Рішення № 8236446, 04.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.03.10 р.                     Справа № 9/61                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Східна торгівельна компанія”, м.Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк

про стягнення 2244грн.71коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Східна торгівельна компанія”, м.Запоріжжя звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмір 2244грн.71коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2097грн.86коп. та штрафних санкцій в розмірі 146грн.85коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накладні №174075, №174107 від 30.09.2008р., №174137 від 01.10.2008р., №174319 від 06.10.2008р., №174457 від 07.10.2008р., №27546, №174521 від 08.10.2008р., №175008, №174985 від 16.10.2008р., №27556, №175193, №175219 від 21.10.2008р., №175538, №175553 від 28.10.2008р., претензію №29 від 22.05.2009р., акт звірки взаєморозрахунків станом на 11.03.2009р.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, однак 01.09.2009р. останнім надане клопотання б/н від 31.08.2009р., відповідно з яким останній просить суд зупинити провадження по справі №9/61 у зв`язку із порушенням провадження по справі №27/49Б щодо банкрутства ТОВ „Аптека Здравиця”, м. Донецьк.

Ухвалою від 02.09.2009р. господарський суд зупинив провадження у справі №9/61 у зв’язку з тим, що порушено провадження у справі №27/46Б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк та в газеті „Урядовий кур’єр” опубліковано оголошення про порушення зазначеної справи.

11.02.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк надійшло клопотання б/н від 11.02.2010р. про припинення провадження у справі, відповідно до якого ухвалою від 21.12.2009р. по справі №27/46Б затверджено реєстр кредиторів.

Господарський суд ухвалою від 11.02.2010р. поновив провадження у справі №9/61 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Східна торгівельна компанія”, м.Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк про стягнення 2244грн.71коп. та призначив її до розгляду.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Східна торгівельна компанія”, м.Запоріжжя та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції медичного призначення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім в період з 30.09.2008р. по 28.05.2009р. на адресу відповідача здійснена поставка продукції на загальну суму 2102грн.34коп., що підтверджується накладними №174075, №174107 від 30.09.2008р., №174137 від 01.10.2008р., №174319 від 06.10.2008р., №174457 від 07.10.2008р., №27546, №174521 від 08.10.2008р., №175008, №174985 від 16.10.2008р., №27556, №175193, №175219 від 21.10.2008р., №175538, №175553 від 28.10.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи господарський суд ухвалами від 02.07.2009р., 29.07.2009р. зобов’язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підписів та печаток на накладних №174075, №174107 від 30.09.2008р., №174137 від 01.10.2008р., №174319 від 06.10.2008р., №174457 від 07.10.2008р., №27546, №174521 від 08.10.2008р., №175008, №174985 від 16.10.2008р., №27556, №175193, №175219 від 21.10.2008р., №175538, №175553 від 28.10.2008р. та щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за зазначеними накладними. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у накладних №174075, №174107 від 30.09.2008р., №174137 від 01.10.2008р., №174319 від 06.10.2008р., №174457 від 07.10.2008р., №27546, №174521 від 08.10.2008р., №175008, №174985 від 16.10.2008р., №27556, №175193, №175219 від 21.10.2008р., №175538, №175553 від 28.10.2008р. підтверджується підписом представника відповідача на вищезазначених накладних та печаткою підприємства, а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 ЦК України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних відповідачем.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

За твердженням позивача, отриманий товар був частково оплачений відповідачем на суму 04грн.48коп., у зв`язку з чим несплаченим залишився борг в розмірі 2097грн.86коп.

У зв`язку з несплатою залишку боргу позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №29 від 22.05.2009р. про погашення заборгованості за поставлений товар (докази направлення претензії відповідачу наявні в матеріалах справи). Як зазначено позивачем, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 ЦК України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги - претензії.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої обов`язки за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 2097грн.86коп.

Як було зазначено вище, від Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк надійшло клопотання про припинення провадження у справі, відповідно до якого останній зазначає, що ухвалою від 21.12.2009р. по справі №27/46Б затверджено реєстр кредиторів, серед яких Товариство з обмеженою відповідальністю „Східна торгівельна компанія”, м.Запоріжжя свої кредиторські вимоги не заявив.

Втім суд вважає, що вказане клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки згідно п.1 ст.14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Наразі, як вище встановлено судом, зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої за накладними №174075, №174107 від 30.09.2008р., №174137 від 01.10.2008р., №174319 від 06.10.2008р., №174457 від 07.10.2008р., №27546, №174521 від 08.10.2008р., №175008, №174985 від 16.10.2008р., №27556, №175193, №175219 від 21.10.2008р., №175538, №175553 від 28.10.2008р. продукції виникло вже після порушення провадження по справі №27/49Б щодо банкрутства ТОВ „Аптека Здравиця”, м. Донецьк, тобто вимоги позивача в даному випадку не є конкурсними.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 2097грн.86коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Східна торгівельна компанія”, м.Запоріжжя в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2097грн.86коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 146грн.85коп., посилаючись на п.57 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою №888 Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988р., згідно якого за ухилення від оплати продукції покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% суми, від оплати якої ухилився, а також 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочення. В свою чергу, згідно до Постанови Верховної Ради України № 1545 «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Тобто, на теперішній час вищезазначене Положення в частині, яка не суперечить діючому законодавству України є частиною цивільного законодавства України.

На підставі зазначеного положення позивачем нараховані штрафні санкції в розмірі 146грн.85коп.

Втім, суд вважає зазначені посилання позивача необґрунтованими та безпідставними з огляду на наступне:

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

На ряду з зазначеним, відповідно до ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.

Тобто, законодавством передбачено, що сплата неустойки (штрафу, пені) повинна вчиняться у письмовій формі (тобто повинна бути встановлена в договорі), тому відповідні вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій повинні бути передбачені умовами договору та зафіксовані у письмовій формі.

Наразі, враховуючи те, що сторонами не укладався договір у письмовій формі, суд вважає помилковими посилання позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою № 888 Ради Міністрів СРСР від 25.07.88 р., оскільки сторони взагалі не узгодили в договірному порядку можливості застосування ними умов Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення при виконанні усної домовленості та можливості застосування відповідальності, передбаченої цим Положенням, який є лише підзаконним нормативним актом. Застосування цього Положення можливе лише при наявності умови узгодження сторонами цього питання в договорі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафні санкції в розмірі 146грн.85коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 547, 627, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Східна торгівельна компанія”, м.Запоріжжя до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмір 2244грн.71коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2097грн.86коп. та штрафних санкцій в розмірі 146грн.85коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека Здравиця”, м.Донецьк (за адресою: проспект Панфілова, 15, м.Донецьк, 83114, р/р26005959968716 у філії ПУМБ у м.Донецьку, МФО 335537, код ЄДРПОУ 13527536, ІПН 135275305642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Східна торгівельна компанія” (за адресою: вул.Карпенко-Карого, 60, м. Запоріжжя, 69084, р/р 26008052403300 у ЗФ АБ „Укрсіббанк”, м. Запоріжжя, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32463598, ІПН 324635908303) суму основного боргу в розмірі 2097грн.86коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 95грн.33коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 292грн.06коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 04.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя