 20-го числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за третю декаду”.

Пункт 5.5. – „Кінцевий розрахунок за надані послуги за минулий місяць Водокористувач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акта в отриманні води платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, в строк до 1-го числа місяця наступного за звітним.”

Відповідач не погоджується з такою редакцією цих пунктів, та просить пункт 5.4 виключити з умов договору, а п. 5.5. викласти в наступній редакції : “Споживач самостійно здійснює оплату Підприємству за поставлену кількість води за минувший місяць на підставі підписаного сторонами акта в отриманні води, платіжним дорученням в продовж 7-ми днів з моменту отримання рахунку”.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що безперебійне надання позивачем послуг з централізованого питного водоспоживання споживачам на території Донецької області є можливим внаслідок перекидання води із річки Сіверський Донець за допомогою функціонування всього комплексу гідротехнічних споруд, обладнання, фільтровальних та насосних станцій та іншого обладнання. Основну частку, а саме в об’ємі 54%, у собівартості послуг позивача займають витрати на спожиту електроенергію. Послуги позивачем надаються не за вільними цінами, а за регульованими тарифами, які на теперішній час є збитковими для господарської діяльності позивача, у зв’язку з чим наполягає на прийнятті п. 5.4. в його редакції. Підприємство у відповідності з Правилами користування електричною енергією повинно в продовж перших 3 днів поточного місяця здійснювати платежі за договорами, укладеними з ВАТ “Донецькобленерго”, за резервування об’ємів електричної енергії на покриття екологічної та аварійної борні. Оскільки величина броні орієнтовно відповідає місячному споживанню, то позивач повинен здійснювати в продовж перших трьох днів місяця фактично 100% попередню оплату.

Відповідач вказує на ті обставини, що відповідно до вимог п. 18 Постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р. : “Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим”. У зв’язку з чим вважає, що відповідач в силу викладеної норми не зможе виконати свого зобов’язання з оплати запропонованого позивачем на підставі зазначеного просить спірний пункт 5.4. виключити. Зазначає, що відносини які виникають між позивачем та постачальником електричної енергії є виключно їх внутрішньою справою та регулюють виключно правовідносини з поставки електричної енергії на виробничі потреби позивача та ніяким чином не стосуються правовідносин між позивачем та відповідачем.

Суд дослідив пропозиції сторін по спірним пунктах 5.4., 5.5. договору та доводи в їх обґрунтування, вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначені всі умови договорів про надання житлово-комунальних послуг, у тому числі, й порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, яка є істотною умовою договору, обов’язковою для включення в договори на житлово-комунальні послуги.

Пунктом 3.7 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Отже, приписами чинного законодавства не встановлено заборони Підприємству вимагати попередню оплату.

Крім того, судом приймаються до уваги ті обставини, щодо наполягання позивачем на зобов’язанні абонента сплачувати за послуги по договору на умовах попередньої оплати, підтверджується тим, що аналогічні умови попередньої оплати та необхідність здійснення оплати за резервування об’ємів електричної енергії покриття екологічної та аварійної броні передбачені договірними відносинами із ВАТ “Донецькобленерго”, яким поставляється електроенергія, що складає основну частину в структурі витрат позивача.

Предметом договору від 88/1          30 від 01.12.2009р., який містить спірні пункти, є надання позивачем, який іменований Підприємством, відповідачу, який іменований Споживачем, послуги з централізованого питного водопостачання в об’ємах згідно щомісячного графіку, а Споживач зобов’язується своєчасно сплачувати послуги по встановленим тарифам в строки та на умовах, передбачених цим договором.

          Тобто, позивач маючи статус спеціального водокористувача та здійснюючи первинний забір води та подальшу її передачу (транспортування) каналом Сіверський Донец-Донбас, який є єдиною гідротехнічною спорудою поставляє воду, забезпечуючи питною водою всіх водокористувачів, у тому числі, й відповідача та його споживачів.

          Пунктом 3.1. Статуту КП “Компанія “Вода Донбасу” передбачено, що Підприємство, як самостійний цілісний господарчий суб’єкт, створено з метою отримання прибутку, централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води; забезпечення подачі води у маловодні регіони каналами та водопроводами для внутрішньо басейнового перерозподілу водних ресурсів Донецької області та утримання водосховищ, які передані в безстрокове відокремлене водокористування, у відповідності з вимогами технічної документації та правил експлуатації, санітарних норм і правил; надання послуг споживачам води на договірній основі для забору води з водосховищ, які знаходяться на балансі підприємств, та мають дозвіл на спеціальне водокористування, виданий відповідними державними органами; забору та очищення стічних вод; виконання виробничої, комерційної та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством України; надання послуг водовідведення.

З вищевикладеного слідує, що забезпечення питною водою населення міста Краматорськ та споживачів Комунального підприємства „Краматорський водоканал”, експлуатація комунальних систем водопостачання та водовідведення міста Краматорськ є неможливим без належного безперебійного здійснення позивачем вищевикладених певних гідротехнічних заходів, які дозволяють всім суб’єктам водокористування, всім споживачам безпосередньо отримувати питну воду.

Щодо спірної редакції п. 5.5. договору запропонованій відповідачем, то суд зазначає, що згідно до п. 3.1. Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид вод здійснюється на основі показників засобів обліку, та єдиною підставою для виникнення зобов’язання по сплаті за спожиті послуги з водопостачання, Правилами визначений саме акт, у зв’язку з чим посилання відповідача у спірному пункті на виставлення рахунку не ґрунтується на положеннях Правил.

Стосовно спірного п. 9.3. договору, то позивач наполягає на прийнятті спірного пункту в його редакції, а саме „Дія договору продовжується на наступний рік на тих же умовах, шляхом підписання додаткової, з врахуванням зміни заявки на споживання води, які є невід’ємною частиною договору”.

В обґрунтування прийняття спірного пункту саме в редакції позивач останній посилається на ст. 638 ЦК України, ст. 180 ГК України, ст. 19, 20 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”.

Відповідач наполягає на прийнятті спірного пункту 9.3. в наступній редакції – Дія договору продовжується на наступний рік на тих же умовах, шляхом підписання додаткової угоди, з врахуванням змін умов договору, які є невід’ємною частиною договору.

В обґрунтування свої позиції позивач посилається на ст. 20 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, де окрім об’ємів водопостачання є інших істотних умови, які можуть змінюватися.

Дослідивши зміст спірного пункту та позиції сторін, суд дійшов висновку про прийняття спірного у редакції позивача, з огляду на наступне.

За приписами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні положення містяться у ст. 180 Господарського кодексу України.

Так, із змісту п. 9.1. договору що не є спірним строк дії договору встановлений до 31.12.2010р.

Пунктом 2.3. договору, який також погоджений сторонами визначений об’єм надання послуг з водопостачання саме на 2010р.

Статтею 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” встановлено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Приписами ст. 20 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” визначені істотні умови договору про надання послуг з водопостачання, однією із яких є обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання.

Таким чином за висновками суду обов’язковою умовою для продовження дії договору на наступний рік є визначення сторонами такої істотної умови договору як – обсяги питного водопостачання на відповідний рік.

Із редакції відповідача не представляється можливим визначитися, щодо підстав продовження договору, з урахуванням змін всіх чи конкретної умови договору. Якщо всіх умов договору, то це не є продовженням дії договору, а фактично є укладенням договору враховуючи зміну його умов.

З огляду на викладене внесення змін до договору, щодо інших умов договору не є обов’язковим при продовженні терміну дії договору та такі зміни повинні вноситися в порядку, що передбачений Цивільним та Господарським кодексом України.

          Згідно до ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позов обґрунтованим, та підлягаючим задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача, в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, “Про питну воду та питне водоспоживання”, водним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” м. Донецьк в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов’янськ до Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” м. Краматорськ про зобов’язання прийняти пункт 5.4., 5.5., 9.3. договору 88/130 від 01.12.2009р. про надання послуг з централізованого питного водопостачання в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” задовольнити повністю.

Пункт 5.4., 5.5., 9.3. договору № 88/130 від 01.12.2009р. про надання послуг з централізованого питного водопостачання прийняти в редакції Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” в особі Слов’янського регіонального виробничого управління м. Слов’янськ, а саме:

- п. 5.4. – „Споживач згідно заявленого обсягу води на поточний місяць, самостійно здійснює платежі по діючим тарифам в наступні строки:

-          до початку поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за першу декаду;

-          до 10-го числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за другу декаду;

-          до 20-го числа поточного місяця в розмірі 1/3 заявленого місячного обсягу за третю декаду”;

- п. 5.5. – „Кінцевий розрахунок за надані послуги за минулий місяць Водокористувач здійснює самостійно на підставі підписаного сторонами акта в отриманні води платіжним дорученням, з урахуванням поточних оплат, в строк до 1-го числа місяця наступного за звітним”;

- п. 9.3. – „Дія договору продовжується на наступний рік на тих же умовах, шляхом підписання додаткової, з врахуванням зміни заявки на споживання води, які є невід’ємною частиною договору”.

Стягнути з Комунального виробничого підприємства “Краматорський водоканал” (84313, м. Краматорськ, вул. Южная, 6, р/р 26001235860860 у філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 334011, ЄДРПОУ 05524251) на користь Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) в особі Слов’янського регіонального виробничого управління (84112, м. Слов’янськ, вул. Леніна, 13, п/р 260043018534 в Слов’янському відділенні № 2868 ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 394318, ЄДРПОУ 35397869) державне мито в розмірі 85грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя