Рішення № 8236398, 10.03.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.03.10 р.                     Справа № 44/151пн                               

за позовом Закритого акціонерного товариства „Фінансово-промислова компанія „БІС

Холдинг”, ЄДРПОУ 25337539, м.Донецьк

до відповідача 1. Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації

м.Донецька”, ЄДРПОУ 03336670, м.Донецьк

до відповідача 2. Донецької міської ради, ЄДРПОУ 26502957, м.Донецьк

за участю Прокурора Донецької області, м.Донецьк

про визнання права

Суддя Г.В. Левшина

Представники:

від позивача: Хмара М.О. – по дов.

від відповідача 1: Ковальова Н.С.-юрисконсульт

від відповідача 2: не з’явився

В засіданні суду брали участь:

Гармашова І.В.-прокурор

СУТЬ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Фінансово-промислова компанія „БІС Холдинг”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, про визнання права власності на нерухоме майно – будівлю трансформаторної підстанції (літ.-И), сарай (літ.-Р) та побутову будівлю (літ.-М), яке знаходиться за адресою: вул.9-го Січня, 1 у Куйбишевському районі м.Донецька.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.09.2008р. було повністю задоволено позовні вимоги по справі №44/151пн та визнано право власності Закритого акціонерного товариства „Фінансово-промислова компанія „БІС Холдинг”, м.Донецьк на будівлю трансформаторної підстанції (літ.-И), сарай (літ.-Р) та побутову будівлю (літ.-М), що розташована за адресою: м.Донецьк, вул.9-го Січня, 1.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2009р. рішення господарського суду Донецької області від 10.09.2008р. по справі №44/151пн скасоване, справу передано на новий розгляд.

Підставою для скасування судового рішення по справі №44/151пн Вищим господарським судом України вказано ті обставини, що згідно ст.29 Закону України „Про планування і забудову територій” здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і передбачає відповідальність згідно із законодавством. Проте, як було зазначено Вищим господарським судом України, суд першої інстанції не дослідив питання щодо належного прийняття об’єктів нерухомості за наведеним переліком в експлуатацію у встановленому порядку.

Крім цього, згідно з постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2009р. по справі №44/151пн, місцевому суду слід було вирішити питання про необхідність залучення Донецької міської ради до участі у справі, оскільки рішення про визнання за позивачем права власності стосувалось її прав та обов’язків.

Згідно із ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до ст.24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.12.2009р. до участі у справі в якості відповідача 2, залучено Донецьку міську раду, м.Донецьк.

Згідно із ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 01.03.2010р. №10-0301 змінив підстави позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наявність у нього права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовано нерухоме майно, а також на відсутність з його боку будь-яких порушень прав інших осіб під час будівництва спірних об’єктів. Одночасно, позивач також посилається на ті обставини, що земельна ділянка, на якій розташоване спірне майно, надавалася йому для розміщення бази автомобільного технічного обслуговування.

Відповідач 1 у відзивах на позовну заяву №01/2461 від 14.08.2008р., №01/2968 від 13.11.2009р. повідомив суд про ті обставини, що з його боку законні права та інтереси позивача ніяким чином не порушуються. Одночасно, відповідач 1 стверджує про відсутність у позивача відповідних дозволів на проведення спірного будівництва. Крім того, відповідач 1 зазначив, що він лише здійснює державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, внаслідок чого визнання права власності не відноситься до його компетенції, він є неналежним відповідачем по справі.

Відповідач 2 надав письмові пояснення по суті спору №01/15-555 від 17.02.2010р., згідно з якими повідомив суд про ті обставини, що об’єкт нерухомого майна було збудовано позивачем без отримання містобудівних умов та обстежень, без отримання дозволу на початок будівельних робіт, наявність яких передбачалась чинним на час будівництва законодавством. Крім того, відповідач 2 зазначив, що позивач не звертався до нього для вирішення питання щодо можливості збереження об’єкту самочинного будівництва, прийняття його до експлуатації та оформлення права власності на нього.

Прокурор надав письмові пояснення по суті спору від 10.12.2009р., згідно з якими повідомив суд про ті обставини, що позивачем не одержано у встановленому законодавством порядку дозвільної документації на будівництво спірних об’єктів та не додержано вимоги ст.17 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

В судовому засіданні 10.03.2010р. прокурор повідомив суд про відсутність в нього відомостей щодо невідповідності спірного будівництва вимогам санітарних, протипожежних, будівельних норм.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та прокурора, господарський суд встановив:

На підставі рішення виконкому Донецької міської ради №102/5 від 29.04.1998р., 15.06.1998р. Донецькою міською радою позивачу виданий державний акт ІІ-ДН №006662 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,3972 га по вул.9-го Січня, 1 у Куйбишевському районі м.Донецька.

Згідно із ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право:

а) самостійно господарювати на землі;

б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі;

г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Виходячи зі змісту позовної заяви, для експлуатації існуючих об'єктів нерухомості на вказаній земельній ділянці, а саме: складських будівель, адміністративно-побутових будівель та будівлі торгівельного центру, позивачем було побудовано будівлю трансформаторної підстанції (літ.-И), сарай (літ.-Р) та побутову будівлю (літ.-М).

Враховуючи, що земельна ділянка, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, була отримана позивачем в постійне користування 15.06.1998р. і до теперішнього часу іншим особам не передавалась, за висновками суду, саме позивач мав можливість та збудував спірні об’єкти нерухомого майна.

Відповідно до ст.24 Закону України "Про планування та забудову територій" фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності або на праві користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів, зокрема міських рад, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Статтею 29 Закону України “Про планування та забудову територій”, встановлено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Як встановлено судом, відповідного дозволу на виконання будівельних робіт щодо будівлі трансформаторної підстанції (літ.-И), сараю (літ.-Р) та побутової будівлі (літ.-М) по вул.9-го Січня, 1 у Куйбишевському районі м.Донецька позивачем отримано не було.

Таким чином, за висновками суду, проведене позивачем будівництво будівлі трансформаторної підстанції (літ.-И), сараю (літ.-Р) та побутової будівлі (літ.-М) по вул.9-го Січня, 1 у Куйбишевському районі м.Донецька є самочинним будівництвом.

Здійснення позивачем самочинного будівництва будівлі трансформаторної підстанції (літ.-И), сараю (літ.-Р) та побутової будівлі (літ.-М) по вул.9-го Січня, 1 у Куйбишевському районі м.Донецька також підтверджується письмовими поясненнями відповідача 1 та відповідача 2, прокурора.

Згідно з вимогами ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Водночас право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч.3 ст.376 Цивільного кодексу України).

Тобто, законом передбачається можливість виникнення права власності на збудоване нерухоме майно у особи, яка його здійснила. Умовою визнання права власності за такою особою є рішення суду, яке має ґрунтуватись на можливості надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Така можливість може бути відсутня у зв’язку з правовим режимом категорії земель, з якої надається земельна ділянка під збудоване нерухоме майно, або з неможливістю переводу забудованої земельної ділянки із однієї категорії земель до другої, або з можливим порушенням прав інших осіб в разі надання земельної ділянки тощо.

Як встановлено судом, на момент звернення позивача з позовом до суду право користування позивачем земельною ділянкою по вул.9-го Січня, 1 у Куйбишевському районі м.Донецька не припинилось.

Таким чином, враховуючи, що як на момент отримання позивачем земельної ділянки, так й на момент проведення позивачем самочинного будівництва, на земельній ділянці знаходились складські будівлі, адміністративно-побутові будівлі та будівля торгівельного центру, за висновками суду, відсутні будь-які перешкоди для подальшого надання позивачу земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Крім цього, частиною 5 ст.376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Таким чином, вказаний пункт статті 376 Цивільного кодексу України також передбачає можливість визнання за особою права власності на самочинне будівництво.

При цьому, з урахуванням вимог вказаного пункту ст.376 Цивільного кодексу України, необхідними умовами для визнання права власності на самочинно збудоване майно у даному випадку є наявність у позивача права власності (користування) на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, а також встановлення того факту, що самочинне будівництво не порушує прав інших осіб.

Як вказувалось вище, позивач на момент проведення самочинного будівництва був користувачем земельної ділянки, на якій вказане будівництво було розташоване.

Згідно з наданим до матеріалів справи звітом про технічний стан будівлі автотехобслуговування, складеним Дочірнім підприємством "Науково-дослідницький та проектний інститут „ДОНЕЦЬКИЙ ПРОМБУДНДІПРОЕКТ" Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „УКРБУД”, встановлено, що спірна будівельна конструкція, розташована по вул.9-го Січня, 1 у Куйбишевському районі м.Донецька, відповідає вимогам державних будівельних норм, знаходиться в задовільному стані та може бути прийнята в експлуатацію та експлуатуватися за призначенням.

За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що згідно з ліцензією серії АБ №209714 від 29.03.2005р. Дочірньому підприємству "Науково-дослідницький та проектний інститут „ДОНЕЦЬКИЙ ПРОМБУДНДІПРОЕКТ" Державного акціонерного товариства „Будівельна компанія „УКРБУД” надане право здійснювати обстеження та оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірних об’єктів.

Згідно з ч.4 ст.376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідних доказів, які б підтверджували наявність заперечень відповідача 2 (який здійснює повноваження власника земельної ділянки) проти права власності позивача на нерухоме майно – будівлю трансформаторної підстанції (літ.-И), сарай (літ.-Р) та побутову будівлю (літ.-М), яке знаходиться за адресою: вул.9-го Січня, 1 у Куйбишевському районі м.Донецька до матеріалів справи не надано.

Зокрема, починаючи з 2008р. до моменту залучення Донецької міської ради, м.Донецьк до участі у цій справі в якості відповідача 2, відсутні будь-які докази наявності звернень відповідача 2 до позивача, до суду з вимогою щодо знесення самочинного будівництва, усунення припущених порушень прав інших осіб внаслідок здійснення цього будівництва.

Викладене також підтверджує висновки суду щодо відсутності порушень прав інших осіб під час проведення спірного самочинного будівництва позивачем.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

За ч.2 ст.7 вказаного закону до функцій місцевих органів державної реєстрації прав віднесено, зокрема, реєстрацію прав на нерухоме майно, забезпечення в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав.

Проте, згідно з п.5 розділу V "Прикінцеві положення” цього Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. №7/5 (далі по тексту „Положення”), підприємства бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно у межах, визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно п.6.1 Положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

За таких обставин, позивач звернувся до відповідача 1 з заявою про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно – будівлю трансформаторної підстанції (літ.-И), сарай (літ.-Р) та побутову будівлю (літ.-М), яке знаходиться за адресою: вул.9-го Січня, 1 у Куйбишевському районі м.Донецька.

За приписами п.3.4 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р., розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт, а також строку прийняття рішення органами, визначеними пунктом 6.1 цього Положення.

Будь-яких доказів проведення або відмови у проведенні реєстрації права власності позивача на спірне нерухоме майно відповідачем 1 до матеріалів справи не надано.

Частиною 1 ст.15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 та п.1 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Позов про визнання права власності це недоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов’язаних з позбавленням володіння.

За таких обставин, враховуючи відсутність будь-яких доказів проведення або відмови у проведенні реєстрації права власності позивача на спірне нерухоме майно, за висновками суду, право власності позивача не визнається відповідачем 2 – органом, який здійснює оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що спірний об’єкт збудований на земельній ділянці, користувачем якої є позивач, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірного об’єкту прав інших осіб, позовні вимоги до відповідача 2 про визнання права власності на нерухоме майно – будівлю трансформаторної підстанції (літ.-И), сарай (літ.-Р) та побутову будівлю (літ.-М), яке знаходиться за адресою: вул.9-го Січня, 1 у Куйбишевському районі м.Донецька, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлено постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2009р. по справі №44/151пн, відповідач 1 не органом, який проводить реєстрацію прав власності, а є особою, що уповноважена Донецькою міською радою вчиняти дії з підготовки проекту рішення про видачу свідоцтва про право власності на об’єкт нерухомості.

Згідно з заявою від 01.03.2010р. №10-0301 позивачем заявлене клопотання вважати належним відповідачем по справі Донецьку міську раду, м.Донецьк.

Враховуючи викладене, позовні вимоги до відповідача 1 підлягають залишенню без задоволення.

Враховуючи, що на момент звернення позивача до суду у останнього були відсутні правоустановчі документи на спірне майно, за висновками суду, у відповідності із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Фінансово-промислова компанія „БІС Холдинг”, м.Донецьк до Донецької міської ради, м.Донецьк задовольнити.

Визнати право власності Закритого акціонерного товариства „Фінансово-промислова компанія „БІС Холдинг”, м.Донецьк на нерухоме майно – будівлю трансформаторної підстанції (літ.-И), сарай (літ.-Р) та побутову будівлю (літ.-М), яке знаходиться за адресою: вул.9-го Січня, 1 у Куйбишевському районі м.Донецька.

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Фінансово-промислова компанія „БІС Холдинг”, м.Донецьк до Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк.

В судовому засіданні 10.03.2010р. оголошено повний текст рішення.

Суддя